Постанова № 29013355, 24.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/13276/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріВолкові В.В. за участю: представника позивача представника відповідача Скрипник О.А. Федорової А.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2012 року №0104772301 та №0104762301, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень позовної заяви, просить визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2012 року форми «Р» щодо сплати податку на прибуток №0104772301 на загальну суму 281464,95 грн. та повідомлення-рішення від 10 вересня 2012 року форми «Р» щодо сплати податку на додану вартість №0104762301 на загальну суму 714512,79 грн., які прийняті Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірні повідомлення-рішення прийнятими не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.

Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі направлень від 11.06.2012 року №511, №512, від 25.06.2012 року №540, згідно їз п.75.1 ст.75, ст. 77 Податкового кодексу України відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка товариства з відповідальністю «Клінінг-Сервіс» (скорочено ТОВ «Клінінг-Сервіс») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено Акт від 07.08.2012 року №2969/22/32898455 «Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс».

Згідно із висновками викладеними в акті, перевіркою встановлено, що ТОВ «Клінінг-Сервіс» допущено порушення пп. 1.22.1 п. 1.22 ст.1, ст. 1, п. 1.23 ст. 1, п. 1.25 ст. 1, пп.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст..5, п.п.11.2.1 п.11.2, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), пп. 14.1.13, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 , пп. 135.1, п.п.135.5.4 п. 135.5 , п.п.135.1. ст.135, пп. 137.1. ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну на загальну суму 593 231 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 226 024 грн.; пп. 4.2.1 п.4.2 ст.4, ст.6, п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, пп.20.3.2, п.20.3 ст.20 Закону України № 889-IV від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями та пп.. 127.1 ст.127, п.164.1 ст.164, п. 167.1, ст.167, п.п.168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст.168, пп. 170.1.2 п. 170.1 ст.170 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями в результаті чого допущено зрушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6765,38 грн.; п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями., а саме: за перевіряємий період не вказані суми виплачені фізичним особам - підприємцям за ознакою доходу за період з 2009 р. по 2010 р. «42», за період з 2011р. по 2012р. «157».

На підставі вказаного Акту перевірки Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2012 року форми «Р» щодо сплати податку на прибуток №0104772301 на загальну суму 281464,95 грн. та повідомлення-рішення від 10 вересня 2012 року форми «Р» щодо сплати податку на додану вартість №0104762301 на загальну суму 714512,79 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

В ході перевірки було встановлено взаємовідносини ТОВ «Клінінг-Сервіс» з ТОВ «ФІХ «Віойл» по придбанню миючих засобів в асортименті та витратних матеріалів на загальну суму 388005,00 грн., в тому числі ПДВ 64 667,50 грн..

Як зазначено в акті перевірки, згідно акту ДПІ у м. Вінниці від 10.03.2010р. №772/2301/37247619 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ФІХ «Віойл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.10.2010 р. по 31.12.2010 р. встановлено, що укладення ТОВ «ФІХ «Віойл» цивільно-правових відносин та проведення операцій, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат. Дана перевірка була призначена на виконання вимог постанови слідчого відділу Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, лейтенанта міліції Завальнюка O.K. від 16.02.2011р. в рамках кримінальної справи №11270130 порушеної по ч.2 ст.205 КК України по факту створення фіктивного підприємства ТОВ «ФІХ «Віойл». Однак, згідно із поясненнями представника відповідача на момент розгляду даної справи, слідчим була винесена постанова про закриття кримінальної справи відносно ТОВ «ФІХ «Віойл».

Також, як зазначено в акті перевірки, до перевірки позивачем не було надано договір з підприємством ТОВ «ФІХ»Війол», видаткові накладні, не надано документів, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей та станом на 31.03.2012 року розрахунки між підприємствами не здійснені. В ході проведення перевірки 17.07.2012 року відповідачем надано запит щодо взаємовідносин з ТОВ «ФІХ «Війол», який міститься в матеріалах справи та отриманий позивачем, однак станом на дату складення акту пояснень та документального підтвердження взаємовідносин позивачем не надано.

