Рішення № 29027710, 23.01.2013, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 1716/4469/2012

Номер провадження 2/570/389/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

при секретарі Беднарчук Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоПросто" про захист прав споживача, визнання правочину недійсним, стягнення грошових коштів та судових витрат, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 29 серпня 2012 року в м. Рівне уклала договір №402379 «Фінансова послуга з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля»з Додатком №1 до Договору, з метою придбання автомобіля ЗАЗ Форца на суму 84 706 гривень 00 коп. Згідно ст.1 вказаного Договору предметом Договору є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників через систему «АвтоТак». Відповідно до ст.4 Договору позивачка сплатила відповідачу плату за послуги, пов'язані зі вступом до Системи в розмірі 3049 гривень 42 коп. 14 вересня 2012 року вона сплатила щомісячний внесок в розмірі 1298 гривень 83 коп. 18 вересня 2012 року сплатила 8753 грн. 00 коп. за надані послуги із придбання автомобіля. Всього по рахункам відповідача було заплачено 13 101 гривня 25 коп. 27 вересня 2012 року представник відповідача призначила зустріч і запевнила, що в цей день позивачка має отримати автомобіль. У вказаний день позивачка прийшла, але продавця - консультанта не було. Зателефонувавши дізналася, що слід прийти 02 жовтня 2012 року. В той день їй повідомили, що якась інша особа внесла більшу частину коштів, і тому вона отримала автомобіль та посунула позивачку з черги на його отримання. Толі було запропоновано внести значну суму коштів, і ще буде беззаперечною гарантією отримання автомобіля. Або рекомендували вертатись до суду щодо розірвання договору, і відповідачі повернуть кошти. Позивачка вважає, що даний договір порушує її права як споживача послуг; договір є несправедливим. При цьому покликається на ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (несправедливі умови договору); 19 Закону України "Про захист прав споживачів" (заборонено нечесну підприємницьку практику); ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»- правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними; ч.1 ст. 215, ст. 203 ЦК України; та просить суд постановити рішення, рішення, яким: визнати Договір за №402379 від 29 серпня 2012 року, укладеним між позивачем - ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоПросто»недійсним; стягнути з відповідача на користь пзивача, в якості сплачених внесків на виконання умов Договору, 13101, 25 грн., та судові витрати.

Згідно до поданої заяви, позивачка позов підтримала та просить суд справу розглядати без її участі.

Представник відповідача не з'явився в судове засідання. Подав до суду заперечення, відповідно до яких позов не визнає та просить справу розглядати без його участі. Правове обґрунтування заперечень викладене в запереченнях. Зазначають, що позивачка була ознайомлена з умовами договору, а отже підписавши договір погодилася з ними; підприємство не здійснює нечесну підприємницьку діяльність, не створює пірамідальних систем, а його діяльність спрямована на отримання автомобіля (в кінцевому результаті) всіма учасниками групи. Зважаючи на це просять відмовити в задоволенні позову.

Судом приймається до уваги, що за положеннями частини 3 статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості розгляду справи без участі сторін. Суд вважає, що по справі є можливість ухвалити судове рішення на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення, але частково.

Як встановлено в судовому засіданні, 29 серпня 2012 року в м. Рівне позивачка уклала договір №402379 «фінансова послуга з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля»з Додатком №1 до Договору. Договір уклала з метою придбання автомобіля ЗАЗ Форца на суму 84 706 гривень 00 коп. Згідно ст.1 вказаного Договору, предметом Договору є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників через систему АвтоТак. Договір укладається шляхом підписання сторонами Договору та Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до ст.4 Договору позивачка сплатила відповідачу плату за послуги, пов'язані зі вступом до системи в розмірі 3049 гривень 42 коп. 14 вересня 2012 року вона сплатила щомісячний внесок в розмірі 1298 гривень 83 коп. 18 вересня 2012 року сплатила 8753 грн. 00 коп. за надані послуги з придбання автомобіля. Всього за рахунками відповідача позивачкою було заплачено 13 101 гривня 25 коп.

27 вересня 2012 року представник відповідача призначила зустріч позивачці і запевнила, що в цей день вона може отримати автомобіль. Однак зустріч не відбулася, і їй призначили нову дату зустрічі - 02 жовтня 2012 року. В той день позивачку повідомили, що якась інша особа внесла більшу частину коштів, і тому вона отримала автомобіль та посунула позивачку з черги на його отримання. Тоді ж було запропоновано внести значну суму коштів, що буде гарантією отримання автомобіля. Також роз'яснили про право на звернення до суду щодо розірвання договору, і тоді відповідачі повернуть сплачені кошти.

Суд вважає, що умови вказаного договору порушують права позивачки як споживача послуг, з наступних підстав.

В Договорі та Додатку №1 до нього не вказані підприємство, з яким «АвтоПросто»укладено договір на постачання автомобіля; виробник, імпортер та/або дистрибютор; а також інші основні характеристики автомобіля, кінцевий термін дії угоди.

Зі ст.2 Договору вбачається, що зобов'язання відповідача зводяться до організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійснення адміністративних процедур.

Разом з тим, згідно ст.5 Договору учасник зобов'язується виконувати зобов'язання, передбачені Договором, в порядку та строки, визначені угодою.

Статтею 6 визначено, що Договір діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених Договором.

Позивач, відповідно до умов Договору, сплатила плату за послуги, пов'язані зі вступом до системи в розмірі 3049 грн. 42 коп., 5 повних внесків на загальну суму 8 753 грн. 00 коп., та щомісячний внесок в розмірі 1 298 грн. 83 коп., всього - 13 101 грн. 25 коп., однак права на отримання автомобіля не отримала.

Здійснені виплати не створюють для відповідача будь-яких обовязків. Останній покладає на учасників системи придбання автомобілів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно ч. 4 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч. ч. 5, 6, 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі, коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Як вбачається із статті 4, 6 Договору №402379 від 29 серпня 2012 року, ТзОВ "АВТО ПРОСТО" щомісячно самостійно організовує та проводить перший Асигнаційний акт, а право на отримання позивачем автомобіля залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи.

При цьому, відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків.

Покликаючись на збереження конфіденційного характеру пропозиції, у статті 6 Договору відповідач зобов'язує учасника системи надсилати свою пропозицію у закритому конверті, в якому учасник має продублювати свої індивідуальні дані та зазначити кількість вже сплачених авансових внесків (за наявності) та авансових внесків, що пропонуються до сплати у випадку перемоги пропозиції учасника. І лише якщо ця пропозиція перемагає, учасник має сплатити кількість запропонованих і ще не сплачених авансових внесків, нарахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент проведення асигнаційного акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

На порушення вимог п. п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" про заборону, як таких, що вводять в оману пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, ТзОВ "АВТО ПРОСТО", згідно ст. 7 додатку № 2 залишає за собою право прийняти або відхилити запит учасника про надання марки або моделі автомобіля, що відрізняється від зазначеного в додатку № 1 угоди. Крім того, якщо обраний учасником автомобіль коштує дорожче, ніж модель, зазначена в додатку № 1, учасник зобов'язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх поточної ціни, а в подальшому такий учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в додатку № 1 до угоди.

У тому випадку, якщо учаснику і надано право на отримання автомобіля, то він, згідно ст.9 Договору, може отримати автомобіль лише в тому разі, коли попередньо виконав такі вимоги: у строк, встановлений ТзОВ "АВТО ПРОСТО", сплатив наступні платежі та запропоновані до сплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того, учасник повинен: надати визначені ТзОВ "АВТО ПРОСТО" гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, ТзОВ "АВТО ПРОСТО" має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не відшкодовується.

У статті 15 Договору закладено несправедливі для позивача умови про анулювання відповідачем права на отримання автомобіля, усунення від участі в Асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобовязань за угодою.

Установлення невиправдано малого строку для надання позивачем згоди на отримання автомобіля, зобов'язання його до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання автомобіля, є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики Відповідача і, відповідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Також угодою передбачено, що право на отримання автомобіля учасником системи за результатами розподілу фонду групи, є підставою для придбання за рахунок фонду групи автомобіля для учасника системи.

Таким чином, Відповідач формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є "компенсацією" за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми "Авто Так". Тому, відповідно до ч. 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Не ґрунтується на вимогах закону твердження відповідача про дотримання положень ст. 627 ЦК України щодо свободи договору, оскільки у цій правовій нормі міститься застереження, що сторони є вільними в укладенні договору за умови урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

В постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 травня 2012 року у справі № 6-35цс12 зазначено, що за положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Згідно із частиною 1 статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Отже, договір від 29 серпня 2012 року за №402379 суперечить вимогам Цивільного кодексу України, положенням Закону України "Про захист прав споживачів", внаслідок здійснення ТзОВ "АВТО ПРОСТО" нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови, а тому підлягає визнанню недійсним із застосуванням правових наслідків недійсності правочину, а саме: стягнення з відповідача на користь позивачки сплачених грошових сум. За таких умов суд вважає, що заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

В той же час не підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат, оскільки позивачка була звільнена від сплати судових витрат при подачі позовної заяви до суду. В справі відсутні докази щодо сплати позивачкою інших судових витрат, що визначені ЦПК України. Тому позов в цій частині заявлених позовних вимог не може бути задоволений.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоПросто" про захист прав споживача, визнання правочину недійсним, стягнення грошових коштів та судових витрат - задовольнити частково.

Визнати недійсною угоду - Договір за № 402379 від 29 серпня 2012 року, що був укладеним між позивачем - ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»(код ЄДРПОУ 35509011, адреса: вул. Воровського, 24, корпус 1, місто Київ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1) - 13 101 (тринадцять тисяч сто одна) грн. 25 коп., які були сплачені позивачкою на виконання угоди, яка визнана судом недійсною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»(код ЄДРПОУ 35509011, адреса: вул. Воровського, 24, корпус 1, місто Київ) на користь на користь Рівненського районного суду Рівненської області на рахунок № 31217206700295, МФО 833017, код ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходу 22030001, банк: ГУ ДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260, сума -229 грн. 40 коп. -судові витати (судовий збір).

В задоволенні решти заявлених позовних вимог -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Красовський О.О.