Постанова № 29024003, 15.01.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1861/2012

15 січня 2013 року 12год. 23хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Лук'янчук С.М.,

відповідача: представник Красько Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі - ПАТ «Рівнеазот») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000061544 року від 03 травня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Рівнеазот» зазначає наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Рівному проведено документальну позапланову перевірку ПАТ «Рівнеазот» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, за січень 2012 року. За результатами перевірки, контролюючим органом складено акт від 17.04.2012 року № 65/15-400/05607824.

На підставі Акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000061544 року від 03 травня 2012 року, яким зменшено ПАТ «РІВНЕАЗОТ» суму бюджетного відшкодування за січень 2012 року в розмірі 504 358,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 252 179,00 грн. в зв'язку з допущеними порушеннями п.198.1, п.198.3, п.198.6 п.200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України. З вказаними висновками акту перевірки Позивач не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Між ПАТ «РІВНЕАЗОТ» (покупець) та ТОВ «Денір» (постачальник) 24.11.2011 року укладений договір поставки товару № 308. За умовами даного договору, ТОВ «Денір» зобов'язалось поставити ПАТ «РІВНЕАЗОТ» метаванадат амонію. На виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Денір» поставило ПАТ «РІВНЕАЗОТ» обумовлений договором товар, що підтверджується видатковою накладною № 8 від 09.12.2011 року на загальну суму 144000,00 грн., в т.ч. ПДВ 24000,00 грн. Крім цього, Постачальником надана податкова накладна № 8 від 09.12.2011 року на загальну суму 144 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 24000,00 грн. Позивач зазначає, що сума ПДВ в розмірі 24 000,00 правомірно віднесена до складу податкового кредиту грудня 2011 року. Також, стверджує, що посилання Відповідача на невідповідність податкової накладної № 8 від 09.12.2011 року нормам чинного законодавства, в зв'язку з відсутністю в ній коду товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) є надуманими, оскільки такий код в податковій накладній вказаний.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу стосовно безпідставності формування податкового кредиту січня 2012 року за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Донована Плюс» та віднесення до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 480358,49 грн.

Між ПАТ «РІВНЕАЗОТ» та ТОВ «Донована Плюс» укладений договір поставки № 393 (0112/1) від 01.12.2011 року, за умовами якого ТОВ «Донована Плюс» зобов'язувалось поставити підприємству бензол нафтовий. Позивач стверджує про реальне виконання договору сторонами, здійснення поставки товару від продавця до покупця з посиланням на первинні бухгалтерські документи копії яких долучені до матеріалів справи.

Також вказує, що Відповідачем зроблені висновки про безпідставність формування ПАТ «РІВНЕАЗОТ» податкового кредиту січня 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Донована Плюс» виключно на підставі акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 15/22-01/37033932 від 13.03.2012 року «Про результати виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Донована Плюс» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року».

При цьому, в ході проведення перевірки податковому органу надані всі документи, що підтверджують факт існування (виконання) господарських зобов'язань між підприємством та ТОВ «Донована Плюс». Всупереч ст.ст. 83, 85 Податкового кодексу України Відповідач вказані документи не прийнятті до уваги, що призвело до формування необ'єктивних висновків перевірки.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, позовні вимоги вважає безпідставними. Зазначає, що Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби правомірно зменшила бюджетне відшкодування Позивачу за січень 2012 року на суму 504 358,00 грн. При цьому вказує, що висновки акту перевірки від 17.04.2012 року, № 65/15-400/05607824 та оспорюване податкове повідомлення - рішення є правомірними та обґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період.

Судом встановлено, що між ПАТ «Рівнеазот» (покупець) та ТОВ «Денір» (постачальник) 24.11.2011 року укладений договір поставки товару № 308. Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю метаванадат амонію (в подальшому - Товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар та здійснити розрахунки відповідно до умов даного договору.

На виконання умов договору ТОВ «Денір» здійснило поставку Товару, що підтверджується видатковою накладною № 8 від 09.12.2011 року на загальну суму 144000,00 грн., в т.ч. ПДВ 24000,00 грн. Крім, цього, Постачальником надана податкова накладна № 8 від 09.12.2011 року на загальну суму 144 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 24000,00 грн. Вказана сума ПДВ включена ПАТ «Рівнеазот» до податкового кредиту грудня 2011 року, що підтверджується розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до декларації з ПДВ за грудень 2011 року).