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ФІХ «Війол» позивачем до суду надано договір купівлі-продажу №10112010-1 від 10.11.2012 року, рахунки №152 від 30.11.2010 року, №97 від 15.11.2010 року, №96 від 15.11.2010 року, №153 від 30.11.2010 року, податкові накладні №152 від 30.11.2010 року, №97 від 15.11.2010 року, №96 від 15.11.2010 року, №153 від 30.11.2010 року; видаткові накладні №152 від 30.11.2010 року, №97 від 15.11.2010 року, №96 від 15.11.2010 року, №153 від 30.11.2010 року, всього на суму 388005, 00 гривень. Доказів на підтвердження розрахунків між підприємствами до суду надані не були.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення правовідносин) від 28.12.1994 № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пп.5.2.1 п.5.2 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп.7.4.1, 7.4.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до абз. 1 пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 11.1 наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Товарно-транспортна накладна це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Відповідно до п. 11.7 вказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995р. № 488/346, пунктом 2 якого передбачено, що товарно-транспортні накладні у формі первинного обліку повинні застосовувати всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.

Суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту придбання товарів, оскільки позивачем не надано всіх первинних документів згідно із видом господарської операції, а саме не підтверджено транспортування товару від ТОВ «ФІХ «Віол» до позивача, оскільки такої технічної можливості підприємства самостійно не мали. В тому числі, суд враховує, положення п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, де зазначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи (п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України).

Так, згідно листа позивача від 16 липня 2012 року вих.№07-12/3 на ім'я відповідача, позивач зазначає, що ним задекларовано податковий кредит відповідно до податкових накладних. Такі накладні були відображені перевірячим у акті перевірки.

Судом приймаються до уваги на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, за відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених документів.

Правова позиція суду узгоджується з позицією ВАСУ, яка висловлена в ухвалі від 22.10.2012 року по справі № К 9991/50493/12.

Також, в ході перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Юкон-Майстер», яке знаходиться на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

До перевірки та до суду наданий договір №2007 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 20.07.2010 року, акт №453 здачі-прийняття робіт від 30 липня 2010 року, податкова накладна №453 від 30.07.2010 року, яка оформлена не належним чином, оскільки не містить прізвища посадової особи, якою була складена податкова накладна від ТОВ «Юкон-Майстер», що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто не відповідає законодавчо встановленій формі. Загальна вартість послуг склала 110 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 18 333,33 грн., згідно рахунка-фактури №453 від 30 липня 2010 року. Розрахунки між підприємствами не здійснені, відповідних доказів не надано.

Відповідно до акту перевірки, ТОВ «Клінінг-Сервіс» надав неналежним чином оформлений акт здачі-прийому наданих послуг, отриманий від ТОВ «Юкон-Майстер» на загальну суму 110 000,00 грн., в якому не в повній мірі розкрито зміст та обсяги господарських операцій, одиниці їх виміру, які повинні включати конкретний перелік (склад) наданих послуг з їх вартістю і датою їх надання; не зазначено інформації, щодо яких саме послуг клінінгу (з їх переліком) отримано інформаційно-консультаційні послуги, через що неможливо визначити пов'язаність послуг з господарською діяльністю підприємства ТОВ «Клінінг-Сервіс». Крім акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №453 від 30.07.2010 р., договору та рахунку підприємством не надано інші документи, що підтверджують отримання даних послуг, їх сутності, економічної доцільності їх отримання, та отримання економічного ефекту від отримання послуг для діяльності підприємства, а отже не доведено правомірність віднесення даних послуг до валових витрат.

Відповідачем в ході проведення перевірки надано запит позивачу від 17.07.2012 року щодо отримання інформаційно-консультаційних послуг, який отриманий позивачем, однак станом на дату складення акту відповідь позивачем не надана.

Суд, з урахуванням висновків та законодавства викладеного вище погоджується з доводами відповідача, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами здійснення та отримання інформаційно-консультаційних послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю, тобто факту придбання таких послуг, таким чином відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, перевіркою відображених у рядку 03 Декларації «Інші доходи» за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. встановлено їх заниження на суму 975 981,40 грн..

