Постанова № 29013927, 05.12.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/5302/12

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М.,

при секретарі - Лисайчуку А.О., Длугаш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.11.2009 року № 0010222320/0 та визнання неправомірним висновку,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010222320/0 від 03.11.2009 року, прийняте Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області державної податкової служби, та визнати неправомірним висновок відповідача про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 828550,00 грн. в деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та І півріччя 2009 року.

В обґрунтування позову зазначає, що Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області державної податкової служби була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року. За наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 21.10.2009 року № 1633/05-53/23-20/31881723. На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 03.11.2009 року № 0010222320/0, згідно якого донараховано грошового зобов'язання за основним платежем (податок на прибуток) 9432,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4377,00 грн. Вважає, що висновки відповідача про завищення валових витрат в частині сплати відсотків для ВАТ "ВТБ БАНК", згідно договору про відкриття валютної кредитної лінії від 26 травня 2008 року № 05.32-00/08-КЛ в сумі 295249,84 грн. є такими, що протерічать нормам податкового законодавства. Крім того, вказав, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат курсові різниці, нараховані на суму непогашеного кредиту на підставі п.п. 7.3.3 п. 7.3, ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову з мотивів викладених у письмовому запереченні на позовну заяву. Зокрема, вказали, що в порушення норм чинного податкового законодавства позивачем віднесено до складу валових витрат витрати по сплаті відсотків для ВАТ "ВТБ БАНК", згідно договору про відкриття валютної кредитної лінії в сумі 295249,84 грн. за отриманим кредитом, замість їх віднесення до собівартості кваліфікаційного активу у відповідності із П(с)БО-31 "Фінансові витрати". Крім того, ТОВ "Трансгаз" не вірно визначило первісну вартість об'єктів основних засобів, що обліковувались на рахунку 15 "Капітальне будівництво" не враховуючи відсотки за користування кредитними коштами та курсові різниці, внаслідок чого завищено валові витрати в перевіряємому періоді на загальну суму 1096213,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 21.10.2009 року Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Трансгаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, про що складено акт № 1633/05-53/23-20/31881723 від 21.10.2009 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення підприємством пп.5.3.2., пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п. 6.1. ст..6, п.п. 8.1.2. п.8.1., пп. 8.3.6. п. 8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого:

- занижено податок на прибуток всього у сумі заниження податку на прибуток всього у сумі 9432,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року - 6033 грн., за 4 квартал 2008 року - 3399,00 грн.;

- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (збитки) в розмірі 828550,00 грн., в тому числі за 2008 рік в сумі 669629,00 грн. та за півріччя 2009 року в сумі 158921,00 грн. на яке вплинуло зменшення валових витрат за 4 квартал 2008 року.

Зокрема, в акті перевірки встановлено, що ТОВ "Трансгаз" в перевіряємому періоді в порушення п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Основні засоби" та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "фінансові витрати" невірно визначено первісну вартість об'єктів основних засобів, що обліковувались на рахунку 15 "Капітальне будівництво", не враховуючи відсотки за користування кредитними коштами та курсові різниці, внаслідок чого завищено валові витрати в перевіряємому періоді, чим порушено пп.5.3.2., пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п. 6.1. ст..6, пп. 8.1.2. п.8.1., пп. 8.3.6. п. 8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на загальну суму 1096213,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2008 року - 44812,00 грн., 4 квартал 2008 року 872909,00 грн., 1 квартал 2009 року - 89062,00 грн., 2 квартал 2009 року - 89430,00 грн.

Тобто, завищення валових витрат відповідач обґрунтовує тим, що ТОВ "Трансгаз" віднесено до їх складу витрати по сплаті відсотків для ВАТ "ВТБ БАНК", згідно договору про відкриття валютної кредитної лінії від 26 травня 2008 року № 05.32-00/08-КЛ, в сумі 295249,84 грн. за отриманим кредитом, замість їх віднесення до собівартості кваліфікаційного активу у відповідності із П(с)БО-31 "Фінансові витрати", чим порушено вимоги пп.5.3.2., пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п. 6.1. ст..6, пп. 8.1.2. п.8.1., пп. 8.3.6. п. 8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та витрати понесені у зв'язку з курсовими різницями від перерахунку заборгованості по кредиту в іноземній валюті, що був отриманий згідно договору про відкриття валютної кредитної лінії від 26 травня 2008 року № 05.32-00/08-КЛ, в сумі 800963,00 грн., чим порушено вимоги пп.5.3.2., пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п. 6.1. ст..6, пп. 8.1.2. п.8.1., пп. 8.3.6. п. 8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі акту перевірки Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010222320/0 від 03.11.2009 року, яким ТОВ "Трансгаз" донараховано грошового зобов'язання в сумі 13809,00 грн. в тому числі за основним платежем (податок на прибуток) 9432,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4377,00 грн.

