Постанова № 29023347, 17.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/14525/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Юхно І.В.

при секретарі Василенко Н.П.

за участю:

представника позивача: Тубольцевої О.В.

представника відповідача Семенової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0000902302 від 06.07.2012р., №0003952302 від 01.11.2012р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0000902302 від 06.07.2012р., №0003952302 від 01.11.2012р.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за серпень 2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Океан СЮ» є незаконними. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та вважає, що своїми діями відповідач неправомірно визначив ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» податкові зобов'язання по податку на додану вартість та по податку прибутку, оскільки ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» у спірних правовідносинах діяло як добросовісний суб'єкт господарювання при укладенні договору про поставку товару та мало за мету настання реальних наслідків, а саме придбання товару у ТОВ «Океан СЮ» з метою виготовлення продукції та її продажу. Представник позивача стверджує, що жодної ознаки нікчемності, недійсності правочину з наведених в законі, в договорі немає, а тому посилання відповідача на ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України вважає безпідставним. Вказує на те, що ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» отримало від постачальника реальний товар, умови договору виконані сторонами у повному обсязі, та ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» має відповідні підтверджуючі первинні документи: видаткові й податкові накладні, банківські виписки тощо, які були надані та досліджувались під час перевірки. Крім того представник позивача зазначив, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого, тому акт ДПІ У Кіровському районі м.Харкова від 19.10.2011р. №1773/23-5/37364348 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Океан СЮ» за серпень 2011р., що був єдиним основним доказом нікчемності укладених угод, взагалі не повинен бути взятий до уваги. Також представник позивача в судовому засіданні вказав на те, що для проведення податкового обліку купівлі-продажу товарів наявність товарно-транспортних накладних не є обов'язковою, тим паче, що доставка товару за даним договором не потребувала використання транспортних засобів. Крім того представник позивача вважає, що ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» не відповідає за будь-які дії постачальника та дії відповідно постачальників свого постачальників, у тому числі порушення третіми особами податкового законодавства.

Відповідач в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився. В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 13.06.2012р. № 660/221/3737355 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» щодо дотримання вимог податкового законодавства за серпень 2011р. по взаємовідносинах з ТОВ „Океан СЮ". В обґрунтування своїх заперечень на позов представник відповідача послався на положення ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, а оскільки перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків, на думку ДПІ, позивач здійснив порушення в частині недодержання вимог зазначених в п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2011р. у розмірі 517823,00 грн., також п. 137.10 ст.137 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2011р. у розмірі доходу на суму 621388,00 грн,, у т.ч. у 3 кварталі 2011 року на суму 621388,00 грн., та п.198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 450281,00 грн., у т.ч. у серпні 2011р. - 204952,00 грн., у вересні 2011р. - 245328,54 грн. Підстав для визнання протиправним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні не вбачається, тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» (код ЄДРПОУ 37373551) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на прибуток, податку на додану вартість.

З 30.05.2012р. по 06.06.2012р. на підставі наказу №198 від 16.05.2012р., виданого ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ДПС та згідно із п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України службовими особами відповідача проводилась позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» з питань дотримання податкового законодавства за серпень 2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Океан СЮ».

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт №660/221/3737355 від 13.07.2012р., в якому зафіксовано порушення ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит плюс»:

порушення ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (н.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених за серпень 2011 року.

перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, чим порушено:

п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-У1 (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2011р. у розмірі 517823,00 грн., за операціями по відображенню витрат, понесених на придбання сировини від ТОВ «Океан Сю» за нікчемною угодою.

п. 137.10 ст.137 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2011р. у розмірі доходу на суму 621388,00 грн., у т.ч. у 3 кварталі 2011 року на суму 621388,00 грн., за рахунок не віднесення до їх складу безплатно отриманого товару.

п.198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 450281,00 грн., у т.ч. у серпні 2011р. - 204952,00 грн., у вересні 2011р. - 245328,54 грн.

На підставі Акту перевірки №660/221/37373551 від 13.06.2012р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000902302 від 06.07.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 562 851,25 грн., у тому числі за основним платежем - 450 281,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 112 570,25 грн.

- №0000892302 від 06.07.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток всього в розмірі 1 424 013,75 грн., у тому числі за основним платежем - 1 139 211,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 284 802,75 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями TOB «МФ «Фаворит Плюс» було подано скаргу. Рішенням ДПС у Дніпропетровській області №26717/10/10-014 від 25.10.2012р.:

- скасовано податкове повідомлення-рішення №0000892302 від 06.07.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині застосованої штрафної санкції у сумі 284 802,75 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін;

- залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу платника без задоволення №0000902302 від 06.07.2012р.

- ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення - рішення №0003952302 від 01.11.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток всього в розмірі 1139211,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ „МФ «Фаворит Плюс»" від ТОВ „Океан СЮ", та вважає, що у ТОВ «МФ «Фаворти Плюс» відсутнє право на формування валових витрат по операціям з придбання ТМЦ від ТОВ «Океан СЮ» з підстав того, що вважає угоду, укладену позивачем з ТОВ „Океан СЮ» нікчемною.

В Акті перевірки від 13.06.2012р. зазначено, що на підставі висновків, зроблених у акті перевірки від 18.10.2011р. №1773/23- 05/37364348 та відповідно п.48.7. ст.48 Податкового кодексу України, податкова звітність TOB «Океан Сю», складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, таким чином платником податків не було визначено об'єкт оподаткування згідно ст.185 Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене, за наявністю ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012р., а також при встановлені наступних факторів:

відсутність товарно - транспортних накладних на транспортування сировини від TOB «Океан Сю» до виробничих потужностей TOB «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс»;

відсутність будь - яких документів, які підтверджують якість продукції (ветеринарні свідоцтва, свідоцтва якості, тощо);

відсутність документального підтвердження ввезення на територію виробничих потужностей TOB «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» сировини від TOB «Океан Сю» що свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за серпень місяць 2011р. по операціям з придбання ТМЦ від TOB «Океан Сю», що порушує ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» мало взаємовідносини з ТОВ «Океан СЮ» згідно договору поставки №13-07/11-1 від 13.07.2011р. На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ «Океан СЮ» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: податкові та видаткові накладні. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними документами. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту за серпень, вересень 2011р., отриману сировину включено до складу валових витрат. Надалі ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» виготовляло та реалізувало ковбасну та м'ясну продукцію кінцевому споживачу та отримувало дохід, що підтверджується поясненнями позивача, податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств та не спростовано відповідачем.

Як на час укладення вищевказаного правочину Позивача із ТОВ «Океан СЮ», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. В матеріалах справи містяться докази, що підтверджують статус платника ПДВ ТОВ «Океан СЮ» в спірний період, зазначене не оспорює і представник відповідача. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Щодо розбіжності в поясненнях представника позивача в судовому засіданні та в акті перевірки суд вважає за необхідне зазначити наступне. По-перше під час перевірки працівниками податкового органу досліджувався договір поставки № 173/07/11-СН між ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» та ТОВ «Океан СЮ», проте первинні документи до договору №13-07/11-1 від 13.07.2011р., поставка здійснювалась саме за договором №13-07/11-1 від 13.07.2011р. По - друге перевірка проводилась за первинними документами, які були витребувані до іншої перевірки, що включає більший період та більше число контрагентів, тому з пояснень представника вбачається, що службовими особами деякі пояснення надані позивачем по господарській діяльності з іншими контрагентами безпідставно застосовувались до господарської діяльності з ТОВ «Океан СЮ».

Відносно посилань про не підтвердження факту постачання товару внаслідок ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне. Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. N 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. В матеріалах справи містяться копії первинних документів, виписаних ТОВ «Океан СЮ» на підтвердження поставки (накладні, податкові накладні), платіжних документів та документів, які підтверджують фактичне надходження товарів від постачальника на склад ТОВ «МФ «Фаворит Плюс». А саме: копія додаткової угоди №15 до договору поставки №13-07/11-1 від 13.07.2011р., згідно якої встановлено, що розгрузка товару на складі покупця здійснюється силами та коштами покупця, склад покупця знаходяться за адресою м.Дніпропетровськ вул.Совхозна, 76; м.Дніпропетровськ, вул.Журналістів, 13.; договір оренди нежитлового приміщення між ВАТ «Дніпропетровський хладокомбінат» та ТОВ «М'ясна фабрика «фаворит Плюс» №64 від 01.07.2011р. про оренду нежитлового приміщення за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Журналістів , 13 з 01.07.2011р. по 31.10.2013р.; Акт прийому-передачі №1 до даного договору від 01.07.2011р., згідно якого ТОВ «М'ясна фабрика «фаворит Плюс» прийняло в платне користування нежитлове приміщення за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 13, а саме: склад холодильник №1, камера 43 площею 278 кв.м., лист №50 від 05.01.2011р. від ТОВ «Океан СЮ» до ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» щодо здійснення переміщення товару зі складу на склад силами покупця; договором оренди нежитлового приміщення №65 від 01.06.2011р. між ВАТ «Дніпропетровський хладокомбінат» та ТОВ «Океан СЮ» про оренду нежитлового приміщення за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Журналістів , 13 з 01.07.2011р. по 31.10.2013р.; Акт прийому-передачі №1 до даного договору від 01.07.2011р., згідно якого ТОВ «Океан СЮ» прийняло в платне користування нежитлове приміщення за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 13, а саме: склад холодильник №1, камера 26 площею 495 кв.м., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) між ВАТ «Дніпропетровський хладокомбінат» та ТОВ «М'ясна фабрика «фаворит Плюс» щодо проведення виконавцем (ВАТ «Дніпропетровський хладокомбінат») вантаження/розвантаження по рахунку №СФ-0001037 від 31.08.11р., зберігання товару, тощо. Всі вищенаведені документи підтвердили поясненна представника позивача щодо відсутності потреби у використанні транспорту для здійснення поставки товару, через оренду як постачальником так і покупцем нежитлових приміщень для ТМЦ у ВАТ «Дніпропетровській хладокомбінат», які були в належному технічному стані і відповідали санітарним та протипожежним нормам і були придатні до експлуатації. Крім того позивачем було укладено відповідну угоду з ВАТ «Дніпропетровській хладокомбінат» для здійснення відвантаження товару з холодильної камери ТОВ «Океан СЮ» до холодильної камери ТОВ «МФ «Фаворит Плюс», тощо.

Суд зауважує, що невиконання чи неналежне виконання умов зобов'язання однією із сторін господарського договору в частині надання товарно-транспортних накладних не може впливати на податковий кредит покупця, підтверджений первинними документами, зокрема податковими накладними.

Доводи відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за серпень місяць через відсутність будь - яких документів, які підтверджують якість продукції (ветеринарні свідоцтва, свідоцтва якості, тощо), суд не може взяти до уваги, оскільки положеннями Розділу VI Наказу Державного комітету ветеринарної медицини України " N 320 від 07.09.2009р. Про затвердження Змін до Порядку видачі ветеринарних документів встановлені Правила зберігання та списання ветеринарних документів

6.1. Заповнені корінці ветеринарних документів зберігаються протягом двох років в архіві державної установи ветеринарної медицини, яка відповідає за їх облік.

Після закінчення терміну зберігання корінці виданих ветеринарних документів та бланки зіпсованих ветеринарних документів підлягають списанню та знищенню.

В актах на списання корінців виданих ветеринарних документів, термін зберігання яких закінчився, указуються їх кількість і номери.

6.2. Ветеринарні свідоцтва, видані суб'єктам господарювання, громадянам, зберігаються протягом періоду реалізації харчових продуктів.

6.3. Після доставки харчового продукту ветеринарні документи зберігаються у власника (реалізатора) або у справах офіційного лікаря ветеринарної медицини, а при реалізації на агропродовольчих ринках - у державних лабораторіях ветеринарно-санітарної експертизи.

Таким чином пояснення представника позивача щодо списання та утилізації ветеринарних свідоцтв через реалізацію харчових продуктів суд вважає обґрунтованими та бере до уваги.

Окрему увагу суд вважає за необхідне звернути на ту обставину, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, складаючи 13.06.2012р. акт перевірки, керувалася ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012 р. про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, а не рішеннями судів по суті позовних вимог, зокрема, постановою суду апеляційної інстанції за результатами розгляду адміністративного позову, яка була винесена та набрала законної сили на момент складення даного акту перевірки TOB «МФ «Фаворит Плюс».

Так, Харківським апеляційним адміністративним судом у справі №2а-14854/11/2070 : прийнято постанову від 15.05.2012 р., якою визнано неправомірними дії державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова з проведення зустрічних звірок ТОВ «Океан-СЮ» та складання актів від 19.10.2011 року №1773/23-5/37364348 та від 22.09.2011 року №501/220/37364348 про неможливість проведення зустрічних перевірок.

Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення, тобто 15.05.2012 р.

Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є у: зв'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом».

Зважаючи на те, що рішенням суду, яке набрало чинності, визнано неправомірними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова з проведення зустрічної звірки та складення акту від 19.10.2011 року №1773/23-5/37364348 про неможливість проведення зустрічної звірки, з 15.05.2012р. акт від 19.10.2011 року №1773/23-5/37364348 його висновки не можуть мати правового значення. Всупереч судовому рішенню в Акті перевірки стосовно Позивача зроблені висновки щодо порушень чинного законодавства, підґрунтям яких став тільки акт від 19.10.2011 року №1773/23-5/37364348 стосовно TOB «Океан».

З аналізу норм права суд приходить до висновку, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012р. №К/9991/32048/12.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Також суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товарів постачальником ТОВ „Океан СЮ" було виписано на адресу ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» податкові накладні та накладні. На момент складання вказаних документів ТОВ „Океан СЮ", ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким документом, в свою чергу є видаткова накладна. Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податного кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Позивач до матеріалів справи надав копії накладних, податкових накладних, копії платіжних документів, копії карток рахунку 6311, акти звірки взаєморозрахунків, тощо, достовірність яких засвідчена і в самому акті перевірки. Наведені документи підтверджують факт надходження товарів на склади ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» від ТОВ „Океан СЮ.

Таким чином, дані обставини свідчать, що ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Необґрунтованим суд вважає твердження відповідача, котре також зазначене в акті перевірки про те, що незнаходження за місцем реєстрації та відсутність основних фондів у постачальників товарів по ланцюгу постачання товару тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України, а також законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства, у тому числі за несплату контрагентами ПДВ до бюджету. Крім того, у справі відсутні будь-які докази того, що постачальник ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» не сплачував податки, у тому числі ПДВ до бюджету.

Щодо висновку СДПІ про порушення позивачем ст.ст.203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, оскільки правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Океан СЮ» не спрямовані на настання реальних наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договір та додаткова угода не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладеного договору, а його позиція про те, що даний договір очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами.

Відповідач посилається на те, що зобов'язання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобов'язань ст. 207 ГК України не надав.

Суд зазначає, що виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» та ТОВ «Океан СЮ» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» та ТОВ «Океан СЮ» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» було відомо про порушення ТОВ «Океан СЮ» та їх постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину - відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, суд не вважає зазначені угоди фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваним правочином, реально настали для обох сторін цих угод (позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності товар, а постачальник отримав грошові кошти за товар).

Відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угод із ТОВ «Океан СЮ» та відображенні таких операцій в податковому обліку ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» мети суперечної інтересам держави та суспільства.

На підтвердження нікчемності угод відповідач в акті перевірки посилається на те, що у постачальника відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, постачальники не знаходяться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на матеріали невиїзних перевірок, в ході яких не досліджувались первинні документи, а висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальниками зроблено виключно за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал. Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальником господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують «товарність» проведених між ТОВ «Мясна фабрика «Фаворит Плюс» та ТОВ «Океан СЮ» операцій купівлі-продажу товарів.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем та постачальниками є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69,71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясна фабрика «Фаворит Плюс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомденнь-рішеннь №0000902302 від 06.07.2012р., №0003952302 від 01.11.2012р.

Скасувати податкове повідомдення-рішення №0000902302 від 06.07.2012р. прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Скасувати податкове повідомдення-рішення №0003952302 від 01.11.2012р. прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясна фабрика «Фаворит Плюс» судовий збір у розмірі 2268(дві тисячі двісті шістдесят вісім)грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текс постанови складено 21.01.2013р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 21.01.2013 року Суддя І.В. Юхно І.В. Юхно