Згідно із актом перевірки та як встановлено в судовому засіданні, ТОВ «Клінінг-Сервіс» мало кредиторську заборгованість перед наступними підприємствами за одержані товарно-матеріальні цінності: ТОВ «ХІМПРОМ-ТЕХНОЛОГІЯ» в сумі 288 600, 10 грн., взаємовідносини відбувались з червня 2009 року по березень 2010 року, однак державна реєстрація контрагента скасована 01.02.2011 року, у зв'язку з визнанням банкрутом; ТОВ «ВАЛЕРОН» в сумі 215 000, 00 грн., взаємовідносини відбувались у вересні 2010 року, однак державна реєстрація контрагента скасована 13.09.2011 року, у зв'язку з визнанням банкрутом; ПП «КОЛДВЕЙ» в сумі 59 904, 50 грн., взаємовідносини відбувались у квітні 2011 року, однак державна реєстрація контрагента скасована 05.01.2012 року, у зв'язку з визнанням банкрутом; ТОВ «КОЛЕОС Т» в сумі 37 600,00 грн., взаємовідносини відбувались у серпні 2010 року, однак державна реєстрація контрагента скасована 21.03.2011 року, у зв'язку з визнанням банкрутом; ТОВ «МЕГАТРЕЙД В А» в сумі 335 156, 30 грн., взаємовідносини відбувались у квітні, травні 2009 року, однак державна реєстрація контрагента скасована 30.04.2010 року, у зв'язку з визнанням банкрутом; ТОВ «СІЛЬВЕР ГРУП» в сумі 39 620,50 грн., взаємовідносини відбувались з лютого по серпень 2011 року, однак контрагента визнано банкрутом; ТОВ «АНТРАЛЬ» в сумі 50,00 грн., взаємовідносини відбувались у травні 2010 року, однак державна реєстрація контрагента скасована 05.09.2011 року, у зв'язку з визнанням банкрутом; ТОВ «ПРОФ-СТРОЙ» в сумі 50,00 грн., взаємовідносини відбувались у травні 2010 року, однак державна реєстрація контрагента скасована 25.10.2011 року, у зв'язку з визнанням банкрутом.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки не було надано жодного документу, підтверджуючого пред'явлення претензій або судового позову ТОВ «Клінінг-Сервіс» до вищезазначених підприємств з метою погашення сум боргу або інших документів, які б свідчили про зменшення заборгованості ТОВ «Клінінг-Сервіс» перед вищезазначеними підприємствами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону передбачено, що безповоротна фінансова допомога - сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно із п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість - заборгованість фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до пункту 3 статті 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Відтак, враховуючи те, що у позивача була непогашена кредиторська заборгованість перед вищезазначеними підприємствами державна реєстрація яких припинена, дана кредиторська заборгованість є безповоротною фінансовою допомогою, а тому згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 135 Податкового кодексу України включається до скоригованого валового доходу.

В тому числі по зобов'язанням позивача із підприємствами ТОВ «Мегатрейд В А», ТОВ «Хімпром-Технологія» сплинув строк позовної давності.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про заниження позивачем валових доходів по кредиторській заборгованості.

Правова позиція суду узгоджується з позицією ВАСУ, яка висловлена в ухвалі від 16.10.2012 року по справі № К-57072/09.

Щодо наданих до суду позивачем повідомлень уступки вимог та відповідних договорів щодо ТОВ «Мегатрейд В А», ТОВ «Хімпром-Технологія», ТОВ «Колеос Т», ТОВ «Сільвер Груп», ТОВ «Валерон», ПП «Колдвей», договору на юридичне обслуговування від 12.01.2012 року, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та акт виконаних робіт до нього від 21.01.2012 року на суму 375 600,00 гривень, то судом такі документи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, такі документи були відсутні та не надавались позивачем під час перевірки. В тому числі, суд враховує положення п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

В тому числі, перевіркою встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за пері 01.01.2009 р. по 31.03.2011 р. та відображених у рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. на суму 119 071,85 грн., а саме: у декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2009 року підприємством по рядку 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» включено доходи 1 кварталу 2009 року у сумі 862 152 грн., тоді як згідно даних бухгалтерського, податкового обліку та первинних документів доходи за 1 квартал 2009 року складають 866 924 грн.; у декларації з податку на прибуток за 2009 рік підприємством по рядку 01.1 Декларацій: «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» включено доходи 4 кварталу 2009 року у сумі 1398966 грн., тоді як згідно даних бухгалтерського, податкового обліку та первинних документів доходи за 4 квартал 2009 року складають доходи 1 423 966 грн.; у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року підприємством по рядку 01.1: Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» включено доходи 1 кварталу 2010 сумі 1 733 091 грн., тоді як згідно даних бухгалтерського, податкового обліку та первинних документів доходи за 1 квартал 2010 року складають 1 735 270 грн.; у декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року підприємством по рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» включено доходи 2 кварталу 2010 у сумі 2 014 804 грн., тоді як згідно даних бухгалтерського, податкового обліку та первинних документів доходи за 2 квартал 2010 року складають 2 012 168 грн.; у декларації з податку на прибуток за 2010 рік підприємством по рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» включено доходи 4 кварталу 2010 року у сумі 1935 730 грн., тоді як згідно даних бухгалтерського, податкового обліку та первинних доходи за 4 квартал 2010 року складають доходи 945 046 грн.; у декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року підприємством по рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації то послуг))» включено доходи 4 кварталу 2011 року у сумі 2 899 198 грн., тоді як зі бухгалтерського, податкового обліку та первинних документів доходи за 4 квартал складають доходи 2 973 977 грн.; занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по підприємству «АЛЛО» за вересень 2010 року у зв'язку з не відображенням у податковому обліку надання послуги у вересні 2010 року на суму 12 023,82 грн.. Таким чином, позивачем в порушення пп.4.1.1 п.4.1, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено валовий дохід по рядку 01.1 Декларацій «доходу від продажу товарів (робіт, послуг)» на суму 10019,85 гривень.

Так, відповідно до акту перевірки позивачем занижено доходи за 2 квартал 2009 року на суму 4 772 грн., 4 квартал 2009 року - 25 000 грн., 1 квартал 2010 року - 2 179 грн., 2 квартал 2010 року - 2636 грн., 4 квартал 2010 року - 9 316 грн., 4 кварталу 2011 року - 74 779 грн., 3 квартал 2010 року 10 019,85 грн..

Також, судом привирішенні даної справи враховані листі надіслані на адресу відповідача, як відповіді на запити складені під час перевірки, а саме від 16 липня 2012 року № 07-12/2, в якому позивач повідомляє, що на підприємстві ТОВ «Клініг-Сервіс» по показникам декларації з податку на прибуток та декларації з ПДВ за перевіряємий період занижений валовий дохід: 2 квартал 2009 року - 4800 гривень, 4 квартал 2009 року - 25 000 гривень, 4 квартал 2010 року 9 320 гривень, завищений валовий дохід 1 квартал 2010 року - 2180 гривень, 2 квартал 2010 року - 2640 гривень; лист від 16 липня 2012 року вих.№07-12/3, в якому позивач повідомляє, що на підприємстві ТОВ «Клініг-Сервіс» занижений валових дохід за 3 квартал 2010 року на суму 10 000 гривень та занижено податок на додану вартість за 3 квартал 2010 року на 2 000 гривень по ТОВ «Алло», також позивач в цьому листі підтверджує завищення податкового кредиту: листопад 2009 року по постачальнику ТОВ «Хімпром-Технологія» - 34458 гривень, січень 2010 року по постачальнику ТОВ «Степлайн» - 4262 гривень, лютий 2012 року ТОВ «Позитив-плюс» - 2 121 гривень.

Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази повинні бути належними та допустимими. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0104772301 та №0104762301 від 10.09.2012 року винесені Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби правомірно, а позовні вимоги ТОВ «Клінінг-Сервіс» є необґрунтованими, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2012 року №0104772301 та №0104762301 - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 січня 2013 року

Суддя Н.В. Боженко