Постанова № 29025382, 29.01.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 січня 2013 р. Справа № 2а/0270/5945/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни,

за участі секретаря судового засідання: Мошняги Валентина Івановича

представників сторін:

позивача: Ткачука А.В.

відповідача: Сидоришина М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія"

до: Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" (далі - ТОВ "Хмільницька будівельна компанія") до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Хмільницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення № 0000262200 та № 0000272200 від 24 грудня 2012 року видані на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки № 72-22-34680933 від 10 грудня 2012 року, протиправні, винесені з порушенням вимог чинного законодавства та такі, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи (а.с. 147-149 том 2). Додатково пояснив, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" зареєстроване Хмільницькою районною державною адміністрацією відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 445072 від 08 квітня 2008 року.

На підставі направлення від 27 листопада 2012 року № 346 виданого Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування податкового контролю Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції інспектором податкової служби Попиком Русланом Юрійовичем, відповідно до листа Дніпродзержинської ОДПІ №1281 507 від 02 липня 2012 року та акту позапланової виїзної перевірки TOB "Дніпротранснафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, листа Кременчуцької ОДПІ №24/7/15-322 від 03 січня 2012 року та зустрічної звірки TOB "Інтекссервіс-2011" з питань правомірності проведених господарських відносин із контрагентами-покупцями за вересень-жовтень 2011 року, згідно яких встановлено обставини, що свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з TOB "Хмільницька будівельна компанія", на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та на виконання наказу Хмільницької ОДПІ № 552 від 27 листопада 2012 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Дніпротранснафта" за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року та з ТОВ "Інтекссервіс-2011" за вересень-жовтень 2011 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 72-22-34680933 від 10 грудня 2012 року. Висновками вказаного акту зафіксовано наступні порушення:

- п.п.14.1.36. п.п.14.1.231 п. 14.1 ст.14. п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4. п.138.6, п.п. 138.8.1 п. 138.8. статті 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого TOB "Хмільницька будівельна компанія" занижено податок на прибуток у загальній сумі 538356 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2011 року в сумі 11992 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 456093 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 70271 грн.

- п.44.1, п.44.3, п.44.5 п.44.6 статті 44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого TOB "Хмільницька будівельна компанія" занижено податок на додану вартість в сумі 468136 грн., в тому числі: за травень 2011 року в сумі 49819 грн., за червень 2011 року в сумі 39336 грн., за липень 2011 року в сумі 112570 грн., за серпень 2011р. в сумі 158274 грн., за вересень 2011 року в сумі 62186 грн.

На підставі акту перевірки № 72-22-34680933 від 10 грудня 2012 року Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2012 року №0000262200 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 538356,00 грн. та № 0000272200 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 562882,00 грн., з яких за основним платежем на 468136,00 гривень, за штрафними санкціями на суму 94746,00 гривень.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Матеріалами перевірки встановлено, що в періоді який перевірявся, ТОВ "Хмільницька будівельна компанія" мало господарські відносини з TOB "Дніпротранснафта" та ТОВ "Інтекссервіс-2011", а саме операції по придбанню бітуму нафтового, мазуту, бітумноъ емульсії.

В акті перевірки позивача зазначено, що Дніпродзержинська ОДПІ листом №1281 507 від 02 липня 2012 року надіслала акт позапланової виїзної перевірки TOB "Дніпротранснафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, яким встановлено завищення ТОВ "Дніпротранснафта" доходів та витрат, які враховуються при об'єкті оподаткування; завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по товаро-матеріальним цінностям, які отримані підприємством від ТОВ "Байкара" та в подальшому реалізовані підприємствам, в тому числі ТОВ "Хмільницька будівельна компанія"; завищення податкового кредиту ТОВ "Дніпротранснафта", в частині придбаного в ТОВ "Байкара" товару. Також зазначено, що ТОВ "Байкара" здійснювало господарські операції, які укладені в порушення частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

За період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року від TOB "Дніпротранснафта" позивачем отримано товару на суму 2974862,5 грн., в тому числі податок на додану вартість - 495810,4 грн., що включає придбаний ТОВ "Дніпротранснафта" у ТОВ "Байкара" товар на загальну суму 2372616грн., в тому числі податок на додану вартість - 395436 грн..

Крім того, Кременчуцькою ОДПІ листом №24/7/15-322 від 3 січня 2012 року надіслано матеріали зустрічної звірки ТОВ "Інтекссервіс-2011" (акт №2582/15-322/37469065 від 26 грудня 2011 року), відповідно до якого неможливо підтвердити господарські відносини ТОВ "Інтекссервіс" із контрагентами за період вересень-жовтень 2011 року, оскільки згідно із висновком спеціаліста МНДЕКЦ "Експол" та наданих копій документів, встановлено, що первинні документи ТОВ "Інтекссервіс-2011" підписано невідомими особами, зразки підпису яких значно відрізняються від підпису керівника підприємства Ботко В.В.. А тому, зроблено висновок, що посадовою особою ТОВ "Інтекссервіс-2011" Ботко В.В. виписано податкові накладні на адресу контрагентів, що підписані не посадовою особою зазначеного товариства.

За період вересень-жовтень 2011 року, згідно первинних документів від ТОВ "Інтекссервіс-2011" позивачем отримано товару на суму 436194 грн., в тому числі податок на додану вартість - 72699 грн.

За зазначених обставин, актом перевірки від 10 грудня 2012 року № 72-22-34680933 зроблено висновок, що ТОВ "Хмільницька будівельна компанія" не довело реальність операцій придбання бітуму нафтового, мазуту, бітумної емульсії в TOB "Дніпротранснафта" та ТОВ "Інтекссервіс-2011", а також у підприємства відсутні первинні документи, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності зазначеного товару, в зв'язку з чим, дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового Кодексу України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із статтею 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.п 14.1.36. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дається визначення поняття розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, серед іншого, з витрат операційної діяльності.

Згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4. п. 138.1.1 п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно із пунктом 138.8 собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Підпунктом 138.8.1. до складу прямих матеріальних витрат включено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу України, визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно із пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Відповідно до пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно із п.198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, крім іншого, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. статті 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

З аналізу даних норм слідує, що право на віднесення до складу валових витрат сум витрат на придбання товару, а також право на податковий кредит, що підлягає бюджетному відшкодуванню, виникає у платника податку у разі придбання товарів та використання їх у подальшій господарські діяльності, і датою такого виникнення необхідно вважати дату здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, таке право виникає у разі підтвердження товарності операції і використання придбаних товарів у подальшій господарській діяльності.

Враховуючи зазначене, оцінюючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Дніпротранснафта" та ТОВ "Інтекссервіс-2011", суд виходить із того, що в межах дослідження питання про віднесення витрат до складу валових та формування за рахунок цього в подальшому податкового кредиту варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що позивач в період, що перевірявся, а також на день розгляду справи у суді, має ліцензію на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, серед видів якої зазначається будівництво транспортних споруд, автомобільних доріг (а.с.1б, т.2, а.с.119, т.1).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що куплений в TOB "Дніпротранснафта" та ТОВ "Інтекссервіс-2011" бітум нафтовий, мазут, бітумна емульсія використовувалися ним для виробництва асфальту, який продавався іншим підприємствам, а також використовувався для надання послуг з капітального ремонту доріг.

Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Дніпротранснафта", встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

05 травня 2010 року між ТОВ "Хмільницька будівельна компанія" та ТОВ "Дніпротранснафта" укладено договір купівлі-продажу № 050510 відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар -бітум - в асортименті, кількості та цінам, які вказані в накладних, що супроводжують партію товару. Поставка товару здійснюється продавцем на умовах DDP, по реквізитам, вказаним покупцем (а.с.28, т.1). Додатковою угодою від 10 травня 2011 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2011 року (а.с.29, т.1).

Відповідно до зазначеного Договору купівлі-продажу від 05 травня 2010 року № 050510 TOB "Хмільницька будівельна компанія" придбано в ТОВ "Дніпротранснафта" бітум нафтовий згідно видаткових накладних (а.с. 43, 45, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, т.1):

- № 1005 від 10 травня 2011 року в кількості 25,04 т на суму 147944,58грн, ПДВ 29588,92 грн;

- № 25051 від 25 травня 2011 року в кількості 30,96 т на суму 182921,9грн, ПДВ 36584,38 грн;

- № 29061 від 29 червня 2011 року в кількості 31,26 т на суму 196677,6 грн, ПДВ 39335,52 грн;

- № 0107 від 1 липня 2011 року в кількості 28,9 т на суму 181829,17грн, ПДВ 36365,83грн;

- № 19071 від 19 липня 2011 року в кількості 30,24 т на суму 190890грн, ПДВ 38178грн.;

- № 19072 від 19 липня 2011 року в кількості 30,12 т на суму 190132,5 грн, ПДВ 38026,5 грн;

- № 13082 від 13 серпня 2011 року в кількості 33,4 т на суму 207358,33 грн, ПДВ 41471,67 грн;

- № 29082 від 29 серпня 2011 року в кількості 32 т на суму 198666,67 грн, ПДВ 39733,33 грн;

- № 29083 від 29 серпня 2011 року в кількості 32,48 т на суму 201646,67 грн, ПДВ 40329,33 грн;

- № 3108 від 31 серпня 2011 року в кількості 29,62 т на суму 183890,83 грн, ПДВ 36778,17 грн;

- № 02092 від 02 вересня 2011 року в кількості 31,94 т на суму 203617,5 грн, ПДВ 40723,5грн;

- № 15091 від 15 вересня 2011 року в кількості 29,18т на суму 190156, 33 грн, ПДВ 38031,27 грн;

- №1709 від 17 вересня 2011 року в кількості 31,2 т на суму 203320 грн., ПДВ 40664 грн..

Позивачем надано відповідні податкові накладні на кожну поставку товару згідно зазначеного договору, зокрема № 7 від 10 травня 2011року, №27 від 25 травня 2011 року, №50 від 29 червня 2011 року, №1 від 1 липня 2011 року, №25 від 19 липня 2011 року, № 24 від 19 липня 2011 року, №9 від 13 серпня 2011 року, № 37 від 29 серпня 2011 року, №38 від 29 серпня 2011 року, № 39 від 31 серпня 2011 року, № 7 від 02 вересня 2011 року, №27 від 15 вересня 2011 року, № 33 від 17 вересня 2011 року (а.с.30-42, т.1) та товарно-транспортні накладні на кожну поставку (а.с.44, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, т.1). В зазначених товарно-транспортних накладних автопідприємством зазначено " ТК"Дніпротранснафта", замовником - ТОВ "Хмільницька будівельна компанія", вантажовідправником ТОВ "Дніпротранснафта", вантажоодержувачем ТОВ "Хмільницька будівельна компанія".

До матеріалів справи залучено наданий позивачем договір транспортного експедирування №1/01 від 1 січня 2011 року, укладений між ТОВ "ТК"Дніпротранснафта" та ТОВ "Дніпротранснафта", відповідно до якого здійснювалася доставка бітуму позивачу (а.с.19-21, т.2), а також лист ТОВ "ТК "Дніпротранснафта" від 21 січня 2013 року, яким підтверджується надання послуг по перевезенню вантажу (бітуму) від замовника "Дніпротранснафта" до одержувача ТОВ "Хмільницька будівельна компанія" в період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року згідно товаро-транспортних накладних.

Факт оплати бітуму, на підставі договору купівлі-продажу від 5 травня 2010 року, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.68-97, т.1)

Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Інтекссервіс-2011", встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

30 серпня 2011 року між ТОВ "Хмільницька будівельна компанія" та ТОВ "Інтехсервіс-2011" укладено договір купівлі-продажу № 30-08-11 відповідно до якого продавець зобов'язується відгрузити, а покупець прийняти та оплатити товар -бітум дорожний БНД, мазут. Асортимент, кількість, умови поставки вказуються в додатках до договору (заявках, специфікаціях) (а.с.98, т.1).

Відповідно до зазначеного Договору купівлі-продажу від 30 серпня 2011 року TOB "Хмільницька будівельна компанія" придбано в ТОВ "Інтекссервіс-2011" товар згідно накладних (а.с. 103, 105, 107, 110 зворотній бік, т.1):

- № 9 від 13 вересня 2011 року, бітумна емульсія в кількості 5,5 т на суму 25208,33грн, ПДВ 5041,67 грн;

- № 17 від 22 вересня 2011 року, мазут М-100 в кількості 23,68 т на суму 108533,33грн, ПДВ 21706,67 грн;

- № 5 від 01 жовтня 2011 року, бітум в кількості 20,76 т на суму 123695 грн, ПДВ 24739 грн;

- № 2 від 1 жовтня 2011 року, бітум в кількості 17,8 т на суму 106058, 33грн, ПДВ 21211,67 грн.

Позивачем надано відповідні податкові накладні на кожну поставку товару згідно зазначеного договору, зокрема № 9 від 13 вересня 2011року, №17 від 22 вересня 2011 року, № 2 від 01 жовтня 2011 року, № 3 від 1 жовтня 2011 року (а.с.99-102, т.1) та товарно-транспортні накладні на кожну поставку (а.с.104, 106, 108, 109, т.1). В зазначених товарно-транспортних накладних автопідприємством зазначено "Техагроінвест", замовником та вантажовідправником ТОВ "Інтекссервіс-2011", вантажоодержувачем ТОВ "Хмільницька будівельна компанія".

Факт оплати товару, на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2011 року, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.111-116, т.1).

Оскільки поміж іншого досліджуються господарські операції купівлі товару, який транспортувався автомобільним транспортом, суд вважає, що первинними документами, які можуть підтвердити вказані операції, є товарно-транспортні накладні із відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні містять усі необхідні реквізити, передбачені законом, а тому на думку суду є беззаперечними доказами здійснення вказаних перевезень.

