Постанова № 29024360, 08.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2012 року 2а-2210/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Совича О.І.,

за участю:

представників позивача - Воєводіна О.В, Грабовецької Ф.Ф.,

представників відповідача - Шевчук С.А., Іванова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою ідповідальністю "Елас"

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ,

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Елас" з адміністративним позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2011 №0000282302, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 68 094,00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про фіктивність правочину, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс-Імпорт Компані». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Елас»та ТОВ «Базіс-Імпорт Компані»є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. Під час перевірки податковим органом досліджено податкові накладні, оформлені контрагентом позивача, на яких ніби-то, відсутнє прізвище керівника ТОВ «Базіс-Імпорт Компані». У зв'язку з цим, податковий орган вважав податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Таким чином, позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за результатами здійсненої господарської операції.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача зазначили, що вважають висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер -товари поставлені в повному обсязі і оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ТОВ «Елас», на думку представників позивача, правильно визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість та правомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену ним ТОВ «Базіс-Імпорт Компані»у складі ціни придбаного товару.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважають податкові повідомлення-рішення правомірними, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Елас»є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області Київської області 16.07.2004 за №1 361 102 0000 000009, як платник податків перебуває на обліку в Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; комп'ютерне програмування; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; установлення та монтаж машин і устаткування; будівництво житлових і нежитлових будівель.

29 квітня 20011 року між ТОВ «Базіс-Імпорт Компані»та ТОВ «Елас» укладено договір поставки (а.с. 103-104), відповідно до умов якого ТОВ «Базіс-Імпорт Компані» поставило позивачу комплектуючі: контролери і блоки розширення, роз'єми, частотні перетворювачі.

Факт поставки підтверджується копіями актів прийому-передачі комплектуючих (а.с. 95-102), видаткових накладних (а.с. 53-60).

На підставі рахунків-фактур (а.с. 45-52) позивач сплатив ТОВ «Базіс-Імпорт Компані»за поставлений товар грошові кошти у розмірі 649 000,00 грн. Факт розрахунку за поставлений товар підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 19-26), банківських виписок (а.с. 105-109).

За результатами господарської операції на підставі податкових накладних (а.с. 27-34) позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 108 166,66 грн.

У грудні 2011 року посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питання документального підтвердження даних податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року (акт перевірки від 13.12.2011 №459/77-2302-32932312).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, у результаті чого встановлено завищення від'ємного значення (рядок 24 податкової Декларації з податку на додану вартість) суми податку на додану вартість у розмірі 68 094,00 грн., у тому числі за травень 2011 року у розмірі 68 094,00 грн., та встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 20.2 податкової Декларації з податку на додану вартість) у сумі 40 072, 00 грн., у тому числі за травень 2011 року у сумі 40 072, 00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що договір поставки, укладений між позивачем і ТОВ «Базіс-Імпорт Компані», є нікчемним і таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави і суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, оскільки вказані договори укладено за відсутності наміру дійсного отримання товару за договором поставки, фактично ніякі товари контрагентом не поставлялися, а договір укладено лише задля незаконного зменшення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладена інформація, яка міститься у базі даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно з якою встановлено розбіжність між задекларованим податковим кредитом ТОВ «Елас»та податковими зобов'язаннями ТОВ «Базіс-Імпорт Компані».

При дослідженні податкових накладних (а.с. 27-34) посадові особи податкового органу ніби-то виявили їх невідповідність вимогам чинного законодавства, оскільки в них не зазначено прізвища директора ТОВ «Базіс-Імпорт Компані».

У результаті аналізу податкової звітності встановлено відсутність у ТОВ «Базіс-Імпорт Компані»трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, матеріалів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

На підставі вищезазначеного посадові особи Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області дійшли висновку про недотримання вимог Цивільного кодексу України під час вчинення правочинів між позивачем та ТОВ «Базіс-Імпорт Компані», їх нікчемність, та, як наслідок, безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які були сплачені контрагенту у складі вартості придбаного у ТОВ «Базіс-Імпорт Компані»товару, у розмірі 68 094,00 грн.

За результатами перевірки Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 №0000282302, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 68 094,00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00 грн.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі -Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі -підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на включення до складу податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Як встановлено судом, виконання робіт ТОВ «Базіс-Імпорт Компані»та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується договором на поставку товару, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками -фактурами, актами прийому-передачі товару, платіжними дорученнями, книгою обліку довіреностей.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Елас»понесло реальні витрати на оплату робіт ТОВ «Базіс-Імпорт Компані». Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність договору поставки, укладеному між позивачем і його контрагентом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договору між ТОВ «Елас» та ТОВ «Базіс-Імпорт Компані»від 29.04.2011 прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України є оспорюваним.

Як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту податковий орган посилається на те, що у податкових накладних, виданих ТОВ «Базіс-Імпорт Компані» відсутнє прізвище уповноваженої особи ТОВ «Базіс-Імпорт Компані». Проте, суд приймає до уваги дане твердження, оскільки судом було досліджено вказані податкові накладні та встановлено, що вони містять прізвище та ініціали керівника ТОВ «Базіс-Імпорт Компані».

Крім того, суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Враховуючи, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за цими операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

За таких обставин висновки податкового органу про те, що позивачем порушено вимоги пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, є помилковим, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення податкового законодавства, передбачена пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України .

Інших доказів та заперечень, ніж ті, що наведені в акті перевірки та у запереченнях на позовну заяву, відповідач не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 680, 94 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.05.2012, а тому судові витрати у розмірі 680, 94 грн. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись вимогами статтей 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

.

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 28.11.2011 №0000282302.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елас" понесені ним судові витрати у розмірі 680 (шістсот вісімдесят ) гривень 94 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 червня 2012 р.