Постанова № 29014067, 18.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 січня 2013 року Справа № 2а-5986/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»

до

про

Київської регіональної митниці

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 06.11.2012 № 245.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, порушує його права як платника податків та не відповідає вимогам закону з огляду на те, що митним органом неправомірно нараховано податкове зобов`язання за платежем ввізне мито після здійснення перевірки задекларованих відомостей під час проходження процедури митного оформлення товарів, які пропущені через митний кордон України.

Крім того, позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням визначеної компетенції митного органу та встановленого порядку його прийняття.

У судове засідання, призначене на 18 січня 2013 року, представники сторін не з’явились. Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав, у судове засідання не з’явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 60).

Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судового розгляду справи або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» (ідентифікаційний код 22946976, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області як юридична особа 29.03.1995 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 537818 (а.с. 43).

З матеріалів адміністративної справи, зокрема, довідки Управління статистики у Бориспільському районі серії АБ № 581007 (а.с. 44) вбачається, що позивач здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з оптовою та роздрібною торгівлею фармацевтичними товарами.

Судом також встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» є імпортером лікарських засобів, зокрема, препарату «Табекс ®».

У жовтні 2012 року посадовими особами відповідача, на підставі підпункту 1 пункту 2 статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, проведено невиїзну документальну перевірку дотримання Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні товару - лікарського засобу «Табекс ®», за результатами якої складено акт від 22.10.2012 № н/69/12/100000000/22946976 (далі – акт перевірки).

Під час перевірки митним органом виявлено, що у період з березня 2010 року по лютий 2011 року позивачем здійснено митне оформлення товару - лікарського засобу «Табекс ®» за кодом 3004 40 10 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТЗЕД) на підставі вантажних митних декларацій (далі – ВМД) від 25.03.2010 № 100000029/2010/840288, 01.04.2010 № 100000029/2010/840335, 19.04.2010 № 100000029/2010/840397, 27.04.2010 № 100000029/2010/840444, 07.06.2010 № 100000026/2010/840641, 13.08.2010 № 100000026/2010/841016, 03.09.2010 № 100000026/2010/841129, 06.12.2010 № 100000026/2010/841891 та 08.02.2011 № 100130001/2011/380164.

Відповідно до заявленого позивачем коду УКТЗЕД ставка мита згідно з вимогами Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 № 2371-III застосовується у розмірі 0%.

За результатами перевірки посадові особи митного органу дійшли висновку про те, що імпортований позивачем товар, враховуючи його фармакологічні характеристики, повинен класифікуватися згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності у товарній підкатегорії 2106 90 92 00 «харчові продукти, в іншому місці не зазначені: - інші: -- інші: --- без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю або вмістом менш як 1,5 мас.% молочних жирів, менш як 5 мас.% цукрози чи ізоглюкози, менш як 5 мас.% глюкози або крохмалю», що є підставою для застосування до вказаного товару ввізного мита за ставкою 8%.

На підставі акта перевірки митним органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.11.2012 № 245, яким відповідно до приписів 54.3.2 пункту 54.3. статті 54, пункту 123.1 статті 123 та пунктів 7, 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України, на загальну суму 216366 грн. 85 коп., з яких: за основним платежем - 159723 грн. 77 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями – 56643 грн. 08 коп.

Позивач із вказаним податковим повідомленням - рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної митної служби України. Рішенням Державної митної служби України від 30.11.2012 № 11.1/1.2-15.1/13491 (а.с. 34-38) скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення Київської регіональної митниці від 06.11.2012 № 245 – без змін.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, згідно з даними реєстраційного посвідчення на лікарський засіб № UA/2537/01/01, виданого Департаментом регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції у системі охорони здоров’я Міністерства охорони здоров’я України 26.10.2009, додатків до реєстраційного посвідчення - інформації про лікарський засіб та висновку про якісний та кількісний склад лікарського засобу, препарат «Табекс ®» (таблетки, вкриті оболонкою) перереєстровано в Україні як лікарський засіб терміном на 5 років.

Відповідно до експертних висновків Київської торгово-промислової палати від 26.04.2001 № К-2405 та 21.08.2001 № К-4813/2, лікарський засіб «Табекс ®» (таблетки, вкриті оболонкою) відповідає коду, відповідно, 3004 40 100 та 3004 40 10 00 згідно з УКТЗЕД.

Крім того, під час судового розгляду справи судом встановлено, що жодних рішень про визначення коду вказаного вище товару згідно з УКТЗЕД Київською регіональною митницею не приймалось.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання порядку митного оформлення товару та обкладення його митними платежами визначалось Митним кодексом України від 11.07.2002 № 92-IV, Законом України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 № 2371-III, Законом України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 19 статті 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV передбачено, що митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно зі статтею 42 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, митні органи під час проведення митного контролю самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Статтею 45 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

На момент виникнення спірних правовідносин Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 № 80. До таких документів, належать, зокрема, митна декларація та документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.

Статтею 54 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при декларуванні товарів і транспортних засобів.

Відповідно до статті 81 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Декларування товарів і транспортних засобів здійснюється декларантами - юридичними чи фізичними особами, які в силу частини другої статті 88 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV зобов’язані здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 (чинною до 01.06.2012) затверджено Положення про вантажну митну декларацію. Згідно з пунктом 2 цього Положення, вантажна митна декларація – письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

У графі 33 ВМД зазначається код товару згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Згідно з пунктом 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314 (який діяв на момент митного оформлення товару позивача), під час прийнятття ВМД до оформлення здійснюється, зокрема, перевірка за допомогою програмного забезпечення правильності заповнення декларантом ВМД відповідно до вимог, встановлених Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574.

При здійсненні митного контролю проводиться перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами), перевірка правильності нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.

Таким чином, митний контроль здійснюється на стадії декларування товару і саме митний орган на цій стадії здійснює перевірку класифікації та кодування товару.

Судом встановлено, що у період з березня 2010 року по лютий 2011 року перевірка правильності класифікації товару «Табекс ®» (таблетки, вкриті оболонкою) за кодом 3004 40 10 00 згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) за ВМД від 25.03.2010 № 100000029/2010/840288, 01.04.2010 № 100000029/2010/840335, 19.04.2010 № 100000029/2010/840397, 27.04.2010 № 100000029/2010/840444, 07.06.2010 № 100000026/2010/840641, 13.08.2010 № 100000026/2010/841016, 03.09.2010 № 100000026/2010/841129, 06.12.2010 № 100000026/2010/841891 та 08.02.2011 № 100130001/2011/380164 проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар. Будь – які зауваження щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем для визначення коду товару «Табекс ®» (таблетки, вкриті оболонкою) згідно з УКТЗЕД у митного органу сумнівів не викликали.

Ставки ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України, встановлюються на підставі Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 № 2371-III.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Відповідно до статті 311 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, в УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Відповідно до статті 313 цього Кодексу, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Згідно з частиною першою статті 15 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV та пунктами 1.1, 3.22 Примірного положення про митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 25.07.2003 № 500 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митниця є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі митної справи, який у межах своєї компетенції веде роботу з класифікації та кодування товарів у митних цілях відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Як встановлено судом, Київська регіональна митниця у період березня 2010 року по лютий 2011 року не виносила рішення щодо класифікації товару, яким би позивачу було визначено обов`язок класифікувати товар за кодом, відмінним від коду 3004 40 10 00 згідно з УКТЗЕД, яким позивач і керувався при здійсненні митного оформлення товару «Табекс ®» (таблетки, вкриті оболонкою) протягом зазначеного періоду.

Як вбачається з даних акта перевірки, товар, заявлений позивачем до митного оформлення згідно ВМД від 25.03.2010 № 100000029/2010/840288, 01.04.2010 № 100000029/2010/840335, 19.04.2010 № 100000029/2010/840397, 27.04.2010 № 100000029/2010/840444, 07.06.2010 № 100000026/2010/840641, 13.08.2010 № 100000026/2010/841016, 03.09.2010 № 100000026/2010/841129, 06.12.2010 № 100000026/2010/841891 та 08.02.2011 № 100130001/2011/380164, пропущено на митну територію України.

Таким чином, оформлення відповідачем ВМД у період з березня 2010 року по лютий 2011 року свідчить про надання суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності – Приватному акціонерному товариству «Альба Україна» права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує його права та обов`язки щодо здійснення ним відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з абзацом 1 статті 3 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України – це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до статті 70 цього Кодексу, метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

В силу статті 72 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV передбачено, що митна декларація – це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

При цьому, згідно з пунктом 14 статті 1 цього Кодексу, митне оформлення – це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Податкова декларація в силу приписів пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України є документом, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Митна декларація прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Згідно з приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.

