Ухвала суду № 29025731, 30.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10441/10/17/0170

30.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Яковенко С.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В.) від 10.07.2012 у справі № 2а-10441/10/17/0170

за позовом ОСОБА_2 АДРЕСА_2

представник позивача:

ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 Крим, 95026)

до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 152, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2012 адміністративний позов ОСОБА_2 до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим, - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо зменшення розміру виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у березні 2008 року.

Визнано протиправними дії Військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо невиплати ОСОБА_2 у повному обсязі розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у березні 2008 року.

Зобов'язано Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим розрахувати і виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у березні 2008 року без врахування суми виплаченої допомоги по безробіттю у березні 2008 року.

Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Військового комісаріату Автономної Республіки Крим, ідентифікаційний код юридичної особи 07785820, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відмова у виплаті та невиплата відповідачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу у повному обсязі, є протиправними діями відповідача; судовим рішенням у справі №2-а-17/09/0118, яке набрало законної сили, встановлено обов'язок відповідача виплатити середню заробітну плату без будь-яких відрахувань допомоги по безробіттю; Кодексом законів про працю України та Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" також не передбачено відповідних відрахувань.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляції мотивовані тим, що позивача відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили, поновлено на роботі на посаді провідного спеціаліста з 04.02.2008, але вказаним судовим рішенням не визначено розмір виплати, належної позивачу, який з положень трудового законодавства підлягає вирішенню в судовому порядку; позивач в березні 2008 року отримала дохід у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 644,63грн., з урахуванням утримання якого позивачу було виплачено 1127,37грн.; розрахунок заборгованості по середній заробітній платі здійснено відповідно до вимог чинного законодавства; вважає, що стаття 117 Кодексу законів про працю України дані правовідносини не регулює.

В судове засідання, призначене на 30.01.2013 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_2 відповідно до наказу військового комісара Автономної Республіки Крим від 25.01.2007 № 22 прийнято на посаду спеціаліста групи соціального забезпечення - відділу соціального забезпечення з 15.01.2007, з якої, наказом військового комісара Автономної Республіки Крим від 29.12.2007 № 288, переведено на посаду провідного спеціаліста юридичної групи.

04.02.2008 позивача було звільнено з посади провідного спеціаліста юридичної групи Військового комісаріату Автономної Республіки Крим.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 в адміністративній справі №2-а-17/09/0118 скасовано постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2009 у справі № 2-а-17/09, прийнято по справі нове рішення, яким:

- визнано протиправним та скасовано пункти 1 та 2 наказу Військового комісара Автономної Республіки Крим від 18.01.2008 №25 про визнання нечинним протоколу засідання конкурсної комісії Військового комісаріату Автономної Республіки Крим,

- визнано протиправним та скасовано наказ Військового комісара Автономної Республіки Крим від 18.01.2008 №14 (по стройовій частині) щодо скасування наказу військового комісара Автономної Республіки Крим про переведення позивача на посаду провідного спеціаліста юридичної групи Військового комісаріату Автономної Республіки Крим,

- визнано протиправним та скасовано наказ Військового комісару Автономної Республіки Крим №24 (по стройовій частині) від 04.02.2008 про звільнення ОСОБА_2 з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників з посади спеціаліста 1 категорії відділу соціального забезпечення військового комісаріату Автономної Республіки Крим по пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України,

- визнано протиправною бездіяльність військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо невнесення у трудову книжку позивача запису про її переведення на посаду провідного спеціаліста юридичної групи Військового комісаріату Автономної Республіки Крим,

- зобов'язано Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим внести відповідні записи у трудову книжку позивача,

- поновлено позивача на посаді провідного спеціаліста юридичної групи Військового комісаріату Автономної Республіки Крим з 04.02.2008,

- зобов'язано Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим Міністерства оборони України розрахувати та сплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто з 04.02.2008 по 18.05.2010 включно.

Згідно наказу військового комісара Автономної Республіки Крим (по стройовій частині) від 01.06.2010 №99 ОСОБА_2 поновлено на роботі з 04.02.2008 на посаді провідного спеціаліста юридичної групи військового комісаріату Автономної Республіки Крим з раніше присвоєним рангом державного службовця (пункт 2 наказу), відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України за її згодою переведено до Кримського регіонального центру інноваційного розвитку з 01.06.2010 та виплачено компенсацію за невикористані відпустки (пункт 7 наказу), а також виплачено матеріальну допомогу за 2010 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати (пункт 10 наказу) (арк.с.9).

Відповідно до довідки Сімферопольського міського центру зайнятості, виданої ОСОБА_2, про доходи за період з 05.03.2008 по 19.10.2008, період перебування на обліку у статусі безробітної в Сімферопольському районному центрі зайнятості з 18.02.2008, розмір доходу у березні 2008 року становить 644,43грн., у квітні 2008 року - 716,26грн., у травні 2008 року - 764,72грн.; у червні 2008 року - 623,33грн.; у липні 2008 року - 641,83грн.; у серпні 2008 року - 641,83грн.; у вересні 2008 року - 543,50грн.; у жовтні 2008 року - 344,21грн.

За поданою позивачем заявою про надання інформації, Військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим листом від 20.07.2010 № 3587, повідомлено її про помісячний розрахунок середньомісячної заробітної плати за період з лютого 2008 року по травень 2010 року та розрахунок за червень 2010 року надано в додатку розрахунок відповідних доплат, виплат та компенсацій (арк.с.10).

Відповідно до вказаного розрахунку доплат за березень 2008 року вказано: середньомісячний заробіток нараховано у розмірі 1772,00грн.; розмір допомоги по безробіттю вказано в сумі 644,63грн., розмір доплати - 1127,37грн. Зважаючи на обов'язковість відрахування обов'язкових платежів до бюджету, розмір суми до виплати позивачу складав 1418,92грн., виплачено відповідачем 774,29грн., у зв'язку з тим, що вона у вказаний період знаходилась на обліку у Сімферопольському міському центрі зайнятості, мала статус безробітного та отримала допомогу по безробіттю у розмірі 644,63грн. (арк.с.11).

Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у березні 2008 року, що полягало у сплаті позивачу на суму заробітної плати, яку позивач отримала за новим місцем роботи у березні 2008 року; визнання протиправними дії відповідача щодо сплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у березні 2008 року, з відрахуванням суми заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи у березні 2008 року; зобов'язання відповідача розрахувати та сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у березні 2008 року без урахування заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи у березні 2008 року, що помилково вказано позивачем, так як фактично позивач з лютого по жовтень 2008 року отримувала допомогу по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовані неправильним тлумаченням відповідачем норм Кодексу Законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", внаслідок чого позивачу визначено менший розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, чим порушено її право на отримання належних сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "Про оплату праці", Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Згідно положень частини першої статті 127 Кодексу Законів про працю України, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці", встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень абзацу "з" пункту 1 розділу 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується також у випадку вимушеного прогулу.

Положеннями статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зі змісту вказаної норми, її положеннями не передбачено відрахування із заробітної плати коштів у зв'язку з отриманням державної допомоги по безробіттю.

Такі відрахування не передбачені і Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", що також не містить посилань на можливість чи необхідність відрахування із заробітної плати коштів у зв'язку з отриманням державної допомоги по безробіттю.

Частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, обставини, відповідно до приписів частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено обов'язок відповідача виплатити середню заробітну плату без будь-яких відрахувань державної допомоги по безробіттю, тому ці факти не підлягають повторному доказуванню при розгляді цієї справи.

У березні 2008 року, позивач знаходилась на обліку у Сімферопольському районному центрі зайнятості, мала статус безробітної, відповідно до наданої центром зайнятості довідки, отримала виплату по безробіттю в сумі 644,63грн., яка є різновидом соціальної грошової допомоги і не є заробітною платою.

Відмова у виплаті та невиплата відповідачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу у повному обсязі, є протиправними діями відповідача.

Отже, відповідач повинен виплатити різницю між нарахованою сумою середньомісячної заробітної плати за березень 2008 року та сумою виплаченої допомоги по безробіттю, що складає розмір недоплаченої суми середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що загальна сума виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у березні 2008 року була зменшена відповідачем на суму отриманої позивачем допомоги по безробіттю.

Частково задовольняючи позовні вимоги Сеїт-Яяевої С.Д. суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача суперечать вимогам діючого законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Свої дії відповідач обґрунтовує положеннями пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", яким дійсно було роз'яснено судам, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомоги по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Зазначені положення постанови Пленуму Верховного Суду України кореспондувалися із приписами частини третьої статті 117 Кодексу законів про працю України, якими було встановлено, що в разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

Однак, частину третю статті 117 Кодексу законів про працю України виключено Законом України від 20.12.2005 №3248-ІV, у зв'язку з чим, у відповідача не було жодних правових підстав для зменшення належного позивачу до сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму отриманої допомоги по безробіттю.

При викладених обставинах, позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2012 у справі № 2а-10441/10/17/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2012 у справі № 2а-10441/10/17/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна