Рішення № 29010577, 21.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2013 р. Справа № 9/121-12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України»

До Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП»

Про стягнення 36 347,36 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Ахметов Р.Р. (дов. № 14-16 від 18.01.2013 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» про стягнення 36 347, 36 грн.

Ухвалою суду від 28.11.2012 року порушено провадження у справі № 9/121-12 та призначено розгляд справи на 18.12.2012 р.; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 18.12.2012 року представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Ухвалою господарського суду від 18.12.2012 р. розгляд справи відкладено на 21.01.2013 р.; зобов'язано позивача надати банківські виписки щодо розрахунків відповідача; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 21.01.2013 р. представник відповідача вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, та те, що вони були отримані його уповноваженими представниками, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2011 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі - позивач) та Приватним акціонерним товариством «Зернопродукт МХП» (далі - відповідач) було укладено договір № 14/1843/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у VI кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для власних потреб. Відповідач є кінцевим споживачем (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 56 470,711 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): у 2011 році: жовтень - 1 356,192; листопад - 1 922,841; грудень - 283,437; у 2012 році: січень - 1 182,00; лютий - 2 001,437; березень - 2 191,437; квітень - 3 950,00; травень - 1 750,00; червень - 1 580,00; липень - 1 680,00; серпень - 1 680,00; вересень - 3 417,897; жовтень - 8 884,17; листопад - 13 100,00; грудень - 11 491,30.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що позивач передає відповідачу газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі відповідача. Право власності на газ переходить від позивача до відповідача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ відповідач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

В силу п.п. 5.1., 5.2. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 3 023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 700,76 грн.

До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 244,80 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 293,76 грн.

Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 328,77 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 994,52 грн.

Відповідно до п. 5.3. договору у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання, сторони вносять зміни до пункту 5.2. цього договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів.

Загальна сума вартості природного газу та ціна цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.4. договору).

Згідно п. 6.1. договору (в редакції, викладеній у додатковій угоді № 3 до договору на купівлю-продаж природного газу № 14/1843/11 від 8.09.2011 р.) оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться відповідачем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться на пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у відповідача за цим договором позивач має право зарахувати кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від відповідача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (п. 6.3. договору).

Відповідно до п. 6.4. договору звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу відповідачем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Господарським судом досліджено надані представником позивача акти приймання-передачі природного газу та встановлено, що на виконання умов договору № 14/1843/11 від 28.09.2011 р. позивач за період з жовтня по грудень 2011 р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 9 113 137,98 грн. (719 190,56 грн. згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 р.; 3 848 510,64 грн. згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р.; 4 379 907,46 грн. згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2011р.; 165 529,32 грн. згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 р.).

Зазначені акти приймання-передачі природного газу, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи, підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені їх мокрими печатками.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки відповідачу природного газу відповідно до договору № 14/1843/11 від 28.09.2011 р.

Проте, за ствердженням позивача, відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань, оскільки розрахувався за поставлений в жовтні-грудні 2011 р. природний газ з порушенням строків, встановлених пунктом 6.1. договору, що підтверджується долученим до матеріалів справи реєстром прийнятих платежів НАК «Нафтогаз України» від ПрАТ «Зернопродукт МХП» через АТ «Ощадбанк» за період з 28.09.2011 р. по 26.09.2012 р. включно.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо поставки природного газу виконав належним чином відповідно до умов договору № 14/1843/11 від 28.09.2011 р., проте відповідач своєчасно за поставлений природний газ не розрахувався. Тобто він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. цього договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідачем вимоги позивача. У разі несплати пені у вказаний строк відповідач вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

31.10.2012 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. № 26/2-131-12 від 30.10.2012 р. про сплату протягом 3 днів з моменту отримання даної вимоги нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасне та неповне проведення розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу № 14/1843/11 від 28.09.2011 р. у розмірі 33 142,31 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав та не сплатив нараховані НАК «Нафтогаз України» штрафні санкції.

З огляду на вищевикладене, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені за період прострочення платежів (по кожному акту приймання-передачі природного газу) у розмірі 7 154,90 грн.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В силу ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, в постанові Верховного суду України від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення про пріоритетність норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, над положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд встановив, що період за який він здійснений є обґрунтованим, а розрахунок арифметично вірним.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» пені підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу, що становить 25 987,41 грн.

Позивач, зокрема, зазначив, що відповідачем більше ніж на 30 днів прострочено 371 248,77 грн. оплати отриманого у листопаді природного газу.

За таких обставин, позивачем на вказану суму було нараховано штраф у розмірі 7%, як це передбачено п. 7.2. договору.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, особливість штрафу полягає в тому, що останній обраховується лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, та являє собою грошову суму, яка нараховується і виплачується одноразово.

Пунктом 4 ст.179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України, відповідно до якої, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Проте, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій.

Договором № 14/1843/11 від 08.09.2011 р. передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставленого природного газу.

Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» штрафу підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період прострочення за період з грудня 2011 р. по лютий 2012 р. у розмірі 1 821,17 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Аналогічна правова позиція міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» в якому зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, суд встановив, що період за який він здійснений є обґрунтованим, а розрахунок арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення (по кожному акту приймання-передачі природного газу) у розмірі 1 383,87 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доказів оплати штрафних санкцій не надав та не надіслав.

В повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись: ст.ст. 21, 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» (08800, Київська область, Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1, ідентифікаційний код 32547211) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 7 154 (сім тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 90 коп., штраф у розмірі 25 987 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 821 (одна тисяча вісімсот двадцять одна) грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 1 383 (одна тисяча триста вісімдесят три) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л. В. Сокуренко

Рішення суду підписано 24.01.2013 р.