Разом з тим, відповідно до пункту 12 статті 1, статті 81 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Таким чином, митна декларація жодних податкових зобов’язань не визначає, а є лише підставою для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики та подальшого нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів .

Це означає, що положення пункту 46.1 статті 46, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не узгоджуються з положеннями Митного кодексу України щодо митного оформлення товарів і транспортних засобів, суперечать передбаченим іншими законами з питань оподаткування порядкам і способам визначення митними органами податкових зобов’язань під час здійснення митних процедур.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, є контролюючий орган.

Аналогічні за змістом положення також передбачено підпунктом «г» пункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (що був чинний на момент здійснення митного оформлення товару за ВМД від 25.03.2010 № 100000029/2010/840288, 01.04.2010 № 100000029/2010/840335, 19.04.2010 № 100000029/2010/840397, 27.04.2010 № 100000029/2010/840444, 07.06.2010 № 100000026/2010/840641, 13.08.2010 № 100000026/2010/841016, 03.09.2010 № 100000026/2010/841129 та 06.12.2010 № 100000026/2010/841891).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII, який діяв до 01.06.2012, товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 8 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII, мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Таким чином, в силу приписів наведених вище правових норм відповідальним за нарахування податкових зобов`язань з ввізного мита, що нараховується на товари та інші предмети безпосередньо при їх ввезенні на митну територію України, є митний орган.

Згідно з приписами підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-II та пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання.

Таким чином, у разі, якщо податкове зобов’язання, визначене контролюючим органом, є узгодженим, платник податків зобов’язаний його погасити.

Відповідно до пунктів 56.1, 56.2, 56.3, 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Протягом зазначеного строку сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

В силу підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Аналогічні положення щодо узгодження податкових зобов’язань були передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III.

Як вже зазначалось судом вище, митний орган здійснив розмитнення товару «Табекс ®» (таблетки, вкриті оболонкою) на підставі ВМД від 25.03.2010 № 100000029/2010/840288, 01.04.2010 № 100000029/2010/840335, 19.04.2010 № 100000029/2010/840397, 27.04.2010 № 100000029/2010/840444, 07.06.2010 № 100000026/2010/840641, 13.08.2010 № 100000026/2010/841016, 03.09.2010 № 100000026/2010/841129, 06.12.2010 № 100000026/2010/841891 та 08.02.2011 № 100130001/2011/380164 за кодом 3004 40 10 00 згідно з УКТЗЕД та визначив відповідно до Закону України «Про митний тариф» від 05.04.2011 № 2371-ІІІ ставку ввізного мита у розмірі 0%.

Судом встановлено, що жодних скарг з приводу визначення коду товару чи ставки податку з боку платника податків як в порядку адміністративного оскарження, так і в судовому порядку не подавалось.

Таким чином, податкове зобов’язання з ввізного мита за ставкою 0% під час митного оформлення товару на підставі зазначених вище ВМД вважається узгодженим в силу закону.

Суд не приймає до уваги посилання митного органу на правомірність визначення податкового зобов’язання на підставі вимог пункту 4 частини першої статті 289 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI та підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

Пунктом 4 частини першої статті 289 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (який набрав чинності на момент проведення податковим органом перевірки) передбачено, що обов'язок платника податків зі сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.

Разом з тим, в силу приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України митний орган за результатами контролюючого заходу наділений правом самостійно визначити платнику податків суму податкового зобов`язання виключно у разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для її застосування є виявлені митним органом факти заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Проте, як вже зазначалось судом вище, у митних деклараціях податкові зобов’язання платником податків не визначаються, а особою, обов’язок щодо визначення податкових зобов’язань під час здійснення митного оформлення в силу закону покладається на митний орган.

Повторного визначення податкових зобов’язань контролюючим органом закон не допускає.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у пункті 2 оглядового листа Верховного Суду України від 01.03.2010 № 21-13/2010, постанові Верховного Суду України від 02.06.2009 по справі № 21-474во09 та постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 по справі № 21-64а10.

В силу статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених правових норм, суд дійшов висновку, що нарахування Київською регіональною митницею податкового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України, здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення від 06.11.2012 № 245.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 06.11.2012 № 245, - визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.