Рішення № 29010728, 29.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.13 року Справа№ 5015/5336/12

Господарський суд Львівської області в складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів,

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного Будинку «Караджича, 29», м. Львів,

про: стягнення 78 101 грн. 03 коп. боргу та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Леонтьєва Н. Т. (посвідчення № 005508)

Від позивача: Охріменко В.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився;

Прокурору та представникам позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор та представники позивача не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Об'єднання співвласників багатоквартирного Будинку «Караджича, 29» про стягнення 78 101 грн. 03 коп. боргу та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 18.12.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.01.2013 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року №64 (докази в матеріалах справи).

Судове засідання 15.01.2013 року відкладено на 29.01.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Прокурор в судове засідання 29.01.2013 року з'явився.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі).

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, подав клопотання (вх. 32473/13), у якому просить розстрочити суму заборгованості в розмірі 78 101 грн. 03 коп., яка виникла в період з 01.10.2011 року по 01.11.2012 року на шість місяців.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні проти поданого відповідачем клопотання про розстрочку виконання рішення (вх. №2473/13) не заперечив.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву, справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20784943, знаходиться за адресою: 79054, Львівська область, м. Львів, вул. С. Петлюри, буд. 4-А, що підтверджується Довідкою з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ №371061 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Караджича, 29» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 37362314, знаходиться за адресою: 79054, Львівська область, м. Львів, вул. Караджича, буд. 29-Б (докази в матеріалах справи).

01.10.2011 року між Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго» (надалі - позивач, енергопостачальна організація) та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Караджича, 29» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір №1077 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за цим договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011 року №1077 станом на час розгляду справи в суді прокурором та сторонами не заявлено та не подано.

Відповідно до пункту 1 договору, позивач зобов'язувалася постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач - отримувати вказану та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Умови і порядок постачання теплової енергії передбачено розділом 2 договору, у розділі 3 договору сторони передбачили права та обов'язки покупця.

Так, зокрема, пунктом 3.2.2. договору передбачено, що покупець зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розділом 4 сторони передбачили права та обов'язки відповідача.

Порядок обліку теплової енергії визначений у розділі 5 договору, а розділом 6 договору встановлено порядок розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.3. договору покупець до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Так, пунктом 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію встановлена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Розділом 8 договору сторони погодили порядок вирішення спорів, розділом 10 - термін дії договору.

Так, згідно пункту 10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року.

Пунктом 10.4. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Розрахунком вартості теплової енергії, який є додатком до договору встановлено вартість приєднаного теплового навантаження в розмірі 16 380 грн. 79 коп. за місяць.

Актами №155 та №312 сторони встановили що в 2011 році тепловий носій позивачем подано відповідачу 21.10.2011 року, в 2012 році - 15.10.2012 року. Вказані акти підписано повноважними представниками та завірено відтисками юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірені копії вказаних актів долучено до матеріалів справи).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, в період з 01.10.2011 року по 01.11.2012 року включно надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді, підігріву води та приєднаного теплового навантаження на суму 78 101 грн. 03 коп., що підтверджується Актами реалізації теплової енергії за період з жовтня 2011 року по жовтень 2012 року включно. Вказані акти підписано повноважними представниками сторін та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірені копії вказаних актів долучено до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленої за договором теплової енергії, підігріву води і приєднаного теплового навантаження не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 78 101 грн. 03 коп. (розрахунок вартості спожитої теплової енергії долучено до матеріалів справи).

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 78 101 грн. 03 коп. і станом на момент розгляду справи по суті прокурором та сторонами доказів її погашення суду не заявлено та не подано.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011 року №1077, що відповідає вимогам частини першої статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Представник відповідача у своєму клопотанні від 29.01.2013 року (вх. 32473/13) просить суд розстрочити борг в розмірі 78 101 грн. 03 коп. на шість місяців.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні проти поданого відповідачем клопотання про розстрочку виконання рішення не заперечив.

Приписами пункту 6 частини першої статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що подане відповідачем клопотання про розстрочку стягнення заборгованості в розмірі 78 101 грн. 03 коп. слід задоволити та розстрочити виконання рішення у справі рівними частинами на шість місяців.

Щодо звернення з позовом до господарського суду Заступника прокурора міста Львова, то слід зазначити наступне.

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, а тому підлягає до задоволення повністю з розстрочкою виконання рішення у справі рівними частинами на шість місяців.

Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір», звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленої теплової енергії, та стягнути їх з відповідача в дохід Державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116-117 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Караджича, 29» (79054, Львівська область, м. Львів, вул. Караджича, буд. 29-Б; код ЄДРПОУ 37362314) на користь стягувача: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (79054, Львівська область, м. Львів, вул. С. Петлюри, буд. 4-А; код ЄДРПОУ 20784943) 78 101 грн. 03 коп. суми заборгованості з розстрочкою виконання рішення рівними частинами на шість місяців.

3. Стягнути з боржника: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Караджича, 29» (79054, Львівська область, м. Львів, вул. Караджича, буд. 29-Б; код ЄДРПОУ 37362314) в дохід Державного бюджету України 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

4. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

29.01.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 01.02.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.