Постанова № 29010528, 23.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.13 Справа № 5015/3813/12

. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвська М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління», м.Львів №13/12-п від 13.12.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 29.11.2012р.

у справі № 5015/3813/12

за позовом Галицької районної адміністрації Львівської обласної ради, м.Львів

до відповідача: приватного акціонерного товариства «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління», м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської обласної державної фінансової інспекції, м.Львів

про стягнення 6 439,22грн.

за участю представників:

від позивача: не з»явився

від відповідача : Кохановський О.М. - представник

від третьої особи: Дусик Г.В..-представник

Представнику відповідача та третьої особи роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.11.2012р. у справі № 5015/3813/12 (суддя Бортник О.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з ПАТ "Львівшляхрембуд", м.Львів на користь Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів 6 439,22 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 1 609,5 грн. судового збору.

ПАТ «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» подано апеляційну скаргу №13/12-п від 13.12.2012р, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та таким, що порушує права та інтереси скаржника. Зокрема, скаржник зазначає, що розрахунки за виконані відповідачем роботи проводилися на підставі актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт. Зазначені у актах виконаних робіт суми не перевищували ціни договорів № 36/т та № 37/т, яка згідно з п.п. 2.1., 2.2. цих договорів є твердою. Наявність підпису позивача на актах приймання виконаних робіт, на думку скаржника, засвідчує той факт, що роботи вказані у них, дійсно були виконані. Скаржником не надавались жодні документи в підтвердження наявності крану на автомобільному ході та документів, підтверджуючих перевезення матеріалів ручними візками, оскільки цей факт встановлений актами виконаних робіт, які на день винесення рішення не оскаржувались та не вносились зміни.

Львівською об»єднаною державною фінансовою інспекцією надано пояснення №19-13/153 від 21.01.2013р. щодо вимог заявлених у позовній заяві та по суті виявлених порушень, які є предметом розгляду судового спору.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників відповідача та третьої особи, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" відповідач змінив назву на приватне акціонерне товариство "Львівшляхрембуд".

Між Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради та ЗАТ «Львівшляхрембуд» 18.09.2012р. укладено Договір підряду №36/т на надання послуг з поточного ремонту подвір"я житлового будинку на вул. Митрополита Андрея, 12, у м. Львові та Договір підряду № 37/т від 05.10.2010 р. на надання послуг з поточного ремонту подвір"я житлового будинку № 27 на вул. Куліша у м. Львові (а.с.18-20 та 61-63).

Вказаними Договорами передбачено, що вартість послуг з поточного ремонту подвір"я житлового будинку по вул. Митрополита Андрея, 12 становить 97 447,00грн., а вартість послуг з поточного ремонту подвір"я житлового будинку № 27 на вул. Куліша у м. Львові - 45 238,00грн.

На виконання умов вищезгаданих договорів сторонами підписано акт № 1/36т приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р. на суму 97 447,00 грн. (а.с.22-26) та акт № 1/37 т приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 р. на суму 45 072,00грн. (а.с.66-70).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень (а.с.113-118), позивач з 02 листопада 2010 р. та протягом 2011 року повністю оплатив відповідачу вартість виконаних робіт згідно з вищезгаданими актами в сумі 142 519,00грн. (97447 грн. + 45072 грн.).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у ході ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.06.2010р. по 31.12.2011 р. та зустрічної перевірки відповідача Львівською об"єднаною фінансовою інспекцією виявлено завищення відповідачем вартості будівельних робіт на суму 6 439,22грн., у тому числі ПДВ., що зафіксовано у справі в акті №19-38/59 від 23.04.2012 (а.с.71-112) та у Довідці від 04.04.2012р. № 98 (а.с.7-10)

Із вищезазначених акту та довідки вбачається, що по договору № 36/т у акті приймання виконаних будівельних робіт № 1/36т за вересень 2010 р. зазначено, що вартість експлуатації машин і механізмів відповідача становила 5680 грн. З відомості ресурсів до локального кошторису 2-1-1 (Розділ ІІ) вбачається, що до зазначеної суми включено відповідачем 276,02 грн. вартості експлуатації кранів на автомобільному ходу, вантажопідйомністю 6,3 т без ПДВ, що з ПДВ становить 331,22 грн.

У матеріалах справи відсутні докази, що протягом періоду виконання робіт, передбачених договором № 36/т, у власності скаржника, чи у його користуванні перебували крани на автомобільному ходу, вантажопідйомністю 6,3 т і вони використовувались для виконання згаданих робіт.

Окрім цього, при проведенні ревізії господарської діяльності позивача та зустрічної перевірки відповідача виявлено, що відповідачем при визначенні вартості виконаних ним робіт за жовтень 2010 р. на загальну суму 45 072,00грн. зайво враховані витрати на перевезення матеріалів ручними візками; перевезення щебеню ручними візками; перевезення матеріалів ручними візками, навантаження накладанням і розвантаження складанням; перевезення грунту річними візками (рядки акту № 1/37т №№ 2/2, 6/6, 8/8, 12/12). На дані види робіт застосовані відомчі ресурсні кошторисні норми ВБН Д.2.2-218-045.1-2006 "експлуатаційне утримання автомобільних доріг та мостів". Вказані витрати відповідно до вимог п. 1.14. ДБН Д.1.1-4 200 "Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи"уже були враховані відповідачем при визначенні вартості робіт, зазначених у рядках з/п №№ 1/1, 5/5, 7/7, 11/11. Відтак, відповідачем необґрунтовано завищено й прямі, адміністративні витрати та прибуток з цих робіт. Наведене призвело до завищення вартості виконаних будівельних робіт у акті № 1/37т на суму 6 108,00грн. з ПДВ, чим порушено вимоги п. 3.3.10.1. Правил визначення вартості будівництва в Україні, ДБН Д.1.1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174.

У матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували посилання позивача на необґрунтоване завищення відповідачем вартості підрядних робіт, які зафіксовані у акті ревізії № 19-38/59 та у довідці № 98 зустрічної перевірки відповідача Львівською об"єднанню державною фінансовою інспекцією, або свідчили про добровільне повернення вищезгаданих сум.

Згідно з нормами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. З аналізу норм статей 177 та 190 ЦК України вбачається, що гроші є речами і вони вважаються майном.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Згідно із п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 765 від 20.07.2011р. «Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції» органи Державної фінансової інспекції утворені шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління.

Пунктом 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено, що особи, які підписують акти виконаних робіт несуть відповідальність за недостовірність відображення даних в первинних документах бухгалтерського обліку.

Згідно із п.99 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. У разі виконання робіт із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств питання розрахунків за виконані роботи (надання авансу, проміжні розрахунки, строки платежів тощо) визначаються договором підряду з дотриманням вимог актів законодавства, що регулюють ці питання (п. 102 Постанови).

У пункті 3.3.12 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д1.11-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174 вказується на те, що незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у розрахунках за виконані роботи (форми КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт"та КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрати", які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абз. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі.

Не беруться до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на норми п.п. 2.1., 2.2. Договорів та ч. 3 ст. 844 ЦК України, оскільки спір у справі виник не у зв"язку з зміною твердої ціни (кошторису) робіт, а у зв"язку з безпідставним включенням скаржником до вартості виконаних робіт витрат на будівельні машини та механізми, послуги якими не надавались, та у зв"язку з подвійним включенням у вартість робіт витрат на перевезення матеріалів ручними візками; перевезення щебеню ручними візками; перевезення матеріалів ручними візками, навантаження накладанням і розвантаження складанням; перевезення грунту ручними візками та у зв"язку з безпідставним отриманням цих коштів, оскільки спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2012 року у справі № 5015/3813/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.01.2013р.

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.