Рішення № 29024063, 29.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/16382-2012 29.01.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

- Буторов Юрій Веніамінович

про стягнення 8 594,50 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Волощук В.О. за довіреністю № 4 від 02.01.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про стягнення 8 594,50 грн. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 28.12.2009 р. між позивачем та Представництвом «Пліва Хрватська д.о.о». було укладено договір № 240593192 щодо автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер АА9079СВ. В місті Сімферополі 23.06.2010 р. по вулиці Київській 117-а відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер АА9079СВ, під керуванням водія Одойського А.Н., та транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер АН5552АР, під керуванням Буторова Ю.В.

Власник застрахованого автомобіля «Nissan» Буторов Ю.В постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 22.07.2010 р. був визнаний винним в порушенні ПДР України, позивач виплатив 8 594,50 грн. страхового відшкодування на підставі платіжного доручення № 7557 від 05.08.2010 р. Враховуючи те, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер АН5552АР, була застрахована позивачем за полісом ВС/6280447, позивач звертався до відповідача з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/16382-2012 та призначено її до розгляду на 18.12.2012 р.

22.11.2012 р. суд звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо надання інформації стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № ВС/8771823, яким застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер АН5552АР.

06.12.2012 р. через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла довідка з централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8771823.

В судовому засіданні 18.12.2012 р. представником позивача позов підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, в судовому засіданні 18.12.2012 р. представником позивача подано заяву, яка за своїм змістом є клопотанням в порядку приписів ст. 38 ГПК України про витребування додаткових доказів у справі № 5011-5/16382-2012, відповідно до якого він просить витребувати у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6280447. Також, позивач просить в порядку приписів ст. 27 ГПК України залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Буторова Юрія Веніаміновича.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2012 р. в порядку приписів ст. 38 ГПК України витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України додаткові докази у справі та в порядку приписів ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Буторова Юрія Веніаміновича, розгляд справи відкладено на 09.01.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 5011-5/16382-2012 передано для розгляду судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р. суддею Мельником С.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд на 29.01.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.01.2013 р., справу № 5011-5/16382-2012 передано для розгляду судді Ломаці В.С., в зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5011-5/16382-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 29.01.2013 р.

14.01.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

21.01.2013 р. третьою особою через відділ діловодства господарського суду міста Києва надано документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про розгляд справи без його участі та участі його повноважного представника.

24.01.2013 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач погоджується з сумою заявленою позивачем до стягнення у розмірі 8 594,50 грн., просить справу розглядати без його участі.

З огляду на вищезазначене, представники відповідача та третьої особи в судове засідання 29.01.2013 р. не з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2013 р. позов підтримав в повному обсязі.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 29.01.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2009 між позивачем та Представництвом «Пліва Хрватська д.о.о». було укладено договір № 240593192 щодо aвтомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер АА9079СВ.

Згідно із п. 3 Договору, страховими випадками є настання відповідальності Страхувальника/Водія у разі заподіяння шкоди третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Страхова сума за вказаним Договором визначена у розмірі 78 204,27 грн., франшиза - 1 000,00 грн. (п. 2 Договору).

Відповідно до п. 5. Договору, строк його дії з 10.01.2010 р. по 09.01.2011 р.

Територією дії цього договору є територія України (п.п. 2-4 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2010 р. о 15:10 год. в місті Сімферополі по вулиці Київській 117-а відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер АН5552АР, під керуванням Буторова Ю.В., внаслідок недотримання правил дорожнього руху останнім та застрахованого автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер АА9079СВ, під керуванням Одойського А.М.

Постановою Київського районного суду міста Сімферополя від 23.07.2010 р. у справі № 3-2804/2010 Буторов Юрій Веніаминович визнаний винним в порушенні ПДР України та притягнутий до адміністративної відповідальності.

При цьому, суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до Полісу № ВС/6280447 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність Буторова Ю.В. (автомобіль «Nissan», реєстраційний номер АН5552АР) була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта», на строк з 08.12.2009 р. по 07.12.2010 р. з встановленим розміром франшизи - 0, 00 грн. та лімітом відповідальності страховика - 35 000, 00 грн. за шкоду, заподіяну майну, тип договору ІІІ.

Надані до матеріалів справи роздруківки з інформаційного ресурсу МТСБУ за полісом № ВВ/8771823, суд до уваги не приймає, оскільки судом встановлено невідповідність полісу, по якому надано відомості з бази даних МТСБУ безпосередньо полісу, яким відповідно до п. 1.8. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер АН5552АР.

Розмір завданих власнику автомобіля «Skoda Fabia» матеріальних збитків в результаті пошкодження автомобіля в ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових визначений на підставі Звіту з оцінки колісного транспортного засобу SL № 13224 від 07.07.2010 р. та становить 10 094,75 грн.

Відповідно до Страхового акту № 53106 від 22.07.2010 р. позивачем вирішено виплатити страхувальнику 8 594,50 грн., сума якого розрахована на підставі рахунків № 07-3111 та № 07-31 від 07.07.2010 р.

Листом № 496 від 16.02.2011 р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 8 594,50 грн., яку отримано відповідачем 21.02.2011 р., що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 8 594,50 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи Буторова Ю.В. встановлена у судовому порядку, а його відповідальність застрахована відповідачем.

Відповідно до п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Матеріалами справи, а саме: Звітом з оцінки колісного транспортного засобу SL № 13224 від 07.07.2010 р. підтверджено, що розмір завданих збитків власнику автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер АА9079СВ в результаті його пошкодження в ДТП становить 10 094,75 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у Звіті, відповідають вимогам, встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.

Так, згідно з п. 8.5.9. Методики кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).

Відповідно до Платіжного доручення № 7557 від 05.08.2010 р. позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування у сумі 8 594,50 грн.

Як зазначив Вищий господарський суд України в постанові від 23.08.2011 у справі № 42/92 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № ВВ/6280447, розмір франшизи становить 0,00 грн., у зв'язку з чим відповідач мав відшкодувати позивачу 8 594,50 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, місто Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, місто Київ, вул. Воровського, буд. 33, код ЄДРПОУ 16285602) 8 594 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 50 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.02.2013 р.

Суддя В.С. Ломака