Крім того, на вимогу суду позивачем надано довідку відповідно до якої за період з 01 квітня 2011 року по 31 жовтня 2011 року ТОВ "Хмільницька будівельна компанія" виготовлено 12242,064 тон асфальту для виконання договірних зобов'язань, в тому числі по закупівлі робіт за державні кошти використано 8683,216 тон асфальту та продано виробленого асфальту іншим підприємствам 3558,848 тон, що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 (а.с.29-30, т.2) та реєстром видаткових первинних документів (а.с.31).

Крім того, зазначено, що для виготовлення такої кількості асфальту підприємство використало 710, 040 тон бітуму. В період, що перевірявся, позивач купив бітуму в ТОВ "Дніпротранснафта" всього 367,17 тон та в ТОВ "Інтекссервіс-2011" 38,56 тон, що становить більше половини всієї кількості придбаного за зазначений період бітуму (а.с.27-28, т.2).

В зв'язку з відсутністю у позивача стаціонарних вагів для зважування автотранспорту, таке зважування здійснювалося на ваговій ТОВ "Украгроторг", що підтверджується актами виконаних робіт (а.с.144-145, т.2).

Крім того, до суду надано довідку про наявність у позивача ємностей для зберігання бітуму та мазуту (а.с.3-4, т.2), копії паспортів та сертифікатів відповідності на бітум, що надавались з поставленим товаром ТОВ "Дніпротранснафта" (а.с.22- 26 том 2).

Використання виготовленого асфальту позивачем в своїй господарській діяльності для надання послуг підтверджується наданими до суду копіями договорів, зокрема: договір №40Д/11 від 05.08.2011 року (а.с. 32-48, том 2), №42Д/11 від 05.08.2011 року (а.с. 49-57, том 2), №41Д/11 від 05.08.2011 року (а.с. 58-62, том 2), №46Д/11 від 11.08.2011 року (а.с. 63-68, том 2), договір №47Д/11 від 11.08.2011 (а.с. 69-75, том 2), договір №62Д/11 від 04.10.2011 (а.с. 84-90, том 2), Генеральний договір від 10.10.2011 року (а.с. 91-102, том 2) про закупівлю робіт за державні кошти з актами виконаних робіт, календарними планами, довідками про вартість виконаних робіт, відомостями витрачених ресурсів, що засвідчують використання асфальту та бітуму. Також надано договори підряду №24-05/01 від 24.05.2011 року та 06-06/11 від 06.06.2011 року та акти виконаних робіт між TOB "Хмільницька будівельна компанія" та ПАТ "Концерн" Галнафтогаз" на проведення ремонту асфальтного покриття АЗС (а.с. 103-113, том 2) та копії договорів між TOB "Хмільницька будівельна компанія" та іншими підприємствами і організаціями за період з 01.04.2011 року по 30.11.2011 року, що свідчать про продаж ТОВ "Хмільницька будівельна компанія" асфальту власного виробництва даним підприємствам (а.с. 114-143, том 2), які здійснювалися на умовах самовивозу.

Таким чином, судом дослідженні всі обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, реальні зміни майнового стану платника податків, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача. Саме такі обставини слід встановлювати судам з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, в той час, коли відповідачем зроблено висновок про імітування операції виключно на підставі актів перевірки ТОВ "Дніпротранснафта" та ТОВ "Інтекссервіс-2011", не враховуючи при цьому наявність необхідних первинних документів у позивача, доказів використання товару у власній господарській діяльності. Відтак у відповідача були відсутні об'єктивні підстави для висновку про безпідставність віднесення витрат по придбанню товару у зазначених контрагентів до складу валових витрат та формування податкового кредиту.

Крім того, як вбачається із зазначеного вище листа Вищого адміністративного суду України, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суд також звертає увагу, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Також слід зазначити, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між позивачем та контрагентом з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу. Отже, вказані обставини та долучені до матеріалів справи докази додатково підтверджують протилежність позицій відповідача.

Крім того, нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Отже, включення позивачем до валових витрат вказаних витрат по переліченим господарським операціям із ТОВ "Дніпротранснафта" та ТОВ "Інтекссервіс-2011", а в подальшому формування за їх рахунок податкового кредиту, на думку суду, зроблено правомірно.

Відтак, в ході розгляду адміністративної справи у суду не виникло сумнівів, що в дійсності господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентами мали місце.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000262200 від 24 грудня 2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000272200 від 24 грудня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" судові витрати в розмірі 2146 гривень, шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна