Постанова № 29026099, 24.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2013 року 15:52 № 826/411/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ББМ-Долина»

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ББМ-Долина» (далі – позивач, підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва ДПС (далі – відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2010р. № 0000670702/0.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем незаконно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у зв’язку із тим, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам і чинному законодавству, а при формуванні таких висновків податковим органом не було досліджено первинних документів. Відповідно спірне рішення, прийняте за наслідками такої перевірки є протиправним та незаконним.

Відповідач із врахуванням приписів частини восьмої, одинадцятої статті 35 та абзацу другого частини третьої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України був належним чином повідомлений про судові засідання, проте письмових заперечень до суду не надав, свого представника для участі у судових засіданнях не направив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, беручи до уваги ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.03.2012р., всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів з червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах з 01.01.2008р. – 30.04.2008р. та з 01.01.2009р. – 30.04.2009р.

За результатами перевірки складено акт від 17.09.2010 р. № 14129/07-012/2-35212359, у висновках якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підприємством безпідставно визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2010 року в розмірі 146 997 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010р. № 0000670702/0, яким зменшено позивачу від’ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2010 року в розмірі 146 997 грн.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про порушення позивачем норм Закону стало відсутність підтвердження різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за період 01.01.2008 - 30.04.2008рр. та 01.01.2009 - 30.04.2009рр., тобто відсутність податковий податкових накладних та інших первинних документів. Як наслідок вони вважають податковий кредит в сумі 146 997,00 грн., такий, що визначений підприємством ТОВ «ББМ-Долина» невірно.

Суд звертає увагу на те, що про проведення перевірки відповідач не повідомив позивача та не витребував відповідні підтверджуючі документи.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні реєстри отриманих податкових накладних та копії самих накладних, а також самі податкові накладні, за:

- січень - квітень місяць 2008 року;

- січень - квітень місяць 2009 року.

У підтвердження того, що вказана сума від'ємного значення податкового кредиту у 146 997 грн. є оплаченою в матеріалах справи наявні виписки з банків за аналогічні періоди та копії прихідних касових ордерів від контрагентів.

Окрім того, підприємство звернулось до незалежної експертної організації, а саме аудиторської компанії ПП "Аудит і допомога" для проведення дослідження щодо правомірності дій податкового органу, за результатами якого було надано відповідний висновок про правомірність дій підприємства. Суд, оцінивши дослідження, погоджується з його висновками.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про підтвердження права позивача на податковий кредит, як наслідок на бюджетне відшкодування з ПДВ за спірні періоди.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 7 КАС України визначено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; обов'язковість судових рішень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладений на нього обов’язок КАС України, не надав жодних доказів в підтвердження обґрунтованості своїх дій, не навів жодних доводів в підтвердження правомірності спірного рішення.

Позивач надав суду всі докази для спростування висновків викладених у акті перевірки та повністю довів правомірність власної позиції.

За таких обставин, суд, проаналізувавши сукупність зібраних доказів та матеріалів справи, встановив, що висновки відповідача стосовно завищення позивачем сум податкового кредиту, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, а податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010р. № 0000670702/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва від 17.09.2010р. № 0000670702/0.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 28 січня 2013 року