Судом досліджено оригінал податкової накладної № 8 від 09.12.2011 року. Вказана накладна містить код УКТ ЗЕТ метаванадату амонію 2841903000, що відповідає розділу VІ Закону України «Про митний тариф України» - цинкати та ванадати. Отже, висновки Відповідача про відсутність коду УКТ ЗЕТ в податковій накладній, виписаній ТОВ «Денір» 09.12.2011 року є безпідставними. Разом з тим, з копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних вбачається, що податкова накладна, отримана від ТОВ «Денір» зареєстрована під № 2, а не № 8 від 09.12.2011 року. Вказані розбіжності, як зазначив представник Позивача виникли внаслідок помилкового зазначення в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних № 2 замість № 8 податкової накладної отриманої від ТОВ «Денір» від 09.12.2011 року.

Суд приходить до висновку, що вказана помилка (неправильне зазначення номеру податкової накладної) не впливає на порядок формування податкового кредиту, оскільки Позивачем дотримані норми пп. 198.2 та пп. 198.6 статті 198 ПК України при формуванні податкового кредиту. Разом з тим, зі змісту акту перевірки вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту грудня 2011 року на суму 24 000,00 грн. з підстав не пов'язаних з вказаним недоліком допущеним Позивачем при формуванні реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Отже, ПАТ «Рівнеазот» з дотриманням норм чинного законодавства віднесло до складу податкового кредиту грудня 2011 року ПДВ в розмірі 24 000,00 грн. на підставі податкової накладної № 8 від 09.12.2011 року.

Між ПАТ «РІВНЕАЗОТ» та ТОВ «Донована Плюс» укладений договір поставки № 393 (0112/1) від 01.12.2011 року, за умовами якого ТОВ «Донована Плюс» зобов'язувалось поставити підприємству бензол нафтовий. Згідно п.1.1. Договору продавець зобов'язується поставити Покупцю бензол нафтовий для синтезу ГОСТ 9572-93, а покупець зобов'язується прийняти Товар та здійснити розрахунки відповідно до умов даного Договору.

На виконання вказаного договору, Постачальник здійснив поставку товару ПАТ «Рівнеазот» обумовленого угодою, що підтверджується видатковими накладними: № 11221 від 02.12.2011 року на суму 504680,24 грн. в т.ч. ПДВ - 84113,37 грн; № 11222 від 02.12.2011 року на суму 505093,37 грн. в т.ч. ПДВ - 84182,23 грн.; № 11223 від 02.12.2011 року на суму 486928,79 грн. в т.ч. ПДВ - 81154,80 грн.; № 11224 від 02.12.2011 року на суму 398997,13 грн. в т.ч. ПДВ - 66499,52 грн.; № 11225 від 02.12.2011 року на суму 494978,28 грн. в т.ч. ПДВ - 82496,28 грн.; № 11226 від 02.12.2011 року на суму 491473,12 грн. в т.ч. ПДВ - 81912,19 грн. та надав податкові накладні: №1 від 02.12.2011 року на суму 504680,24 грн. в т.ч. ПДВ - 84113,37 грн.;№2 від 02.12.2011 року на суму 505093,37 грн. в т.ч. ПДВ - 84182,23 грн.;№3 від 02.12.2011 року на суму 486928,79 грн. в т.ч. ПДВ - 81154,80 грн.;№4 від 02.12.2011 року на суму 398997,13 грн. в т.ч. ПДВ - 66499,52 грн.;№5 від 02.12.2011 року на суму 494978,28 грн. в т.ч. ПДВ - 82496,28 грн.;№6 від 02.12.2011 року на суму 491473,12 грн. в т.ч. ПДВ - 81912,19 грн. на загальну суму ПДВ - 480358,49 грн., яку ПАТ «Рівнеазот» включило до податкового кредиту січня 2012 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору поставки № 393 (0112/1) від 01.12.2011 року, транспортування Товару здійснюється залізничним транспортом в цистернах вантажовідправника. Згідно п. 4.3. товар буде відвантажений за наступними транспортними реквізитами: вантажоотримувач - ПАТ «РІВНЕАЗОТ», код 1144, адреса вантажоотримувача: 33017, м. Рівне, станція призначення: Обарів, Львівської залізниці, код станції 369401.

