Постанова № 29023701, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К-36842/10

К-36842/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010

у справі № 2а-9491/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»

до Спеціалізованої об'єднаної державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (СДПІ у м. Києві)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010, у задоволенні позову відмовлено. За висновком суду позивач порушив норми ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»(втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, далі - Декрет № 15-93), пункту 4.1 Положення про збір за право на використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.02.1994 № 7 (у редакції рішення Київської міської ради від 09.03.2006 № 149/3240, втратило чинність згідно з рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 № 573/5385, далі -Положення № 7) внаслідок несплати збору за використання місцевої символіки (назви «Дарниця») у зареєстрованому знаку для товарів і послуг «Дарницька ТЕЦ».

У касаційній скарзі ЗАТ «Екостандарт»(правонаступник ЗАТ «Енергогенеруючої компанії «ДАРтеплоцентраль») просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань зі збору за право використання місцевої символіки та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 08.12.2008 за № 660/41-10/21661022, про порушення позивачем норм ст. 12 Декрету № 56-93, пунктів 4.1, 6.2 та 6.3 Положення № 7, а саме: не подано розрахунок, не нараховано та не сплачено збір за право використання місцевої символіки у зв`язку з використанням назви «Дарниця», яке відноситься до місцевої символіки, у зареєстрованому знаку для товарів і послуг «Дарницька ТЕЦ», внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з цього збору за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2007 року, І, ІІ квартали 2008 року. При цьому, при розрахунку суми збору СДПІ до об`єкту оподаткування було взято весь обсяг доходу позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вказані періоди.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.12.2008 № 0000444110/0, 06.03.2009 № 0000444110/1, 22.05.2009 № 0000444110/2 про донарахування податкових зобов`язань зі збору за право використання місцевої символіки у загальній сумі 638192,44 грн. (у т.ч. 471150,61 грн. -основний платіж, 167041,83 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що 15.03.2007 позивач зареєстрував знак для товарів і послуг «Дарницька ТЕЦ», що підтверджується відповідним Свідоцтвом № 73944.

Відповідно до частини 1 ст. 12 Декрету № 56-93 збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Відповідно до пункту 1.2 Положення № 7 до місцевої символіки відносяться назви і зображення об'єктів та історичних пам'яток міста згідно з затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.96 № 39 Переліком назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку (далі - Перелік). Це: герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції; зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо.

Пунктом 52 вказаного Переліку назву «Дарниця»віднесено до назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку.

Об'єктом оподаткування збором для юридичних і фізичних осіб є виготовлена продукція (виконані роботи, надані послуги) з використанням символіки м. Києва з комерційною метою (пункт 2.1 Положення № 7).

Згідно з частиною 3 ст. 12 Декрету № 56-93 граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 4.1 Положення № 7 встановлено, що збір з юридичних осіб стягується у розмірі 0,1 відсотка вартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) з використанням символіки м. Києва (за вирахуванням податку на додану вартість).

За змістом вказаних норм умовою для справляння збору за право на використання місцевої символіки є використання такої символіки платником збору з комерційною метою (для вироблення продукції (робіт, послуг)), тобто презумується отримання певної економічної вигоди від використання місцевої символіки при здійснення нею господарської діяльності (отримання певних преференцій на ринку товарів, послуг внаслідок застосування певних назв, що, в свою чергу, можуть засвідчувати якість товарів (робіт, послуг) з огляду на їх походження, традиційність тощо). У зв'язку з цим базою оподаткування є саме вартість продукції (робіт, послуг), виготовленої (виконаних, наданих) з використанням місцевої символіки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, застосовуючи норми Декрету № 56-93 та Положення № 7, зробили висновок, що оскільки позивач є власником товарного знаку «Дарницька ТЕЦ», виданого, у тому числі на послуги з вироблення енергії, вироблення теплової енергії, надання яких складало його діяльність в ІІ -ІУ кварталах 2007 року, І-ІІ кварталах 2008 року, позивач зобов'язаний сплатити податкові зобов'язання зі збору за використання місцевої символіки, визначені з вартості зазначених послуг, реалізованих впродовж цих звітних періодів.

Проте такий висновок судів попередніх інстанцій є помилковим, не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить правильному застосування вищенаведених правових норм.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, позивач за період, за який йому донараховані податкові зобов`язання зі збору на право використання місцевої символіки, мав назву ЗАТ «Укр-Кан Пауер», а з 11.06.2008 -ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль». За таких обставин факт, що позивач отримав виручку, взяту контролюючим органом за базу оподаткування при визначенні суми податкових зобов'язань, з використанням назви «Дарницька ТЕЦ», з посиланням лише на факт наявності у позивача права на товарний знак такого змісту не може вважатися встановленим, а донарахування податкових зобов'язань -правомірним.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010, позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої об'єднаної державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 18.12.2008 № 00004444110/0, від 06.03.2009 № 0000444110/1, від 22.05.2009 № 0000444110/2.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак