Постанова № 29010561, 29.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 5024/1246/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишева Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 29.01.2013р.:

від позивача за первісним позовом: Цинєв А.О., довіреність від 25.10.2012р.;

від відповідача за первісним позовом: Копилова О.М., директор,

Петренко Г.І., довіреність від 19.11.2012р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гайсинський спиртовий завод»

на рішення господарського суду Херсонської області

від 19 жовтня 2012 року

по справі №5024/1246/2012

за позовом: Державного підприємства «Гайсинський спиртовий завод»

до відповідача: Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт»

про визнання частково недійсним договору

та за зустрічним позовом: Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт»

до відповідача: Державного підприємства «Гайсинський спиртовий завод»

про розірвання договору та стягнення штрафу

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.01.2013р., в судових засіданнях, які відбулись 27.11.2012р. та 17.01.2013р., оголошувались перерви до 18.12.2012р. та 29.01.2013р..

За ст. 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи продовжено до 29.01.2013р..

В судовому засіданні 29.01.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.10.2012р. по справі №5024/1246/2012 (суддя Ємленінова З.І.) відмовлено у задоволенні позову ДП «Гайсинський спиртовий завод» до ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» про визнання недійсними пунктів 1.2, 1.7, 1.8, 6.3 договору найму обладнання № 31/1 від 20.04.2011р., укладеного між ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» та ДП «Гайсинський спиртовий завод», частково задоволено зустрічну позовну заяву ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» до ДП «Гайсинський спиртовий завод» про розірвання договору та стягнення штрафу: стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 3720991,14 грн. штрафу, та 65453 грн. судового збору, розірвано договір найму обладнання № 31/1 від 20.04.2011р., укладеного між ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» та ДП «Гайсинський спиртовий завод», з посиланням на те, що при укладенні спірного договору найму від 20.04.2011р. сторони на власний розсуд узгодили умови договору, в тому числі і пункти 1.2, 1.7, 1.8, якими встановлено обов'язок заводу використовувати об'єкт найму для виробництва компоненту моторного палива альтернативного для фірми та отримувати згоду фірми, як наймодавця, в разі його виробництва для інших контрагентів, що відповідає вимогам ч.1 ст. 773 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 285 Господарського кодексу України щодо використання орендованого майна відповідно до його призначення відповідно до профілю виробничої діяльності орендодавця. Ініціатива укладення договору виходила від заводу, оскільки у зв'язку з виходом із ладу колони з комунікаціями, без ректифікаційної колони, яка є предметом договору, завод був позбавлений можливості використовувати цілісний майновий комплекс по переробці КМПА. При укладенні договору сторони узгодили зазначені пункти 1.2, 1.7, 1.8 договору, завод частково виконував договір, тобто схвалював його в подальшому, і будь-яких заперечень з боку заводу не існувало. Фірма, як власник майна, має право використовувати його відповідно до вимог ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України для здійснення підприємницької діяльності на власний розсуд, та вільно розпоряджатися ним, тому саме з метою переробки заводом його сировини та отримання компоненту моторного палива альтернативного для його подальшої реалізації фірмою своїм покупцям, було укладено договір та узгоджено пункти 1.2, 1.7, 1.8, 6.3 договору. Посилання заводу на обмеження свободи його підприємницької діяльності спірними пунктами договору не підтверджено належними засобами доказування в розумінні ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки будь-яких заборон та обмежень при використанні об'єкту найму для заводу договором не встановлено, так як спірні пункти договору передбачають право позивача на виготовлення компоненту моторного палива для інших контрагентів, але при наявності письмової згоди відповідача. Зазначене не суперечить загальним положенням глави 58 Цивільного кодексу України щодо передачі майна в найм та параграфу 5 Господарського Кодексу України, якими передбачена можливість використання майна за його цільовим призначенням, яким відповідно до умов договору найму є переробка сировини для виготовлення компоненту моторного палива альтернативного для фірми та інших сторін за згодою фірми. Спірними пунктами договору встановлені обмеження не щодо користування орендованим майном, а щодо розпорядження продукцією одержаною наймачем у результаті користування річчю, переданою у найм за спірним договором. Заводом не надано доказів того, яким чином спірні пункти договору обмежують його підприємницьку діяльність. Не надано ним і належних доказів, які б свідчили про те, що він звертався до фірми з листами про надання згоди на виготовлення на орендованому обладнанні компоненту моторного палива альтернативного для інших контрагентів, а фірма йому відмовила. Навпаки, як вбачається із листа фірми №382/1 від 25.08.2011р., нею надавалася згода заводу на використання орендованого обладнання для виробництва компоненту моторного палива альтернативного для інших осіб, зокрема ПСП «Телекс». Не надано заводом і належних доказів, якими б підтверджувалося, що включення до договору найму спірних пунктів призвело до погіршення його фінансового стану та неможливості відновлення платоспроможності і виходу із процедури банкротства. А із листа заводу №320 від 11.05.2012р., адресованого начальнику управління агропромислового розвитку райдержадміністрації, вбачається, що у зв'язку із значним терміном експлуатації наявна на його балансі колона з комунікаціями вийшла з ладу, а придбання нової колони для підприємства неможливе, тому було вирішено укласти договори оренди колони та її комплектуючих, після чого підприємство запрацювало на повну потужність та змогло здійснювати переробку сировини для виготовлення компоненту моторного палива альтернативного. Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 6.3 договору найму від 20.04.2011року №31/1, судом враховано, що відповідно до вимог ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України сторони при укладенні договорів вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин. Вони визначають зміст договорів на власний розсуд на основі вільного волевиявлення та погоджують на свій розсуд будь-які умови договору, в тому числі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства. Судом відхилено посилання заводу на те, що штраф може обчислюватися лише у відсотках, оскільки ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає нарахування штрафу як у відсотковому відношенні, так і в у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Розглядаючи позовні вимоги за зустрічним позовом про дострокове розірвання договору найму №31/1 від 20.04.2011р. та стягнення 12403303,80 грн. штрафу за порушення умов договору, суд встановив, що в порушення обов'язків за договором найму №31/1 від 20.04.2011р. (пункти 1.2, 1.7, 1.8) заводом на орендованому у фірми обладнанні та без її згоди виготовлено та передано іншим контрагентам всього 1170,123 тони компоненту моторного палива альтернативного. Зазначений факт підтверджується наданими до зустрічного позову договорами промислової переробки сировини та товарно-транспортними накладними, реєстром надання послуг по виробництву КМПА, звітом розпорядника майна, арбітражного керуючого Лахнеко Є.М. про хід провадження у справі про банкрутство ДП «Гайсинський спиртовий завод». В порушення вимог пункту 1.6 договору найму заводом не надавалася фірмі щомісячна повна та достовірна інформація про кількість виготовленої продукції. Будь-яких належних доказів, якими б спростовувався факт укладення договорів з ТОВ «Біотехнології - 2000» та ТОВ «Флагман-Плюс» і передача їм 1170,123 тони компоненту моторного палива альтернативного, виготовленого на обладнанні фірми, заводом суду не надано. Податковим Кодексом України встановлена презумпція ринкової ціни угоди - ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору, є звичайною ціною і якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Зазначене визначення надано пунктом 14.1.71 ст. 14 Податкового Кодексу України. З урахуванням ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України судом зменшено належний до стягнення за зустрічним позовом штраф на 70%., стягненню підлягає 30% штрафу, що становить 3720991,14 грн.. Розглядаючи позовні вимоги за зустрічним позовом в частині розірвання договору найму №31/1 від 20.04.2011р. суд виходив з того, що позивач за зустрічним позовом, який розраховував на отримання від відповідача орендної плати, передбаченої пунктами 4.1, 4.3 договору найму в розмірі 100000 грн. щомісячно до 15 числа поточного місяця, позбавлений права на їх отримання через невиконання істотних умов договору відповідачем, оскільки матеріалами справи підтверджується, що за серпень, вересень 2012 року зазначені платежі відповідачем (заводом) фірмі не сплачувалися. До того ж, матеріалами справи підтверджується, що завод, як наймач, користується річчю, переданою в найм, не за її призначенням та порушенням умов договору найму, використовуючи об'єкт найму не за цільовим призначенням, а для виготовлення КМПА для інших осіб, без згоди фірми, а також не виконує істотних умов договору щодо своєчасного внесення плати за користування майном.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ДП «Гайсинський спиртовий завод» з апеляційною скаргою, в якій позивач за первісним позовом просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 19.10.2012р. по справі №5024/1249/2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ДП «Гайсинський спиртовий завод» до ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» про визнання недійсними пунктів 1.2, 1.7, 1.8, 6.3 договору найму обладнання № 31/1 від 20.04.2011р., укладеного між ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» та ДП «Гайсинський спиртовий завод», та відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» до ДП «Гайсинський спиртовий завод» про розірвання договору та стягнення штрафу, мотивуючи це тим, що постановляючи рішення, суд залишив поза увагою те, що пункти 1.2, 1.7, 1.8, 6.3 договору найму обладнання № 31/1 від 20.04.2011р., укладеного між ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» та ДП «Гайсинський спиртовий завод» не відповідають вимогам закону, порушують право позивача щодо свободи здійснення підприємницької діяльності, оскільки ними обмежено самостійне здійснення позивачем підприємницької діяльності та вільний вибір контрагентів на взаємовигідних умовах.

26.11.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ДП «Гайсинський спиртовий завод» надійшли доповнення до апеляційної скарги ДП «Гайсинський спиртовий завод», в яких позивач за первісним позовом надав додаткове обґрунтування вимогам апеляційної скарги.

27.11.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «Гайсинський спиртовий завод», в якому відповідач за зустрічним позовом просив залишити рішення господарського суду Херсонської області від 19.10.2012р. без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу позивача за первісним позовом - без задоволення.

17.12.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу ДП «Гайсинський спиртовий завод», в якому відповідач за зустрічним позовом надав додаткове обґрунтування своїй правовій позиції у справі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДП «Гайсинський спиртовий завод», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу позивача за первісним позовом слід задовольнити, а рішення господарського суду - скасувати, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 20.04.2011р. між ДП «Гайсинський спиртовий завод» (завод, наймач) та ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» (фірма, наймодавець) укладено договір найму обладнання №31/1, відповідно до умов якого фірма передала в користування заводу у платне строкове користування обладнання, що є власністю наймодавця, а саме - ректифікаційну колону діаметром 2000мм (із нержавіючої сталі) з клапанними тарілками в кількості 74 шт. (проміжок між тарілками - 170 мм) виробництва Німеччина (комплект 1) разом з технологічними комунікаціями: обв'язка кип'ятильника колони; лінія додачі бражного конденсату на регенераційну колону (колектор); шлемова труба; парова комунікація дефлегматорів регенераційної колони; комунікації подачі живлення на збезводнюючу колону; лютерна лінія; конденсатна лінія з кип'ятильника.

Згідно з п. 1.2 договору використання обладнання за цільовим призначенням згідно з цим договором - це виробництво моторного палива альтернативного чи надання послуг по виробництву компоненту моторного палива альтернативного для ПП «БФ «Інтеркрайт», або виробництво компоненту моторного палива альтернативного чи надання послуг для інших покупців з письмового дозволу ПП «БФ «Інтеркрайт».

За п. 1.6 договору наймач зобов'язався щомісяця надавати наймодавцю повну та достовірну інформацію про кількість виготовленої продукції.

Пунктами 1.7. - 1.8. встановлено, що обладнання буде використовуватись наймачем з метою виробництва компоненту моторного палива альтернативного для БФ «Інтеркрайт», за адресою: Вінницька обл., м. Гайсин, вул. Плеханова, 28, наймач не має права виробляти компонент моторного палива альтернативного на даному обладнанні без письмової згоди ПП «БФ «Інтеркрайт» для інших контрагентів (підприємств, фірм, компаній тощо).

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що договір укладається на невизначений строк.

Розмір орендної плати сторонами узгоджено п. 4.1 договору в сумі 1000000 грн. за місяць, яку відповідно до п. 4.3 договору завод зобов'язаний сплачувати в національній валюті в безготівковій формі шляхом банківського переводу на поточний рахунок фірми не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 6.3 договору при використанні наймачем обладнання не за цільовим призначенням (виробництво КМПА чи надання послуг по виробництву КМПА не для ПП «БФ «Інтеркрайт» або без дозволу ПП «БФ «Інтеркрайт»), наймач сплачує наймодавцю штраф у розмірі ринкової вартості виробленої не за цільовим призначенням продукції.

Актом приймання-передачі від 20.06.2011р. до договору №31/1 від 20.04.2011р. (арк. спр. 29 том І) підтверджується, що ПП «БФ «Інтеркрайт» змонтувало за власний рахунок та передало вищезазначене майно в користування ДП «Гайсинський спиртовий завод» в комплекті та в робочому стані.

22.08.2012р. до господарського суду Херсонської області від ДП «Гайсинський спиртовий завод» надійшла позовна заява до ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» про визнання договору №31/1 від 20.04.2011р. частково недійсним, в якому позивач просив визнати недійсними п. 1.2, 1.7, 2.8 та 6.3 договору найму обладнання №31/1 від 20.04.2011р., укладеного між ПП «Інтеркрайт» та ДП «Гайсинський спиртовий завод», при цьому позивач посилався на те, що вказані пункти не відповідають вимогам закону та порушують його права, оскільки перешкоджають вільно на власний розсуд здійснювати підприємницьку діяльність та використовувати орендоване обладнання для виробництва продукції для інших, ніж відповідач контрагентів.

Під час розгляду в господарському суді Херсонської області справи №5024/1246/2012 за позовом ДП «Гайсинський спиртовий завод» до ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» про визнання договору №31/1 від 20.04.2011р. частково недійсним від ПП «БФ «Інтеркрайт» надійшла зустрічна позовна заява до ДП «Гайсинський спиртовий завод» про розірвання договору №31/1 від 20.04.2011р. та стягнення штрафу у розмірі 12754340,70 грн., передбаченого п. 6.3 договору, при цьому позивач за зустрічним позовом посилався на те, що відповідачем - ДП «Гайсинський спиртовий завод» неодноразово порушувались умови договору щодо використання наймачем обладнання не за цільовим призначенням (виробництво КМПА чи надання послуг по виробництву КМПА не для ПП «БФ «Інтеркрайт» або без дозволу ПП «БФ «Інтеркрайт»), що призвело до нарахування штрафу, передбаченого п. 6.3 договору, у розмірі 12754340,70 грн. та розірвання договору з підстав істотного порушення його умов.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Для вірного розгляду первісних та зустрічних позовних вимог необхідно насамперед встановити відповідність п. 1.2, 1.7, 2.8 та 6.3 договору найму обладнання №31/1 від 20.04.2011р. вимогам чинного законодавства, а надалі правомірність нарахування штрафу за невиконання вимог договору та заявлення ПП «БФ «Інтеркрайт» вимог про розірвання даного договору з підстав істотного порушення наймачем умов договору найму.

Звертаючись з позовною заявою про визнання недійсними п.п. 1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 договору найму обладнання № 31/1 від 06.04.2011р., укладеного між ПП «БФ «Інтеркрайт» та ДП «Гайсинський спиртовий завод», наймач в обґрунтування позову посилався на приписи ст.ст. 773, 775 Цивільного кодексу України, відповідно до яких отримавши майно в оренду підприємство використовує його в своїй підприємницькій діяльності відповідно до його цільового призначення, при цьому, цільовим призначенням обладнання, переданого у найм до договору, відповідно до його технічних характеристик, є виробництво компоненту моторного палива альтернативного. Встановлення у договорі обмеження щодо використання обладнання, переданого у найм, щодо виготовлення КМПА лише до ПП «БФ «Інтеркрайт» або за письмовою згодою останнього для інших суб'єктів господарської діяльності, суперечить вимогам чинного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері найму, що, на думку позивача за первісним позовом, є підставою для визнання вищезазначених пунктів договору, якими встановлені такі обмеження, недійними.

Крім іншого, ДП «Гайсинський спиртовий завод» вважає, що п.п. 1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 договору найму обладнання № 29/1 від 26.04.2011р., крім порушення вимог, встановлених цивільним законодавством, порушено також права ДП «Гайсинський спиртовий завод» щодо свободи підприємницької діяльності та принципів підприємницької діяльності, оскільки відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємство здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Згідно зі ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Також, позивач зазначає, що умови договору є несправедливими та такими, що суперечать моральним засадам суспільства, так як всупереч принципам господарського та цивільного права їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків відносно ДП «Гайсинський спиртовий завод».

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, судом першої інстанції зазначено, що спірними пунктами договору встановлені обмеження не щодо користування орендованим майном, а щодо розпорядження продукцією одержаною наймачем у результаті користування річчю, переданою у найм за спірним договором, при цьому вказана продукція, відповідно до положень ст. 775 Цивільного кодексу України, належить наймачу на праві власності до моменту її відчуження відповідачу або, за погодженням з відповідачем, іншій особі. Стаття 6 Цивільного кодексу України встановлює припустимість укладення будь-яких договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, але які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

При укладанні договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011р. сторони договору на власний розсуд погодили умови, які викладені зокрема в п.п.1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 договору, якими встановлений обов'язок наймача використовувати наймане обладнання для виробництва компоненту моторного палива альтернативного (КМПА) для ПП «БФ «Інтеркрайт» і отримувати письмову згоду на виробництво компонента для інших контрагентів.

Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог, дійшов висновку, що при укладанні спірного договору сторонами не допущено порушень вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Однак, апеляційний господарський суд вважає висновки суду першої інстанції передчасними, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договору найму, що регулюються главою 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, при цьому слід зазначити, що наймач отримує можливість вилучати корисні властивості майна, саме для цього зазначене майно отримується наймачем у користування і за таке користування та отримання внаслідок цього позитивного наслідку наймодавцю сплачується орендна плата, стягнення якої передбачено ст. 762 Цивільного кодексу України.

Оскаржуваними умовами договору наймач обмежений у можливостях використовувати наймане обладнання та фактично повинен сплачувати плату навіть у тому випадку, коли він не може вилучати корисні властивості майна, що є порушенням безпосередньо ст. 759 Цивільного кодексу України.

Статтею 775 Цивільного кодексу України встановлено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Стаття 189 Цивільного кодексу України визначає, що продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.

Отже фактично за рахунок використання найманого майна ДП «Гайсинський спиртовий завод».

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

При прийняті оскаржуваного рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідно до оскаржуваних пунктів договору № 39/1 сторони визначили, що позивач не має право виробляти компонент моторного палива альтернативного на переданому в найм обладнанню іншим контрагентам (підприємствам, фірмам, компаніям тощо), зазначене можливо лише за дозволом наймодавця.

При цьому, відповідно до п. 1.2 договору зазначене обмеження у здійсненні господарської діяльності тлумачиться як «використання обладнання за цільовим призначенням».

Тому, для прийняття вірного по суті рішення повинно було визначитись з поняттям «цільове призначення майна».

Статтею 773 Цивільного кодексу України визначено, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Таке ж положення передбачено ст. 285 Господарського кодексу України, яка визначає, що орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.

З аналізу зазначених статей випливає, що використання об'єкту оренди за його цільовим призначенням є таким його використанням, яке не передбачає зміну його властивостей та встановлює обмеження щодо перепрофілювання або зміни призначення самого майна, тобто якщо обладнання має певну виробничу функцію, то воно має використовуватись саме з цією метою.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції зроблено висновок щодо того, що спірними пунктами договору встановлені обмеження не щодо користування орендованим майном, а щодо розпорядження продукцією, одержаною наймачем у результаті користування річчю, переданою у найм за спірним договором.

Проте, зазначені висновки взагалі не відповідають спірним пунктам, за змістом п. 1.7 оскаржуваного договору, обладнання буде використовуватися наймачем з метою виробництва компоненту моторного палива альтернативного для ПП «БФ «Інтеркрайт» за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 28.

Відповідно до умов п. 6.3 договору, при використанні наймачем обладнання не за цільовим призначенням (виробництво КМПА чи надання послуг по виробництву КМПА не для ПП «БФ «Інтеркрайт» або без дозволу ПП. «БФ «Інтеркрайт»), наймач сплачує наймодавцю штраф в розмірі ринкової вартості виробленої не за цільовим призначенням продукції.

Зазначеними вище пунктами договору чітко встановлено обмеження саме у використанні майна (обладнання), яке полягає не в приписах використовувати обладнання за його призначенням, а визначає, що ДП «Гайсинський спиртовий завод» має погоджувати з наймодавцем навіть не обсяги використання обладнання, а контрагентів.

Відтак, суд першої інстанції невірно встановив дійсні обставини справи та висновки суду не відповідають матеріалам справи.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ДП «Гайсинський спиртовий завод» також застосував положення ст. 6 Цивільного кодексу України, яка передбачає припустимість укладення будь-яких договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, але які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства.

Однак, судом першої інстанції не взяті до уваги положення п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України та ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 10.11.2011р. у справі №1-26/2011 одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п. 3 ст. 3 Кодексу, разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Виходячи зі змісту оскаржуваних пунктів ДП «Гайсинський спиртовий завод» саме обмежений у свободі договору та свободі підприємницької діяльності, які передбачені п. 3 та п. 4 ст. 3 Цивільного кодексу України, крім того, ст. 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Спірні умови договору обмежують позивача у виборі контрагента, що є порушенням ст.ст. 3 та 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 44 Господарського кодексу України.

Крім іншого, слід звернути увагу на те, що відповідно до Статуту ДП «Гайсинський спиртовий завод» є державним унітарним комерційним підприємством.

Статтею 73 Господарського кодексу України визначено, що унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління, орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Враховуючи те, що позивач за первісним позовом є державним підприємством, законом чітко врегульовано його діяльність.

Статтею 75 Господарського кодексу України встановлені особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств та зазначено, що державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Оспорювані пункти договору не тільки втручаються в господарську діяльність підприємства, але й зобов'язують державне підприємство отримувати дозвіл навіть щодо виконань державних замовлень, що порушує ст. 75 Господарського кодексу України та суперечить державним інтересам.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України регламентує вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, вказані вище частини цієї статті встановлюють, що: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Згідно зі ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

На підставі вищезазначеного, апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом при прийняті оскаржуваного рішення не прийнято до уваги норми матеріального права, а саме норми ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України де зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Зазначеною нормою встановлено, що умови договору не можуть суперечити не тільки цивільному кодексу, як встановлено судом першої інстанції, а й інтересам держави.

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що договором найму обладнання № 31/1 від 20.04.2011р. порушуються права та інтереси саме державного підприємства, яким є ДП «Гайсинський спиртовий завод», що є підставою для визнання оспорюваних пунктів договору - п.п.1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 недійсними та задоволення позовної заяви ДП «Гайсинський спиртовий завод» у повному обсязі.

У зустрічній позовній заяві ПП «БФ «Інтеркрайт» просило розірвати договір найму обладнання №31/1 від 20.04.2011р. та стягнути з ДП «Гайсинський спиртовий завод» штраф у розмірі 12754340,70 грн., передбачений п. 6.3 договору найму обладнання № 31/1 від 20.04.2011р., посилаючись саме на невиконання відповідачем за зустрічним позовом вимог п.п.1.2, 1.7, 1.8 договору найму обладнання № 31/1 від 20.04.2011р., якими встановлено обов'язок заводу використовувати об'єкт найму для виробництва компоненту моторного палива альтернативного для фірми та отримувати згоду фірми, як наймодавця, в разі його виробництва для інших контрагентів.

Між тим, відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ПП «БФ «Інтеркрайт» про розірвання договору найму обладнання №31/1 від 20.04.2011р. та стягнення з ДП «Гайсинський спиртовий завод» штрафу в розмірі 12754340,70 грн., оскільки п.п.1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 договору найму обладнання № 31/1 від 20.04.2011р. визнані в судовому порядку недійсними, а отже не створюють ніяких права та обов'язків для сторін.

Вищенаведене свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ДП «Гайсинський спиртовий завод» слід задовольнити, а рішення господарського суду Херсонської області від 19.10.2012р. по справі №5024/1246/2012 - скасувати, прийняти нове рішення, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покласти на ПП «БФ «Інтеркрайт».

Керуючись ст. ст. 44, 49, 83, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 19.10.2012р. по справі №5024/1246/2012 скасувати.

Позов Державного підприємства «гайсинський спиртовий завод» задовольнити.

Визнати недійсними пункти 1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 договору найму обладнання № 31/1 від 20.04.2011р., укладеного між Приватним підприємством «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» та Державним підприємством «Гайсинський спиртовий завод».

У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» (73000, м. Херсон, вул. Горького, 32/7, ЄДРПОУ 34286393, р/р №26008029801298 в ХФ ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 352651) на користь Державного підприємства «Гайсинський спиртовий завод» (23700, м. Гайсин, Вінницька область, вул. Плеханова, 28, ЄДРПОУ 05459105, р/р № 26002005077900 в ПАТ «КБ «Хрещатик» м. Київ, Гайсинське відділення (Вінницьке РВ) ПАТ «КБ «Хрещатик», МФО 300670) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 33263 (тридцять три тисячі двісті шістдесят три) грн..

Стягнути з приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» (73000, м. Херсон, вул. Горького, 32/7, ЄДРПОУ 34286393, р/р №26008029801298 в ХФ ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 352651) до Спеціального фонду державного бюджету на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 37959779 одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу: судовий збір код 03500045 - 54351 (п'ятдесят чотири тисячі триста п'ятдесят одну) грн. судового збору. Наказ надіслати ДПІ м. Херсона.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 31.01.2012р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.