Ухвала суду № 29025889, 04.02.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"04" лютого 2013 р. Справа № 2а/1770/3600/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю

представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" листопада 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандмайстер" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНДМАЙСТЕР» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби податкові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001332342, № 0001342342 від 20.03.2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001332342 та №0001342342 від 20.03.2012 року Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Рівне просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Рівне проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2008 р. по 31.09.2011 якою встановлено порушення пп. п.5.1, п.5,2, п. 5.3, п. п. 5.2.1, абз. 4 п. п. 5.3.9, ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість». За результатами перевірки складено акт від 03.03.2012 року за № 2\22-100\35658872 в якому зазначено, що Товариство віднесло до складу валових витрат витрати операціях з ТОВ «Прайм-Дівелопмент» на суму 487 036, 00 грн., у тому числі в 3 кварталі 2009 р. на суму 305 883,00 грн., в 4 кварталі 2009 р. на суму 181 653,00 грн. та між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» й таким чином завищено валові витрати за 2009 рік на суму 1 504 239, 00 грн. у тому числі в 1 кварталі 2009 р. на суму 13 822,00 грн., в 2 кварталі 2009 р. на суму 416 667,00 грн., в 3 кварталі 2009 р. на суму 1 073 750,00 грн.

Державною податковою інспекцією у м. Рівне на підставі акта перевірки від 03.03.2012 року за № 2\22-100\35658872 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001332342 від 20.03.2012 року яким, ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» збільшено суму податкових зобов'язань за платежем «Податок на прибуток» на 622 274,00 грн., що складається з 497 819,00 грн. за основним платежем та 124 455,00 грн. розмір штрафної санкції та повідомлення-рішення № 0001342342 від 20.03.2012 року яким Товариству збільшено суму податкових зобов'язань за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах» на 497 813,00 грн., що складається з 398 250,00 грн. за основним платежем та 99 563,00 грн. розмір штрафної санкції.

З акта перевірки встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень становили висновки ДПІ у м. Рівне, викладені в акті перевірки від 03.03.2012 року за № 2\22-100\35658872 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2008 р. по 31.09.2011 р.".

Апелянт вказує, що висновки про безтоварність операцій, щодо операцій з оприбуткування, приймання-передачі товарів (переходу права власності на товари) від ТОВ «Прайм-Дівелопмент» до ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» відповідач обґрунтовує тим, що вищезгадані операції не здійснювалися у зв'язку з відсутністю всіх оригіналів первинних документів які були вилучені працівниками УБОЗ УМВС України в Рівненській області при проведенні виїмки, а у контрагента Позивача ФОП ОСОБА_4 відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то згідно частини 1,5 ст.203, п.1,2 т.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди, укладені з ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР», є нікчемними.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем та ФОП ОСОБА_4 було укладено Договір №01\15 про влаштування мереж водопостачання та каналізації від 01.01.2009 року.

Реальність виконання робіт по договору підтверджується як необхідними первинними бухгалтерськими документами, актами виконаних робіт так і документами, Роботи по Договору №01\15 від 01.01.2009 року укладений між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» з влаштування мереж водопостачання та каналізації, вентиляції, кондиціювання, опалення в ТЦ «NOVUS» по АДРЕСА_1 виконано, що підтверджується Актами приймання-передачі робіт та введенням в експлуатацію об'єкту на якому проводилися роботи. Оплата підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по руху коштів на рахунку Позивача та прибутково-касовими ордерами. Позивачем при проведенні перевірки на підтвердження всіх операцій були надані всі необхідні документи, що підтверджується й самим актом перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем придбано у ТОВ «Прайм-Дівелопмент» ТМЦ на загальну суму 487 036, 00 грн.. Оплата товару підтверджується виписками банку про рух коштів на рахунку ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР», а рух товару - видатковими, податковими накладними, використання товару підтверджено актом вводу в експлуатацію об'єктів при спорудженні яких використані отримані від контрагентів товари. Суд зауважує, що специфіка та складові характеристики споруджених об'єктів (інженерні системи комунікацій водопостачання, вентиляції, тощо) системи узгоджуються з номенклатурою ТМЦ отриманих позивачем товарами ( насоси, вентиляційні системи тощо). У позивача наявні відповідні ліцензії на проведення будівельних та монтажних робіт, експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки. Вказані ліцензії досліджені судом в ході судового розгляду справи.

Отримані ТОВ «Грандмайстер» від контрагента ТОВ «Прайм-Дівелопмент» ТМЦ оприбутковані, що підтверджується картками рахунків бухгалтерського обліку та використано в господарській діяльності з метою отримання позивачем прибутку, що підтверджується податковими деклараціями, які позивачем податні до ДПІ у м.Рівне.

Вартість оплачених товарів та робіт включено позивачем до складу валових витрат, та до податкового кредиту.

Доводи апелянта про те, що товарно-транспортна накладна є первинним бухгалтерським документом, колегія суддів вважає безпідставними, так як ТТН відповідно до чинного законодавства є обов'язковою до застосування для обліку транспортної роботи, проте не є документом суворої звітності, і не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у відносинах, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а тому відповідачем безпідставно вказано на безтоварність операцій в зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних.

ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Крім того, слід мати на увазі, що наказ Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким затверджена форма ТТН і встановлена обов'язковість її застосування всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції, а отже, його можна рахувати таким, що не набув чинності.

Крім того, центральним податковим органом не видавалися обов'язкові для виконання платниками податків акти щодо підтвердження в податковому обліку факту отримання автотранспортних послуг ТТН. З урахуванням цього, вимоги податкового органу щодо обов'язковості наявності ТТН є необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Прайм-Дівелопмент», використані позивачем в своїй господарській діяльності, що підтверджується податковими та видатковими накладними оплата проводилась в безготівковій формі.

Таким чином, з досліджених судом першої інстанції документів підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також використання придбаних у ТОВ «Прайм-Дівелопмент» товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача та отримання від такого використання доходу.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочину з ФОП ОСОБА_6 без мети настання реальних наслідків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Будь-які відомості про те, що правочин, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_4, визнаний судом недійсним, в матеріалах справах відсутні.

На момент вчинення господарських операцій, контрагентів позивача - ТОВ «Прайм-Дівелопмент» та ФОП ОСОБА_4, було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платників податку на додану вартість.

За таких обставин покупець - ТОВ "ГРАНДМАЙСТЕР" не може нести відповідальність ні за несплату будь-яких податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Посилання апелянта на матеріали досудового слідства відносно посадових осіб ТОВ «Прайм-Дівелопмент» , колегією суддів до уваги не беруться, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 58.4. ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Встановлено, що кримінальна справа № 51/323-11 за ст. 205, 209 КК України в порядку ст. 232 КПК України скерована до Рівненського міського суду і по справі триває судовий розгляд. Дана справа порушена відносно посадових осіб ТОВ «Прайм-Дівелопмент». Крім того, станом на час винесення акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем, у даній справі вирок суду відсутній, обставини, які б підтверджували незаконну діяльність між ТОВ «Прайм-Дівелопмент» та позивачем судом не встановлені. Крім того, зі змісту постанови про притягнення як обвинуваченого посадової особи ТОВ «Прайм-Дівелопмент» вбачається що операції ТОВ «Прайм-Дівелопмент» з позивачем не були предметом перевірки та доказування в кримінальній справі, тому, відповідно, і не входили в обсяг обвинувачення.

Доводи та висновки апелянта, викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Прайм-Дівелопмент», на думку колегії суддів, є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях апаелянта та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами постановою слідчих органів чи вироком суду, що набрав законної сили. Таких вироків чи постанов відповідачем суду не надано.

Натомість, судом першої інстанції досліджено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 5 квітня 2012 року, затвердженої першим заступником начальника ДПІ у м.Рівне - начальником відділу податкової міліції відповідно до якої в порушенні кримінальної справи відносно директора ТзОВ "ГРАНДМАЙСТЕР" та головного бухгалтера відмовлено згідно ст. 6 п. 2 КПК України в зв'язку з відсутністю складу злочину передбаченого ст. 212 КК України.

Доводи та висновки апелянта стосовно розбіжності даних, що виникли внаслідок неподання податкової декларації з ПДВ контрагентами позивача, не може свідчити про порушення податкового законодавства ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР»

Виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Однією з підстав винесення податкових повідомлень-рішень в контексті формування податкового кредиту є відсутність контрагента за місцем знаходження та порушення щодо контрагентів позивача кримінальних справ.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за дії порушника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому покладення на позивача обов'язку сплати збільшеного податкового зобов'язання внаслідок порушень господарського чи податкового законодавства, допущених контрагентом (як-то відсутність за місцезнаходженням, порушення порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку) суд вважає неправомірним.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини». Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року в справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

На вимогу суду подати додаткові докази, що могли б вказувати на обставини щодо безтоварності згадуваних операцій, представник відповідача жодним чином не відреагував, доказів суду не надав.

Вирішуючи питання про правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Главою 8 ПК України визначено порядок проведення перевірок та оформлення їх результатів.

Так, у п. 86.1 ст. 86 ПК України зазначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.

Визначення суми податкових та/або грошових зобов'язань платника податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів передбачено главою 4 ПК України, зокрема у п. 54.3 ст. 54 зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, із аналізу норм ПК України вбачається, що при визначенні сум грошового зобов'язання або штрафу контролюючим органом на підставі акту перевірки виноситься податкове повідомлення-рішення, але із цього загального правила є виключення, передбачене п. 86.9 ст. 86 ПК України із якого вбачається, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили вироком суду в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2008 року по 31.09.2011 року була призначена Рівненським міським судом постановою від 19 грудня 2011 року на підставі подання відділу податкової міліції ДПІ у м.Рівне про призначення позапланової виїзної документальної перевірки в рамках оперативно розшукових заходів по справі № 17-000-007/11 по факту умисного ухилення від сплати податків шляхом неправомірного формування податкового кредиту та валових витрат.

Зазначена перевірка була проведена інспекторами відповідача, як вказано в акті перевірки, на підставі направлень виданих відповідно до постанови Рівненського міського суду, з 14 лютого по 27 лютого 2012 року. За результатами перевірки був складений акт від 03.03.2012 року. В подальшому на підставі вказаних актів позивачу були донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток та винесені податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що вказані перевірки дійсно були проведені на підприємстві позивача у зв'язку здійсненням оперативно розшукових заходів та дослідчої перевірки ланцюгів постачання товарі в і послуг контрагентів які мали взаємовідносини з ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР». За наслідками дослідчої перевірки ВПМ ДПІ у м.Рівне 5 квітня 2012 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, затвердженої першим заступником начальника ДПІ у м.Рівне - начальником відділу податкової міліції відповідно до якої в порушенні кримінальної справи відносно директора ТзОВ "ГРАНДМАЙСТЕР" та головного бухгалтера відмовлено згідно ст. 6 п. 2 КПК України в зв'язку з відсутністю складу злочину передбаченого ст. 212 КК України. Таким чином на момент складання податкових повідомлень рішень ще не були завершені заходи в порядку кримінально процесуального законодавства та не було прийняте остаточне процесуальне рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки перевірка була призначена та проведена відповідно до кримінально-процесуального законодавства, то з огляду на положення п. 86.9 ст. 86 ПК України відповідач не мав права складати податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішенням суду. У такому разі матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової інспекції повинні були бути спрямовані правоохоронному органу, що призначив перевірку. Доказів наявності рішення суду в справі № 17-000-007/11 в межах якої Рівненським міським судом був наданий дозвіл на проведення позапланової перевірки, відповідач суду не надав.

Таким чином постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "04" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандмайстер" пров.Робітничий,1,м.Рівне,33009

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023