Рішення № 29007955, 01.02.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.01.13р. Справа № 11/5005/9512/2012За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 27 636 497,07 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Бережок С.І., довір. №14-7 від 08.01.13р.;

від відповідача: Добровольський О.В., довір. № 9 від 03.01.13р.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" (далі - відповідач) суму 23 386 254,59 грн. основного боргу, 1 824 538,21 грн. пені, 491 324, 01 грн. 3% річних, 121 660,13 грн. інфляційних, 1 812 720,12 грн. штрафу, а всього 27 636 497,07 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу №14/1853/11 від 28.09.11р.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем виникла у зв'язку з тим, що відповідачу не було вчасно перераховано державні кошти на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що передбачено п.48 ст.9 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" №4647-VІ від 12.04.12р. Крім того, відповідач вказує на часткове погашення заборгованості на суму основного боргу у розмірі 23 386 254,59 грн. та просить зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

28.09.2011 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу №14/1853/11 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п.1.1 Договору).

Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і ст. 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а приписи ст. 526 цього ж кодексу вказують, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що позивачем взяті на себе зобов'язання виконувались належним чином, свідченням чого є наявні у справі акти приймання-передачі і транспортування природного газу за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року на суму 27 896 874,80 грн. (а.с.21-27), тоді як споживачем поставлений газ у спірному періоді в кількості 21 308,337 тисяч кубічних метрів не оплачено в строки передбачені умовами п.6.1 Договору, у зв'язку із чим у відповідача утворилась основна заборгованість в розмірі 23 386 254,59 грн., насамперед, яка підтверджується матеріалами справи.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між тим, відповідачем в ході розгляду спору (після порушення провадження у справі) здійснено погашення спірної суми основної заборгованості, що підтверджується копією наявного в матеріалах справи платіжного доручення №3 від 11.12.12р. про сплату заборгованості за природний газ у розмірі 23 386 254,59 грн. (а.с. 70), отже ці грошові зобов'язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст.80 ч.1 п.1-1 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

На підставі умов п. 7.2 Договору та в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 25.11.11р. по 22.10.12р. на суму 1 824 538,21 грн., інфляційні за період з жовтня 2011 по червень 2012 року на суму 121 660,13 грн., 3% річних за період з 25.11.11р. по 22.10.12р. на суму 491 324,01 грн., а також штраф у розмірі 1 812 720, 12 грн., що відображається в розрахунках позивача (а.с.7-8).

Між тим, враховуючи важкий фінансовий стан підприємства, на який посилається відповідач в обґрунтування заяви про зменшення розміру штрафу та пені, господарський суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені та штрафу та стягнути з відповідача в примусовому порядку на користь позивача суму 912 269,11 грн. пені та 906 360,06 грн. штрафу, а у стягненні решти пені та штрафу відмовити.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах №13/5005/4098/2012 від 21.11.12р., №25/242-10 від 11.04.11р.

Заявлені ж до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України), а в силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що за умовами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07. 2011 року.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі.

За умовами ч. 3 ст. 7 цього ж Закону, повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме приписів п. 4.12, у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

За таких обставин, оскільки провадження у справі підлягає припиненню в частині суми 23 386 254,59 грн. основного боргу згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму судового збору в розмірі 54 478,94 грн (п'ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят всім грн. 94 коп.), зарахованого на підставі платіжного доручення №9610 від 22.10.12р. про сплату судового збору в розмірі 64 380,00 грн., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №11/5005/9512/2012.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судового збору в частині задоволених позовних вимог, з урахуванням зменшеної суми пені та штрафу, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Макарова, 32; ЄДРПОУ 32560611) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ЄДРПОУ 20077720) суму 912 269,11 грн. (дев'ятсот дванадцять тисяч двісті шістдесят девять грн. 11 коп.) пені, 121 660,13 грн. (сто двадцять одна тисяча шістсот шістдесят грн. 13 коп.) втрат від інфляційних процесів, 491 324,01 грн. (чотириста дев'яносто одна тисяча триста двадцять чотири грн. 01 коп.) 3% річних, 906 360,06 грн. (дев'ятсот шість тисяч триста шістдесят грн. 06 коп.) штрафу, 9 901,06 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот одна грн. 06 коп.) судового збору.

В частині позовних вимог щодо стягнення суми 23 386 254,59 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Винести ухвалу про повернення з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ЄДРПОУ 20077720) суму судового збору в розмірі 54 478, 94 грн. (п'ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят всім грн. 94 коп.), зарахованого на підставі платіжного доручення №9610 від 22.10.12р. про сплату судового збору в розмірі 64 380,00 грн., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №11/5005/9512/2012.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров