Постанова № 29011311, 29.01.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року Справа № 5004/608/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Дужич С.П. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Ткача Ю.В.

за участю представників сторін:

в судовому засіданні від 23 січня 2013 року брали участь:

від позивача: Мамченко І.О.;

від відповідача: ОСОБА_6; ОСОБА_8;

від Третьої особи 1: представник не з'явився;

від Тртеьої особи 2: представник не з'явився;

в судовому засіданні від 29 січня 2013 року брали участь:

від позивача: Мамченко І.О.; Тарашевський С.В.;

від відповідача: ОСОБА_6; ОСОБА_8 (після нарадчої кімнати при оголошенні вступної та резолютивної частини постанови представники Відповідача були відсутні)

від Третьої особи 1: представник не з'явився;

від Тртеьої особи 2: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Волинської області від 18.05.11р. у справі № 5004/608/11 (суддя Слободян Петро Романович)

за позовом Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс"

до відповідача Підприємця ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Луцька міська рада

про повернення торгівельної площі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 23 грудня 2009 року по справі № 07/26-71 (том 1, а.с. 150 - 152), з підстав вказаних у даному рішенні, задоволено позов Приватної фірми «Скорпіон - сервіс» (надалі - Позивач) до підприємця ОСОБА_5 (надалі - Відповідач) про повернення торгівельної площі. Даним судовим рішенням зобов'язано Відповідачу повернути торгівельну площу № НОМЕР_1, розміром 35 метрів квадратних на пішохідно - торговій зоні між вулицями Карпенка-Карого та Кравчука в місті Луцьку (отриманої згідно угоди надання в користування торгових площ від 31 травня 2008 року) шляхом звільнення даної площі від торгівельного павільйону та передачі цієї площі Позивачу. В справі брала участь третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_7 (надалі - Третя особа 1).

Не погоджуючись з даним рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (том 1; а.с. 163 - 170) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Позивача відмовити повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 19 жовтня 2012 року (том 1, а.с. 235 - 237), з підстав вказаних у цій постанові, апеляційну скаргу Відповідача задоволено, рішення господарського суду Волинської області від 23 грудня 2009 року в справі 07/26-71 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вищевказана постанова була оскаржена в касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду від 16 лютого 2011 року (т.2, а.с. 106 -110) касаційну скаргу Позивача задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2010 року у справі № 07/26-71 (06/62-71) та рішення господарського суду Волинської області від 23 грудня 2009 року скасовано. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області в іншому складі.

У вищевказаній постанові суд касаційної інстанції зазначив про те, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі з'ясували обставини щодо характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та не уточнили, що є предметом спору, земельна ділянка, на якій розташований торгівельний кіоск, чи сам металевий кіоск. Також, Вищий господарський суд України в своїй постанові вказав на неправильні висновки судів попередніх інстанцій щодо характеру спірних правовідносин і неповне з'ясування ними суттєвих обставин справи стало підставою для скасування рішення та постанови по даній справі.

За наслідками авторозподілу, проведеного після повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду до господарського суду Волинської області, справу передано для розгляду судді Слободяну П.Р..

За наслідками нового розгляду, рішенням господарського суду Волинської області від 18 травня 2011 року по справі № 5004/608/11 (т.2, а.с. 227-231), з підстав вказаних у даному рішенні (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22 грудня 2009 року (т.1, а.с. 143)), задоволено позов Позивача до Відповідача: передано Позивачу торгівельну площу № НОМЕР_1, розміром 35 метрів квадратних, шляхом її звільнення від тимчасової споруди, яка знаходиться в м. Луцьку на пішохідно-торговій зоні між вулицями Карпенка-Карого та Кравчука (передану Відповідачу згідно угоди надання в користування торгових площ від 31 травня 2008 року).

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (т. 3, а.с. 3 - 8) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду Волинської області від 18 травня 2011 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 червня 2011 року прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження (т. 3, а.с. 2).

Ухвалою від 14 липня 2011 року (у зв'язку з неявкою в судове засідання сторін) розгляд справи відкладено на 25 серпня 2011 року (т.3, а.с. 38).

На підставі Розпорядження "Щодо призначення повторного авторозподілу справ" № 117 від 22 серпня 2011 року, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності судді по справі № 5004/608/11 - Щепанської Г.А., призначено суддю-доповідача по даній справі Василишина А.Р..

Розпорядженням голови суду від 22 серпня 2011 року (т.3, а.с. 40) внесені зміни до складу колегії суддів (окрім заміни головуючого судді) за наслідком котрого у справі № 5004/608/11 визначено колегію суддів у складі суддів Василишина А.Р., Дужича С.П. та Юрчука М.І..

Ухвалою від 23 серпня 2011 року Рівненським апеляційним господарським судом (головуючий суддя Василишин А.Р., судів Дужича С.П., Юрчука М.І.) прийнято дану апеляційну скаргу до свого провадження та призначено розгляд справи на 25 серпня 2011 року на 15 годину 30 хвилин (том 3, а.с. 41).

Ухвалою суду від 25 серпня 2011 року (т.3, а.с. 51-52), з підстав вказаних у даній ухвалі, судовою колегією було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Луцьку міську раду (надалі - Третя особа 2).

Крім того, пунктом 4 даної ухвали (з підстав вказаних у даній ухвалі) Рівненський апеляційний господарський суд зупинив апеляційне провадження в цій справі до набрання законної сили рішення у справі № 5004/1176/11.

В зв'язку з набранням законної сили рішення у справі № 5004/1176/11, 26 листопада 2012 року Рівненський апеляційний господарський суд, своєю ухвалою, поновив провадження по даній справі та призначив її до розгляду на 12 грудня 2012 року на 12 годину 10 хвилин.

Позивач подав додаткові письмові пояснення (т. 3, а.с. 77- 78) в яких, з підстав вказаних у даних поясненнях, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 12 грудня 2012 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Відповідача про зупинення провадження по даній справі на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України до завершення досудового розслідування кримінального провадження № 12012020010000030 від 21 листопада 2012 року.

Колегія суду розглянувши дану заяву прийшла до висновку про відсутність підстав для зупинення справи № 5004/608/11, оскільки частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України не містить таких підстав для зупинення, що визначені у цій заяві (до завершення досудового розслідування кримінального провадження № 12012020010000030 від 21 листопада 2012 року).

Ухвалою суду від 12 грудня 2012 року, в зв'язку із неявкою представників Третьої особи 1 та Третьої особи 2, розгляд справи було відкладено на 23 січня 2013 року на 15 годину 50 хвилин.

21 січня 2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Третьої особи 2 щодо здійснення розгляду даної справи без участі представника Третьої особи 2 (т.3, а.с. 98).

Водночас, 23 січня 2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшли від представника Відповідача заяви: № 3 від 23 січня 2013 року (про застосування частини 4 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 214, 216 нового Кримінально процесуального кодексу України і статтю 4 закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо повідомлення слідчих органів прокуратури, слідчих органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, слідчих органів внутрішніх справ - по місцю скоєння деліктів - про ознаки кримінальних правопорушень в діяннях юридичної особи - Позивача; т. 3, а.с. 100); заява № 4 від 23 січня 2013 року (щодо застосування пункту 2 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, а саме щодо зупинення провадження по даній справі до завершення слідчими органами прокуратури, слідчими органами, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, слідчих органів внутрішніх справ розпочатих і триваючих провадженнями певних досудових та судових розслідувань, безпосередньо пов'язаних із деліктами юридичної особи приватного права - Позивача проти приватних підприємців; т.3, а.с. 118); заява № 5 від 23 січня 2013 року (про застосування частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, щодо зупинення провадження по даній господарській справі до завершення розгляду безпосередньо пов'язаних із нею інших справ адміністративної юрисдикції).

В судовому засіданні від 23 січня 2013 року було заслухано представників Відповідача та представника Позивача, з приводу поданих відповідачем заяв № 3, № 4, № 5 та оголошена перерва до 29 січня 2013 року на 9 годину 10 хвилин.

В судовому засіданні від 29 січня 2013 року Рівненським апеляційним господарським судом відмовлено в задоволенні поданих Відповідачем заяв № 4, № 5 від 23 січня 2013 року, а також вказано, що питання, висвітлені в заяві № 3, суд вирішить безпосередньо при винесені рішення по суті, а не дол. Початку розгляду справи по суті.

Тож, виносячи своє судове рішення апеляційний господарський суд зауважує, що заява № 3 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 90 Господарського процесуального кодексу України: якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містить ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Аналіз диспозиції даної норми, вказує на те, що винесення такого повідомлення є наслідком виявлення під час розгляду судом господарської справи ознак діяння, що містять в собі ознаки злочину, в діяльності працівників підприємств. Водночас, з огляду на встановлені обставини та факти в постанові Верховного суду України від 24 жовтня 2011 року (т.3, а.с. 67 - 69), для вирішення такого питання Рівненському апеляційному господарському суду, по суті, необхідно переглянути (змінити) обставини та факти, що встановлені у вищевказаній постанові Верховного суду України. В той же час, вчиняючи такі дії, суд апеляційної інстанції по суті мав би переглянути судове рішення Верховного Суду України, що є неможливим, оскільки норми чинного Господарського процесуального кодексу України, Конституції України та інших норм діючого законодавства не надають апеляційним судам такого права.

Крім того, апеляційний господарський суд зауважує, що у поданій Відповідачем заяві № 3 він вимагає направити повідомлення одночасно трьом слідчим органам (а саме: слідчим органів прокуратури; слідчим органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; слідчим органів внутрішніх справ) не звернувши увагу на факт неможливості направлення матеріалів однієї справи одночасно до трьох установ.

Аналогічно суд відхиляє і заяву № 4 (щодо зупинення провадження по даній справі на підставі пункту 2 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Що ж стосується заяви № 5 (про застосування частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України щодо зупинення провадження по даній господарській справі до завершення розгляду безпосередньо пов'язаних із нею інших справ адміністративної юрисдикції), то колегія суду зауважує, що Відповідачем до заяви на підтвердження своєї вимоги було додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2012 року по справі № K/9991/13860/12 та копію ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року № н-36414/11/9104 про відкриття провадження за нововиявленими обставинами. Як вбачається з вище оглянутих ухвал, в них йдеться не про розгляд справи, а про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, що є зовсім іншою підставою, оскільки, вищезазначення стаття взагалі не містить такої підстави зупинення про яку зазначає Відповідача, у поданій ним заяві (до вирішення питання щодо розгляду справи за нововиявленими обставинами). Крім того, дані справи, не є пов'язаними з справою № 5004/608/11, яка розглядається Рівненським апеляційним господарським судом.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у разі будь-яких змін в майбутньому, сторони не позбавлені можливості звернутися з відповідною заявою до суду про перегляд рішення по даній справі за нововиявленими обставинами (оскільки воно прийняте, після прийняття оскаржуваного рішення в даній справі).

Представником Відповідача (в судовому засіданні від 29 січня 2013 року) під час здійснення звукозапису та після того, як головуючий суддя оголосив про початок розгляду справи по суті була подана заява про відвід членам колегії суду - Василишину А.Р., Юрчуку М.І., Дужичу С.П..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 січня 2013 року (з підстав, вказаних у даній ухвалі) в задоволенні заяви підприємця ОСОБА_5 про відвід членів колегії суду Василишина А.Р., Юрчука М.І., Дужича С.П. було відмовлено (т.3, а.с. 136 - 138).

В судові засідання представники Третьої особи 1 та Третьої особи 2 не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Третя особа 1 та Третя особа 2 були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (т.3, а.с. 95-96). Причини неявки своїх повноважних представників Третя особа 1 та Третя особа 2 не повідомили.

Враховуючи усе вищевказане та факт закінчення строку розгляду апеляційної скарги Рівненський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників Третьої особи 1 та Третьої особи 2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 29 січня 2013 року представники Позивача заперечили проти доводів висвітлених в апеляційній скарзі Відповідача, з підстав вказаних у додаткових письмових поясненнях.

В судовому засіданні (після початку розгляду справи по суті; Водночас, після нарадчої кімнати при оголошенні вступної та резолютивної частини постанови представники відповідача були відсутні) представники Відповідача відмовилися давати пояснення з приводу підстав, заявленої ними, апеляційної скарги.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників Позивача (представники Відповідача відмовилися давати пояснення), розглянувши доводи апеляційної скарги, додаткові письмові пояснення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи та дослідженні в судовому засіданні докази, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 18 травня 2011 року в даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення. При цьому апеляційний господарський суд виходячи з наступного.

Відповідно до розпорядженням голови Третьої особи 2 № 383РР від 16 листопада 2000 року (яке в подальшому затверджене рішенням Третьої особи 2 № 16/9 від 18 січня 2001року) Позивачу надано статус ринку.

22 квітня 2002 року між Позивачем та Третьою особою 2, на підставі рішення Третьої особи 2 № 20/8 від 29 березня 2002 року, укладено договір оренди земельної ділянки строком на 25 років для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони в районі завокзального ринку між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого. Даний договір є дійсним, що підтверджується Постановою Вищого господарського суду України від 17 вересня 2009 року по справі № 04/20-92.

В свою чергу, порядок організації та здійснення торгівлі на ринках регулюються «Правилами торгівлі на ринках», затвердженими спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справа України, Державної податкової адміністрації України та Держстандартом від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105. Відповідно до пункту 20 «Правил торгівлі на ринках» для здійснення торгівельної діяльності передбачено укладання адміністрацією ринку угод оренди торгових площ.

31 травня 2008 року між Позивачем та Відповідачем укладено угоду надання в користування торгових площ, за умовами якої Позивач надав, а Відповідач прийняв в платне строкове користування торгову площу 35 метрів квадратних, на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку Позивача між вул. Кравчука та вул. Карпенка Карого, місце № НОМЕР_1, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового товару.

Пунктом 1.3 угоди передбачено, що передача іншій особі торгової площі без згоди сторін, всупереч умовам угоди заборонена. Пунктами 6.1, 6.2 зазначеної угоди передбачено, що угода вступає в дію з 1 червня 2008 року та укладається до 31 грудня 2008року. Кожна із сторін може відмовитись від угоди в будь-який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць. За умовами даної угоди, передача площі, здійснена до її підписання, що засвідчено підписами сторін (п.1.2).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статтей 628, 629 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як вбачається із змісту угоди від 31 травня 2008року, зокрема, пункту 6.2 Угоди, сторони визначили і погодили право сторін відмовитись від угоди у будь-який час, але за умови попередження про це другої сторони за один місяць.

Отже, за взаємним волевиявленням, сторони у названому пункті визначили певний порядок припинення їхніх правовідносин, а саме в поряду відмови - на підставі повідомлення.

В силу статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач (виконавши умову пункту 6.2 даної угоди) попередив Відповідача про відмову від угоди, про що свідчить повідомлення про відмову від договору № 175 від 19 листопада 2008 року (т.1, а.с. 7), актом про вручення повідомлення від 20 листопада 2008 року (т.1, а.с 8), наказом № 15 від 3 жовтня 2008 року "Про відмову від угод надання в користування торгових площ" підтверджено те, що відповідно до погоджених сторонами умов Позивач відмовився від угоди щодо надання в користування торгових площ від 31 травня 2008 року, укладеної з Відповідачем. Цим же повідомленням Позивач попередив Відповідача про необхідність у 10-ти денний термін з дня розірвання договору привести торгове місце у попередній стан та передати представнику наймодавця.

Внаслідок відмови Позивача від угоди від 31 травня 2008 року, дія останньої припинилася.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Пунктом 3.16 угоди визначено, що Відповідач зобов'язаний в належному стані передати площі, вказані в пункті 1.1 цієї угоди, Позивачу протягом 2 днів після припинення дії угоди.

Колегія суду констатує, що враховуючи те, що дія угоди від 31 травня 2008 року припинена, Відповідач безпідставно займає торгову площу № НОМЕР_1.

Водночас, з врахуванням вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року, Відповідач надав суду докази про право власності на металеву конструкцію (кіоск) - тимчасову споруду та фотодокази про поліпшення за приватні кошти останнього комунальної земельної ділянки, на якій розміщений стаціонарний магазин № НОМЕР_1 заява № 2 від 26 квітня 2011року. При цьому, доказів, які б свідчили про наявність у Відповідача права власності на нерухоме майно на торговій площі № НОМЕР_1 Відповідач не надав.

З урахуванням того факту, що власником металевої конструкції (кіоску) - тимчасової споруди є Відповідач, суд вважає, що предметом спору є наявність у Відповідача права користуватися торгівельною площею № НОМЕР_1, переданою останньому на підставі угоди від 31 травня 2008 року для встановлення тимчасової споруди (тобто металевої конструкції (кіоску)). Однак, як колегія суддів зауважує, що право власності на металеву конструкцію (кіоск) не є предметом розгляду у даній справі, і як свідчать матеріали справи, Позивач не вимагає повернення саме кіоску (тимчасової споруди).

Враховуючи вказане вище, колегія суддів зазначає, що право Позивача на звернення до суду з даним позовом про повернення торгової площі, а не металевої конструкції (кіоску), ґрунтується виключно на його праві як орендодавця майна, яке виникло в силу укладеного між ним та Третьою особою 2 Договору № 20/8 від 29 квітня 2002 року, щодо оренди земельної ділянки строком на 25 років для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони в районі завокзального ринку між вул. Кравчука та Карпенка-Карого.

При цьому, дійсність зазначеного договору підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 17 вересня 2009 року по справі № 04/20-92 (т.1, а.с. 131-135). Разом з тим, не подання Позивачем доказів надання йому Третьою особою 2 дозволу на використання цієї земельної ділянки шляхом надання в суборенду, не свідчить про правомірність знаходження Відповідача на торговій площі № НОМЕР_1, а стосується виключно орендних правовідносин між Позивачем та Третьою особою 2.

Що стосується заперечення Відповідача про те, що рішенням Третьої особи 2 № 67/1 від 29 вересня 2010 року («Про виконання рішення Луцької міської ради № 65\61 від 18 серпня 2010 року») дію договору оренди земельної ділянки від 22 квітня 2002 року з Позивачем припинено, а рішенням Третьої особи 2 від 13 жовтня 2010року № 67/100 («Про передачу в оренду земельної ділянки для обслуговування торгових кіосків між вулицями Кравчука і Карпенка-Карого) земельна ділянка передана в оренду підприємцям (в тому числі і Відповідачу), то, дане твердження спростовується рядом доказів, наявних у матеріалах справи, в тому числі й: рішенням Луцького міськрайонного суду від 9 березня 2011 року по справі № 2а-623/11/0308 (т. 2, а.с. 213-216), в якому, з підстав, зазначених в даному рішенні, визнано протиправними та скасовано зазначені вище рішення Третьої особи 2; Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, якою задоволено позов прокурора м. Луцька, та визнано протиправними та скасовано рішення Третьої особи 2 № 64/57 від 4 серпня 2010 року (із змінами внесеними рішенням міської ради від 18.08.2010 року № 65/7) ,,Про передачу в оренду земельної ділянки для обслуговування торгових кіосків між вулицями Кравчука і Карпенка-Карого" (котра залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року) .

Крім того, правова позиція відносно предмету позову по даній справі (у подібних правовідносинах за позовом ряду підприємців (в тому числі й самого Відповідача) до того самого Позивача щодо повернення інших торгових площ на тому ж ринку), висвітлена у постанові Верховного суду України по справі № 3-113 гс 11/3/14 від 24 жовтня 2011 року (т.3, а.с. 67-69).

Колегія суддів зауважує, що стаття 111 - 28 Господарського процесуального кодексу України встановлює обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, а саме: рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

При цьому, колегія суддів не може переоцінювати встановлені факти у даному рішенні Верховного Суду України, оскільки вищезазначеною нормою передбачено обов'язковість такого рішення та здійснення у подальшому розгляду справи із приведенням своєї практики у відповідності з положеннями рішення Верховного Суду України.

В даній постанові Верховного Суду України по справі № 3 - 113 гс 11/3/14 колегією суддів були встановлені наступні факти:

Право адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцями про надання торговельних місць на визначений термін передбачено пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105 (що діяли на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 20 цих Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено право передання майна у найм власника речі або особи, якій належать майнові права, та особи, уповноваженої на укладення договору найму.

Відповідно, Позивач уклав угоду з Відповідачем від 31 травня 2008 року про надання в користування торгової площі у відповідності до Правил торгівлі на ринках.

Ця угода містить усі істотні для договорів оренди (найму) умови предмет (торгова площа розміром 35 кв.м.), плата, строк дії договору (до 31 грудня 2008 року) та інші.

Відповідно до частини першої статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Нормами статті 184 Цивільного кодексу України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відповідно до наведених Правил торгівлі на ринках торговельне місце площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо (пункт 13).

Індивідуальні ознаки торгової площі, яка передавалася Відповідачу в користування згідно з угодою від 31 травня 2008 року, визначені в пункті 1.1 цієї угоди.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу дії статті 193 Господарського кодексу України загальними умовами виконання господарських зобов'язань є: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Обов'язок Відповідача у разі припинення угоди повернути Позивачу торгову площу, вказану в пункті 1.1 угоди, встановлено пунктом 3.16 угоди, дане в свою чергу кореспондується з частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищеописані факти встановлені Верховним Судом України колегія апеляційного господарського суду констатує, що обґрунтування Відповідача щодо законності судових рішень та підставності звернення з апеляційною скаргою вже розглянуто неодноразово аеляційними судами, Вищим господарським судом України та Верховним судом України, йому надано відповідну оцінку, а тому при новому розгляді апеляційної скарги не може бути предметом дослідження судом апеляційної інстанції (суду апеляційної інстанції не надано повноваження переглядати судові рішення винесені судом касаційної інстанції, а статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язковість рішень Верховного Суду України).

Отже, проаналізувавши усе вищевисвітлене в сукупності із доказами, наявними в матеріалах справи (в тому числі з урахуванням постанови Верховного Суду України), колегія суду приходить до висновку, що предметом розгляду у даній справі є виконання Відповідачем угоди про надання в користування торгової площі, а не тимчасової металевої споруди, сам факт продажу металевої споруди та поліпшення земельної ділянки Відповідачем не звільняє останнього від обов'язку повернути торгівельне місце після припинення дії угоди надання в користування торгових площ. Одночасно, слід зазначити те, що відповідно до пункту 1.3 угоди передача іншій особі торгової площі, без згоди сторін, всупереч умовам угоди, заборонена.

Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що інші доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі, щодо порушення місцевим судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження ні в судовому засіданні, ні належними та допустимими доказами в розрізі статтей 33, 34 та 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Що ж до несприйняття Відповідачем встановленої правової позиції, висвітленої в інших за змістом судових рішеннях у подібних правовідносинах за позовом того самого Позивача щодо повернення інших торгових площ на тому ж ринку, зокрема у справах, то колегія суду вважає безсумнівними встановлені рішеннями господарського суду у даних справах факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин.

Відповідачем у цій справі, факти, викладені у апеляційній сказі у загальному порядку не спростовані, а норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаних вище справах.

При цьому, колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року в справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

При цьому Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта на те, що в силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та зміст самої «Конвенції про захист прав та свобод людини» згадані судові рішення є пріоритетним джерелом права для національного суду.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції зауважує, що неприпустимим є існування судового рішення та встановлення фактів, які б суперечили фактам, встановленим судами у вищезазначених справах.

Дана правова позиція (щодо застосування статті 35 Господарського процесуального кодексу України шляхом визнання фактів, встановлених судовими інстанціями у інших справах такими, що не потребують доказування) висвітлена і в постанові Вищого господарського суду України від 21 листопада 2012 року по справі № 10/28/2011/5003.

Інші доводи апеллянта є безпідставними, надуманими, та до уваги колегією суду не беруться.

За таких обставин, апеляційний суд констатує підставність вимоги Позивача про повернення Відповідачем торгівельної площі № НОМЕР_1, розміром 35 кв.м. на пішохідно-торговій зоні між вулицями Карпенка-Карого та Кравчука в місті Луцьку (отримав згідно угоди надання в користування торгових площ від 31 травня 2008 року), шляхом звільнення даної площі від тимчасової споруди та передачі цієї площі Позивачу.

З огляду на усе висвітлене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 18 травня 2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 18 травня 2011 року в справі № 5004/608/11 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №5004/608/11 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Юрчук М.І.