Рішення № 29010201, 31.01.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.13 Справа № 913/10/13-г

Провадження №8/913/10/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромпідшипник", м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Луганський трубний завод", м. Луганськ, -

про стягнення 46 354 грн. 42 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - представник не з'явився;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар у сумі 42570,55 грн., 3% річних за період з 11.06.12 року по 19.12.12 року у сумі 625,78 грн. та пені за період з 11.06.12 року по 19.12.12 року у сумі 3158,09 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №869/11, укладеного між сторонами 29.12.11 року.

Позивач у позовній заяві виклав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, - у задоволенні якого (як необґрунтованого) суд відмовив ухвалою від 17.01.13 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 17.01.13 року до 31.01.13 року - у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням з їх боку вимогу суду про надання документів та доказів.

До судового засідання, призначеного на 31.01.13 року, сторони не з'явилися.

30.01.13 року, поштою, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (вих. №2 від 22.01.13 року).

31.01.13 року відповідач, через канцелярію суду, подав відзив на позовну заяву (без вихідного номера та без дати), згідно якому позов не визнав, пославшись на те, що позивач надав до справи довіреність №631 від 18.05.12 року, яка не відповідає приписам чинного законодавства; заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Розглянувши наявні у справі докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

29.12.11 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір №869/11, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, останній зобов'язується прийняти та оплатити товар - підшипники, асортимент, кількість, ціна поставки якого зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1).

Форма оплати товару - безготівкова (п.3.3) шляхом: 100% передоплата; можлива оплата за фактом поставки впродовж 20 календарних днів (п.3.4).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі майна згідно видатковій накладній (п.4.7).

Сторони несуть відповідальність за неналежне виконання або невиконання умов цього договору з підстав та у порядку, передбачених чинним законодавством України (п.6.1).

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого товару, за кожний день прострочення (п.6.4).

Договір набирає чинності з 01.01.12 року та діє до 31.12.12 року (п.8.1) (а.с.6-7).

Сторони у період з 08.05.12 року по 19.07.12 року підписали низку специфікацій до договору, а саме: номери з 15-го по 22-й, - у яких визначили види, кількість, ціну та вартість товару, який підлягав поставці позивачем на користь відповідача (а.с.8-16).

На підтвердження факту виконання умов договору зі свого боку та позовних вимог позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)довіреності на ім'я Харченко Г.С.: №693 від 30.05.12 року; №753 від 14.06.12 року: №812 від 25.06.12 року та №850 від 17.07.12 року (а.с.17-20);

2)видаткові накладні/рахунки фактури на отримання відповідачем товару в асортименті, кожна з яких містить підпис уповноваженої особи відповідача - Харченко Г.С. - про отримання товару, а саме:

№2105058 від 21.05.12 року/№2105021 від 21.05.12 року - на суму 3948,14 грн.;

№2305126 від 23.05.12 року/№2305134 від 23.05.12 року - на суму 2457,07 грн.;

№2305094 від 23.05.12 року/№2305092 від 23.05.12 року - на суму 9554,29 грн.;

№3005079 від 30.05.12 року/№3005095 від 30.05.12 року - на суму 4638,42 грн.;

№0106070 від 01.06.12 року/№0805008 від 08.06.12 року - на суму 12520,46 грн.;

№1406081 від 14.06.12 року/№1406014 від 14.06.12 року - на суму 2843,10 грн.;

№2606059 від 26.06.12 року/№2506194 від 25.06.12 року - на суму 5096,16 грн.;

№1707057 від 18.07.12 року/№1707057 від 17.07.12 року - на суму 3855,06 грн.;

№2507043 від 25.07.12 року/№1907102 від 19.07.12 року - на суму 1200,90 грн., - а разом на суму 46113,60 грн. (а.с.21-29).

Позивач стверджує, що відповідач, отримавши товар, лише частково - на суму 3543,05 грн. - сплатив його вартість, внаслідок чого станом на 19.12.12 року виник основний борг у сумі 42570,55 грн. (46113,60 грн. - 3543,05грн.) (а.с.2 та розрахунок ціни позову, - а.с.5).

