Постанова № 29022952, 29.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року справа №2а/0570/14345/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Романіка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/14345/2012 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Шахтарської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Шахтарської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.10.2012 року № 0004590017-733, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 15961,25 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у задоволені позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Шахтарської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0004590017-733 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість відмовлено.

Позивач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції невірно дійшов до висновку про правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що відповідно до вимог Податкового кодексу України отримання покупцем товарів від продавця належним чином оформленої податкової накладної є підставою для нарахування податкового кредиту. Позивачем в підтвердження позовних вимог була надана вся первинна документація, в тому числі податкові та видаткові накладні, копії яких досліджувалися в судовому засіданні, а також документи, які підтверджують факт оплати за здійсненою господарською операцією, а також постачання товарів. Суд першої інстанції на вищенаведене не звернув уваги та безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Крім того, висновки суду першої інстанції про недоведеність здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ «Росімпортторг» через відсутність первинних документів, які є обов'язковими при придбанні паливно-мастильних матеріалів (нафтопродуктів), а саме товарно-транспортних накладних, паспорта якості, копії сертифікатів відповідності тощо, є необґрунтованими, оскільки відсутність зазначених документів не може бути підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки наявність цих документів не пов'язана з датою виникнення права у платника податків на податковий кредит з ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість. За видами КВЕД позивач має право, у тому числі, на здійснення роздрібної торгівлі паливом (50.50.0). крім того позивач має патент ТПБ № 766806 на право торгівлі нафтопродуктами, строк дії якого з 01.03.2011 року по 28.02.2016 року.

Посадовими особами відповідача в період з 27.08.2012 року по 07.09.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг» по податку на додану вартість за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, про що складений акт від 07.09.2012 року № 823/17-211-1/НОМЕР_1 (далі Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки, встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу нараховано податок на додану вартість за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року в сумі 12769,00 грн. за рахунок виключення зі складу податкового кредиту за лютий 2012 року сум по податковим накладним отриманих від ТОВ «Росімпортторг».

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що при проведенні перевірки не доведена реальність здійснення операцій позивача з ТОВ «Росімпортторг», оскільки позивачем не надано документи, які підтверджують постачання паливно-мастильних матеріалів, які є небезпечними вантажами, зокрема: аварійні карти, погоджені з Державтоінспекцією МВС України маршрутів і режимів перевезення свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів; докази проведення спеціального навчання осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів; медичний огляд, осіб які займаються прийманням небезпечних вантажів; страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів; рішення Державтоінспекції МВС України про встановлення умов перевезення небезпечних вантажів; сертифікати якості за формою № 11-НК; договори про виконання робіт з випробувань нафтопродуктів зі сторонами акредитованими або атестованими, у встановленому порядку, лабораторіями акти відбирання проб за формою № 2-НК; журнал реєстрації проб за формою № 3-НК; журнал реєстрації видачі паспортів якості за формою № 4-НК; графік лабораторних випробувань нафтопродуктів при тривалому зберіганні за формою № 10-НК; акти приймання нафтопродуктів; доручення та свідоцтв на перевірку автоцистерн; відвантажувальні відомості; акти приймання-здавання нафтопродуктів; зведені акти; товарний балансовий звіт.

Крім того, зазначені висновки відповідача зроблені на підставі отриманого відповідачем від Добропільської ОДПІ акту від 26.06.2012 року № 11/22-2/37014789 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росімпортторг» з питань підтвердження фінансових господарських операцій з ТОВ «Внешпромімпорт» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, в якому зазначено, що у лютому 2012 року ТОВ «Росімпортторг» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 427518,50 грн. та до податкового зобов'язання суму податку на додану вартість у розмірі 427736,53 грн.

19.10.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004590017-733 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15961,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 12769,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3192,25 грн.

Також встановлено, що між ТОВ «Росімпортторг» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2. (Покупець) укладено договір від 15.12.2011 року № 15/12-11 купівлі-продажу, за яким Продавець зобов'язується передати за плату у власність Покупця паливно-мастильні матеріали (далі ПММ). Якість ПММ повинно підтверджуватися паспортом якості заводу-виробника. Поставка ПММ здійснюється за рахунок Покупця.

На виконання умов договору від 15.12.2011 року № 15/12-11 ТОВ «Росімпортторг» виписані рахунки-фактури від 01.02.2012 року № 46 на бензин А-80 у кількості 4845 л. на загальну суму 40698,00 грн. і від 20.02.2012 року № 67 на дизельне паливо у кількості 3925 л. на загальну суму 35913,76 грн.

Факт оплати вказаних ПММ в безготівковій формі підтверджена платіжними дорученнями від 01.02.2012 року № 13 на суму 28298,00 грн., від 01.02.2012 року № 14 на суму 12400,00 грн., від 20.02.2012 року № 19 на сума 35913,76 грн.

ТОВ «Росімпортторг» на поставку до ФОП ОСОБА_2. бензину А-80 кількістю 4845 л. та дизельного палива кількістю 3925 л. виписані також податкові накладні - від 01.02.2012 року № 2 на бензин А-80 та від 20.02.2012 року № 23 на дизельне паливо; видаткові накладні - від 01.02.2012 року № 46 на бензин А-80 та від 20.02.2012 року № 67 на дизельне паливо.

Податок на додану вартість у загальному розмірі 12768,63 грн. (6783,00 грн. + 5985,63 грн.) на підставі вказаних податкових накладних віднесений позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2012 року.

З метою транспортування придбаних паливно-мастильних матеріалів ФОП ОСОБА_2 (Покупець) з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір від 01.11.2011 року № 1, згідно умовам якого Перевізник здійснює перевозку ПММ до АЗС «Східна Україна» власним транспортом.

З матеріалів справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_5 виписано позивачу рахунок-фактуру за надані у лютому 2012 року транспортні послуги з перевезення ПММ від 29.02.2012 року № 2, а саме: транспортні послуги 01.02.2012 року на перевезення бензину А-80 у кількості 4845 л. на суму 775,20 грн. та транспортні послуги 20.02.2012 року на перевезення дизельного палива у кількості 3925 л. на суму 628,00 грн.

На підтвердження факту надання транспортних послуг між позивачем та ФОП ОСОБА_5 складений акт приймання-передачі від 29.02.2012 року виконання послуг згідно договору від 01.11.2011 року № 1. Факт оплати за послуги підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера № 2 від 29.02.2012 р.

Можливість здійснення ФОП ОСОБА_5 транспортних послуг з перевозки ПММ підтверджена копією Свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів на зазначений вище транспортний засіб (механічний транспортний засіб - паливозаправник), виданого 01.04.2011 року ВАТІ ВДАІ по ОАТ м. Донецька УДАІ ГУ УМВС України в Донецькій області строк дії до 16.02.2012 року, копією Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки від 04.07.2012 року № 196 на автоцистерну місткістю 4845 л. типу Г-5312АТ3-3613, зав. № 6445, держ.номер - НОМЕР_2 договору обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів від 28.02.2012 року № 16/ДЦ-ОЦВПІІВ/12, укладеному з закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах».

На підтвердження факту отримання від ТОВ «Росімпортторг» 01.02.2012 року бензину А-80 у кількості 4845 л. та 20.02.2012 року дизельного палива у кількості 3925 л. позивачем до суду надано копії Журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів до ПП ОСОБА_2 за формою № 6-НП, а також Журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС АДРЕСА_1 за формою № 13-НП.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач має у власності автозаправну станцію, яка розташована АДРЕСА_1, що підтверджено договором дарування (а.с. 169-171), через яку здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктами.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано в підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Росімпортторг» первинні документи, які прямо передбачені чинним законодавством та які є обов'язковими при придбанні паливно-мастильних матеріалів (нафтопродуктів): товарно-транспортні накладні, паспорта якості, копії сертифіката відповідності тощо, то вимоги позивача про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають. Також судом зазначено, що наявність у позивача рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень не може бути доказом фактичного проведення господарської операції з придбання ПММ, оскільки за даних обставин ці документи не є достатніми для права у платника податків формувати податковий кредит,

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам у справі, що призвело до помилкових висновків про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів вважає, що підставою для включення сум за господарськими операціями до складу валових витрат та податкового кредиту є належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, які засвідчують зміст господарської операції, за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Дослідженими в судовому зсіданні судом апеляційної інстанції доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Росімпортторг» за перевіряємий період сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме, позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, в тому числі податкові та видаткові накладні, копії яких досліджені в судовому засіданні, а також документи які підтверджують факт оплати за здійснені господарські операції.

Належне складання та дійсність вказаних первинних документів відповідачем не оспорюється. Підставою для висновків відповідача стало ненадання позивачем документів які підтверджують постачання паливно-мастильних матеріалів, які є небезпечними вантажами відповідно до Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Натомість, суд апеляційної інстанції вважає, що наданими позивачем первинними бухгалтерськими та іншими документами цілком доведено, що відображена в документах господарська операція фактично відбулась.

Так, факт перевезення придбаних ПММ підтверджено документами про надання ФОП ОСОБА_5 транспортних послуг та про наявність у нього можливості для їх надання. При цьому як по датам там і за обсягами ПММ данні всіх документів збігаються. За даними Журналів за формами 6-НП та 13-НП прослідковується у часі та обсягах подальше розвантаження товару на належному позивачу пункті їх реалізації - АЗС АДРЕСА_1.

Крім того, на підтвердження факту постачання товару позивач надав до суду апеляційної інстанції копії сертифікатів відповідності та паспортов якості на придбані ПММ, на яких міститься відтиск печатки ТОВ «Росімпортторг», а також товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів на адресу позивача від ТОВ «Росімпортторг» через перевізника ФОП ОСОБА_5 від 01.02.2012 р. № 01/02-12 на бензин А-80 об'ємом 4845 л. і від 20.02.2012 р. № 20/02-12 на дизельне паливо 3925 л.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Росімпортторг» і, відповідно, правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат на підставі первинних бухгалтерських документів.

Доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, що наявність з боку позивача деяких порушень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України в частині не ведення деяких передбачених журналів та не складання певних документів свідчить про безтоварність господарської операції, суд апеляційної інстанції вважає хибними, оскільки сукупність інших досліджених по справі доказів свідчить про реальний характер спірних господарських операції.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що податкове повідомлення-рішення 19.10.2012 року № 0004590017-733 підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/14345/2012 скасувати.

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Шахтарської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 19.10.2012 року № 0004590017-733, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 15961,25 грн., в тому числі за основним платежем - 12769,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3192,25 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з Державного бюджету України судові витрати в сумі 239,42 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 01 лютого 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова