Постанова № 2902248, 27.01.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2009 Справа№ 19/97-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді

Білецька Л.М. (доповідач)

суддів

Науменко І.М., Голяшкін О.В.

при секретарі судового засідання:

Прокопець Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача

Папуша Тетяна Валеріївна представник, довіреність №б/н від 22.12.08;

від відповідача -1

Юрченко Ярослава Олегівна спеціаліст 1 категорії юридичного управління, довіреність №7/11-2465 від 08.01.09;

від відповідача -2

Представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

на рішення

від 23.12.2008 року

господарського суду

Дніпропетровської області

у справі

№ 19/97-08

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю „Самарське промислово-будівельне підприємство „Теплофікатор”, м. Суми

до

В-1 Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

В-2Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” м. Запоріжжя

про

визнання права власності

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю „Самарське промислово-будівельне підприємство „Теплофікатор”, м. Суми звернувся з позовом до Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) та відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” (м. Запоріжжя) про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4-А, а саме: адміністративну будівлю (літ. А-2), трансформаторну підстанцію (літ. Б-1), склад (літ. В-1), господарчу будівлю (літ. Д-2), гаражні бокси (літ. Е-1 позиції № 1 та № 2), склад (літ. Ж-1 поз. 9), гараж (літ. И-1), навіс (літ. І-1), господарчу будівлю (літ. К-1), склад (літ. Л-1), склад (літ. М-1), навіс (літ. Ф), склад (літ. О-1), альтанку (літ. П), убиральню (літ. Х), господарчу будівлю (літ. С-1), мостіння (літ. І), огорожу (літ.1, 3, 4, 5, 7, 8, 9), ворота (літ. № 2) та хвіртку (літ. № 6).

23.12.2008 року Господарським судом Дніпропетровської області було прийняте рішення, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Самарське промислово-будівельне підприємство „Теплофікатор” та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Самарське промислово-будівельне підприємство „Теплофікатор” право власності на об’єкти нерухомого майна: адміністративну будівлю (літ. А-2), трансформаторну підстанцію (літ. Б-1), склад (літ. В-1), господарчу будівлю (літ. Д-2), гаражні бокси (літ. Е-1 позиції № 1 та № 2), склад (літ. Ж-1 поз. 9), гараж (літ. И-1), навіс (літ. І-1), господарчу будівлю (літ. К-1), склад (літ. Л-1), склад (літ. М-1), навіс (літ. Ф), склад (літ. О-1), альтанку (літ. П), убиральню (літ. Х), господарчу будівлю (літ. С-1), мостіння (літ. І), огорожу (літ.1, 3, 4, 5, 7, 8, 9), ворота (літ. № 2) та хвіртку (літ. № 6), що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4-А.

Рішення мотивовано тим, що об’єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4-А, знаходяться у безперервному користуванні позивача з 27.11.1991 року, що підтверджується наявними у справі матеріалами та не спростовується ними, тому позивач має законні підстави для визнання за ним права власності на дані об’єкти нерухомого майна за набувальною власністю.

Також судом першої інстанції було встановлено, що позивач має законне право на визнання за ним права власності на зазначені ангари, які були безоплатно передані позивачу на підставі актів приймання-передачі від 26.11.1992 року у зв’язку з тим, що право власності може набуватися не тільки на підставі правочинів, а на будь-яких підставах, які не заборонені законом.

08 січня 2009 року Дніпропетровська міська рада подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2008 року. В апеляційній скарзі Дніпропетровська міська рада зазначає, що при винесенні рішення від 23.12.2008 року по справі № 19/97-08 Господарським судом Дніпропетровської області не були враховані вимоги ст. 345 Цивільного кодексу України, якою визначений порядок набуття права власності на об’єкти державної або комунальної форми власності, зокрема право власності на об’єкти державного або комунального майна набувається шляхом приватизації цього майна.

Дніпропетровська міська рада також вважає, що всупереч нормам матеріального права, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позовні вимоги ТОВ „Самарське промислово-будівельне підприємство „Теплофікатор” були задоволені у повному обсязі. При цьому, Дніпропетровська міська рада мотивує це тим, що відповідно до Витягу з Реєстру об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська № 697 від 07.06.2007 року та відповідно до рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 01.11.1991 року № 1007 об’єкт нерухомості за адресою вул. Гаванська, 4-а у м. Дніпропетровську загальною площею 407,8 кв. м є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпропетровська, а балансоутримувачем вказаного нерухомого майна є ТОВ „Самарське промислово-будівельне підприємство „Теплофікатор”.

В апеляційній скарзі Відповідач-1 просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2008 року по справі № 19/97-08 та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2008 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідачем-2 відзив на апеляційну скаргу не наданий, але ним була подана заява про розгляд даної справи за його відсутністю, у якій зазначено про погодження із рішенням суду першої інстанції та відсутність намірів оскаржувати це рішення у встановленому порядку.

Розглянувши апеляційну скаргу відповідача-1, апеляційний господарський суд вважає її такою, що підлягає залишенню без задоволення в силу наступного.

Ст. 244 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно за набувальною давністю.

Матеріалами справи підтверджується, що майном, яке знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4-А, позивач безперервно користується з 27.11.1991 року. Добросовісне заволодіння чужим майном, володіння чужим нерухомим майном протягом десяти років, відкритість володіння чужим майном, безперервність володіння чужим майном та дотримання спеціальних вимог, встановлених законом –це умови, які є обов’язковими для набуття права власності за набувальною давністю, та яких дотримався позивач.

Так, 01.11.1991 р. (а.с.11) виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийнято рішення “Про організацію експлуатації магістральних теплових сіток від Придніпровської ГРЕС” у п. 3.2 якого висловлено прохання до Придніпровської ГРЕС передати в оренду Самарському промислово-будівельному підприємству “Теплофікатор” до введення власної бази сіток, що будується, належні їй приміщення та споруди за адресою вул.Гаванська,4а для нужд експлуатації магістральних теплових сіток по окремому договору. П.1 цього рішення звільнено Придніпровську ГРЕС за її згодою від функції по експлуатації магістральних теплових сіток, що є комунальною власністю місцевих Рад. Доручено функції по експлуатації існуючих і таких що вводяться після монтажу магістральних теплових сіток в лівобережну частину міста спеціалізованому Самарському промислово-будівельному підприємству “Теплофікатор” П.2 Рішення). З цього рішення вбачається, що комунальною власністю є тільки магістральні теплові сітки, функцію по експлуатації яких і доручено спеціалізованому Самарському промислово-будівельному підприємству “Теплофікатор”. Спірні ж приміщення та споруди, розташовані за адресою м. Дніпропетровськ. вул.Гаванська,4-А, залишалися власністю Придніпровської ГРЕС та мали бути передані цьому ж підприємству на підставі договору оренди.

Факт передачі підприємству спірних споруд та приміщень підтверджується актом від 27 листопада 1991 року (а.с.14), тобто з цього часу слід обчислювати передбачений ст. 244 ЦК України строк набувальної давності для позивача. З витягу реєстру об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська як підстава виникнення права власності на ці об’єкти вказане рішення 1.11.91 р. №1007. у якому не йдеться про те, що приміщення і споруди є комунальною власністю. Натомість, з нього вбачається, що вони є власністю Придніпровської ГРЕС. Цим спростовується факт належності до комунальної власності спірних приміщень, а відтак доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. У технічному паспорті ( а.с.17-51) форма власності взагалі не зазначена.

З кадастрової довідки вбачається, що земельна ділянка, на якій знаходяться спірні приміщення. закріплена на праві оренди за позивачем(а.с56).

Крім того, в рішенні Дніпропетровської міської ради від 18.12.2002 року за № 156/5 „Про передачу земельної ділянки по вул. Гаванська, 4-А в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю „Самарське промислово-будівельне підприємство „Теплофікатор”, код ЄДРПОУ 04944749” зазначається, що земельна ділянка за адресою вул. Гаванська, 4-А надавалася позивачу по фактичному розміщенню адміністративно-складських будівель, і цей факт підтверджується договором оренди зазначеної земельної ділянки між позивачем та відповідачем-1, отже володіння майном було відкритим, а позивач є законним користувачем вказаної земельної ділянки.

Позивачем були проведені роботи по реконструкції та розширенню будівлі майстерні на території цеху ТПК відповідача-2, що підтверджується актом вводу в експлуатацію від 14.08.1992 року, а 24.11.1992 року відповідач-2 прийняв реконструйовану будівлю на підставі відповідної авізо. Тим самим позивачем було виконано протокол-угоди від 24.11.1992 року. В рахунок проведених Позивачем робіт по реконструкції та розширенні будівлі майстерні, відповідач-2 передав позивачу будівлі ангару № 1 та ангару № 2, що підтверджується авізо № 92 від 25.11.1992 р. та двома актами прийому-передачі ангарів від 26.11.1992 року. Таким чином, Позивач набув право власності на ангари (літ. Е-1, позиції № 1 та №2) із правочину, а це є підставою набуття права власності, яка не заборонена законом та передбачена ч. 1 ст. 328 ЦК України.

Відповідач-2 в своєму листі від 09.12.2008 року за № 63/12920 підтверджує, що будівлі та споруди, зазначені в позовній заяві, не обліковуються на балансі Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго”, та відповідач-2 не заперечує проти закріплення права власності на дані об’єкти нерухомості за позивачем.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом першої інстанції були правильно встановлені обставини добросовісного заволодіння чужим майном, відкрите та безперервне володіння нерухомим майном починаючи з листопада 1991 року. Тому позивач набув права власності на майно з підстав, що не суперечать законодавству України, у зв’язку з чим, суд вважає апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2008 року необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2008 року у справі № 19/97-08 –залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Голяшкін