Рішення № 29004582, 31.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.13 Справа№ 5015/5444/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу», м. Харків

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відокремлений підрозділ «Служба матеріально-технічного постачання» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів

про: стягнення 181 421,91 грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився.

Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу», м. Харків до відповідача - Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відокремлений підрозділ «Служба матеріально-технічного постачання» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів про стягнення 181 421,91 грн.

Ухвалою суду від 27.12.2012 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.01.2013 р.

В судовому засіданні 22.01.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд про задоволення позову.

Від відповідача в канцелярію суду поступив Відзив на позовну заяву № НХ-99 від 22.01.2013р., відповідно до якого ДТГО «Львівська залізниця» позовні вимоги в частині стягнення 150 000,00 грн. основного боргу визнає, та зазначає, що борг перед позивачем не погашено через відсутність фінансування і наявність значеної кредиторської заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності.

Зауважень щодо нарахування 3 % річних в сумі 7 779,45 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 450,00 грн. відповідач не має.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, то відповідач просить суд застосувати визначений ч. 2 ст. 258 ЦК України річний строк позовної давності на стягнення пені, оскільки право на нарахування пені у позивача виникло з 23.03.2011 р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 22.01.2013 р. розгляд справи відкладався.

В судове засідання 30.01.2013 р. сторони явку представників не забезпечили.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутності представників сторін.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

02.02.2010 р. між сторонами у справі було укладено Договір поставки № Л-НХ-1041-НЮ, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність відповідача товар а асортименті та кількості, відповідно до Специфікації № 1 , що є Додатком № 1 до Договору та є його невід'ємною частиною, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар.

На виконання договірних зобов'язань, позивачем згідно Накладної № 005/11-1 від 18.01.2011 р. було поставлено товар - систему контролю та діагностування Доктор-030М на загальну суму 150 000,00 грн. з ПДВ.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується відтиском печатки та підписом повноважного представника Відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в графі отримав на вищевказаній накладній.

У п. 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар проводиться відповідачем не раніше 45 банківських днів після дати поставки товару.

23.02.2012 р. позивач надіслав на адресу відповідача Претензію № 1 про сплату заборгованості в сумі 150 000,00 грн. а також пеню, інфляційні втрати та 3 % річних, всього на суму 169 927,40 грн.

У відповідь на вищевказану претензію відповідач надав Лист № НХ-750 від 07.03.2012 р., в якому вказав, що заборгованість за Договором поставки № Л-НХ-1041-НЮ від 02.02.2010 р. буде сплачена за наявності фінансування. Також відповідач просив позивача не застосовувати штрафних санкцій.

03.07.2012 р. позивач вдруге звернувся на адресу відповідача із Претензією № 2 про сплату заборгованості за отриманий товар, на яку отримав лист відповідача № НХ-2336 від 07.08.2012 р. із відповіддю, аналогічною як у листі № НХ-750 від 07.03.2012 р.

Таким чином, станом на грудень 2012 р. відповідач товару, отриманого згідно Договору поставки № Л-НХ-1041-НЮ від 02.02.2010 р. не оплатив.

За порушення строків оплати товару, позивач на підставі п. 9.4. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що за період з 05.03.2011 р. по 27.11.2012 р. становить 20 192,46 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3 450,00 грн. інфляційних втрат за період з березня 2011 р. по жовтень 2012 р., а також 7 779,45 грн. 3 % річних за 631 день прострочення.

Загальна сума позовних вимог складає 181 421,91 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № Л-НХ-1041-НЮ від 02.02.2010 р., відповідно до умов якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 150 000,00 грн.

Згідно визначення ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 ЦК Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

Як встановив суд, умовами Договору поставки № Л-НХ-1041-НЮ від 02.02.2010 р. передбачено відстрочку оплати товару 45 банківських днів. Отже, оплатити отриманий товар відповідач зобов'язаний був 24.03.2011 р.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов'язань відповідач не виконав - отриманого від позивача товару не оплатив.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних за 631 день прострочення, що становить 7 779,45 грн. підлягають до задоволення повністю.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат слід задоволити частково та стягнути інфляційні втрати за період з квітня 2011 р. по жовтень 2012 р., що становить 1 350.00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, то суд приймає доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності на пред'явлення вказаної вимоги, а відтак в задоволенні позову в цій частині відмовляє.

Згідно визначення ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 194, 216 ГК України, ст.ст. 256, 258, 267, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, Ідентифікаційний код 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу» (61050, м. Харків, вул. Куйбишева, 13, к. 17. Ідентифікаційний код 31438728) 150 000,00 грн. боргу, 1 350.00 грн. інфляційних втрат, 7 779,45 грн. 3 % річних, всього - 159 129,45 грн., 3 182,59 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 20 192,46 грн. пені та 2 100,00 грн. інфляційних в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.02.2013 р.

Суддя Ділай У.І.