Постанова № 29013995, 30.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2012 року Справа № 2а-3841/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:

представника позивача - Морозика Д.В.,

представника відповідача - Уголькова Є.О.,

представника третьої особи: Мелії Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція»до третя особа: про Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 12.03.2012 № 0000362300 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.10.2012).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція» донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2335746 грн. 23 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 133008 грн. 67 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 30 листопада 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи підтримав позицію позивача у справі.

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби.

Позивач здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з будівництвом та експлуатацією житлових будинків, виконанням робіт з реконструкції, реставрації і ремонту будівель (копія статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція», затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства від 10.09.2008 № 3 та зареєстрованого державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області 23.09.2008).

Судом встановлено, що у лютому 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності нарахування та своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція» податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» за періоди з 01.03.2011 по 31.03.2011, 01.04.2011 по 30.04.2011, 01.06.2011 по 30.06.2011 та з 01.08.2011 по 31.08.2011.

За результатами перевірки складено акт від 21.02.2012 № 90/23-2/35519208 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частини п`ятої статті 203, частин першої, другої статті 205 та статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за березень - серпень 2011 року на загальну суму 2335747 грн. 00 коп. у зв`язку з виконанням правочинів з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» будівельних робіт, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за березень - серпень 2011 року на суму 2335747 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.03.2012 № 0000362300, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 2468754 грн. 90 коп., з яких: 2335746 грн. 23 коп. - за основним платежем; 133008 грн. 67 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач із вказаним податковим повідомленням - рішеннями не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Київській області та Державної податкової служби України.

Рішеннями Державної податкової служби в Київській області від 24.05.2012 № 1125/10/10-206/205-571 та Державної податкової служби України від 02.08.2012 № 13726/6/10-2115 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 12.03.2012 № 0000362300 - без змін.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість за березень - серпень 2011 року на суму 2335746 грн. 23 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе», що здійснювались ним як постачальником робіт.

Відповідач зазначає, що вказана юридична особа має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак її діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що у травні, жовтні 2010 року та червні 2011 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» договори генерального підряду на будівництво від 04.05.2010 № 01-05-2010, 01.10.2010 № 01-10-2010 та 20.06.2011 № 20/06, відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати передбачений вказаними договорами перелік робіт, пов`язаних з будівництвом об'єктів нерухомості (комплексу житлових будинків, розташованих за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська та вул. Лесі Українки (секції А-1, А-2, А-5, А-6, Б-4, В-7, Г-8, Г-10, Е-11, Д-9), а позивач зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

Протягом червня 2010 року - серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» та позивачем підписано акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, відповідно до яких позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» будівельні роботи та оцінив їх вартість згідно із затвердженими сторонами правочинів довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми КБ-3, копії яких наявні у матеріалах справи.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни придбаних будівельних робіт, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» у період з березня по серпень 2011 року виписано податкові накладні, а саме: за договором № 01-05-2010 від 04.05.2010 - податкові накладні від 31.03.2011 № 1 на суму 3825393,65 грн. у тому числі ПДВ - 637565,61 грн., 30.04.2011 № 1 на суму 2991710,00 грн., у тому числі ПДВ - 498618,33 грн., 30.06.2011 № 1 на суму 4247373,72 грн., у тому числі ПДВ - 707895,62 грн.; за договором № 01-10-2010 від 01.10.2010 - податкові накладні від 05.08.2011 № 3 на суму 500000,00 грн., у тому числі ПДВ - 83333,33 грн., 08.08.2011 № 4 на суму 55000,00 грн., у тому числі ПДВ - 9166,67 грн., 08.08.2011 № 5 на суму 85000,00 грн., у тому числі ПДВ - 14166,67 грн., 09.08.2011 № 7 на суму 120000,00 грн., у тому числі ПДВ - 20000,00 грн., 10.08.2011 № 8 на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ - 33333,33 грн., 11.08.2011 № 9 на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1666,67 грн., 15.08.2011 № 12 на суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ - 66666,67 грн., 18.08.2011 № 13 на суму 18000,00 грн., у тому числі ПДВ - 30000,00 грн.; за договором від 20.06.2011 № 20/06 - податкові накладні 03.08.2011 № 2 на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ - 33333,33 грн., 08.08.2011 № 6 на суму 300000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50000,00 грн., 12.08.2011 № 10 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ - 16666,67 грн., 15.08.2011 № 11 на суму 300000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50000,00 грн., 19.08.2011 № 14 на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ - 33333,33 грн., 22.08.2011 № 15 на суму 300000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50000,00 грн.