Однак, суд вважає, що вказане рішення податковим органом прийнято з порушенням закону, виходячи з наступного.

Встановлено, що між ТОВ "Трансгаз" та компанією GNC GALILEO S.А. (Аргентина) 03 квітня 2008 року було укладено контракт № VС-СО-0035 (а.c. 78-93).

Відповідно до п.2 контракту № VС-СО-0035 ТОВ "Трансгаз" придбало у компанії GNC GALILEO S.А. компресорну установку МІСRОВОХ, вартістю 280 400 дол. США.

Оплата здійснювалась у формі переказного, безвідкличного підтвердженого акредитиву, тобто за рахунок кредитних коштів, отриманих в іноземній валюті, згідно договору про відкриття валютної кредитної лінії від 26 травня 2008 року № 05.32-00/08-КЛ, що був укладений між позивачем та ВАТ "ВТБ БАНК" (а.с. 103-106).

На виконання умов контракту, позивачем здійснено оплату на користь компанії GNC GALILEO S.А. за компресорну установку МІСRОВОХ, в сумі 280400 дол. США., що підтверджується банківською випискою за 29.07.2008 року (а.с. 107).

Отримання позивачем компресорної установки МІСRОВОХ підтверджується ВМД № 001591 від 25.09.08 року та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 3055 (а.с. 100-102).

Відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 24 липня 2009 року компресорна установка МІСRОВОХ була введена в експлуатацію (а.с. 108).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94 зі змінами і доповненнями (далі по тексту Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону № 334/94-ВР, амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Таким чином, якщо платник податку отримує кредит з метою придбання, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно зі ст. 8 Закону № 334/94-ВР, то мають місце дві окремі господарські операції, а саме: перша - отримання кредиту, а друга - придбання або ремонт основних фондів за рахунок залучених коштів.

Виплата (нарахування) відсотків за кредитом пов'язана безпосередньо із залученням кредитних коштів і не має відношення до операції з придбання, ремонту основних фондів.

Зокрема, пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

При цьому, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

Фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

Відповідно до п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 № 415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за № 610/12484 (далі по тексту - П(с)БО-31 "Фінансові витрати"), собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Пунктом 4 П(с)БО-31 "Фінансові витрати" встановлено, що фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

З матеріалів справи вбачається, зокрема з наказів про облікову політику підприємства на 2008, 2009 роки (а.с. 110-113), що капіталізація фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу не передбачалась, а тому у ТОВ "Трансгаз" були відсутні всі підстави для віднесення сплачених відсотків до вартості придбаних основних фондів.

Таким чином, податковим органом при проведенні вищевказаної перевірки та при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зроблений хибний висновок, що проценти банку повинні збільшувати вартість основних фондів і амортизуватись, оскільки витрати на сплату процентів за фінансовий кредит, використаний на придбання основних фондів, не включені до переліку витрат, визначених п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, які підлягають амортизації. Вирати, що пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами), включаються до складу валових витрат відповідно до п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що ТОВ "Трансгаз" в порушення вимог Закону № 334/94-ВР, завищено валові витрати, що понесені у зв'язку з курсовими різницями від перерахунку заборгованості по кредиту в іноземній валюті, що був отриманий згідно договору про відкриття валютної кредитної лінії від 26 травня 2008 року № 05.32-00/08-КЛ в сумі 800963,00 грн.

Однак, суд не погоджується з таким висновком податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти, залучені платником податку у зв'язку з отриманням фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам.

Підпунктом 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту, в тому числі частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката, іншим особам-кредиторам, а також з наданням кредиту іншим особам-дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону.

Однак, суми фінансових кредитів, що не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (прибутку), зовсім не виключає можливість відображення цих сум у податковому обліку платника податку, якщо це зумовлено цілями оподаткування, зокрема для визначення об'єкта оподаткування шляхом перерахунку заборгованості за валютним кредитом в гривні та віднесення курсових різниць від такого перерахування до складу валових витрат або валового доходу платника податку.

Разом з тим, підпунктом 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР встановлено, що у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), або умовного продажу (погашення) заборгованості, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення).

При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Отже, підпунктом 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР прямо встановлено право позивача на валові витрати щодо курсової різниці, нарахованої на суму непогашеного валютного кредиту.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Конституційного Суду України від 14.03.2002 року № 1-у/2002 (справа № 2-12/2002).

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат курсові різниці, нараховані на суму непогашеного кредиту на підставі п.п. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст.70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення - рішення 0010222320/0 від 03.11.2009 року та висновку про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 828550,00 грн. в деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та І півріччя 2009 року, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" у вигляді 139,49 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 03.11.2009 року № 0010222320/0.

Визнати неправомірним висновок Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 828550,00 грн. в деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та І півріччя 2009 року.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" понесені ним судові витрати у розмірі 139,49 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 10 грудня 2012 р.