З наявних у справі доказів (розрахунок суми позову, - а.с.5; довідка про часткову сплату відповідачем вартості отриманого товаруа.с.33) вбачається, що відповідач повинен був здійснити оплату вартості отриманого товару впродовж 20 календарних днів після його отримання (п.3.4 договору).

Отже, час сплати відповідачем вартості отриманого товару щодо будь-якої з вищезазначених поставок є таким, що настав.

Оскільки відповідач не вжив заходів до погашення основного боргу, 05.12.12 року за вих. №499 позивач спрямував на його адресу письмову вимогу про погашення боргу у 7-миденний строк (а.с.32), - але відповідач не вчинив таких дій, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

На суму основного боргу в 42570,55 грн. позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, нарахував:

3% річних за період з 11.06.12 року по 19.12.12 року у сумі 625,78 грн.;

пеню за період з 11.06.12 року по 19.12.12 року у сумі 3158,09 грн., - які він, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Відповідач позов не визнав.

Дослідивши та оцінивши доводи відповідача проти позову, суд не погоджується з ними з огляду на таке.

Відповідач у відзиві на позов стверджує, що позов не визнає, але, як видно з відзиву на останній, на його думку, не підлягає стягненню борг, який утворився у зв'язку з отриманням ним товару за наступними видатковими накладними:

№2105058 від 21.05.12 року - на суму 3948,14 грн.; №2305126 від 30.05.12 року на суму 2457,07 грн.; №2305094 від 23.05.12 року - на суму 9554,29 грн. та №1406081 від 14.06.12 року - на суму 2843,10 грн., - тобто разом - частка боргу у сумі 188092,60 грн., - оскільки, як він вважає, довіреність №631 від 18.05.12 року не надана до справи, а частина реквізитів довіреності №693 від 30.05.12 року не відповідає чинному законодавству.

З обставин справи та наявних у ній доказів відомо, що відповідач, по-перше, не заперечив фактів отримання товару за вищезгаданою довіреністю №631 від 18.05.12 року; по-друге, він, видаючи довіреність на ім'я свого представника - Харченко Г.С., - повинен був дотримуватися приписів чинного законодавства України, у т.ч. ст.246 Цивільного кодексу України, якою врегульовано вимоги до форми довіреності, виданої від імені юридичної особи, - тобто саме відповідачеві треба було дотриматися вимог щодо форми довіреності, зазначених в Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 року №99, зареєстрованої у Мін'юсті України 12.06.96 року за №293/1318.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.32-34,36 ГПК України, суд вважає, що позивач надав до справи належні та допустимі докази, які ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а оцінка відповідності чинному законодавству їх частини (тобто довіреностей №631 та 693) з точки зору відповідача, - на думку суду, не впливає на результати вирішення цього спору.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів та вчинення інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Договір, укладений між сторонами у справі, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що термін сплати боргу за вищеназваним договором є таким, що настав.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на повну оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, з урахуванням наявних доказів, вважає, що позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, з урахуванням періодів виникнення права на її нарахування дотримався вимог чинного законодавства, у т.ч. і вимог щодо періоду нарахування пені.

Так, згідно частині 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач при визначенні пені, у т.ч. за період з 11.06.12 року по 22.06.12 року, дотримався зазначених приписів закону (а.с.5).

При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,512,514,525-527,530,549,599,610-614,623-625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,179,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Луганський Трубний завод", ідентифікаційний код 00190802, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. 2-га Свєрдлова, 5, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромпідшипник", ідентифікаційний код 31151565, яке знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Дмитрівська, 20, - основний борг за поставлений товар у сумі 42570 (сорок дві тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 55 коп., 3% річних у сумі 625 (шістсот двадцять п'ять) грн. 78 коп., пеню у сумі 3158 (три тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 09 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 31.01.13 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 01 лютого 2013 року.

Суддя А.П.Середа