Рішення № 2901943, 04.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.09 р. Справа № 7/8

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Центральних електричних мереж м. Горлівка

До відповідача: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі структурного підрозділу Єнакіївське регіональне виробниче управління м. Єнакієве

Предмет спору: стягнення 1 562 478,67 грн.

За участю представників:

від позивача: Флом І.В. - дов. №42-09Ц від 29.12.2008р.

від відповідача: Панченко Т.В. - дов. Ц№ 03-57 від 22.12.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Центральних електричних мереж м. Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі структурного підрозділу Єнакіївське регіональне виробниче управління м. Єнакієве про стягнення 1 562 478,67грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №15 від 11.08.1999р. з протоколом погодження розбіжностей та додатками до договору; рахунки за актив №12/15 за листопад 2008р., №12/15 від 23.12.2008р. (пеня за прострочку оплати за рахунками виписаними за період з 01.11.2008р. по 01.12.2008р.), №12/15 від 23.12.2008р. (3% річних за прострочку оплати за рахунками виписаними за період з 01.11.2008р. по 01.12.2008р.).

Клопотанням б/н від 04.02.2009р. позивач просить залучити до матеріалів справи договір №15 від 1999р. з усіма додатковими угодами до цього договору.

Відповідач надав письмові відзиви №71 від 20.01.2009р. та №215 від 04.02.2009р., суму заборгованості у розмірі 1 545 272, 62 грн. визнав у повному обсязі. У судовому засіданні повідомив про отримання рахунку на сплату своєчасно.

Заявою №217 від 04.02.2009р. відповідач просить розстрочити виконання рішення строком на 2 роки, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Клопотанням №216 від 04.02.2009р. відповідач просить зменшити розмір пені на 95% у зв’язку з відсутністю вини підприємства та посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Позивач проти розстрочки суми позову строком на 2 роки та зменшення розміру пені на 95% заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромводчермет”, правонаступником якого є відповідач, укладено договір про постачання електричної енергії №15 від 11.08.1999р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з протоколом погодження розбіжностей, додатковими угодами та додатками до договору.

Відповідно до умов договору та додаткової угоди від 30.12.2008р. до договору №15, термін дії договору продовжений до 01.02.2009р.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1 Договору, предметом договору є умови поставки, порядок реалізації електроенергії та її використання на межі балансової приналежності електромережі між електропостачальною організацією (позивачем) та споживачем (відповідачем).

Згідно умов договору з урахуванням додаткової угоди від 16.08.2005р. з протоколом погодження розбіжностей від 31.10.2008р. до договору №15, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками обох підприємств, остаточний розрахунок за електроенергію здійснюється до 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у листопаді 2008р. виконав належним чином, поставив відповідачу електроенергію та виставив відповідний рахунок на оплату, що підтверджено матеріалами справи та відповідачем. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, спожиту електричну енергію сплатив частково, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму боргу за електроенергію за листопад 2008р. у розмірі 1 545 272, 62 грн.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заборгованість у розмірі 1 545 272, 62 грн. підтверджена матеріалами справи, у тому числі актом звірки розрахунків, підписаним обома сторонами та скріпленим печатками обох підприємств, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 09.12.2008р. по 23.12.2008р. 3% річних у сумі 1 905, 43 грн.

3% річних перераховані судом відповідно до діючого законодавства, з урахуванням умов договору, складають 1 900, 22 грн. та підлягають стягненню у цьому розмірі.

Вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в залишковій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.3 Договору, у відповідності до Закону України №543/96ВР від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, за кожен день прострочки плату же стягується в акцептному порядку пеня у розмірі не вище подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 15 300, 62 грн. за період з 09.12.2008р. по 23.12.2008р.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 95%.

Пеня перерахована судом відповідно до діючого законодавства, з урахуванням умов договору, складає 15 201, 82 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача пені в залишковій частині, в сумі 98, 80 грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 95% у зв’язку з тяжким фінансово-економічним становищем підприємства. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, збитковість підприємства та відсутність вини підприємства у створенні заборгованості через неможливість припинення забезпечення споживачів питною водою при тарифах на водопостачання, що не покривають витрат на сплату електричної енергії. В обґрунтування клопотання надав суду баланс на 31.12.2007р. та звіт про фінансові результати за 2007 рік.

Позивач не заперечує проти часткового задоволення клопотання відповідача.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін та у зв’язку з тим, що відповідач є комунальним підприємством, дійсно наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 12 161, 45 грн.

В судовому засіданні оговорено клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 2 роки, в обґрунтування якого відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан на підприємстві.

Позивач не заперечує проти часткового задоволення клопотання відповідача .

Враховуючи обставини, викладені відповідачем, той факт, що відповідач є комунальним підприємством, на підприємстві значна дебіторська заборгованість, негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що існують обставини, які ускладнюють негайне виконання рішення і вважає можливим на підставі п.6 ст.83 ГПК України клопотання відповідача задовольнити частково і надати розстрочку виконання рішення на 6 (шість) місяців з виплатою рівними частинами з першого по п’ятий місяці по 262 512, 67 грн., у шостому місяці – 262 512, 68 грн.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2.08.1996 р. за N417/1442, у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 р. N1497, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.12.2006р. за № 1294/13168, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Центральних електричних мереж м. Горлівка до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі структурного підрозділу Єнакіївське регіональне виробниче управління м. Єнакієве про стягнення 1 562 478,67 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі структурного підрозділу Єнакіївське регіональне виробниче управління (86400, Донецька область, м.Єнакієве-27, вул..Луганське шосе-22, р/р 26005301745477 а РУ відділенні АК ПІБ м.Донецька, МФО 334635, ЗКПО 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Центральних електричних мереж (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 7, ЗКПО 00130903) на р/р зі спеціальним режимом використання 260393031296 в ОПЕРВ в філії Донецького обласного управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106) заборгованість у розмірі 1 545 272, 62 грн.; на р/р 26003045265000 у відділенні №693 Акціонерного комерційного інноваційного банку „Уксиббанк”, МФО 351005 (отримувач: Центральні електричні мережі ВАТ “Донецькобленерго” м.Горлівка) 3% річних у сумі 1 900, 22 грн., пеню у сумі 12 161, 45 грн., державне мито у сумі 15 623, 75 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117, 99 грн.

Розстрочити виконання рішення строком на 6 місяців з виплатою рівними частинами з першого по п’ятий місяці по 262 512, 67 грн., у шостому місяці – 262 512, 68 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя Сгара Е.В.