Ухвала суду № 29020882, 12.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-9587/11/0170/25

12.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С.) від 06.12.11 у справі № 2а-9587/11/0170/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ХХІІ" (вул. Токарева, 43, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97412)

до Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим (вул. Дм. Ульянова 2/40, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Приватне підприємство "Севелітстрой" (вул. Монтажна, 10, корпус «Г», п. Гресівський, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ХХІІ" до Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство "Севелітстрой", - задоволено.

Визнано противоправним і скасовано податкове повідомлення - рішення №0001202302 від 13.07.2011 року, винесене Державною податковою інспекцією в м.Євпаторії АР Крим, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс ХХІІ" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 450166,25 гривень, з яких 360133,00 гривні - основний платіж та 90033,25 гривень - штрафні санкції.

Вирішення питання щодо розподілу судових витрат (арк. с. 215-219).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від №0001202302 від 13.07.2011, не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, так як висновки перевіряючих щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та третьою особою та у зв'язку з цим неправомірне включення зазначених сум до складу податкового кредиту, викладені в акті перевірки, оскільки договір, укладений позивачем та ПП «Севелітстрой»виконаний реально, що підтверджено первинними документами, а також висновками експерта, отже витрати, пов'язані з виконанням вказаних договорів правомірно включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Державна податкова інспекція в м.Євпаторії АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк. с. 226-228).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, так як судом першої інстанції не враховано, що у третьої особи та його контрагентів відсутні фізичні та технічні умови для здійснення відповідних господарських операцій, місцезнаходження контрагента третьої особи не встановлено, тому податкові зобов'язання третьої особи по відповідному ланцюгу постачання мають ознаки нікчемності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 12.03.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку (арк. с. 237, 238, 239), про причини неявки суд не повідомили.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Згідно Свідоцтву серії А00 №442224 позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ХХІІ», 01.03.2001 зареєстрований Виконавчим комітетом Євпаторійської міської Ради Автономної Республіки Крим в якості юридичної особи, з 12.03.2001 року перебуває на обліку в ДПІ м. Євпаторії та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтву про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00297599 НБ №1704 від 27.12.2002 (арк.с. 19-22).

Третя особа: Приватне підприємство «Севелітстрой», є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, відповідно до Ліцензії серії АВ №458268, виданої Державною архітектурно -будівельною інспекцією, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100164137 НБ №325875 від 11.05.2007 року (арк. с. 36, 37).

20.07.2005 між ТОВ «Сервіс ХХІІ»та фізичними особами-підприємцями було укладено договір про спільну діяльність №2 «Про дольову участь в реконструкції, будівництві та розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму»по пр. Перемоги», який 25.07.2005 взятий на облік в Євпаторійській об'єднаній ДПІ (арк. с. 23-31).

22.08.2005 позивачу було видане свідоцтво платника податку на додану вартість № 00300373 НБ №18443 (арк. с. 32).

З 07.06.2011 по 21.06.2011, згідно Наказу №821 від 06.06.2011, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сервіс ХХІІ», відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність про дольову участь в реконструкції, будівництві та розвитку інфраструктури ТБК в районі «Універсама»від 20.07.2005 року №2 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Севелітстрой»з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту в Декларації з податку на додану вартість за жовтень -грудень 2010 року, з повідомленням позивача 06.06.2011 №54 (арк. с. 87).

29.06.2011 за результатами перевірки складений Акт № 1302\23-4\102651037 яким встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1 7.2.3 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року, на суму 360133,00 грн. (арк.с. 88-97).

Згідно висновків Акту перевірки: ДСД №2 (відповідальний ПП «Сервіс ХХІІ») в перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Севелітстрой»на підставі договору підряду від 18.09.2009 року та згідно цього договору в жовтні -грудні 2010 року ДСД № 2 відбулося отримання послуг від ТОВ «Севелітстрой»на загальну суму 2160800,00 у тому числі ПДВ -360133,33 гривні, які були внесені до податкового кредиту в декларації: за жовтень 2010 року (додаток 5) сума ПДВ 68333,33 гривень; за листопад 2010 року (додаток 5) -сума ПДВ -100000,00 гривень; за грудень 2010 року -сума ПДВ -191800,00 гривень.

Перевіркою було встановлено, що на виконання умов договору підряду ПП «Севелітстрой»були виписані податкові накладні на загальну суму 2160800,00 гривень, в тому числі ПДВ -360133,33 гривень.

Дані операції були відображені бухгалтерськими проводками:

Дт 631 Кт 311 жовтень 2010 року 410000,00 гривень - передплата за виконання підрядних робіт;

Дт 6415 Кт 631 жовтень 2010 року 68333,00 гривень сума ПДВ;

Дт 631 Кт 311 листопад 2010 року 600000,00 гривень -передплата за виконання підрядних робіт;

Дт 6415 Кт 631 листопад 2010 року 100000,00 гривень сума ПДВ;

Дт 631 Кт 311 грудень 2010 року 1150800,30 гривень -за виконані підрядні роботи;

Дт 6415 Кт 631 грудень 2010 року 191800,00 гривень сума ПДВ.

Між підприємствами були складені акти виконаних підрядних робіт на суми, що були визначені Довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі та усього було сплачено за перевіряє мий період 2160800,00 гривень.

В висновку Акту та податковому повідомленні-рішенні відповідачем вказана сума 360133,00 грн., а не 360133,33 грн., яка міститься в мотивувальній частині Акту перевірки.

Проте, 25.03.2011 року до Красноперекопської ОДПІ від ДПІ в м. Сімферополі надійшов акт «Про результати документальної позапланової перевірки ПП «Севелітстрой» з питань правомірності формування податкового кредиту за жовтень, листопад, грудень 2010 року.

Відповідно до цього Акту, було встановлено завищення ПП «Севелітстрой»податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 7514228,00 гривень.

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що ПП «Севелітстрой»сформувало податковий кредит в жовтні -грудні 2010 року за рахунок постачальників, стан яких відрізняється від «0», а саме, - ПП «Севелітстрой»мало взаємовідносини: з ПП «Фрегат ХХІ»ПП «Родіна ХХІ», які мають стан платника «23»- місцезнаходження не встановлено та свідоцтва платника ПДВ яких анульоване 14.03.2011 року.

Враховуючи неможливість підтвердити фактичне здійснення отримання, приймання -передачі, оприбуткування товарно -матеріальних цінностей та отримання послуг від ПП «Фрегат ХХІ»і ПП «Родіна ХХІ»до ПП «Севелітстрой», відповідач дійшов висновку щодо нікчемності цих угод, а як наслідок і нікчемності операцій з реалізації товарів та послуг в жовтні -грудні 2010 року на адресу покупців, яким є ДСД № 2 та заниження позивачем суми податку на додану вартість внаслідок нікчемності та безтоварності укладеного між ДСД 2 та ПП «Севелітстрой»договору підряду, внаслідок неотримання останнім, в свою чергу, товарів за договорами з ПП «Фрегат ХХІ»і ПП «Родіна ХХІ».

13.07.2011 на підставі зазначеного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001202302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 450166,25 гривень, з яких основний платіж -360133,00 гривень та штрафна санкції -90033,25 гривень (арк. с. 107).

18.09.2009 між ДСД №2 дольової участі в реконструкції, будівництва та інфраструктури ТБК в районі «Універсам»(замовник) та Приватним підприємством «Севелітстрой»(генпідрядник) укладено договір підряду № 86, згідно умов якого Генпідрядник взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт по реконструкції ринка «Універсам»під торгово -сервісний комплекс по пр. Перемоги м. Євпаторія, 2 черга в строк до 31.12.2010 року, а замовник зобов'язався прийняти та сплатити виконані роботи (арк.с. 33-35).

Судом першої інстанції досліджені долучені позивачем до матеріалів справи документи, які підтверджують виконання зазначеного договору, а саме: довідки вартості робіт, акти прийомки виконаних робіт, податкові накладні, рахунки-фактури, товарні накладні (арк. с. 39-42, 43-48, 49-50, 51-64, 65-68, 69-71, 72, 73-86, 76, 81, 196,197, 199-202, 203-206, 207, 208-209, 210-211).

Висновком судово-економічної експертизи №75/11, у справі №2а-4654/11/0170/7 за позовом ПП «Севелітстрой»(м. Сімферополь) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0001562301 від 03.03.2011 про донарахування ПДВ в загальній сумі 5227520,00 грн. податкового повідомлення-рішення №0003142301 від 12.04.2011 про донарахування ПДВ в загальній сумі 477139,00 грн. та визнання незаконними дій відповідача, встановлено, що на дати здійснення операцій поставки (жовтень-грудень 2010 року) його постачальники були зареєстрованими платниками ПДВ, які мали право на виписку податкових накладних та висновки ДПІ в м. Сімферополі щодо завищення ПП «Севелітстрой»податкового зобов'язання з ПДВ та податкового кредиту з ПДВ за жовтень -грудень 2010 року в сумі 7514228,00 гривень за рахунок його взаємовідносин з ПП «Родіна ХХІ»та «Фрегат ХХІ»не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПП «Севелітстрой»(арк. с. 177-188).

На правовідносини поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі -Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР), які діяли на момент виникнення правовідносин.

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

У п.1.4. ст.1 Закону України №168/97-ВР встановлено, що поставка товарів -будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України №168/97-ВР податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 вказаного Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилося на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Базою оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась , виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів , вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Відповідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, висновки Акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивач, як відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність про дольову участь в реконструкції, будівництві та розвитку інфраструктури ТБК в р-ні «Універсама»безпідставно сформував в жовтні -грудні 2010 року податковий кредит на загальну суму 360133,00 гривні за рахунок підприємства -постачальника ПП «Севелітстрой». До такого висновку податкова інспекція дійшла внаслідок того, що в перевіряємому періоді ПП «Севелітстрой»мав в свою чергу взаємовідносини з придбання будівельних матеріалів у ПП «Фрегат ХХІ»та ПП «Родіна ХХ1», в яких відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного отримання та продажу товарів, а отже правочини за участю цих підприємств є нікчемними. Внаслідок цього, податкова інспекція також дійшла висновку, що укладена між позивачем та ПП «Севелітстрой»угода також є нікчемною, а тому податковий кредит, був сформований за рахунок цього контрагента безпідставно.

Проте такі висновки відповідача правомірно не прийняти судом першої інстанції до уваги та не можуть бути прийняті судовою колегією з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких встановлені загальні вимоги дотримання яких необхідне для чинності угоди:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини п'ятої статті 216 цього Кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Договір позивача з Приватним підприємством «Севелітсрой»та первинні документи, які підтверджують виконання зазначених господарських зобов'язань, вказують на те, що воля сторін була спрямована на настання правових наслідків.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем при проведенні перевірки позивача була перевірена вся первинна документація ДСД № 2 та жодних зауважень щодо правильності складання цих документів в акті перевірки не викладено.

Надані позивачем у матеріали справи документи, підтверджують, що підприємство має можливість здійснювати господарську діяльність, фактично її здійснює та отримані послуги з будівництва були використані в господарській діяльності ТОВ «Сервіс ХХІІ», об'єкт збудований та введений до експлуатації.

Доводи відповідача щодо фіктивності взаємовідносин позивача з ПП «Севелітстрой», в ланцюзі учасників договірних відносин від ПП «Родіна ХХІ»та ПП «Фрегат ХХІ», які, відповідно до встановлених податковою інспекцією обставин мали ознаки фіктивності, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів не можуть мати безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Проведеною Державною податковою інспекцією в м. Євпаторії перевіркою дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Сервіс ХХІІ»було встановлено, що за наслідками придбання у ПП «Севелітстрой»будматеріалів та послуг позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані зареєстрованим платником податку на додану вартість. Сплата безпосередньо позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться.

На момент укладення та виконання договору підряду ПП «Севелітстрой»було та є зареєстрованим платником податку на додану вартість, свідоцтво якого не анульоване.

Відповідачем не надано будь-яких доказів того, що ці послуги з будівництва були отримані позивачем від іншого суб'єкту господарської діяльності, а не від ПП «Севелітстрой».

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право для висновку, що сума у розмірі 360133,00 гривень була включена позивачем до складу податкового кредиту правомірно.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.11 у справі № 2а-9587/11/0170/25 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.11 у справі № 2а-9587/11/0170/25 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П. Ілюхіна