Ухвала суду № 29023580, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

?

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року Справа № 2а/2570/2541/2012

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою селянського фермерського господарства «Венера» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року адміністративну справу за позовом селянського фермерського господарства «Венера» до державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Селянське фермерське господарство «Венера» (надалі за текстом - «СФГ «Венера») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102330 від 16.03.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 43 890 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000082330 від 16.03.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 84 735 грн. 56 коп.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.02.2012 р. по 27.02.2012 р. посадовцями ДПІ у Ріпкинському районі проведено позапланову виїзну перевірку СФГ «Венера» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1/22-101/30904262 від 03.03.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 135, 137, 138, 139, 180, 183, 185, 187, 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 43 890 грн. та податку на додану вартість на 67 788 грн. 45 коп.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Протягом періоду з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року СФГ «Венера» надавало держлісгоспам послуги з лісозаготівлі, а також здійснювало реалізацію придбаної лісопродукції приватним особам, підприємствам та організаціям.

Загальна сума доходу, отриманого від реалізації товарів та надання послуг становить 642 892 грн. 18 коп., разом з тим у поданих деклараціях занижено показники на 63 230 грн. 18 коп.

Наведене також призвело до перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість (300 000 грн.)., однак позивач платником цього податку не зареєструвався в результаті чого занижено податкові зобов'язання на 67 788 грн. 45 коп.

Крім того, СФГ «Венера» віднесено до складу валових витрат 46 608 грн. 20 коп. витрат з придбання запасних частин та мастильних матеріалів у фізичних осіб-підприємців, що сплачують єдиний податок та повторно включено 48 164 грн. 82 коп. витрат з придбання реалізованих товарів.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Ріпкинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102330 від 16.03.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 43 890 грн. за основним платежем та податкове повідомлення-рішення №0000082330 від 16.03.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 84 735 грн. 56 коп., в тому числі 67 788 грн. 45 коп. за основним платежем та 16 947 грн. 11 коп. за штрафними санкціями.

У період спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових доходів, витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР») та статтями 135, 137, 138, 139, 180, 183, 185, 187, 188 Податкового кодексу України.

Стаття 4 Закону № 334/94-ВР визначає валовий дохід як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

На момент виникнення спірних правовідносин підпунктом 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачалось, що не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Пункт 180.1 статті 180 Податкового кодексу України визначає платника податку на додану вартість як будь-яку особу, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник цього податку.

За приписами пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до пунктів 183.1, 183.10 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналізуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень та відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства «Венера» залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 29 січня 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.