Постанова № 29004687, 29.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа№ 5011-7/16471-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Синиці О.Ф.

при секретарі Царук І.О.

за участю від позивача - не з'явився.

представників сторін: від відповідача - Лабик Р.Р.

розглянувши Приватного акціонерного товариства

апеляційну скаргу "Українська охоронно-страхова компанія"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 12.12.2012 року.

у справі № 5011-7/16471-2012 (суддя: Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Страхова компанія "Універсальна"

до Приватного акціонерного товариства

"Українська охоронно-страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу

11582,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.12.2012 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, Солом'янський район, вул. Борщагівська, будинок 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, будинок 48А, код ЄДРПОУ 20113829) 11 582 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог позивача відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 29.01.2013 року представник позивача не з'явився про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2011 року між Закордонець В.В. (далі по тексту - страхувальник) та Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (далі по тексту - страховик, позивач) був укладений Договір № 3020/202/001688 добровільного страхування наземного транспорту (далі за текстом - Договір), за умовами якого був застрахований транспортний засіб марки «Toyoya Avensis», державний номер АВ 8040 ВІ.

Відповідно до Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП - дорожньо - транспортної пригоди за участю транспортного засобу.

З матеріалів справи слідує, що 21.08.2011 року по вул. Ф. Кона, 39, в м. Вінниця, сталося ДТП, в результаті якого зіткнулися застрахований транспортний засіб, яким керувала Закордонець В.В., та транспортний засіб марки «ВАЗ-2109», державний номер АМ 4946 АТ, яким керував Кулик Ю.М., у результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано пошкодження (довідка про ДТП та Акт огляду транспортного засобу від 22.08.2011 року, наявні у матеріалах справи).

Відповідно до Страхового акту від 29.08.2011 року вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу склала 12582,00 грн. (копія страхового акту в матеріалах справи).

У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (копія заяви в матеріалах справи), позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідні страхові акти, видано накази на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові (зазначені документи містяться в матеріалах справи) у розмірі 12 582,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору, однак постановою Ленінського районного суду м. Вінниця від 05.09.2011 року № 3-3858/11, винним у ДТП визнано водія транспортного засобу марки «ВАЗ-2109», державний номер АМ 4946 АТ, Кулик Ю.М., відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність Чорнкий В.М. (власника транспортного засобу марки «ВАЗ-2109», державний номер АМ 4946 АТ) на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» відповідно до Полісу серія АА № 2636361, що в свою чергу є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.

Згідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно Полісу серія АА № 2636361 ліміт відповідальності відповідача по життю та здоров'ю становить 100 000,00 грн., по майну - 50 000,00 грн., франшиза -1 000,00 грн.

Згідно з абзацом 2 пункту 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Спеціальним законом, який застосовується до спірних правовідносин є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", частинами 1, 2 статті 34 якого передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування та протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2011 року за участю представника позивача та учасника ДТП Закордонець В.В. проведено зовнішній огляд пошкодженого автомобіля марки «Toyota Avensis», за результатами якого складено акт.

Як вбачається з матеріалів справи, що страховик виконав своє грошове зобов'язання 05.09.2011 року на підтвердження чого позивач надав суду платіжне доручення № 13879 від 05.09.2011 року на суму 12 582,00 грн.(копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Колегія суддів вважає, що з врахуванням листа Верховного Суду України від 19.07.2011 року, висновок апелянта про необхідність доведення шкоди виключно шляхом авто товарознавчої експертизи не узгоджується з нормами законодавства про страхування.

Встановлення судом першої інстанції розміру матеріального збитку на підставі рахунку станції технічного обслуговування та страхового акту відповідає законодавству України.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в розмірі 11 582,00 грн.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2012 року у справі № 5011-7/16471-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-7/16471-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пашкіна С.А.

Синиця О.Ф.

Повний текст постанови складено 30.01.2013 року.