Рішення № 2900411, 20.01.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.09 Справа№ 2/142

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Неізвестної Л.Ю., представника відповідача Кречетової Л.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс”, м. Донецьк до Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів про стягнення 2651806 грн. 68 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лемтранс”, м. Донецьк звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів про стягнення 2651806 грн. 68 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 17.12.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 20.01.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість за товар становила 2532450 грн. 39 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано пеню сумі 91382 грн. 59 коп., втрати від інфляції в сумі 16829 грн. 49 коп. та 3% річних в сумі 11144 грн. 21 коп. В судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог у зв’язку з частковою оплатою заборгованості, просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 1707450 грн. 39 коп., пеню сумі 91382 грн. 59 коп., втрати від інфляції в сумі 16829 грн. 49 коп. та 3% річних в сумі 11144 грн. 21 коп.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 1707450 грн. 39 коп., просив зменшити розмір пені у зв’язку з складним фінансовим становищем та відстрочити виконання на два місяці.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

3 червня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №Л/НХ-08787/НЮ. Додатком №1 до цього договору було укладено специфікацію №1.

27 серпня 2008р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору поставки №Л/НХ-08787/НЮ та додатком №2до цього договору специфікацію №2.

За договором поставки №Л/НХ-08787/НЮ зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 27.08.2008р., постачальник (позивач) зобов’язувався поставити та передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар в асортименті та кількості відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до договору) та специфікації №2 (додаток №2 до договору), що є невід’ємними його частинами.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 3223289 грн. 74 коп., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №47789928, актом приймання-передачі від 06.07.2008р., квитанцією про приймання вантажу №45443680, актом приймання-передачі від 29.07.2008р., квитанцією про приймання вантажу №45443757, актом приймання-передачі від 28.08.2008р., квитанцією про приймання вантажу №45443782, актом приймання-передачі від 09.09.2008р.

Пунктом 6.1. договору поставки №Л/НХ-08787/НЮ від 03.06.2008р. передбачено, що оплата за поставлений товар по даному договору проводиться покупцем (відповідачем) протягом 30 банківських днів після дати поставки партії товару.

Відповідно до п. 5.4. договору поставки №Л/НХ-08787/НЮ від 03.06.2008р., датою поставки товару вважається дата відправлення товару, яка підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній. З долучених матеріалів видно, що датою поставки партії товару по квитанціях №47789928 є 06.07.2008р., №45443680 –29.07.2008р., №45443757 –28.08.2008р., №45443782 –09.09.2008р. відповідно.

За вихідним №964 від 23 жовтня 2008р. позивач надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав оплатити 2563470 грн. 94 коп. Відповідач розглянув дану претензію, оплатив частково.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача та відповідача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 2532450 грн. 39 коп.

В судовому засіданні представником позивача була подана заява про зменшення позовних вимог у зв’язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості в сумі 825000 грн. 00 коп., що підтверджується наданими представником відповідача банківськими виписками. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 825000 грн. 00 коп. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 3.3. договору поставки №Л/НХ-08787/НЮ від 03.06.2008р., у разі порушення строків оплати покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 91382 грн. 59 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 16829 грн. 49 коп. та 3% річних в розмірі 11144 грн. 21 коп.

Відповідно до ст. 552 ЦК України, ст. 233 ГК України, суд може зменшити розмір штрафних санкцій за наявності істотних обставин. Представник позивача подав клопотання про зменшення розміру нарахованої пені у зв’язку з складним фінансовим становищем, подав відповідні докази на підтвердження обставин, на які він посилається. Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про необхідність задоволення такого клопотання та зменшення розміру нарахованої пені на 50%.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 1707450 грн. 39 коп. основного боргу, 45691 грн. 29 коп. пені, 16829 грн. 49 коп. втрат від інфляції та 1118 грн. 94 коп. 3% річних. В частині стягнення основного боргу в розмірі 825000 грн. 00 коп. провадження припинити.

Стосовно заявленого клопотання про відстрочення виконання рішення, то враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, суд приходить до висновку про доцільність розстрочення виконання судового рішення наступним чином: 450000 грн. 00 коп. основного боргу до 31.01.2009р., 1257450 грн. 39 коп. основного боргу до 28.02.2009р., 45691 грн. 29 коп. пені, 16829 грн. 49 коп. втрат від інфляції та 1118 грн. 94 коп. 3% річних, 25618 грн. 00 коп. судових витрат до 31.03.2009р.

Оскільки спір виник з вини відповідача, заборгованість оплачено частково після звернення позивача з позовом до суду, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів, вул. Гоголя, 1 (ідентифікаційний код 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс”, м. Донецьк, вул. Артема, 7 (ідентифікаційний код 30600592) 1707450 грн. 39 коп. боргу, 45691 грн. 29 коп. пені, 16829 грн. 49 коп. втрат від інфляції, 11144 грн. 21 коп. 3% річних, 25500 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з ростроченням виконання рішення наступним чином:

- 450000 грн. 00 коп. основного боргу до 31.01.2009р.;

- 1257450 грн. 39 коп. основного боргу до 28.02.2009р.;

- 45691 грн. 29 коп. пені, 16829 грн. 49 коп. втрат від інфляції та 1118 грн. 94 коп. 3% річних, 25618 грн. 00 коп. судових витрат до 31.03.2009р.

3. В частині стягнення основного боргу в розмірі 825000 грн. 00 коп. провадження припинити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.