Постанова № 29013848, 08.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2012 р. (15:45) Справа №2а-10745/12/0170/17

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання Гришанової Г.В., особисто позивача, представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 05.09.12 № 585, НОМЕР_1,

відповідача - Бікірова А.Н., довіреність від 06.03.12 № 8, посвідчення УКР № 079227, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протипраіними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 17.09.12р. № 0000511701, № 0000521701.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято за необґрунтованих та безпідставних висновків акту перевірки, які не відповідають дійсним обставинам, зроблені за довільним тлумаченням положень податкового законодавства, з огляду на що, доводи відповідача щодо порушення позивачем норм та приписів Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 138 та ст. 177 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток фізичних осіб від здійснення господарської діяльності по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ БВП "Строитель-Плюс", та ТОВ "Бренд-Строй" є безпідставними. При проведенні попередньої планової перевірки дотримання податкового законодавства, предметом перевірки також були торгові правочини між позивачем та вищевказаними підприємствами, будь-яких порушень оформлення правочинів не встановлено. За наявності усіх передбачених законом документів, що надають право на отримання податкового кредиту, податковий орган його не визнає, зазначаючи про порушення платником податків вимог податкового законодавства, про що вказує в акті перевірки. Висновки акту, як зазначає позивач, спростовуються наданими ним доказами, що також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.

За поданим позовом, ухвалою суду від 03.10.12р., відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні, сторін повідомлено про місце, день і час судового розгляду.

Позивач та його повноважний представник у судовому засіданні підтримали у повному обсязі заявлені вимоги, відповідно до підстав та обставин, викладених у позові, посилаючись на докази надані суду, просили його задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечив, пославшись на заперечення відповідача, які, за викладених у них підстав, підтримав у повному обсязі. Заперечуючи проти адміністративного позову та не визнаючи його вимоги, представником зазначено, що правочини з контрагентами позивача - БВП "Строитель-Плюс" та ТОВ "Бренд-Строй" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Вказані підприємства мають ознаки фіктивності.

Перевіркою податкової декларації про доходи ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.09 по 31.09.12 встановлено заниження оподаткованого доходу в 2012 році в сумі 230 000 грн., в 2011 році в сумі 25 000 грн. На суму заниженого оподаткованого сукупного чистого доходу донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в 2010 році у сумі 34 500,00 грн., в 2011 році у сумі 3 750,00 грн.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши докази зібрані по справі у їх сукупності, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Встановлені судом з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що у період з 20.08.2012 по 22.08.2012 протягом трьох робочих днів Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП "Строітель-Плюс" (код за ЄДРПОУ 31263808), ТОВ "Бренд Строй" (код за ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 30 серпня 2012 року № 1051/17-02/НОМЕР_4.

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 та Додатку № 7 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затвердженої Наказом ДПАУ № 12 від 21.04.1993 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 09.06.1993 під № 64, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 286/97-ВР від 22.05.1997 та пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 року № 2755-VI, внаслідок чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від впровадження господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строітель-Плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ 36165567), всього у сумі 38 250,00 грн., у тому числі за 2010 рік - 34 500,00 грн., 2011 рік - 3 750,00 грн.

Також, названим актом перевірки, встановлено порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР та ст.ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строітель-Плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ 36165567) на загальну суму 50 848,01 грн.

Як убачається з акту перевірки від 30 серпня 2012 року № 1051/17-02/НОМЕР_4 підставами для виявлених порушень стали обставини того, що ДПІ у м. Сімферополі у зв'язку із отриманням постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, направило акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки Будівельно-виробничого підприємства "Строитель-Плюс", код за ЄДРПОУ 31263808, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року" від 11.04.2012 № 37/22/31263808, а також акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-Строй", код за ЄДРПОУ 36165567, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року" від 06.04.2012 № 26/22/36165567.

Вищезазначені податкові звірки проведені на виконання постанов слідчого групи слідчих, старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, згідно якої "... кримінальна справа № 69-0146 відносно директора ТОВ "Союз КДС" ОСОБА_5 за фактом умисного ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого за частиною третьою статті 212 КК України та відносно директора ТОВ БВП"Строитель Плюс" ОСОБА_6, фізичних осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 за фактами фіктивного підприємництва -створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП "Ротонда Торг", ПП "Габарит-Груп", з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ "СОЮЗ КДС" ОСОБА_5, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012 рр., на території АР Крим, діяла група осіб, яка, згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на "підставних" осіб, зокрема: ПП "Ротонда Торг" (код ЄДРПОУ 36165656), ПП "Габарит-груп" (код ЄДРПОУ 35941644) та "транзитне" підприємство - ТОВ БВП "Строитель-Плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), директором і головним бухгалтером якого являється ОСОБА_6, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку.

Також, в ході судового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ПП "Гранд-М" (ЄДРПОУ 33581667), ПП "Райс-М" (ЄДРПОУ 33655597), ПП "Грандпродукт" (ЄДРПОУ 34946788), ПП "Севелітстрой" (ЄДРПОУ 55096833), ТОВ "ВТК "Окнополь" (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ "БрендСтрой" (ЄДРПОУ 36165567), ПП "Сіті Буд" (ЄДРПОУ 37081640), ПП "Скипер" (ЄДРПОУ 37081677), ПП "Добре Місто" (ЄДРПОУ 37081745), ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766), ПП "Мобкримторг" (ЄДРПОУ 37081792), ПП "Визит Торг" (ЄДРПОУ 37081939), ПП "Нантехімидж" (ЄДРПОУ 37081965), ПП "Кримторг" (ЄДРПОУ 32271261), ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" (ЄДРПОУ 32841299), ПП "Базис Торг" (ЄДРПОУ 36165986), ПП "Укрторгпартнер" (ЄДРПОУ 36693415), ПП "Мастер Торг" (ЄДРПОУ 37196250), ПП "Кримспецтехнолоджи" (ЄДРПОУ 36693441), ТОВ "Тонар-Крим" (ЄДРПОУ 37860178), ТОВ "Кримстройіндустрія" (ЄДРПОУ 32100553), ТОВ "Аквамарин" (ЄДРПОУ 32836776), ПП "Евроградстрой" (ЄДРПОУ 34836406), ПП "Прима Торг" (ЄДРПОУ 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (ЄДРПОУ 37132621), Фірма "Капітель Плюс" (ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182), ПП "Пан Буд" (ЄДРПОУ 37081614), ПП "Беллатрикс" (ЄДРПОУ 37081991), з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2 КК України.

На підставі названого акту перевірки Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби податковим повідомленням-рішенням від 17 вересня 2012 року № 0000521701 по податку на додану вартість, код платежу 3014010100, збільшено суму грошового зобов'язання на 61 906,44 грн., з яких 11 058,43 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податковим повідомленням-рішенням від 17 вересня 2012 року № 0000511701 по податку з доходів фізичних осіб, код платежу 11010500, збільшено суму грошового зобов'язання на 39 177,50 грн., з яких 937,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.127).

Будучи не згодним з прийнятими суб'єктом владних повноважень рішенням, платник податків, скориставшись правом захисту порушеного права суб'єктом владних повноважень у публічно-правових відносинах, оскаржив до суду прийняті рішення, що безпосередньо змінюють склад належного йому майна, з метою його збереження.

Вирішуючи спір, що виник між позивачем, який є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів 2720520639, узятий на податковий облік в органах державної податкової служби, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 2720520639, та відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, наділений управлінськими відносно позивача контролюючими повноваженнями, суд виходить з того, що право на нарахування податку на додану вартість, віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування податкового кредиту, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість, а для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат, що визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем зафіксовано порушення податкового законодавства та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф), у період набрання чинності Податковим кодексом України, при тому що відповідні дії, вчинені позивачем, які відповідач визначає порушенням податкового законодавства, - неправомірне формування податкового кредиту у період з лютого 2010 року по грудень 2010 року, виникли у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких також застосовуються судом при вирішення цієї справи, а до відносин, що виникли у період з січня 2011 року по червень 2011 року, застосуванню підлягають положення Податкового кодексу України.

Вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2012 року № 0000521701, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, суд виходить з того, що податковий кредит, відповідно до положень статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у 2010 році та статей 198 та 201 ПК України у 2011 році, формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), та надається отримувачу. Вона є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначались в Законі України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинного до 31.12.10.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку на вимогу п.п. 7.2.8 п. 7.2 статті 7 вказаного Закону зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

З положень пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.00р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, визначених Законом.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

З положень пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно п. 7.3.1 п.п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, БВП "Строитель-Плюс" та ТОВ "Бренд-Строй" виписано на адресу позивача податкові накладні за фактом придбання товарів і за фактом зарахування коштів від позивача на поточний рахунок вказаних контрагентів, тобто після виникнення у останнього податкових зобов'язань по ПДВ, що відповідачем в акті перевірки також не заперечується.

Таким чином, БВП "Строитель-Плюс" та ТОВ "Бренд-Строй" виписувало на адресу позивача податкові накладні у повній відповідності із наведеною вище вимогою законодавства України, а тому останній, на виконання вимог податкового законодавства, був зобов'язаний відображати їх у податковій звітності.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

На момент проведення перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійснення фінансово-господарських операцій з БВП "Строитель-Плюс" та ТОВ "Бренд Строй" за період з 01.01.09 по 31.12.10, що підтвердження взаємовідносин у вказаний період з контрагентами, позивач мав всі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, що не заперечується відповідачем.

З реєстрацією позивача платником податку на додану вартість в нього виникло право на формування податкового кредиту та обов'язок на подання податкової звітності з податку на додану вартість. Податковий кредит, зі значення терміну, розкритого пп. 14.1.181 названого Кодексу - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна, на вимогу положень статті 201.4 ПК України, складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Приписи Податкового кодексу України передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Кодексом не передбачено.

Судом встановлено, що відповідно до отриманих від ТОВ "Бренд Строй" податкових накладних від 03.03.10 № 992 сумою ПДВ 4 827,00 грн. (а.с.41), від 17.03.10 № 1036 сумою ПДВ 3 461,33 (а.с.47), від 23.03.10 № 1053 сумою ПДВ 1 711,67 грн. (а.с.44) та отриманих від БВП "Строитель-Плюс" податкових накладних від 15.02.10 № 682 сумою ПДВ 4 048,40 грн. (а.с.82), від 17.02.10 № 687 сумою ПДВ 3 160,67 грн. (а.с.80), від 23.02.10 № 690 сумою ПДВ 2 790,93 грн. (а.с.78), від 25.10.10 № 5602 сумою ПДВ 412,00 грн. (а.с.54), від 05.10.10 № 5583 сумою ПДВ 4 048,40 грн. (а.с.51), від 14.10.10 № 4956 сумою ПДВ 5 539,60 грн. (а.с.57), від 09.11.10 № 6434 сумою ПДВ 6 000,00 грн. (а.с.74), від 02.12.10 № 6892 сумою ПДВ 2 759,67 грн. (а.с.65), від 10.12.10 № 6903 сумою ПДВ 1 508,67 грн. (а.с.68), від 13.12.10 № 6904 сумою ПДВ 2 350,00 грн. (а.с.71), від 14.12.10 № 6905 сумою ПДВ 3 381,67 грн., від 30.06.2011 № 244 сумою ПДВ 5000,00 грн. (а.с.61) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість за названими податковими накладними. Вказані податкові накладні підтверджують право позивача на формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Бренд Строй" та БВП "Строитель-Плюс", суми в яких віднесені платником податків до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах, відповідають встановленим законодавцем до них вимогам, містять в окремих рядках обов'язкові реквізити, передбачені приписами пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", приписами статті 201 ПК України.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником (контрагентом) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Твердження податкового органу про нікчемність укладених правочинів позивача з його контрагентами - ТОВ БВП "Строитель Плюс", ТОВ "Бренд Строй" - відповідачем належними та допустимими доказами суду не наведено та не підтверджено. Висновки податкового органу, викладені в акті про фіктивність (нікчемність) правочинів, є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які будь-якими належними доказами не підтверджені.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність (фіктивність) правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що старшим слідчим з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевичем В.А. постановою від 12.04.12, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146 відносно директора ТОВ "Союз КДС" ОСОБА_5 за фактом умисного ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого за частиною третьою статті 212 КК України, порушено кримінальну справу відносно директора ТОВ БВП"Строитель Плюс" ОСОБА_6, фізичних осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП "Ротонда Торг", ПП "Габарит-Груп", з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ "СОЮЗ КДС" ОСОБА_5, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Однак, якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також позбавлення права на віднесення сум витрат, понесених у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, до складу валових витрат.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З огляду на викладене суд не знаходить обґрунтованими твердження податкового органу, що у ФОП ОСОБА_3 відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентами-постачальниками в розумінні ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР та ст. 185 Податкового кодексу України.

Враховуючи обставини справи, надані сторонами докази, положення спеціальних законів, що регулюють відповідні спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що рішення відповідача прийнято без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи, цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, без дотримання вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2012 № 0000511701, яким з податку на додану вартість збільшено суму грошових зобов'язань розміром 61 906,44 грн., у тому числі нараховані штрафні (фінансові) санкції сумою 11 058,40 грн. підлягають задоволенню.

Також, суд не погоджується з доводами податкового органу, що у ФОП ОСОБА_3 відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 та Додатку до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ДПАУ № 12 від 21.04.1993, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Оподаткування доходів, одержуваних протягом календарного року громадянами, зареєстрованими в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, від здійснення підприємницької діяльності регулюється четвертим розділом Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (втратив чинність з 01.01.2012 згідно із Законом України від 04.11.2011 № 4014-VI), та четвертим розділом Інструкції про прибутковий податок з громадян, розробленої на підставі ст. 23 Декрету і затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 21.04.1993 № 12 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64.

Відповідно до ст. 13 Декрету та Інструкції оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням у відповідному звітному періоді (кварталі, календарному році) доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 "Валові витрати" і відповідно до статті 8 "Амортизація" вказаного Закону з деякими особливостями.

Відповідно до Інструкції положення ст. 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку ст. 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Тобто, придбаваючи в рамках своєї підприємницької діяльності товари (роботи, послуги), суми, витрачені у зв'язку з придбанням таких товарів (робіт, послуг), підприємець має право віднести до складу своїх витрат не відразу, а на дату отримання доходу, з яким пов'язано таке придбання.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" валовими витратами виробництва та обігу визнано суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Досліджені судом первинні документи бухгалтерського обліку: витратні накладні (а.с.39, 42, 45, 49, 52, 55, 59, 63, 66, 69, 73, 77, 79, 81), рахунки-фактури (а.с.40, 43, 46, 50, 53, 56, 60, 64, 67, 70, 72), квитанції до прибуткових касових ордерів (а.с.75, 76), фіскальні чеки (а.с. 38, 48, 58, 62), надані позивачем на підтвердження здійснення господарської діяльності, які містить відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, а також викладені в акті перевірки обставини свідчать про фактичність господарських операцій, з огляду на відображення позивачем у податковій звітності зміни активів та зобов'язань позивача.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, надані позивачем документи (у тому числі накладні, рахунки, фіскальні чеки тощо) мають силу первинних документів з урахуванням фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами, що було встановлено судом в ході розгляду справи, з наданих сторонами доказів, і не спростовано відповідачем.

З аналізу положень пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд зазначає про законодавчо встановлене право платника податку при визначенні податкового зобов'язання з доходу, на зменшення суми отриманого доходу у звітному податковому періоді на суму витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням, доходів.

Як убачається з матеріалів справи, розрахунки за придбану продукцію позивач проводив у тому числі за готівкові кошти шляхом внесення готівки у касу підприємств-продавців. В матеріалах справи наявні фіскальні чеки та квитанції до прибуткових касових ордерів (а.с. 38, 48, 58, 62, 75, 76).

Згідно наказу Міністерства статистики Україні від 15.02.1996 року № 51, прибутковий касовий ордер (типова форма № КО-1) застосовується для оформлення надходження грошей до каси при обробці інформації як з використанням обчислювальної техніки, так і без неї; виписується в одному примірнику робітником бухгалтерії та підписується головним бухгалтером або особою, яка на те уповноважена. Квитанція видається на руки особі, яка здала гроші, а ордер залишається у касі та реєструється в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, позивачем правомірно включено зазначені витрати, як такі, що документально підтверджені, до складу валових витрат, оскільки вони, по-перше, підтверджуються документально, по-друге, всі вони придбавались та здійснювались для їх подальшого використання у господарській діяльності позивача та для організації та ведення виробництва з метою отримання доходу.

За таких обставин, суд враховуючи вищенаведені обставини, положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", які регулюють підстави та порядок формування суб'єктами господарювання у відповідні звітні періоду складу валових витрат, вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000511701 від 17.09.2012р., яким визначено податкове зобов'язання позивача по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 39 187,50 грн., у тому числі основний платіж 38 250,00 грн. та 937,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийнято податковим органом з порушенням норм чинного законодавства, а тому суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги та визнає протиправним та скасовує податкове-повідомлення рішення Феодосійської об'єднаної ДПІ (Совєтське відділення) № 0000511701 від 17.09.2012р. на суму 39187,50 грн.

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Витрати понесені позивачем у зв'язку із розглядом цього спору, документально підтверджені, про що свідчить платіжне доручення від 27 вересня 2012 року № 33,00 грн., відповідно до приписів статті 94 КАС України, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Феодосійській об'єднаній державній податковій інспекції АР Крим Державної податкової служби, шляхом їх безспірного списання із її рахунків.

В судовому засіданні 08.11.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складено постанову у повному обсязі відповідно до норм, встановлених частиною третьою статті 160 КАС України - 13.11.12р.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 вересня 2012 року № 000521701, № 0000511701.

Стягнути з Державного бюджету України, з коштів, виділених Феодосійській об'єднаній державній податковій інспекції АР Крим Державної податкової служби, на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору, - 33,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя підпис О.В. Папуша