Рішення № 29008102, 02.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" січня 2013 р.Справа № 5023/4625/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна СК "Інго Україна" , м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕЛТА", м. Харків про стягнення 3510,00 грн., за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 3510,00 грн. збитків в порядку регресу. Позов обґрунтований ст.ст. 993, 1191 ЦК України, ст. ст. 9, 27 ЗУ "Про страхування" та інш. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 26.11.2012 року було задоволено клопотання відповідача та по справі була призначена судова автотоварознавча експертиза, проведення якої було доручено ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

25.12.2012 року до господарського суду надійшло клопотання експерта, в якому він просить надати оригінал висновку автотоварознавчого дослідження № 0200 від 30.07.2009 року, виконаного Швець О.А. з додатками та кольоровими фотознімками по пошкодженому автомобілю FORD FIESTA р.н. АА 3842СЕ.

Ухвалою суду від 25.12.2012 року провадження у справі було поновлено, справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 02.01.2013 року та зобов'язано позивача надати до суду в строк до 02.01.2013 року оригінал висновку автотоварознавчого дослідження № 0200 від 30.07.2009 року, виконаного Швець О.А. з додатками та кольоровими фотознімками по пошкодженому автомобілю FORD FIESTA р.н. АА 3842СЕ.

Також, сторони були попереджені про те, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Проте, вищезазначений документ до суду надано не було.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", згідно з пунктом 2.3.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, експерту заборонено самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

У господарському судочинстві до таких матеріалів відносяться речові та письмові докази. Отже, судового експерта не наділено повноваженнями для пошуку та витребування речових або письмових доказів. Винятком є випадки, коли у процесі дослідження наданого у встановленому порядку для проведення експертизи об'єкта експерт виявляє інші об'єкти, стосовно яких йому не були поставлені питання або дослідження яких відноситься до компетенції експертів іншої спеціальності (спеціальностей): у такому випадку експерт вправі зафіксувати ці об'єкти, відокремити їх від основного об'єкта (якщо це не пов'язано з пошкодженням або знищенням об'єкта), описати їх у висновку та приєднати їх до матеріалів експертизи.

У разі коли для вирішення поставлених перед експертом питань йому необхідні додаткові матеріали (документи, зразки тощо), він з огляду на положення частини четвертої статті 31 ГПК вправі просити господарський суд про їх надання. Водночас законом не передбачено повноважень судового експерта щодо витребування та одержання додаткових матеріалів безпосередньо від учасників судового процесу. Тому господарський суд не може покладати на останніх обов'язок надавати додаткові матеріали безпосередньо експертові на його вимогу.

Клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів розглядаються господарським судом з винесенням відповідної ухвали (після поновлення провадження у справі та витребування її матеріалів з експертної установи і повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення відповідного судового засідання). При цьому господарським судам слід мати на увазі можливість настання передбачених пунктами 1.13 і 4.9 Інструкції наслідків у вигляді повернення матеріалів справи суду, який призначив експертизу, або повідомлення експертом суду про неможливість надання висновку.

У разі повернення експертною установою (експертом) матеріалів справи господарського суду з передбачених чинним законодавством підстав суд поновлює провадження у справі для вирішення питань, пов'язаних з усуненням причин, які потягли за собою таке повернення.

Господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Ухвалою суду від 26.11.2012 року було задоволено клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника в судових засіданнях.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, ухвалою суду були витребувані додаткові матеріали, які необхідні для проведення експертизи, проте витребувані докази до суду надані не були, а тому суд, враховуючи, що строк розгляду справи, визначений ст. 69 ГПК України, спливає 13.01.2013 року, вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

19.01.09 р. між ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" та ТОВ "Перша лізингова компанія" було укладено Поліс добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів № 250579360 (далі - Поліс страхування), за яким ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобілю марки "Форд", державний номер АА 3842 СЕ.

Згідно Розгорнутої Довідки ВДАІ, 27.07.2009 року в м. Києві на пр. Московському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки автомобілю "Краз", державний номер АХ 6168 АХ, під управлінням водія Ломакіна А.А. та транспортного засобу автомобілю "Форд", державний номер АА 3842 СЕ, під керуванням Васильєва Є.М.

Відповідно до Постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.09.2009 р., Ломакіна А.А. було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

05.10.2009 р. Страхувальником було подано до ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" заяву на виплату страхового відшкодування.

Згідно Рахунку-фактури № СФ-00187 від 28.07.2009 р., який надано ФОП Маматовим С.М., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Форд", державний номер АА 3842 СЕ, склала 7 236.00 грн.

Крім того, з метою встановлення розміру матеріальної шкоди, ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у ФОП Швець О.А.

Відповідно до Звіту № 0200 від 30.07.2009 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Форд", державний номер АА 3842 СЕ. склала 11 749,88 грн.

На підставі вищевказаною Рахунку-фактури ПрАТ "Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна" було виплачено страхове відшкодування у розмірі 5696,00 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 1540,00 грн.). що підтверджується платіжним дорученням № 7052.

Цивільно-правова відповідальність водія Ломакіна А.А., на момент ДТП була застрахована в ПрАТ Страхова компанія "Велта" поліс № ВС/3010467.

З метою досудового вирішення ситуації, що склалася, 04.05.2012 р. уповноваженим представником позивача була направлена до ПрАТ "Страхова компанія "Велта" регресна вимога № 9422 від 14.06.2012 р., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення.

Проте, відповідач вимоги позивача повністю не виконав, завдану шкоду у повному обсязі не відшкодував, сплативши лише 2186,00 грн.

29.10.2012 року до господарського суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він проти позову заперечує, просить суд застосувати позовну давність до даного спору та просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Заперечення обґрунтовані тим, що вимога позивача є суброгаційною, а не регресною, а тому строк позовної давності повинен обчислюватись з моменту нанесення шкоди, тобто з 27.07.2009 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. ст. 3-5 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Оскільки винна особа у ДТП має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, а отже, відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди, несе Страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи із цього, відповідальною особою в розумінні ст. 27 ЗУ "Про страхування" та ст. 993 Цивільного Кодексу України, в силу положень ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є саме відповідач.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування, тобто з 21.10.2009 року, у нього виникло право подати регресний позов до суду. Як свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції позов до суду був поданий 15.10.2012 року, тобто у межах строку, визначеного ст.ст. 256, 257 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Дана правова позиція суду знайшла своє підтвердження у постанові Верховного Суду України від 07.08.2012 року по справі № 12/207.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 993, 1188 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велта" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 46, код ЄДРПОУ 23465084, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602, р/р 26500024747600) - 3510,00 грн. страхового відшкодування та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 січня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.