Постанова № 29010300, 24.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2013 року № 2а-15175/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Нич Т.М. (дов. від 29.11.2012р.)

від відповідача: Литвиненко С.С. (дов. від 28.08.2012р. №61/10-021)

від прокуратури: Бойко І.І. (дов. від 23.01.2013р. №49В)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Святошинського району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.10.2012р. №0003812250, 0003802250.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.01.2013 року в 13год. 58хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.10.2012р. №0003812250, 0003802250.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні рішення порушують законні права та інтереси Позивача, прийняті з порушенням імперативних приписів п.86.9. Податкового кодексу України, відтак підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості.

Представник прокуратури у задоволенні позовних вимог просив відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, на підставі Наказу ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 24.09.12 №1365 та направлення на перевірку від 24.09.2012 №1967/22-50П, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78, ст.81, ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями) та відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. від 09.07.2012 по кримінальній справі №54-3414 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» код ЄДРПОУ 37144600 за період з 01.01.10 по 31.12.2011.

Перевіркою ТОВ «Бімаркет» по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» код ЄДРПОУ 37144600 по податку на прибуток та ПДВ за період з 01.10.10 по 31.12.10 встановлені порушення: 1). пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 589 357грн., у тому числі: за IV кв.2010 в сумі 1 589 357грн.; 2). пп.7.2.1, пп.7.2.3. пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 271 485грн., в тому числі: за жовтень 2010 у сумі 85 860грн. за листопад 2010 у сумі 518 760грн., за грудень 2010 у сумі 666 865грн.

В ході судового розгляду справи встановлено, що в перевіряємому періоді Позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600), що підтверджується договором поставки №316 від 17.09.2010.

Матеріалами справи встановлено, що до Відповідача листом від 17.07.2012 №3144/7/09-1015 надійшла Постанова в рамках кримінальної справи №70-556 старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Демченко О.Б. від 17.07.2012р. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Бімаркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» код ЄДРПОУ 37144600 за весь період діяльності.

Згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012р. (справа №1-167/12) дії ОСОБА_6, який спільно з невстановленими досудовим слідством особами створив ТОВ «Укртехномас-Сервіс», здійснювались в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва, а саме.

Відповідно до статті 81 Цивільного Кодексу України юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

При цьому, після створення ТОВ «Укртехномас-Сервіс», невстановлені досудовим слідством особи діючи всупереч положенням ст. 203 Цивільного Кодексу України згідно якої зміст правочину не може суперечити вимогам законодавства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, ст. 207 ЦК України, якою передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законами або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до приписів цивільного законодавства України, договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, використовували ТОВ «Укртехномас-Сервіс», з метою прикриття своєї незаконної діяльності, шляхом уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи.

Так, згідно вироку Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України стосовно створення та діяльності «Укртехномас-Сервіс».

Водночас, в ході судового розгляду справи встановлено, що згідно бази даних АІС «Податки», АІС РПП: ТОВ «Укртехномас-Сервіс» код ЄДРПОУ 37144600 зареєстроване 01.11.2010 в Печерській районній державній адміністрації міста Києва, свідоцтво про державну реєстрацію № 10701020000041691.

Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Стан платника - «ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ)».

Свідоцтво платника ПДВ №100311603 від 25.11.2010 анульовано 27.12.2011.

Таким чином, з вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово господарська діяльність ТОВ «Укртехномас-Сервіс» код ЄДРПОУ 37144600 здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Укртехномас-Сервіс» код ЄДРПОУ 37144600 та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що господарська діяльність ТОВ «Укртехномас-Сервіс» код ЄДРПОУ 37144600 має ознаки нереальності здійснення господарських операцій.

Статтями 626. 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до пп. 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений Позивачем податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Таким чином, Позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що договори поставок товарів (надання послуг) є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-X1V (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон) встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - ватові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з цим, згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.1 ст.5 Закону до складу валових витрат не можуть належати будь-які витрати, не пов'язані з господарською діяльністю, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Виходячи із системного аналізу вищезгаданих норм законодавства України, суд прийшов до висновку, що порушення Позивачем пп. 5.3.9 и.5.3 ст.5, п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями), що призвело до завищення валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 6 357 426 грн., у тому числі: за ІV кв. 2010 в сумі 6357426 грн. підтверджуються матеріалами справи.

Отже, судом встановлено, що Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, спірні податкові повідомлення рішення прийняті обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Святошинського району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.10.2012р. №0003812250, 0003802250,- відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур