Постанова № 29023377, 15.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 року 11:08 2а-2019/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської обласної Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000050223/409 від 10.04.2012,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з додатковою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" (далі - позивач, товариство) до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської обласної Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000050223/409 від 10.04.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про те, що правочин, укладений між ТДВ «Білоцерківський кар'єр» та ТОВ «Укртехномас-сервіс» на придбання у останнього товару (вузлів і деталей) не спричинив реального настання правових наслідків, є нікчемним і таким, що суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки за твердженням податкового органу директор ТОВ «Укртехномас-сервіс» договір про оренду офісного приміщення не підписував, свідоцтво платника ПДВ не отримував, дозвіл на виготовлення печатки не отримував, не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність цього підприємства, на підприємстві не працював, фінансово-господарську діяльність товариства не здійснював. Позивач зазначає, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції з поставки товарів між ним і ТОВ «Укртехномас-сервіс» мали реальний характер. Просить суд податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Пояснив, що крім доказів, наведених в позовній заяві, реальність господарських операцій із вказаним контрагентом підтверджуються наступними документам: виписками по особовому рахунку про оплату товару, видатковими накладними на товар, податковими накладними, актом випробування обладнання, актом виконання робіт, товарно-транспортної накладної, актом на установку вузлів та агрегатів, платіжними дорученнями, рахунками-фактури, талоном замовника, відомостями розрахунку з замовниками тощо.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача послався на те, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ч.1 ст.202, ст. 203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочином, здійсненому ТДВ «Білоцерківський кар'єр» з контрагентом ТОВ «Укртехномас-сервіс». Службовою запискою від ГВПМ Білоцерківської ОДПІ отримано протокол допиту директора ТОВ «Укртехномас-сервіс» ОСОБА_1, згідно з яким останній повідомив, що ТОВ «Укртехномас-сервіс» зареєстрував за винагороду, хто займався оформленням документів йому не відомо, свідоцтво платника ПДВ не отримував, не мав наміру та не здійснював фінансово-господарську діяльність товариства. Оскільки ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ «Укртехномас-сервіс» та ніяких документів бухгалтерського та податкового обліку не підписував, то і податкові накладні, отримані від ТОВ «Укртехномас-сервіс», оформлені з порушенням законодавства. Отже, у позивача відсутнє право на віднесення до податкового кредиту понесених витрат за комерційною пропозицією щодо придбання товарів (вузлів та деталей) у контрагента-постачальника ТОВ «Укртехномас-Сервіс» через відсутність доказів, які б достовірно підтверджували реальність придбання товарів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» є юридичною особою, що зареєстрована 07.10.1996 Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області.

Відповідач супровідним листом від 11.01.2012 №72-193/1015/1 від СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва отримав протокол допиту ОСОБА_1

15 січня 2012 р. старшим слідчим в СВ ПМ ДПА у Житомирській області Воловиком О.В. у ході розслідування кримінальної справи №11/039004 на підставі статті 66, 130 Кримінально-процесуального кодексу України винесено постанову про призначення документальної позапланової перевірки ТДВ «Білоцерківський кар'єр» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за період діяльності з 01.11.2008 по теперішній час. Проведення перевірки доручено Білоцерківській ОДПІ Київської області.

Цю постанову направлено начальнику Білоцерківської ОДПІ Київської області супровідним листом 26.01.2012 №1608-8/10/09-004 та отримано 02.02.2012 за вх. №1042/7.

На виконання цієї постанови слідчого та на підставі направлення від 14.03.2012 №120, наказу №120 від 14.03.2012 у період з 14.03.2012 по 20.03.2012 відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТДВ «Білоцерківський кар'єр» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаєморозрахунках із ТОВ «Іварс Постач», ТОВ «Леміш груп», ПП «Охторг», ТОВ «Укртехномас-сервіс», ТОВ «Укрземстрой», ТОВ «Торговий дім «Доар», ТОВ «Кеплер-консалт», ТОВ «Рутарес консалт», ТОВ «Екостатус компані», ТОВ «Есто-Тренд», ТОВ «Макростаб», ТОВ «Домен» за період з 01.11.2008 по 31.12.2011. За результатами перевірки складено акт № 369/22-3/00292480/58 від 27.03.2912 (далі - Акт перевірки).

У ході перевірки Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС до ТДВ «Білоцерківський кар'єр» надано запит від 19.03.2012 №403/22-3/18 щодо надання завірених копій документів бухгалтерського та податкового обліку про взаємовідносин з ТОВ „Укртехномас-Сервіс".

Підприємство відмовилось від надання копій документів, про що складено акт відмови в наданні копій документів від 26.03.2012 року за №25/22-3/00292480 та акт відмови від підписання вищезазначеного акту від 26.03.2012 року за №26/22-3/00292480.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 30248 грн., в т.ч. за вересень 2010 р. на суму 30248 грн., а також ч.1 ст.202, ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено здійснення нікчемного правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків з ТОВ „Укртехномас-сервіс" (код за ЄДРПОУ 37144600) на загальну суму 181488 грн. (в т.ч. ПДВ 30248 грн.). Другий примірник акту перевірки з додатками отримано головним бухгалтером товариства 27.03.2012, про що свідчить підпис в акті перевірки.

Як убачається з акта перевірки, порушення податкового законодавства пов'язується податковим органом з придбанням позивачем у ТОВ «Укртехномас-Сервіс» у вересні 2010 року товару (вузлів та деталей).

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що податкові накладні, отримані від ТОВ „Укртехномас-Сервіс", оформлено з порушенням вимог Порядку заповнення податкової накладної, тому вони не є первинним документом бухгалтерського обліку. Так, податковим органом отримано протокол допиту директора ТОВ „Укртехномас-Сервіс" ОСОБА_1, згідно з яким останній повідомив, що зареєстрував ТОВ „Укртехномас-Сервіс" за винагороду, хто займався підготовкою та оформленням документів ТОВ „Укртехномас-Сервіс" йому не відомо, договір про оренду офісного приміщення він не підписував, постановку підприємства на облік в органах ДПС не здійснював, свідоцтво платника ПДВ на отримував, дозвіл на виготовлення печатки ТОВ „Укртехномас-Сервіс" не отримував, не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність цього підприємства, на підприємстві не працював, фінансово-господарську діяльність ТОВ „Укртехномас-Сервіс" не здійснював, тому про стосунки ТОВ „Укртехномас-Сервіс" з іншими контрагентами йому не відомо; також йому не відомо, хто здійснював оформлення бухгалтерських, фінансових та інших документів ТОВ „Укртехномас-Сервіс".

Крім того, при проведенні перевірки податковому органу не надано інформації та документального підтвердження щодо транспортування придбаних ТМЦ від постачальника до ТДВ «Білоцерківський кар'єр» та їх передачі між матеріально-відповідальними особами (належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, дорожні листи вантажного автомобіля, доручення, акти виконаних робіт на здійснення вантажних перевезень тощо).

Таким чином, придбання ТДВ «Білоцерківський кар'єр» вузлів та деталей від ТОВ „Укртехномас-Сервіс" всього на суму ПДВ 30248 грн. за вересень 2010 р. не підтверджено первинними документами, чим порушено пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Оскільки придбання ТДВ «Білоцерківський кар'єр» товару не підтверджено первинними документами податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ „Укртехномас-Сервіс" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ „Укртехномас-Сервіс", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ „Укртехномас-Сервіс" та контрагентами є такими правочинами, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Описана вище діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, а усні правочини, укладені між позивачем і ТОВ «Укртехномас-Сервіс», суперечать інтересам держави і суспільства та є нікчемними.

Отже, виходячи з вищевикладеного, відповідачем встановлено завищення ТДВ «Білоцерківський кар'єр» податкового кредиту по операціях з ТОВ „Укртехномас-Сервіс" на загальну суму 30248 грн., в т.ч. за вересень 2010 року на суму 30248 грн.

Головним державним податковим ревізором-інспектором 27.03.2012 складено акт №28/22-3/00292480 щодо відмови підписання акта документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «Білоцерківський кар'єр» за період з 01.11.2008 по 31.12.2011 року від 27.03.2012 №369/22-3/00292480/58. В акті зазначено, що посадові особи товариства відмовились від підписання акту перевірки, пояснивши це незгодою з висновками, викладеними в акті перевірки. 27.03.2012 інспектором складено інший акт - №29/22-3/00292480 - щодо відмови від ознайомлення та підписання протоколів про адміністративне правопорушення від 27.03.2012 серії АА №084693 та серії АА №084694. В акті зазначено, що посадові особи товариства, відповідальні за фінансово-господарську діяльність підприємства (генеральний директор ОСОБА_2 та головний бухгалтер ОСОБА_3) отримали протоколи та відмовились від їх підписання, ці дії пояснили незгодою з висновками в акті перевірки.

На підставі Акта перевірки №369/22-3/00292480/58 від 27.03.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000050223/409 від 10.04.2012 про донарахування податку на додану вартість у сумі 30248 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 15124 грн.

Судом встановлено, що у вересні 2010 р. у ТОВ «Укртехномас-Сервіс» за комерційною пропозицією позивач придбав товар (вузли та деталі). Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

На виконання умов цих правочинів ТОВ «Укртехномас-Сервіс» у вересні 2010 р. поставило позивачу товар на загальну суму 181488 грн. Поставка товару оформлювалася видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив належним чином рахунки-фактури №2709123 від 29.09.2010 та №2709122 від 27.09.2010, дві видаткові накладні (від 27.09.2010 №2709122 та від 27.09.2010 №2709123), а також дві податкові накладні на суму 181488 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 30248 грн.), які позивачем у подальшому було надано на перевірку (від 27.09.2010 №2709122 та 27.09.2010 №2709123).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період: вересень 2010 р.

З метою отримання товару від ТОВ «Укртехномас-Сервіс» позивачем виготовлено талон замовника до подорожнього листа. Факт поставки товару від контрагента до позивача підтверджується також товарно-транспортною накладною №76, згідно з якою автопідприємство Білоцерківська автобаза №7 замовнику ТДВ «Білоцерківський кар'єр» поставив товар. Оплата послуг Білоцерківській автобазі №7 позивачем здійснювалось у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки Білоцерківській автобазі №7 згідно з платіжним дорученням. Виконання послуг по доставці товару до позивача підтверджується актом виконаних робіт від 30.08.2010.

Зберігання товару відбувалось в складських приміщеннях позивача. Згідно з дослідженими у суді карточками складського обліку матеріалів підтверджено внутрішній рух по підприємству товару (вузлів та деталей).

Після придбання товару у ТОВ «Укртехномас-Сервіс» позивач використовував його у здійснюваному ним власному виробництві, що підтверджується актом випробування обладнання від 24.09.2010 та актами на установку вузлів та запчастин.

В рахунок оплати отриманих товарів позивач на користь ТОВ «Укртехномас-Сервіс» перерахував грошові кошти на суму 181488 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які також було надано відповідачу для проведення перевірки.

Під час судового розгляду справи сторони не заперечували факт формальної наявності всіх необхідних реквізитів у первинних бухгалтерських документах та належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку зазначених господарських операцій та декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту.

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю контрагента - ТОВ «Укртехномас-Сервіс», та стверджує про безтоварність господарських операцій з поставки товару (вузлів та деталей).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що «правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, підпунктами 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Укртехномас-Сервіс», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за цими господарськими операціями та встановлення умислу сторін правочину.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод ТОВ «Укртехномас-Сервіс» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Укртехномас-Сервіс» на час вчинення цих правочинів.

Окрім цього, п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, тобто обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Отже, на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Виходячи з наведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Тобто, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Крім того, службові особи Білоцерківської ОДПІ Київської області Державної податкової служби, роблячи в Акті перевірки висновок про нікчемність угод, не зазначають, на підставі якої саме норми чинного законодавства ці угоди визнано нікчемними.

Оскільки ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду справи судом встановлено, що правочини між позивачем та його контрагентом за вересень 2010 р. не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс», є безпідставним та необґрунтованим.

Ураховуючи те, що зміст правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» протягом періоду, що був перевірений, відповідав вимогам діючого законодавства України; за період перевірки жодна із сторін не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину; на момент укладання та виконання правочину звітність не була визнана у встановленому порядку недійсним, то суд визнає, що в Акті №269/22-3/00292480/58 від 27.03.2012 відповідачем положення частини 1 статті 202, статей 203, 215, 216, 228, Цивільного кодексу України застосовано безпідставно.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні, які використав позивач для формування податкового кредиту, містять усі дані стосовно змісту операції з поставки товару, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Укртехномас-Сервіс» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Укртехномас-Сервіс», які засвідчують придбання товару, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у вересні 2010 р.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника виникає право на податковий кредит та які, виходячи із змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання комерційної пропозиції, укладених між позивачем та ТОВ «Укртехномас-Сервіс», крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог статі 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є безпідставними.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення допущено порушення п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як встановлено судом, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, призначеної на виконання постанови слідчого, винесеній у кримінальній справі, тобто відповідно до кримінально-процесуального закону. При цьому у податкового органу на час його прийняття було відсутнє рішення суду у кримінальній справі, яке набрало законної сили.

Отже, податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого у кримінальній справі та за умови відсутності рішення суду у кримінальній справі, яке набрало законної сили, вийшов за межі наданої йому компетенції та діяв не у спосіб, передбачений ст.86 ПК України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 10.04.2012 за №0000050223/409.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" судовий збір у сумі 453 (чотириста п'ятдесят три) грн. 72 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 серпня 2012 р.