Вирок № 29003879, 01.02.2013, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 1510/8452/12

Провадження № 1-кп/500/4/13

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

ВИРОК

Іменем України

01 лютого 2013 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого -судді Яковенка І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Ткачової В.В.,

прокурора Купцова І.П.,

обвинувачених: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

потерпілих: ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

представника

цивільного позивача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі Одеської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, що народився ІНФОРМАЦІЯ_6 року, уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, росіянина, із середньою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

раніше судимого:

16.05.2008 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, в силу ст. 75 КК України з випробуванням строком на 1 рік;

13.05.2009 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317, ст. 70 КК України, в силу ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_7 року, уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, росіянина, із середньою спеціальною освітою, працюючого за наймом, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

раніше судимого:

15.08.2006 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, в силу ст. 75 КК України з випробуванням строком на 2 роки;

11.04.2008 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст. 307 КК України, в силу ст. 71 КК України до 5 років 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією майна,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

1. 05 травня 2012 року, приблизно о 12:00 годині, більш точний час встановити не надалось можливим, ОСОБА_1, умисно, з метою крадіжки чужого майна через вікно проник до кафе «ІНФОРМАЦІЯ_8», що згоріло, розташованого по АДРЕСА_3, та таємно викрав:

- зовнішній блок кондиціонера «Декер»вартістю 5 000 грн.;

- пивний кег алюмінієвий ємністю 50 л. вартістю 1 200 грн.;

- мішка, не маючого матеріальної цінності, завдавши матеріальну шкоду ОСОБА_7 на загальну суму 6 200 грн., після чого з викраденим зник з місця злочину.

2. У середині липня 2012 року, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, приблизно о 14:00 годині, ОСОБА_1 умисно, діючи повторно, за попередньою змовою з невстановленою особою, з метою крадіжки чужого майна з неогородженої дачної ділянки АДРЕСА_4, таємно викрали металевий котел вагою 160 кг. за ціною 2,10 грн. за 1 кг., чим завдали матеріальну шкоду ОСОБА_3 на суму 336 грн.

3. 09 серпня 2012 року, приблизно о 12:00 годині, ОСОБА_1 умисно, діючи повторно, з метою викрадення чужого майна, через отвір в решітці проник у приміщення спортивного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_9», розташованого по АДРЕСА_5, та таємно викрав:

- мобільний телефон марки «Нокіа 5130»із зарядним пристроєм ціною 500 грн. та флеш-картою на 8 Гб вартістю 120 грн.;

- мобільний телефон марки «Нокіа С-01»із зарядним пристроєм вартістю 300 грн., сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар»вартістю 30 грн. з грошима на рахунку у сумі 10 грн., навушниками вартістю 50 грн., флеш-карткою на 2 Гб вартістю 60 грн.;

- чохол для мобільного телефону вартістю 100 грн., чим завдав матеріальну шкоду ОСОБА_4 на загальну суму 1 170 грн.,

а також таємно викрав:

- 3 сітки для бадмінтону вартістю 80 грн. кожна на суму 240 грн.;

- 6 акумуляторів для електропровідних дитячих машин вартістю 95 грн. кожний на суму 570 грн., чим завдав матеріальну шкоду ОСОБА_9 на загальну суму 810 грн., а взагалі таємно викрав майна на загальну суму 1 980 грн., після чого з місця злочину зник.

4. 03 вересня 2012 року, приблизно о 15:00 годині, ОСОБА_1 умисно, діючи повторно, за попередньою змовою з невстановленою особою, з метою викрадення чужого майна проникли в кухню, розташовану на подвір'ї будинку АДРЕСА_6, звідки таємно викрали:

- чавунну сковороду вартістю 50 грн.;

- чавунний казан на 30 л. вартістю 300 грн.;

- подрібнювач для винограду вартістю 250 грн.;

- двохкамфорову газову плиту вартістю 50 грн.;

- пральну машинку в неробочому стані вартістю 50 грн.;

- пічні дверцята вартістю 100 грн.;

- 2 алюмінієвих каструлі вартістю по 50 грн. кожна на суму 100 грн., чим завдали матеріальну шкоду ОСОБА_10 на загальну суму 900 грн., після чого з місця злочину зникли.

5. 07 вересня 2012 року, приблизно о 16:00 годині, ОСОБА_1 умисно, діючи повторно, з метою крадіжки чужого майна, шляхом злому дверей проник у приміщення учбово-курсового комбінату ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», розташованого по вул. Червонофлотській, 2 в м. Ізмаїлі Одеської області, та таємно викрав:

- три радіатори з десяти секцій вартістю 480 грн. кожний на суму 1 440 грн.;

- чавунну ванну вартістю 350 грн., чим завдав матеріальну шкоду ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» на суму 1 790 грн., після чого з місця злочину зник.

6. 07 вересня 2012 року, приблизно о 18:30 годині, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2, умисно, повторно, з метою вчинення крадіжки чужого майна, проникли через незамкнуті двері у приміщення учбово-курсового комбінату ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», розташованого по вул. Червонофлотській, 2 в м. Ізмаїлі Одеської області, звідки намагались таємно викрасти радіатор з десяти секцій вартістю 480 грн., однак не довели злочинний намір до кінця, оскільки були затримані охороною порту на місці злочину.

7. В кінці вересня 2012 р., приблизно о 14:00 годині, більш точну дату встановити не надалось можливим, ОСОБА_1 умисно, діючи повторно, з метою крадіжки чужого майна, через отвір в решітці, проник у підвальне приміщення, розташоване у будинку АДРЕСА_7, та таємно викрав:

- два електроавтомати для освітлення вартістю 60 грн. кожний;

- віконний вентилятор «Вітерок»вартістю 60 грн., чим завдав матеріальну шкоду ОСОБА_5 на загальну суму 180 грн., після чого з місця події зник.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю визнали себе винними в обсязі пред'явлених їм обвинувачень. В ході судового розгляду вони детально розповіли про обставини злочинів та щиро розкаялися в їх вчиненні, не піддавши сумніву обставини справи, викладені в обвинувальному акті. Обвинувачений ОСОБА_1 також повністю визнав цивільний позов ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» про стягнення з нього 1 790 грн. матеріальної шкоди та не оспорював його розмір.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що злочини він вчиняв при вище описаних обставинах. Він повністю згодний з обсягом та вартістю викраденого майна. Викрадене майно він продавав, а гроші витрачав на власні потреби, оскільки на час вчинення злочинів він був наркозалежним. Замах на крадіжку вони із ОСОБА_2 вчинили за його пропозицією та на місці вчинення злочину вони були затриманні охороною порту.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що замах на крадіжку він вчинив спільно із ОСОБА_1 за пропозицією останнього, під час вчинення замаху вони були затриманні охороною порту.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї вини в обсязі пред'явлених їм обвинувачень, а також те, що вони не піддавали сумніву обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинувачених, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження. У зв'язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, допитом потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, поясненнями представника цивільного позивача ОСОБА_6, а також дослідженням доказів, що стосуються осіб обвинувачених. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх вина в повному обсязі також підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що в неї є дачна ділянка, на яку вона приходить кожного дня. На території вказаної ділянки знаходився котел. В один з днів вона прийшла на дачу і виявила відсутність її котла, а поблизу дачі побачила сліди від автомобіля. Обвинуваченого ОСОБА_1 до цього раніше не знала та з ним не була знайома.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що в серпні 2012 року він працював касиром в спортивному комплексі. 09 серпня 2012 року він придбав мобільний телефон та залишив його заряджатися в приміщенні складу, а колу знов зайшов туди, то виявив зникнення двох його мобільних телефонів, заряджаючого пристрою та чохлу для телефону. Також потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що один мобільний телефон марки «Нокія С-01»йму повернули співробітники міліції.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що йому подзвонили співробітники міліції та повідомили, що відбулася крадіжка його майна. Коли він прийшов до міліції, йому повернули вентилятор.

Представник цивільного позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні цивільний позов ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» про стягнення зі ОСОБА_1 1 790 грн. підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі.

Таким чином, суд вважає, що зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для постановлення обвинувального вироку.

Тому, суд вважає доведеною винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні ними злочинів, та кваліфікує дії:

- ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб; за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення; та за ч. 3 ст.15 ч. 3 ст. 185 КК України як замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, яке особа не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі, не вчинивши при цьому усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця;

- ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України як замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за попердньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, яке особа не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі, не вчинивши при цьому усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також ступінь участі кожного з обвинувачених у вчиненні злочину.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості та тяжкі злочини.

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем проживання дільничним інспектором міліції характеризуються позитивно.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

До обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд відносить рецидив злочинів. Суд не може визнати таку обставину як вчинення злочину відносно особи похилого віку такою, що обтяжує покарання ОСОБА_1, про що зазначено в обвинувальному акті, оскільки він не знав, що майно, що ним викрадене у потерпілої ОСОБА_3, належить особі похилого віку, як він так і потерпіла ОСОБА_3 пояснили, що до вчинення крадіжки вони не були знайомі.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що винним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно для їх виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Вказані обставини справи дають підстави суду визначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в силу ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань.

При призначенні покарання винному ОСОБА_1 суд враховує те, що він вчинив злочини протягом невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 вересня 2009 р., яким він був засуджений за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України, в силу ст. 71 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі, від відбування якого він був звільнений в силу ст. 81 КК України умовно-достроково на одинадцять місяців та двадцять сім днів.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що в силу ч. 4 ст. 81 КК України ОСОБА_1 слід призначити покарання за правилами, передбаченими ст. ст. 71, 72 КК України, тобто за сукупністю вироків.

Таким чином, в силу ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України ОСОБА_1 із не відбутої ним частини покарання у вигляді одинадцяти місяців та двадцяти семи днів позбавлення волі, призначеного йому за попереднім вироком, слід частково приєднати до покарання, призначеного за даним вироком, три місяці позбавлення волі.

Також приймаючи до уваги вищезазначені обставини страви, а саме те, що ОСОБА_2 вчинив замах на злочин, внаслідок якого фактично не було заподіяно шкоди правам та інтересам власника майна, те, що він щиро розкаявся у його вчиненні, активно сприяв у його розкритті, його меншу ступінь участі і роль у вчиненні спільного замаху на злочин, його особу, позитивну характеристику з місця проживання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично був затриманий 17 жовтня 2012 року, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування, та досі утримується під вартою, у зв'язку із тим, що 19 жовтня 2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З метою забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 залишити без змін -у вигляді взяття під варту. У зв'язку з цим строк покарання ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту фактичного його затримання, а саме з 17 жовтня 2012 року.

Суд також вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 залишити без змін -у вигляді підписки про невиїзд.

При вирішенні питання про запобіжні заходи відносно обвинувачених суд приймає до уваги положення п. 9 Розділу ХІ «Перехідні положення»КПК України.

При вирішенні цивільного позову, пред'явленого ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 1 790 грн., в якості відшкодування завданої злочином майнової шкоди, суд керується положеннями ст. 1166 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, із вказаної норми права випливає, що майнову шкоду, завдану цивільному позивачу ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», повинен відшкодувати обвинувачений ОСОБА_1, який вчинив злочин, в результаті якого і виникла у цивільного позивача майнова шкода, його вина повністю доведена вищенаведеними доказами, які були досліджені судом.

Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 таємно викрав майно, що належить ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»вартістю 1 790 грн.

Тому, враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також встановлені судом обставини справи, цивільний позов ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 1 790 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі. Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні цивільний позов ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»визнав повністю.

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375,

п. 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки один місяць;

- за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді позбавлення волі строком на три роки три місяці.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 із невідбутої ним частини покарання у вигляді одинадцяти місяців та двадцяти семи днів позбавлення волі за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2009 року частково приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, три місяці позбавлення волі, та остаточно ОСОБА_1 визначити покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за ч. 3 ст.15 ч. 3 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі, запобіжні заходи, обрані: щодо ОСОБА_1 у вигляді взяття під варту та щодо ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд, до набрання вироком законної сили вважати продовженими.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 17 жовтня 2012 року, зарахувавши таким чином в строк його покарання строк тримання його під вартою з 17 жовтня 2012 року до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту виконання вироку, іспитовий строк -з моменту проголошення вироку, а саме з 01 лютого 2013 року.

Цивільний позов ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» задовольнити в повному обсязі. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» (р/р 260020153192 в філії АТ «Укрексімбанк»в м. Ізмаїл, МФО 328629, ЄДРПОУ 01125815) 1 790 (одну тисячу сімсот дев'яносто) гривень в якості відшкодування майнової шкоди.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженими ОСОБА_1, що перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко