Рішення № 29011204, 29.01.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 р. Справа № 5024/1691/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Перепелко В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт", м. Євпаторія, АР Крим,

до приватного підприємства "Південна транспортно-логістична компанія "Нова", м. Херсон,

про стягнення 26623,03 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: державне підприємство "Євпаторійський морський торговельний порт" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Південна транспортно-логістична компанія "Нова" (відповідач) суми пені в розмірі 23584,94 грн. та суми 3% річних в розмірі 4729,91 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на договір про надання послуг № 123 від 11.11.2011 р., рішення господарського суду Херсонської області від 24.04.2012р. по справі № 5024/285/2012, положення ст.ст. 11, 509, 526, 536, 624 ЦК України та положення ст.ст. 115, 232 ГК України.

22.01.2013р. на адресу суду повернулася ухвала суду від 15.01.2013р. про відкладення розгляду справи, надіслана на адресу відповідача з рекомендованим повідомленням, з відміткою пошти "за зазначеною адресою не значиться".

29.01.2013р. на адресу суду повернулася ухвала суду від 25.12.2012р. про відкладення розгляду справи, надіслана на адресу позивача з рекомендованим повідомленням, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, в засідання суду не прибув.

Відповідач або уповноважений його представник у судове засідання не прибув, витребуваних судом документів не надав, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи без його участі не заявляв, про причини неявки суду не повідомив.

Судові акти направлялись на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 47-51) з рекомендованими повідомленнями. Ухвали суду, надіслані на адресу відповідача, повернулися на адресу господарського суду з відміткою пошти "за зазначеною адресою не значиться" та знаходяться в матеріалах справи.

Судом надавалось відповідачу достатньо часу для реалізації у повному обсязі своїх процесуальних прав.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Суд не викликав представників сторін у судове засідання, не визнавав обов'язковою їх явку в судове засідання.

Згідно зі ст. 77 ГПК України за неявки в судове засідання представників сторін суд відкладає розгляд справи у випадках, коли у зв'язку з такою неявкою неможливо розглянути певну справу.

Неявка представника позивача та відповідача в судове засідання 29.01.2013р. не унеможливлює розгляд справи №5024/1691/2012, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 11.11.2011р. між позивачем (порт) та відповідачем (замовник) був укладений договір про надання послуг № 123 (надалі - договір), згідно якого порт зобов'язався надати компанії послуги з гідромеханізованого переміщення, перевезенню до місця вивантаження, вивантаженні, навантаженню, зберіганню, зважуванню морського піску на причалах портопункту "Кримський" позивача на озері Донузлав. Компанія зобов'язалась оплачувати отримані послуги, роботу буксирів, буксирувальні операції в розмірі 40% їх вартості передплатою не пізніше 15 числа кожного місяця, а решту (п. 3.3 договору) - протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунка-фактури.

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання по розрахункам за придбаний товар не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 345635,60 грн., у зв'язку з чим, останній звернуся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості та штрафних санкцій за договором про надання послуг № 123 від 11.11.2011р.

В подальшому, рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 5024/285/2012 з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 309295,93 грн., суму пені за період з 22.01.2012р. по 28.02.2012р. (38 днів) у розмірі 4976,19 грн., суму 3% річних у розмірі 917,13 грн., а також 6303,79 грн. судового збору.

Проте, відповідач станом на 30.11.2012р. рішення господарського суду Херсонської області суду від 26.04.2012р. по справі № 5024/285/2012 не виконав, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 26623,03 грн., з якої: 18361,02 грн. - сума пені за період з 29.02.2012р. по 28.07.2012р. та 8262,01 грн. - сума 3% річних за період з 27.02.2012р. по 15.01.2013р.

Представником позивача в порядку ст. 22 ГПК України у судовому засіданні 15.01.2013р. подано заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до зазначеної заяви позивачем зменшено суму пені з 23584,94 грн. до 18361,02 грн., але суму 3% річних збільшено з 4729,91 грн. до 8262,01 грн., у зв'язку з перерахунками згідно із періодом стягнення суми пені та 3% річних за рішенням господарського суду Херсонської області, у справі №5024/285/2012 від 26.04.2012р. З урахуванням зазначеного, загальна сума, яка заявлена позивачем до стягнення складає 26623,03 грн.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 4 ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд задовольняє заяву позивача і приймає її до розгляду.

Суд визначає ціну позову в розмірі 26623,03 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Частиною 2 статті 35 ГПК України зазначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність у позивача підстав для отримання пені та 3% річних, додатково нарахованих, за період з 27.02.2012р. по 15.01.2013р. у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг № 123 від 11.11.2011р.

Факт невиконання цього обов'язку доведено судом в іншій справі № 5024/285/2012 та в силу ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню знову.

На підставі ст. 536 ЦК України та пункту 4.3. договору позивач звернувся у даній справі з вимогою про стягнення пені та 3% річних, нарахованих на той самий борг за період з 27.02.2012р. по 15.01.2013р.

Відповідно до розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 27.12.2011р. по 15.11.2012р. у розмірі 8262,01 грн. та пеню за період з 28.02.2012р. по 28.07.2012р. у розмірі 18361,02 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1. ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що у випадку прострочки виплати замовником порту оплати виконаних послуг, замовник сплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості невиконаних зобов'язань.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та пені за несвоєчасну оплату виконаних послуг та, перевіривши розрахунок позивача, задовольняє ці вимоги частково, що у загальному розмірі складає 26597,61 грн., з огляду на наступне.

Сума 3% річних у розмірі 25,42 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, оскільки за обрахунком суду розмір 3% річних за період з 27.02.2012р. по 15.01.2013р. (324 дні) складає 8236,59 грн., а не 8262,01 грн.

Перевіривши розрахунок суми пені, наведений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості суд задовольняє ці вимоги в заявленій до стягнення сумі 18361,02 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення суми 3% річних у розмірі 8236,59 грн. та суми пені у розмірі 18361,02 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони погоджені в установленому законом порядку.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 25,42 грн., як необґрунтовано нарахованих.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень п.2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладено обов'язок зазначити місцезнаходження відповідача та його фактичну поштову адресу.

Суд надсилав ухвалу суду на нову адресу відповідача, а саме: м. Херсон, вул. І.Куліка, 132-А, кв. 75, дана адреса співпадає з адресою зазначеною в довідці з ЄДРЮОФОП від 11.01.2013 р. №15567220 (а.с. 51).

Крім того, останній строк вирішення спору по справі №5024/1691/2012 спливає 30.01.2013р.

Від сторін не надходило клопотань про продовження строку розгляду спору, а з власної ініціативи суд позбавлений права продовжити цей строк.

Відповідач у судові засідання жодного разу не прибув, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1609,50 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні прийнято повне рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Південна транспортно-логістична компанія "Нова" (73000, м. Херсон, вул. І.Куліка, буд. 132 А, кв. 75, код ЄДРПОУ - 37125326) на користь державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" (97416, АР Крим, м. Євпаторія, площа Моряків, 1, код ЄДРПОУ - 01125583) суму 3% річних у розмірі 8236,59 грн., суму пені у розмірі 18361,02 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя С.В. Нікітенко