Постанова № 29013647, 25.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2013 р. (11:55) Справа №2а-11657/12/0170/31

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., при секретарі судового засідання Сидельовій М. В., розглянуви у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 884,34 грн.

за участю представників сторін - не зявилися,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 884,34 грн. заборгованості зі сплати обов'язкових платежів по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК в якості платника внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, однак не сплатив обов'язкові внески за 4-й квартал 2010 року, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 884,34 грн., яку позивач просить стягнути примусово.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.10.2012 р. було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач у судовому засіданні, що відбулося 21.11.2012 р., проти позову усно заперечував та пояснив, що в 2010 році здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, не був платником фіксованого податку, а тому вважає безпідставними здійснені позивачем донарахування. У зв'язку з цим відповідачем заявлено клопотання про витребування у Державної податкової інспекції у м. Сімферополі інформації та копії документів про те, на якій системі оподаткування знаходився ФОП ОСОБА_1. та чи дійсно в ІУ кварталі 2010 року він здійснював свою діяльність шляхом придбання фіксованого патенту зі ставкою податку 80 грн., копії заяви та копії квитанції про сплату фіксованого податку. Також відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до отримання інформації від ДПІ у м. Сімферополі.

Ухвалою суду від 21.11.2012р. провадження у справі було зупинено за клопотанням відповідача у зв'язку з направленням запиту до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим.

16.01.2013р. провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 25.01.2013р.

В судове засідання, призначене на 25.01.2013р., сторони явку представників не забезпечили.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2009р. виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим була проведена державна реєстрація фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), про що видане свідоцтво НОМЕР_2.

На час розгляду справи відповідач не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Витягом з ЄДРЮОФОП від 11.10.2012 р.

Відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК в якості платника внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК посилається на те, що відповідач в 4-му кварталі 2010 року здійснював підприємницьку діяльність шляхом придбання фіксованого патенту зі ставкою податку на рівні 80 грн. на місяць, однак не був наданий звіт про суми нарахованих внесків, у зв'язку з чим належна до сплати суми була визначена органом ПФУ самостійно.

При цьому, позивач зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2461-VI від 08.07.10 р. було внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV, у тому числі до п.8 розділу ХV Прикінцеві положення.

Відповідно до п.п. 4 п.8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV зі змінами та доповненнями у редакції Закону № 2462-VI від 08.07.10 р., до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

На підставі цього позивачем донараховані відповідачеві внески за четвертий квартал 2010 року на загальну суму 884,34 грн.

Заперечуючи проти такого нарахування відповідач посилався на те, що в 2010 році здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, не був платником фіксованого податку, а тому вважає безпідставними здійснені позивачем донарахування.

Наведе підтверджується і матеріалами справи.

Так, згідно інформації, отриманої судом від ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (лист від 07.12.2012р. вих. №14400/9/17-1) фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в 2010 році здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування (виданий торговий патент серії ТПБ №416246 терміном дії з 12.11.2009р. по 31.10.2010р. на вид підприємницької діяльності - торгівля алкогольними та іншими напоями, роздрібна торгівля тютюновими виробами. До листа податкового органу була додана заява відповідача на придбання торгового патенту.

З урахуванням цього, суд зазначає, що Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК надані суду відомості, що не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому, суд зазначає, що фіксований патент та торговий патент не є тотожними поняттями.

Так, можливість здійснення особами в 2010 році підприємницької діяльності з особливим способом оподаткування за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту була закріплена в Декреті Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Згідно з положеннями статті 14 Декрету громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо:

- кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п'яти;

- валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.

При цьому, не дозволялося застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.

При цьому, відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.1998 р. №129/98 до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

В свою чергу, придбання відповідачем торгового патенту було засновано на положеннях Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (2010 рік).

Згідно з частиною 1 статті 2 цього Закону торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 2 частини 3 статті 1 дія цього Закону не поширюється на торговельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які, зокрема, сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб.

Таким чином, донарахуванням відповідачеві страхових внесків за 4-й квартал 2010 року на підставі п.п. 4 п.8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV (зі змінами та доповненнями у редакції Закону № 2462-VI від 08.07.10 р.) було здійснено позивачем неправомірно, без врахування того факту, що відповідач в 2010 році не перебував на особливому способі оподаткування.

У той же час, суд зазначає, що відповідно до приписів статей 7, 11 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Зокрема, згідно з частиною 4 статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, за принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі адміністративний суд, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, має повністю встановити обставини у справі, щоб ухвалити справедливе та об'єктивне рішення.

З урахуванням цього, досліджуючи обставини щодо обов'язку відповідача по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в ІУ кварталі 2010 року, зазначає наступне.

Згідно з преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Вказана норма розповсюджується на всіх фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від обраного способу оподаткування, про що свідчить словосполучення "у тому числі", наведене в цій нормі. Таким чином, відповідач, як фізична особа-підприємець, в ІУ кварталі 2010 року підлягав загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону №1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин відповідач вважався страхувальником відповідно до Закону №1058.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058 відповідач вважався платником страхових внесків.

Частиною 1 статті 19 Закону України №1058 було передбачено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються, зокрема, для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Частиною 6 статті 20 Закону №1058 було обумовлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

При цьому, підпунктом 2 пункту 8 Розділу ХУ Прикінцеві положення Закону №1058 було передбачено, що До набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року):

- особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України .

Отже, наведена норма визначає, що відповідач, як фізична особа-підприємець, мав сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та на умовах Закону №1058 та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому, розмір внесків має становити не менше мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:

1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

3) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.

Відповідно до пункту 2 статті 4 цього ж Закону на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах:

- для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону (тобто від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України).

З аналізу наведених норм вбачається, за 4-й квартал 2010 року відповідач в будь-якому разі мав сплатити внески в розмірі не менш за мінімальний страховий внесок.

Статтею 1 Закону № 1058 передбачено, що мінімальний страховий внесок -це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 2154-VI від 27.04.10 р. (зі змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин) мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 01 жовтня 2010 р. встановлена на рівні 907 грн., з 01 грудня 2010 року - 922,00 грн.

Таким чином, мінімальні страхові внески, які підлягали сплаті відповідачем в 4-му кварталі 2010 року, становлять:

- в жовтні 2010 року - 301,12 грн. (907,00 грн. х 33,2%);

- в листопаді 2010 року - 301,12 грн. (907,00 грн. х 33,2%);

- в грудні 2010 року - 306,10 грн. (922,00 грн. х 33,2%).

Отже, загальний розмір належних до сплати внесків становить 908,34 грн., у той час як позивачем заявлено до відшкодування 884,34 грн., тобто навіть менше належного розміру.

У зв'язку з цим суд зазначає, що здійснення позивачем розрахунку внесків на підставі п. п. 4 п. 8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV (з змінами та доповненнями у редакції Закону № 2462-VI від 08.07.10 р.), замість підпункту 2 пункту 8 цього ж розділу, не свідчить про необґрунтованість вимог позивача, оскільки розрахована органом Пенсійного фонду України сума внесків не перевищує граничних сум, належних до сплати.

Відповідно до п.5,6 п.7 Розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" N 2464-VI від 08.07.2010р., який набрав чинності з 01.01.2011 р., стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Матеріали справи свідчать, що 01.02.2011 р. позивачем була винесена вимога №482 на суму 884,34 грн., яка була отримана відповідачем 30.08.2011 р.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Доказів щодо оскарження зазначеної вимоги або сплати суми внесків відповідачем суду під час розгляду справи не надано.

Відповідно до картки особового рахунку відповідача сума заборгованості зі сплати внеску погашена ним не була.

Абзацом 7 частини 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.

За таких обставин, враховуючи ненадання відповідачем доказів з погашення заборгованості, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

В судовому засіданні 25.01.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 30.01.2013 р.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (95011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополі АР Крим (95013, м. Сімферополь, вул. Д. Ульянова, 10, код ЄДРПОУ 22300458, р/р 25607010048701 в КРУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 324805) заборгованість в сумі 884,34 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.