Часткову оплату за виконані контрагентом позивача будівельні роботи здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція» у період з квітня 2011 року по листопад 2012 року у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у загальному розмірі 7436500 грн. 00 коп. на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» (копії платіжних доручень (т. 6 а.с. 11-24, 38-49).

На час розгляду даної справи за позивачем рахується кредиторська заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» по оплаті виконаних будівельних робіт у розмірі 6577977 грн. 38 коп.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що у ході проведення контролюючого заходу податковим органом не ставилось під сумнів, що складені позивачем та його контрагентом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми КБ-3, платіжні доручення тощо відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція» ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника робіт.

Так, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» за юридичною та фактичною адресами не знаходиться та не має достатніх виробничих потужностей, працівників, транспортних засобів, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.

Відповідач також звертає увагу на те, що згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 16.02.2012 № 88, підписи від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» Кафті С.А. на договорах та первинних документах податкового обліку, вчинені невідомими особами.

Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» діяло без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов`язану з виконанням робіт та наданням послуг, у зв`язку з чим правочини, укладені з позивачем, були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням (наданням) податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.

Відтак, відповідач вважає, що податковий кредит у сумі 2335746 грн. 23 коп. сформовано Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція» за первинними документами податкового обліку, складеними на підтвердження виконання правочинів, що фактично не відбулись, а отже позивач не мав на меті використовувати виконані на його користь будівельні роботи в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об`єкту оподаткування з податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми КБ-3, платіжними дорученнями, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, у період виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» господарських зобов`язань перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована платником податку на додану вартість, а відтак і не була позбавлена права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, актів здачі - прийняття робіт (виконання послуг), податкових накладних, платіжних доручень тощо є підставою для відображення показників податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося судом вище, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника послуг.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання послуг за господарською операцією з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» будівельних робіт, за результатами здійснення якої позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу послуг з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Крім того, про отримання позивачем наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» будівельних робіт свідчать також складені сторонами правочинів акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми КБ-3, які містять повну інформацію про проведені будівельні роботи, їх кількісне та вартісне вираження.

У свою чергу, використання контрагентом позивача будівельних матеріалів під час виконання робіт, пов`язаних з будівництвом об'єктів нерухомості, підтверджується також наявними у матеріалах адміністративної справи копіями видаткових накладних, які були виставлені іншими суб'єктами господарювання третій особі для оплати товару та містять повну інформацію про придбані будівельні матеріали, що в подальшому використовувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» у будівельних роботах.

Про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» будівельних робіт на користь позивача свідчать також докази прийняття об'єктів будівництва до експлуатації, а саме: подані позивачем до Інспекції архітектурно - будівельного контролю у Київській області декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.08.2011 № КС 14311026799 та 16.02.2012 № КС 14312024314 (т. ІІ а.с. 219-232).

Наведені вище обставини свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності виконаних на його користь будівельних робіт, що у свою чергу підтверджує товарність операцій з його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе».

Як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, будівництво та експлуатація житлових будинків, виконання робіт з реконструкції, реставрації і ремонту будівель.

