Рішення № 29010810, 29.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.13 Справа№ 5015/5026/12

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Драгус розглянула матеріали справи

За позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко», м. Львів

Про: стягнення 28 950,22 грн.

В судове засідання з'явились:

Від позивача: Трофимчук О.В. - представник;

Від відповідача: Суходольська Н.Є. - представник;

Стороні роз'яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме її процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась за клопотанням представника Позивача.

Суть спору: Позов заявлено Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко» про стягнення 28 950,22 грн.

Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 29.11.2012 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 11.12.2012 року.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник Позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задоволити.

Відповідач в судових засіданнях позовні вимоги заперечив у повному обсязі, оскільки Позивачем порушені умови Договору, а саме: п. 4.4 та п. 15.3, які передбачають порядок проведення розрахунків між сторонами. Так, Позивачем не дотримано процедури пред'явлення рахунків Відповідачу, внаслідок чого на момент подання позову Позивачем строк виконання зобов'язання не настав, так як рахунки на оплату вручені Відповідачу 27.12.12р, тобто після подання позову до суду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

15 березня 2012 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (далі - Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко» (далі - Сервітуарій) укладено договір про надання сервітуту № 03/12-319 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.2 Договору за взаємною згодою сторін Балансоутримувач надає право користування (сервітут), а Сервітуарій набуває право користування частиною нежитлових приміщень загальною площею 285 кв. м, розташованих у м. Львові, а саме:

1) м. Львів, вул. пр. Ч. Калини, 75а (2 пов.) - загальна площа - 48,9 кв. м;

2) м. Львів, вул. пр. Ч. Калини, 55а (2 пов.) - загальна площа - 20,1 кв. м;

3) м. Львів, вул. пр. Ч. Калини, 98а (2 пов.) - загальна площа - 54,3 кв. м;

4) м. Львів, вул. Чукаріна, 1а (2 пов.) - загальна площа - 54,0 кв. м;

5) м. Львів, вул. Антоненка-Давидовича, 10а (2 пов.) - загальна площа - 56,4 кв. м;

6) м. Львів, вул. В. Великого, 125а (2 пов.) - загальна площа - 51,3 кв. м (далі - Об'єкт Договору).

На виконання Договору 15.03.2012 р. Балансоутримувач передав, а Сервітуарій прийняв право користування нежитловими приміщеннями загальною площею 285,0 кв. м, що підтверджується Актом приймання-передачі (а. с. 14).

Одночасно з укладенням Акту приймання-передачі сторони підписали Протокол погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору. Згідно вказаного Протоколу сторони домовилися, що плата за право користування Об'єктом Договору становить 6840,00 грн з ПДВ за місяць, крім цього додатково будуть включені понесені Балансоутримувачем витрати по оплаті земельного податку.

Однак, в порушення умов Договору, Відповідач не виконав обов'язку за Договором щодо проведення оплати за право користування сервітутом. У зв'язку з вищевикладеним Позивач з метою врегулювання спору мирним шляхом направив Відповідачу претензію № 39-3049 від 05.10.12р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 28 950,22 грн. Однак, як стверджує Позивач, Відповідач не надав відповіді на претензію, заборгованості не погасив, внаслідок чого Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з Відповідача 28 950,22 грн боргу.

У поданому відзиві Відповідач заперечив позовні вимоги у повному обсязі. Свої заперечення представник Відповідача обґрунтовує тим, що з позовної заяви та долучених до неї матеріалів не вбачається наявності документів, які б підтверджували факт вручення/направлення Сервітуарію рахунків на оплату за Договором. Відповідач стверджує, що немає моменту, з якого виникає прострочення Сервітуарія щодо оплати за користування об'єктом Договору. Оскільки сам факт вручення Відповідачу рахунків є початковою точкою для відліку строку на виконання обов'язку відповідача по оплаті послуг за Договором, Відповідач не може вважатися таким, що допустив прострочення виконання своїх зобов'язань за Договором станом на момент подачі позову, хоча наявну заборгованість по суті не заперечив.

Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного:

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач надав Відповідачу право користування частиною нежитлових приміщень, розташованих у м. Львові, загальною площею 285 кв. м.

Згідно з п. 5.2 Договору Сервітуарій зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати Балансоутримувачу плату за право користування.

Згідно з п. 4.1 Договору сторони домовились, що плата за користування об'єктом Договору визначається Протоколом погодження договірної ціни, який є невідємною частиною даного Договору і підписується сторонами одночасно з Актом приймання-передавання права користування об'єктом Договору. Згідно вказаного Протоколу плата за право користування Об'єктом Договору становить 6840,00 грн з ПДВ за місяць, крім цього додатково будуть включені понесені Балансоутримувачем витрати по оплаті земельного податку.

Нарахування плати починається з дати, зазначеної в Акті приймання-передавання права користування об'єктом Договору (п. 4.3 Договору). Як передбачено п. 4.4 Договору Щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, Балансоутримувач виставляє Сервітуарію рахунки на повний обсяг обумовлених Договором платежів за попередній місяць, а також надає Акт виконаних робіт та Податкову накладну. Плата за Договором здійснюється на підставі виставленого рахунку протягом 14 календарних днів з моменту отримання такого рахунку.

Згідно з п. 13.1 Договору умови цього Договору зберігають свою силу протягом всього строку дії Договору, а в частині зобов'язання Сервітуарія щодо плати за право користування - до моменту виконання зобов'язання по даному Договору. Договір набуває чинності з 16 березня 2012 року і діє до 31 липня 2012 року.

Факт передачі права користування нежитловими приміщеннями загальною площею 285,0 кв м у м. Львові від Балансоутримувача до Сервітуарія за Договором підтверджується актом приймання-передачі від 15.03.2012р

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на рахунки на оплату, а саме:

- Рахунок № 576 від 30.04.2012р. на суму 6 969,60 грн;

- Рахунок №686 від 31.05.2012р. на суму 6 948,69 грн;

- Рахунок №875 від 30.06.2012р. на суму 6 927,84 грн;

- Рахунок № 1238 від 31.08.2012р. на суму 7 838,42 грн.

Факт направлення вказаних рахунків Відповідачу підтверджується поштовою квитанцією № 3881 від 26.12.2012р. та поштовим повідомленням про вручення №7907102746300 від 29.12.2012р. Слід зазначити, що позивач вже направляв Відповідачу вказані рахунки, що підтверджується поштовими квитанціями №8120 від 11.05.12р, від 13.06.12р та №3767 від 13.04.12р., однак не надав поштових повідомлень про вручення, що передбачено Договором.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на те, що згідно квитанції № 3881 від 26.12.2012р. рахунки на оплату за Договором були надіслані Відповідачу 26.12.2012р, тобто після подання позову до суду, а, отже, строк оплати по вказаних рахунках на момент звернення Позивача до суду не настав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, згідно акта приймання-передачі від 15.03.2012р. на виконання Договору про надання сервітуту №03/12-319 від 15.03.2012р. позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт Договору - право користування нежитловими приміщеннями загальною площею 285,0 кв. м., але останній станом на день подання позову не здійснив жодних проплат за Договором, що ним і не заперечується.

Не сплатив спірну суму відповідач і після пред'явлення до нього позовних вимог про сплату заборгованості, а тому заперечення відповідача про відсутність вимоги як підстави для відмови у розгляді спору щодо обсягу заборгованості безпідставні. Такої позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 06.07.2011р у справі №28/94.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а, отже, підлягають до задоволення у повному обсязі в сумі 28 950,22 грн.

Судовий збір суд покладає на винну сторону відповідача в сумі 1609,50 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 530 ЦК України, 193 ГК України, ст. ст.28, 33 ,43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко» (79053, м. Львів, вул. Сихівська, 24 Б, Ідентифікаційний код: 31658533) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1, Ідентифікаційний код: 05506460) - 28 950,22 грн. боргу та 1609,50 грн - судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.02.2013р.

Суддя Запотічняк О.Д.