Рішення № 29010734, 29.01.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.01.13 Справа № 5021/1407/12.

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми,

про стягнення 30 666 613 грн. 89 коп.,

Суддя Ю.О. Зражевський

Представники:

від позивача - І.С. Станішевський

від відповідача - Д.В. Приходько

У засіданні брали участь: секретар судового засідання О.М. Логоша

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 27601713 грн. 98 коп. боргу, 246279 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 2244888 грн. 70 коп. пені, 573731 грн. 95 коп. 3% річних, за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 30.09.2011 року договору № 14/2279/11 про купівлю-продаж природного газу.

Відповідач неодноразово надавав відзиви на позовну заяву, крім того в останньому відзиві зазначає, що основна заборгованість фактично сплачена, а в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних просить суд відмовити позивачу, оскільки вищезазначені вимоги є необґрунтованими.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що дійсно основна сума заборгованості сплачена, однак позивач наполягає на стягненні з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 року між сторонами був укладений договір № 14/2279/11 про купівлю-продаж природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 4 кварталі 2011 року та 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу за жовтень-грудень 2011 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 30870,279 тис. куб. метрів на загальну суму 43685096 грн. 24 коп.

Вищезазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, актами приймання-передачі природного газу від 17.10.2011 рроку, 31.10.2011 року, 30.11.2011 року, 31.12.2011 року.

Згідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ, а саме сплатив позивачу 16083382 грн. 26 коп.

Однак, станом на 29.08.2012 року відповідач заборгував позивачу 27601713 грн. 98 коп., чим змусив позивача звернутись до суду.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» та ст. 23 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», позивачем були укладені договори № 523/517з від 05.12.2012 року та № 219/517 від 07.11.2012 року про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Під час судового провадження по справі відповідач, відповідно до вищезазначених договорів, отримав з бюджету кошти та погасив заборгованість перед позивачем, а саме: сплатив 27328042 грн. 06 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 07.12.2012 року та відповідною банківською випискою; сплатив 233289 грн. 66 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 12.11.2012 року та відповідною банківською випискою.

Також відповідач сплатив позивачу 40382 грн. 26 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 49 від 24 грудня 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що основна заборгованість у розмірі 27601713 грн. 98 коп. відповідачем дійсно погашена, а тому підтримує клопотання відповідача про припинення провадження у справі в цій частині.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 27601713 грн. 98 коп.

Крім того, відповідно до п. 7.2 Договору та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача, 246279 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 2244888 грн. 70 коп. пені, 573731 грн. 95 коп. 3% річних.

Оскільки, в частині стягнення основної заборгованості, провадження у справі припинено, то фактично предметом спору у даній справі є стягнення вищезазначених сум пені, 3% річних та інфляційних за поставлений природній газ, що використовується покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, так як газ для потреб релігійних організацій було сплачено відповідачем до подання позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вищезазначені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.4 Договру акт приймання-передачі природного газу є підставою для остаточного розрахунку за отриманий газ.

Згідно до п. 6.1 Договору днем прострочення відповідачем розрахунку вважається 15 число місяця, наступного за місяцем поставки.

Умови Договору не містять обов'язку відповідача щодо проведення остаточного розрахунку за відсутності акту приймання-передачі газу.

Водночас, на випадок підписання сторонами актів приймання-передачі пізніше 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки, сторони не передбачили іншого строку розрахунків.

Фактично сторони вказівкою на дату підписання відповідного акту приймання-передачі газу визначили дату, з якою сторони пов'язали настання права позивача на оплату коштів та обов'язок відповідача оплатити грошову суму.

Тобто, обов'язок відповідача з проведення остаточного розрахунку за надані послуги залежить від документального оформлення сторонами обсягів наданих послуг за Договором, а саме від дати складання акту приймання-передачі природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив позивачу акти приймання-передачі природного газу, а саме: за жовтень 2011 р. листом № 6452 від 07.11.2011 року, за листопад 2011 р. листом № 7035 від 09.12.2011 р., за грудень 2011 р. листом № 74 від 10.01.2012 року.

Позивач підписав та повернув вищевказані акти поза межами строку передбаченого п. 6.1 Договору, що вбачається з вхідної реєстрації зазначених актів в журналі реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «Сумитеплоенерго» та копій самих актів з відміткою про реєстрацію з присвоєнням номеру вхідної кореспонденції.

Таким чином надані докази свідчать про те, що дати, надруковані у бланках актів приймання-передачі природного газу, які подані позивачем на підтвердження його позовних вимог, не є датами їх підписання.

Водночас, відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження дати підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу, від якої починається прострочення остаточного розрахунку та не спростував викладені у наданих відповідачем листах фактів несвоєчасного оформлення актів приймання передачі газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з ст. 613 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Статтею 616 Цивільного кодексу України та ст. 219 Господарського кодексу України передбачено, що якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд відповідно зменшує розмір відповідальності боржника або має право звільнити відповідача від відповідальності.

Також, відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії суб'єктами господарської діяльності врегульовані Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про теплопостачання» державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік.

Стеттею 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обгрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовуються нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст.11 Закону України «Про Державний бюджет» на 2012 рік передбачено надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Одночасно, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» щодо компенсації різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації, доповнено п. 27 Закону, а саме, установлено, що компенсація Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за Договором виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державою перераховуються субвенції і яка була повністю погашена бюджетними коштами як різниця в тарифах.

Рішенням територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу комісії від 26 червня 2012 року та 07 серпня 2012 року був встановлений факт збитковості затверджених для відповідача тарифів на теплову енергію та узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію для населення.

07 листопада 2012 року та 05 грудня 2012 року між учасниками взаєморозрахунків було укладено договір № 219/517 на погашення заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 233 289 грн. 66 коп. та договір № 523/517з на погашення заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 27328042 грн. 06 коп.

Враховуючи вищезазначене, підставою для перерахування боргу за Договором є вищезазначені договори та наяність бюджетного фінансування, тобто бюджетного фінансування цих розрахунків.

Відповідач після отримання коштів з бюджету перерахував їх позивачу (всього перераховано 27601713 грн. 98 коп.).

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту користування відповідачем грошовими коштами виділеними з бюджету для погашення заборгованості, згідно вищезазначеного алгоритму проведення розрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 26.04.2011 року у справі 3 42/231-7/825-41/488 та від 05.07.2011 року у справі № 42/226-7/110-37/589.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 246279 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 2244888 грн. 70 коп. пені, 573731 грн. 95 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В частині стягнення 27601713 грн. 98 коп. основного боргу - провадження у справі припинити.

2. В іншій частині позову - відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, б. 10, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 33698892) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 64380 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.01.2013 року.

СУДДЯ (підпис) Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