Водночас, з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що до видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» відносяться, зокрема, організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду та будівництво будівель.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» будівельних робіт з урахуванням видів їх економічної діяльності та використання вказаних робіт безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Суд звертає увагу на те, що відсутність у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, транспортних засобів, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Так, в матеріалах адміністративної справи наявні копії договорів підряду, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» з іншими суб`єктами господарювання (ТОВ «Авітон Буд проект» - договір від 02.03.2011 № 02/03, ТОВ «Маліуса» - договір від 10.03.2011 № 10/03-11, ТОВ «Дорожньо - будівельна компанія «Спецдорсервіс» - договір від 18.03.2011 № 18-03/11-сп, ТОВ «Рівнеградбуд» - договори від 22.03.2011 № 23-03/11 та 15.06.2011 № А5-К19-А, ТОВ «Ві Енд Ес Інжиніринг» - договір від 01.04.2011 № 01-04-11/01, ПП «Будівельна компанія «ВІД» - договір від 24.05.2011 № 24-05/17сп, ТОВ «Укренергопром» - договір від 31.08.2011 № 782-ТП), на виконання умов яких вказані юридичні особи виконували роботи, що пов`язані з будівництвом комплексу житлових будинків, розташованих за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська та вул. Лесі Українки, у тому числі роботи з влаштування вузла обліку води водопровідної на будівельному майданчику, ремонту існуючої зовнішньої водопровідної мережі, вдавлювання залізобетонних паль «нульового циклу» і металевого шпунта, статистичного влаштування та випробування дослідних паль, зведення несучих конструкцій коробки секцій, улаштування фасаду, підготовки території під будівництво та благоустрій, розробки котловану, штукатурення стін, стель та укосів сходових кліток тощо.

Зважаючи на те, що згідно з умовами укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» з позивачем договорів генерального підряду на будівництво від 04.05.2010 № 01-05-2010, 01.10.2010 № 01-10-2010 та 20.06.2011 № 20/06 контрагенту позивача не заборонено залучати субпідрядні організації до участі у виконанні будівельних робіт, твердження відповідача про нікчемність наведених правочинів з огляду на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» адміністративно - господарських можливостей суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Слід також зазначити, що в силу приписів статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, під особою у Цивільному кодексі України розуміється фізична чи юридична особа - суб'єкт відповідних правовідносин.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, а також внаслідок представництва (статті 92, 237 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частин другої, третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вже зазначалось судом вище, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину. Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

У контексті даної справи правовідносини з приводу укладання та виконання договорів генерального підряду виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу приписів частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як встановлено під час судового розгляду справи, на момент укладення позивачем правочинів з Товаристом з обмежено відповідальністю «Компанія ревіталізації та розвитку міста Вишневе», усі сторони правочинів були правоздатними та були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як юридичні особи.

Оскільки зобов'язання за договорами генерального підряду, укладеними позивачем з Товариством з обмежено відповідальністю «Компанія ревіталізації та розвитку міста Вишневе» мали реальний характер (роботи виконавцем були виконані, прийняті і оплачені замовником), факт прийняття послуг, оплати їх вартості та відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Слід зазначити, що дії фізичних осіб - представників, які вчиняли підписи на договорах та інших первинних документах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладенні правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з приписами частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певні фізичні особи учинили правочини (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ревіталізації та розвитку міста Вишневе» без його доручення або з перевищенням повноважень, не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними.

В силу приписів статті 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час прийняття рішення у даній справі відомостей щодо наявності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно вчинення злочинів під час створення Товариства з обмежено відповідальністю «Компанія ревіталізації та розвитку міста Вишневе» та провадження ним фіктивного підприємництва, представником відповідача суду не надано.

Посилання відповідача на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 16.02.2012 № 88 як на доказ відсутності у Товариства з обмежено відповідальністю «Компанія ревіталізації та розвитку міста Вишневе» господарських взаємовідносин з позивачем судом до уваги не приймається, оскільки вказаний документ в силу приписів кримінально-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, проте до моменту винесення судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту виконання на користь позивача будівельних робіт у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявленого позивачем, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість за березень - серпень 2011 року.

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 12.03.2012 № 0000362300, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2335746 грн. 23 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 133008 грн. 67 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками осіб, які беруть участь у справі, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2204 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 12.03.2012 № 0000362300, - визнати протиправним та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 5 грудня 2012 року.