На підтвердження здійснення поставки товару, Позивачем надана копія накладної № 43687987 від 02.12.2011 року з відомістю вагонів, що підтверджує перевезення бензолу нафтового залізничним транспортом. У відомості вагонів вказаний перелік вагонів їх номера, які відповідають номерам вагонів зазначених у видаткових накладних на поставку товару.

В акті перевірки зазначено, що ДПІ у місті Рівному отримано від ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС акт № 15/22-01/37033932 від 13.03.2012 року «Про результати виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Донована Плюс» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року» в якому вказано, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Донована Плюс» до підприємств покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Вказаним актом перевірки ТОВ «Донована Плюс» встановлено відсутність реального настання наслідків договорів укладених підприємством, що перевірялось з його контрагентами.

На підставі акту перевірки ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС акт № 15/22-01/37033932 від 13.03.2012 року Відповідач дійшов висновку про безпідставність віднесення до податкового кредиту січня 2012 року суми ПДВ в розмірі 480358,49 грн. Однак, не можна вважати обґрунтованим висновок стосовно безтоварності операцій між ПАТ «Рівнеазот» та ТОВ «Донована Плюс», який зроблений на підставі акту перевірки без дослідження первинних бухгалтерських документів Позивача.

Крім цього не є належним доказом, що свідчить про безтоварність операцій та фіктивність договору між ПАТ «Рівнеазот» та ТОВ «Донована Плюс» кримінальна справа № 000235 від 09.04.2012 порушена за фактом створення ТОВ «Донована Плюс» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Такий доказ нікчемності правочинів не може бути прийнятий судом, оскільки фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, є діяння, відповідальність за яке передбачена ст. 205 КК України. Таким чином, факт фіктивного підприємництва повинен встановлюватися в порядку кримінального судочинства. Доказом наявності ознак фіктивності ТОВ «Донована Плюс» може бути тільки вирок суду в кримінальній справі. Протокол допиту свідка та постанова про порушення кримінальної справи є матеріалами досудового слідства та не носять преюдиційного характеру.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суб'єкти господарювання зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно законодавства. Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Пунктом 2.1 цього ж Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пункт 2.4. Положення визначає, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між позивачем та його контрагентом ТОВ «Донована Плюс» укладено договір поставки. На виконання договору сторонами підписані видаткові накладні, видані податкові накладні, надані докази перевезення товару від продавця до покупця. Копія договору та відповідні первинні документи долучені до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» саме первинними документами стверджується факт здійснення господарських операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, робіт, що у подальшому були використані у його господарській діяльності.

Водночас, господарська операція пов'язана з рухом активів і не залежить від цивільно-правових підстав такого руху. Тобто, податкові наслідки витікають саме з факту господарської операції, а не з укладення цивільно-правової угоди і виникнення договірних відносин (зобов'язань). Іншими словами, дійсність цивільно-правових угод сама по собі не обґрунтовує правильність відображення в податковому обліку господарських операцій, проведених на підставі угод.

Відповідачем не доведено відсутність дійсного руху активів та наявність у позивача умислу на укладання такого правочину з метою проведення операції, яка не має реального характеру. Здобуті судом докази спростовують твердження Відповідача відносно відсутності реальної поставки товару ТОВ «Донована Плюс» для ПАТ «Рівнеазот»

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства встановлено що обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням викладеного, Відповідач без достатніх правових підстав встановив завищення податкового кредиту Позивачем в січні 2012 року на суму ПДВ 480358,49 грн. сформованого за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Донована Плюс»

Відповідно до ст.200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За грудень 2011 року підприємством задеклароване від'ємне значення різниці податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту - 16 014 722,00 грн. В січні 2012 року ПАТ «РІВНЕАЗОТ» задекларовано позитивне значення - 12 025 569,00 грн. Від'ємне значення ПДВ грудня 2012 року враховане при погашенні податкового зобов'язання січня 2012 року, а залишок - 3 989 203 грн. правомірно віднесений до рядка 23 декларації з ПДВ за січень 2012 року (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) та рядка 23.2 (у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000061544 від 03.05.2012.

Враховуючи викладене, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 03.05.2012 №0000061544.

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146, 00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.