Ухвала суду № 29020894, 12.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12024/11/0170

12.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 28.10.11 у справі № 2а-12024/11/0170

за позовом Комунального підприємства с. Геройське (вул. Миру, 48, с. Геройське, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96564)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (вул. Курортна 57, м. Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

про визнання необґрунтованим та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2011 адміністративний позов Комунального підприємства с. Геройське до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим, - задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 26.09.2011 року № 0002431503.

Стягнуто на користь Комунального підприємства с. Геройське з державного бюджету України судовий збір у розмірі 3, 40 грн. (арк. с. 51-52).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, тому у відповідача відсутні повноваження змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Сакська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк. с. 56).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування та його нормативно-правові приписи є первинними до застосування у сфері податкових відносин поряд із іншими законодавчими актами, окрім того, п.87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що органи Державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує платник в рахунок погашення податкового збору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 12.03.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку (арк. с. 69, 70), позивач надав клопотання про розгляд справи у відсутність представника (арк. с. 67).

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

26.09.2011 посадовими особами державної податкової служби проведена невиїзна камеральна перевірка, податкової звітності по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету по строку сплати з 19.11.2010 по 19.02.2011 позивача: Комунального підприємства с. Геройське.

За результатами перевірки складено Акт №1016/1503/30688897 від 16.12.10, в якому встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету протягом строків, визначених в п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 126 Податкового кодексу України:

- за розрахунком №30514 від 22.10.2010 з граничним терміном сплати 19.11.2010 -фактично оплату проведено 30.12.2010 в сумі 282,60 грн. (затримка платежу 41 день);

- за розрахунком №30514 від 22.10.2010 з граничним терміном сплати 19.11.2010 -фактично сплачено 18.02.2011 в сумі 1237,26 грн. (затримка платежу 91 день);

- за рахунком №30514 від 22.10.2010 з граничним терміном сплати 19.11.2010 -фактично сплачено 18.05.2010 в сумі 1264,96 грн. (затримка платежу 180 днів);

- за розрахунком №30514 від 22.10.2010 з граничним терміном сплати 19.11.2010 -фактично сплачено 12.08.2011 в сумі 262,01 грн. (затримка платежу 266 днів);

- за розрахунком №40934 від 27.01.2011 з граничним терміном сплати 19.02.2011 -фактично сплачено 12.08.2011 в сумі 1237,26 грн. (затримка платежу 174 дні) (арк. с. 6).

26.09.2011 на підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення №0002431503, в якому позивачу, за затримку платежу на 266 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, нарахований борг в розмірі 4284,09 грн., та штрафні санкції в сумі 856,81 грн. (арк. с 7).

Платіжним дорученням №153 03.11.2010 позивачем перерахована сума 4131,06 грн., в графі «Призначення платежу»зазначено: «перерахування на збір геологорозвідувальні роботи за ІІІ-й квартал 2010 року по строку сплати до 20.11.2010 перераховано до бюджету у повному обсязі (арк.с.8).

Платіжним дорученням №11 від 18.02.2011 позивачем перерахована сума 1237,26 грн., в графі «Призначення платежу»зазначено: «перерахування на збір геологорозвідувальні роботи за ІV-й квартал 2010 року по строку сплати до 20.02.2011 перераховано до бюджету у повному обсязі.

На платіжних дорученнях є відмітки банку про проведення платежів в день їх оформлення (арк. с. 8).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються норми статті 19 Конституції України, Податковим Кодексом України, Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 №679-ХІУ, Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-ІІІ від 05.04.01, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76.

Суд першої інстанції проаналізував вищезазначені норми діючого законодавства України і дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Правовідносини виникли до прийняття Податкового Кодексу України та продовжувались після набрання законної сили Податковим Кодексом України, тому частина правовідносин з 01.01.2011 регулюється Податковим Кодексом України, який спірні відносини регулює інакше ніж законодавство до 01.01.2011, що не враховано відповідачем, а у суду відсутня можливість здійснювати відповідні перерахунки та застосувати правильну суму штрафних санкцій після 01.01.2011.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для застосування до позивача штрафних санкцій відповідачем вказано порушення підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, за яке передбачена відповідальність підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону, згідно якого у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.99 № 679-ХІУ Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового зобов'язання та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету до 01.01.2011, є неправомірним.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Крім того, відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачав прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Як встановлено статтею 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

З наведеного випливає, що до набрання законної сили Податковим Кодексом України, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належало виключно платнику.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що право визначати призначення платежу за платіжним дорученням №153 від 03.11.2010 в сумі 4131,06 грн. належало позивачу, а отже віднесення відповідачем зазначеної суми в рахунок погашення заборгованості здійснено не в межах повноважень та не на підставі діючого на той момент законодавства.

Разом з цим, п.87.9 статті 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, передбачено, що органи Державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує платник в рахунок погашення податкового боргу.

Тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що суму у розмірі 1237,26 грн., перераховану позивачем платіжним дорученням №11 від 18.02.2011 відповідач правомірно відніс в рахунок погашення податкового боргу в сумі 2764,23 грн., який рахувався за позивачем (арк. с.27).

Таким чином в ході судового розгляду справи підтверджено, що фактична затримка позивачем суми збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 2010 рік складала 174 дні, а не 266 днів в розмірі 1237,26 грн., в той час як відповідачем в оскаржуваному повідомленні-рішенні зазначено строк затримки сплати (перерахування) позивачем збору -266 календарних днів, сума збору -4282,09 грн., у зв'язку з чим позивачу визначено штрафні санкції в сумі 856,81 грн.

Враховуючи зазначене судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог повністю та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення Сакської ОДПІ Автономної Республіки Крим №002431503 від 26.09.2011, так як у суду відсутні повноваження самостійно вирахувати та визначити суми зобов'язань та штрафних санкцій.

При цьому відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.11 у справі № 2а-12024/11/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.11 у справі № 2а-12024/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна

Судді М.В. Кукта

О.Е.Єланська