Постанова № 29012760, 30.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2013 року № 2а-17250/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "РМА-ГРУП"

про

стягнення 120034,43 грн.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РМА-ГРУП" податкового боргу з податку на додану вартість та комунального податку за 2010-2011 роки в розмірі 120034,43 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем не сплачено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість та комунального податку за 2010-2011 роки визначену платником податків у відповідних податкових деклараціях та нараховану контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях.

Представник позивача в судовому засіданні, 23 січня 2013 року, позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участі повноважного представника в судовому розгляді справи не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі, а також повістка про виклик у судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою підприємство зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте були повернуті з незалежних від суду причин. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 167, частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) ухвала про відкриття провадження у справі та повістка вважаються врученими відповідачу, відповідно він належно повідомлявся про місце, дату та час проведення судового засідання.

У судовому засіданні, 23 січня 2013 року, на підставі частин четвертої, шостої статті 128 КАС України судом ухвалено здійснювати судовий розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах судової справи доказами та про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, 23 січня 2013 року, пояснення представника позивача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "РМА-ГРУП", ідентифікаційний код 33493581, є: 03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 100/2, місцезнаходження реєстраційної справи – Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, підприємство не перебуває в процесі припинення.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року №83499 на суму 72570,00 грн., за лютий 2011 року №83504 на суму 58588,00 грн., за березень 2011 року №137844 на суму 32685,00 грн., податкові розрахунки комунального податку за ІІ квартал 2010 року на суму 34,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 5,10 грн., за VI квартал 2010 року на сум 5,10 грн.

Крім того, позивачем неодноразово проводились перевірки відповідача щодо дотримання ним вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість від 29.07.2011 р. №1646-15/20-225; від 29.07.2011 р. №1645-15/20-225; від 18.05.2011 р. №881-15/20-225; від 29.03.2011 р. №338-15/20-225. За результатами перевірок та на підставі вказаних актів винесено, відповідно, податкові повідомлення-рішення від: 27.09.2011 р. №0020041520 на суму 13128,23 грн.; 18.08.2011 р. №0016451520 на суму 1020,00 грн.; 18.08.2011 р. №0016441520 на суму 1020,00 грн.; 30.05.2011 р. №0009001520 на суму 1020,00 грн.; 29.03.2011 р. №0002721520 на суму 850,00 грн.

Докази направлення/вручення зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачу, в матеріалах справи відсутні.

У зв’язку з несплатою відповідачем грошового зобов’язання, контролюючим органом складено податкову вимогу від 25.08.2010 р. №1/2694 на суму 39,09 грн.

Згідно з актом від 31.12.2010 р. №419 вказану податкову вимогу не вручено відповідачу в зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Як пояснив представник позивача, в зв’язку з набранням з 01.01.2011 р. законної сили Податковим кодексом України, яким не передбачено надсилання другої податкової вимоги, друга податкова вимога не надсилалась. Крім того, представник зазначив, що з часу надіслання податкової вимоги податковий борг відповідача з комунального податку не переривався, що також підтверджується даним зворотного боку облікової картки платника податків з податку на додану вартість, а тому стягненню підлягає вся сума податкового боргу.

Відповідно до даних зворотного боку облікових карток та повідомлення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.01.2013 р. №163/19-018 заборгованість відповідача перед бюджетом становить: з податку на додану вартість – 119995,13 грн.; з комунального податку – 39,30 грн., всього – 120034,43 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України, податкова декларація, розрахунок – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абзац перший пункту 58.1). Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (абзац перший пункту 58.3).

Як уже зазначалось, відповідачем самостійно було узгоджено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за 2011 рік та комунального податку за 2010 рік шляхом подання до контролюючого органу податкових декларацій з податку на додану вартість та податкових розрахунків по комунальному податку.

Крім того, частину грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 17038,23 грн. було нараховано відповідачу контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 27.09.2011 р. №0020041520, від 18.08.2011 р. №0016451520, від 18.08.2011 р. №0016441520, від 30.05.2011 р. №0009001520, від 29.03.2011 р. №0002721520.

У відкритому судовому засіданні, 23 січня 2013 року, представнику позивача було запропоновано надати докази на підтвердження надсилання (вручення) відповідачу зазначених податкових повідомлень-рішень.

Представником позивача через канцелярію до суду супровідним листом вх. №03-4/5361 від 29.01.2013 р. було подано повідомлення про грошові зобов'язання відповідача, копію акта про неможливість вручення податкової вимоги від 21.12.2010 р. №419, копію акта перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 30.08.2010 р., разом з тим, доказів надсилання (вручення) відповідачу податкових повідомлень-рішень, на підставі яких позивачем заявлено вимогу про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, позивачем суду не надано.

В зв’язку з цим, з урахуванням положень статей 56, 58 Податкового кодексу України суд вважає грошове зобов'язання в розмірі 17038,23 грн., визначене в податкових повідомленнях-рішеннях від 27.09.2011 р. №0020041520, від 18.08.2011 р. №0016451520, від 18.08.2011 р. №0016441520, від 30.05.2011 р. №0009001520, від 29.03.2011 р. №0002721520, щодо яких в матеріалах справи відсутні належні докази їх надсилання/вручення відповідачу, неузгодженим.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Таким чином, за висновком суду, не може бути визнана податковим боргом сума неузгодженого грошового зобов'язання в розмірі 17038,23 грн., визначена в податкових повідомленнях-рішеннях від 27.09.2011 р. №0020041520, від 18.08.2011 р. №0016451520, від 18.08.2011 р. №0016441520, від 30.05.2011 р. №0009001520, від 29.03.2011 р. №0002721520, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача зазначеної суми.

Судом встановлено, що з метою погашення податкового боргу позивачем складено податкову вимогу за правилами, встановленими статтею 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ, чинного на час виникнення податкового боргу, щодо якої складено акт про неможливість вручення в зв’язку з відсутністю відповідача за місцезнаходженням.

Станом на час розгляду справи судом, відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу, який виник шляхом самостійного узгодження податкових зобов’язань з податку на додану вартість за 2011 рік та з комунального податку за 2010 рік, оскарження чи скасування, податкової вимоги.

Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 102956,90 грн. (за виключенням суми грошового зобов'язання в розмірі 17038,23 грн., визначену в податкових повідомленнях-рішеннях від 27.09.2011 р. №0020041520, від 18.08.2011 р. №0016451520, від 18.08.2011 р. №0016441520, від 30.05.2011 р. №0009001520, від 29.03.2011 р. №0002721520, яка за висновком суду є неузгодженим грошовим зобов’язанням) та комунального податку в розмірі 39,30 грн., всього – 102996,20 грн., відтак у задоволенні позовних вимог щодо стягнення решти суми слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки, відповідачем не надано суду доказів понесення ним судових витрат, підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РМА-ГРУП" (ідентифікаційний код 33493581) податковий борг у розмірі 102996,20 грн., (сто дві тисячі дев’ятсот дев’яносто шість грн. 20 коп.), у тому числі: з податку на додану вартість в розмірі 102956,90 грн. (сто дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят шість грн. 90 коп.), з комунального податку в розмірі 39,30 грн. (тридцять девять грн. 30 коп.).

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець