Рішення № 29008082, 29.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.13 року Справа№ 5015/4818/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом:: Відкритого акціонерного товариства «Львівська ПМК-7», Львівська область, м. Пустомити,

до відповідача: Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д.Галицького, м. Львів,

про: стягнення 20 132 грн. 00 коп. суми заборгованості, 622 грн. 07 коп. 3% річних, 7 630 грн. 02 коп. пені, 1 409 грн. 24 коп. штрафу та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Нагірний Р.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Кальмук Н.Б.- представник (довіреність в матеріалах справи);

Присутні: Буга І.І.

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівська ПМК-7» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д.Галицького про стягнення 20 132 грн. 00 коп. суми заборгованості, 622 грн. 07 коп. трьох відсотків річних, 7 630 грн. 02 коп. пені, 1 409 грн. 24 коп. штрафу та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.11.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 13.12.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 19.11.2012 року рекомендованою поштою №81100 0197812 7, відповідач - 19.11.2012 року рекомендованою поштою №79040 0387596 4 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі, в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що сторони належним чином повідомлялись під розписку (докази в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання 29.01.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які вимагалися судом (копії в матеріалах справи), просить позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Відкрите акціонерне товариство «Львівська ПМК №7» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 05513158, знаходиться за адресою: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Шевченка, буд. 181, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №787410, Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №325754 та Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії ААВ №491148 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33073442, знаходиться за адресою: 79000, Львівська область, м. Львів, Аеропорт ЦА, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ №370825 та Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АА №543113 (докази в матеріалах справи).

29.07.2011 року між Відкритим акціонерним товариством «Львівська ПМК-7» (надалі - позивач, виконавець) та Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» (надалі - відповідач, замовник) укладено договір №№21/07-11/205-11 (надалі - договір), за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання власними силами і засобами виконати роботи по демонтажу незавершеного будівництва пасажирського павільйону (міжнародний сектор) за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 168, аеропорт ЦА відповідно до затвердженого дефектного акту і в обумовлений даним Договором строк (пункт 1.1. договору).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором підряду.

Відповідно до частини 2 статті 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Розділом 2 договору встановлено ціну, розділом 6 - зміни проектної документації і обсягів робіт.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору, договірна ціна робіт, що доручені для виконання Виконавцю по договору, складає 298 110 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість.

04.08.2011 року відповідачем платіжним дорученням від 04.08.2011 року №00011283 перераховано позивачеві обумовлену договором 100% передоплату вартості робіт за договором в розмірі 298 110 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ. Факт отримання вказаних коштів підтверджується позивачем у позовній заяві (належним чином завірена копія вказаного платіжного доручення долучена до матеріалів справи).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Під час укладення договору складено Локальний кошторис №2-1-1, який є частиною договору підряду. Згідно кошторису, вартість робіт за договором складала 217 760 грн. 00 коп.

Відомістю ресурсів до локального кошторису 2-1-1 сторони погодили вартість експлуатації машин і механізмів в розмірі 68 513 грн. 00 коп. (належним чином завірена копія вказаної відомості долучена до матеріалів справи).

Розрахунком загальновиробничих витрат до Локального кошторису 2-1-1 встановлено загальну масу загальновиробничих витрат в розмірі 75 656 грн. 00 коп. (належним чином завірена копія вказаного розрахунку долучена до матеріалів справи).

Так, договірна ціна на демонтаж незавершеного будівництва пасажирського павільйону (міжнародний сектор)за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 168, аеропорт ЦА, що виконується в 2011 році, складає 248 425 грн. 00 коп., податок на додану вартість - 49 685 грн. Так, загальна вартість робіт, погоджена сторонами у Договірній ціні, становить 298 110 грн. 00 коп.

Приписами частини третьої статті 844 ЦК України встановлено, що кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини четвертої статті 844 ЦК України у випадку, якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Згідно представленого позивачем акту виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року б/н вбачається, що, за твердженням позивача, роботи по договору виконані на суму 318 242 грн. 40 коп., що на 20 132 грн. 40 коп. перевищує погоджену сторонами договірну ціну.

В той же час, порядок зміни проектної документації і обсягів робіт врегульовано розділом 6 договору.

Так, відповідно до пункту 6.1. договору рішення замовника про зміни і доповнення робіт приймаються виконавцем до виконання при умові внесення їх в дефектний акт, а також якщо це потрібно, при перегляді строків виконання робіт і договірної ціни. Такий перегляд оформляється додатковою угодою.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В підтвердження своїх позовних вимог позивачем не додано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували ініціативу позивача по виконанню більших об'ємів робіт, аніж обумовлено договором та договірною ціною, та не додано доказів надання відповідачем згоди на перевищення визначеного кошторису.

Судом встановлено, що додаткова угода між сторонами щодо змін та доповнень робіт і збільшення договірної ціни не укладалась.

Додані позивачем до позовної заяви листи від 21.09.2011 року №235 та від 13.10.2011 року №247 не підтверджують надання відповідачем згоди на перевищення визначеного кошторису, а надіслання позивачем таких листів відповідачеві не може вважатись своєчасним попередженням підрядником замовника про перевищення кошторису, як цього вимагає частина 4 статті 844 ЦК України, оскільки такі листи були надіслані позивачем лише в кінці вересня 2011 року, в той час, як роботи, за твердженням позивача, вже були виконані та відображені у акті виконаних робіт за вересень 2011 року, від підписання якого відповідач відмовився.

Відповідно до частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім того, рішенням Господарського суду Львівської від 14.03.2012 року у справі №5015/7560/11 за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора поданою в інтересах держави в особі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (відповідач по даній справі) до ВАТ «Львівська ПМК-7» (позивач по даній справі) про стягнення з ВАТ «Львівська ПМК-7» на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» заборгованості по договору №21/07-11/205-11 від 29.07.2011 року встановлено, що в Акті приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року б/н зазначено про виконання більшого обсягу робіт, ніж передбачено договором, хоча таке збільшення, згідно з умовами пункту 6.1. договору, потребувало двостороннього погодження, від якого позивач (ДП «Міжнародний аеропорт «Львів») фактично відмовився, а відповідь на Лист-звернення №235 від 21.09.2011 року не надавалася.

Вказане рішення суду набрало законної сили в порядку, встановленому статтею 85 ГПК України та, у відповідності до статті 124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Згідно приписів частини другої статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, позивачем не подано належних і допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України в підтвердження ініціативи позивача по виконанню більших об'ємів робіт, ніж було обумовлено договором та договірною ціною, а також згоди відповідача на перевищення визначеного договором кошторису, додаткова угода між сторонами щодо змін та доповнень робіт і збільшення договірної ціни не укладалась. Доказів зворотного станом на час розгляду справи сторонами суду не заявлено та не подано.

Відтак, суд дійшов до висновку про безпідставність стягнення з відповідача на користь позивача 622 грн. 07 коп. трьох відсотків річних, 7 630 грн. 02 коп. пені та 1 409 грн. 246 коп. штрафу.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем спростований, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 20, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

28.01.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 31.01.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.