Рішення № 2902404, 04.02.2009, Господарський суд Чернігівської області

04.02.09

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, тел. (0462) 77-99-18

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

“ 03 ” лютого 2009 року справа № 18/38

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Шаргородський маслозавод”

23500, м. Шаргород Вінницької області, вул. Леніна, 284

До Відкритого акціонерного товариства „Бобровицький молокозавод”

17400, м. Бобровиця, вул. Чернігівська, 50

Про стягнення 63370 грн. 01 коп.

Суддя А.С. Сидоренко

Представники сторін:

від позивача: Одудовський С.В. –представ., дов. б/н від 12.01.2009р.

від відповідача: Бутакова О.М. –представ., дов. б/н від 01.04.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкритим акціонерним товариством „Шаргородський маслозавод” (надалі –позивач) заявлено позов до відкритого акціонерного товариства „Бобровицький молокозавод” (надалі –відповідач) про стягнення 59241,00 грн. заборгованості за поставлений товар, згідно договору поставки № 23/09-08 від 23.09.2008р. та 4129,01 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.

В судовому засіданні позивачем подана заява про припинення провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості у зв’язку з її добровільним погашенням відповідачем. На підтвердження факту сплати позивачем надана копія платіжного доручення від 26.01.2009р. № 147.

В судовому засіданні відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому він повідомив про сплату основної суми заборгованості (платіжне доручення від 26.01.2009р. № 147 на суму 59241,00 грн.). Одночасно відповідач просить у зв’язку з добровільним погашенням суми основної заборгованості не стягувати з нього 4129,01 грн. пені та зменшити розмір судових витрат.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Шаргородський маслозавод” зареєстроване розпорядженням Шаргородської районної державної адміністрації від 20.01.1997р. за адресою: м. Шаргород Вінницької області, вул. Леніна, 284, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців внесені відомості за № 1 172 120 0000 000222.

Відкрите акціонерне товариство „Бобровицький молокозавод” зареєстроване розпорядженням Бобровицької районної державної адміністрації від 06.03.1998р. за адресою: м. Бобровиця, вул. Чернігівська, 50, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців внесені відомості за № 1 041 120 0000 000088.

23 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством „Бобровицький молокозавод” в особі голови правління Довгопола І.В. (надалі –Покупець) та відкритим акціонерним товариством „Шаргородський маслозавод” в особі директора Олексюка О.П. (надалі –Продавець) був укладений Договір поставки № 23/09-08 (надалі –Договір).

Згідно з п. п. 2.1, 3.3 та 3.5 Договору продавець зобов’язався поставити у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити її вартість в порядку та на умовах, передбачених Договором. Загальна вартість продукції, що поставляється, вказується в товарних накладних, що після їх підписання є невід’ємними частинами договору. Покупець зобов’язаний оплатити продукцію не пізніше 5 (п’яти) банківських днів з дати поставки Продукції, що зазначається у транспортній накладній.

На виконання умов Договору, позивач у вересні 2008 року, згідно видаткових накладних від 22.09.2008р. № ШМ –0007508 та від 23.09.2008р. № ШМ –0007544, поставив відповідачеві товар на загальну суму 59241,00 грн.

Передбачений Договором товар отримувався уповноваженою особою відповідача згідно довіреності серії ЯПГ № 979308 від 23.09.2008р.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами його уповноваженої особи на відповідних видаткових накладних, скріпленими печаткою товариства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов’язання шляхом поставки товару.

Відповідач, в свою чергу, зобов’язання щодо оплати отриманого товару не виконав і на момент звернення позивача до суду мав заборгованість в сумі 59241,00 грн.

Факт наявності заборгованості був визнаний відповідачем, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 21.11.2008р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія (№ 44 від 26.11.2008р.) з проханням погасити суму заборгованості по оплаті поставленого товару та суму пені. При цьому позивач повідомив відповідача про намір звернення до господарського суду для примусового стягнення суми заборгованості у разі відмови від добровільного її відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.2 Договору, у разі порушення строків оплати продукції, зазначених в договорі, Покупець зобов’язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На підставі умов договору (п. 6.2) позивач за прострочення оплати товару нарахував пеню, з урахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, в сумі 4129,01 грн. за період з 01.10.2008р. по 14.01.2009р.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов’язань по оплаті товару, а тому з нього підлягає стягненню пеня в сумі 4129,01 грн.

У відповідності з п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи повну сплату відповідачем суми основної заборгованості за поставлений товар (платіжне доручення від 26.01.2009р. № 147 на суму 59241,00 грн.), провадження по даній справі в цій частині підлягає припиненню.

Решту позовних вимог про стягнення 4129,01 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, передбачені ст. 233 Господарського кодексу України, відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідача, господарський суд покладає на нього державне мито, виходячи з суми, сплаченої позивачем, при зверненні до господарського суду з позовом.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 546, 549, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Бобровицький молокозавод”, м. Бобровиця, вул. Чернігівська, 50 (р/р 26000110532980 в ВАТ Банк „Фінанси та Кредит”, МФО 300131, код 30004072) на користь відкритого акціонерного товариства „Шаргородський маслозавод”, м. Шаргород Вінницької області, вул. Леніна, 284 (р/р 26006007016001 в ВАТ АКБ „Надра” Вінницьке РУ, МФО 302355, код 00444576) 4129 грн. 01 коп. пені, 633 грн. 70 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 59241 грн. 00 коп. заборгованості.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко