Постанова № 29003655, 25.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/15205/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., при секретарі судового засідання -Шайді О.В., за участю: представників позивача - представника відповідача - Коваль І.О., Шевченко М.І., Духневич Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ОБ'ЄДНАННЯ «ОРБІТА» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002532304 від 13.11.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2012 року Закрите акціонерне товариство «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ОРБІТА» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002532304 від 13.11.2012 року.

Вимоги свої позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ОБ'ЄДНАННЯ «ОРБІТА» відповідачем були зроблені протиправні висновки щодо наявності встановлених порушень вимог чинного законодавства. Так, на підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення № 0000012250 від 31.08.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі: за основним платежем в сумі - 582 396, 00 грн. та штрафних санкцій - 138 724, 00 грн., на загальну суму - 721 120, 00 грн. Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував його до Державної податкової служби у Дніпропетровській області, за результатами розгляду даної скарги відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002532304 від 13.11.2012 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання Закритого акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ОБ'ЄДНАННЯ «ОРБІТА» з податку на додану вартість на суму основного платежу - 532 437, 00 грн., штрафних санкцій - 126 064, 00 грн. Відповідач також оскаржив останнє до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 06.12.2012 року № 6695/0/61-12/10-2115 оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено в силі, а скарга позивача - без задоволення. Як зазначив позивач, Закрите акціонерне товариство «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ОРБІТА» частково визнало податкове повідомлення-рішення

від 13.11.2012 року № 0002532304 на суму 32 443, 00 грн. - за основним платежем та 1 066, 00 грн. - за штрафними санкціями. Причому вказані суми були сплачені до Державного бюджету України в повному обсязі та належним чином.

Просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0002532304 від 13.11.2012 року в частині збільшення суми податку на додану вартість на суму 499 994, 00 грн. - за основним платежем, а саме: за січень 2010 року в сумі - 72 500, 00 грн., за лютий 2010 року в сумі - 74 167, 00 грн., за березень 2010 року в сумі - 50 000, 00 грн., за квітень 2010 року в сумі - 50 000, 08 грн., за травень 2010 року в сумі - 76 600, 00 грн., за червень 2010 року в сумі - 75 227, 00 грн., за липень 2010 року в сумі - 101 500, 00 грн., та штрафних санкцій у розмірі - 124 998, 00 грн., на загальну суму - 624 992, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002532304 від 13.11.2012 року є винесеним правомірно. Адже за результатами проведеної перевірки були встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності формування податкового кредиту. А саме: проведені позивачем нікчемні правочини з Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС+», Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДМОНОПОЛІЯ», Закритим акціонерним товариством «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИМ ОБ'ЄДНАННЯМ «ОРБІТА» стали підставою заниження податку на додану вартість на загальну суму - 582 396, 00 грн. Крім того, висновки відповідача ґрунтуються на Акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС+» від 25.03.2011 року № 864/23-02/32197066, за результатами якої не було підтверджено у останнього податковий кредит з податку на додану вартість. Також відповідачем було встановлено несвоєчасне надання декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року. Тому, перевірку позивача було проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, а висновки, зроблені за результатами даної перевірки є правомірними. За результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 31.08.2012 року № 0000012250 Державною податковою службою у Дніпропетровській області його було скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 49 959, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 12 490, 00 грн. та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 13.11.2012 року № 0002532304, яке було залишено без змін Державною податковою службою України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 18.06.2012 року по 16.07.2012 року відповідачем було проведено планову документальну виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ОБ'ЄДНАННЯ «ОРБІТА» (код ЄДРПОУ - 30540020) (далі - ЗАТ «НВО «ОРБІТА») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року.

Вказану перевірку було проведено на підставі направлень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 18.06.2012 року № 365/22-5, № 373/22-5, № 367/22-5 та № 366/22-5, відповідно до наказу від 28.05.2012 року № 368. Дані направлення були пред'явлені позивачу - 18.06.2012 року, копія наказу була вручена - 08.06.2012 року. Перевірку проведено з відома директора та головного бухгалтера ЗАТ «НВО «ОРБІТА».

Так, згідно ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до вказаного Акту перевірки позивачем були зроблені висновки щодо встановлених порушень вимог податкового законодавства, а саме:

- порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, пп. б) п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідачем було занижено податок на додану вартість на суму 582 396, 00 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 72 500, 00 грн., за лютий 2010 року в сумі 74 167, 00 грн., за березень 2010 року в сумі 50 000, 00 грн., за квітень 2010 року в сумі 99 959, 00 грн., за травень 2010 року в сумі 76 600, 00 грн., за червень 2010 року в сумі 75 227, 00 грн., за липень 2010 року в сумі 102 658, 00 грн., за грудень 2010 року в сумі 3 101, 00 грн., за січень 2011 року в сумі 14 150, 00 грн., за лютий 2011 року в сумі 14 034, 00 грн.;

- абз. а) пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлено несвоєчасне надання декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року;

- пп. 14.1.56, пп. 14.1.180 п. 14 ст. 14, п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1, п. 168.3, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з сум виплати фізичній особі, що призвело до заниження податку з доходу фізичних осіб у сумі 1 411, 80 грн.;

- пп. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020, а саме: при заповненні та наданні до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкових розрахунків за ф. № 1 ДФ за 1 квартал 2011 року відображено дані не у повному обсязі.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2012 року № 0000012250, яким збільшено суму грошового зобов'язання Закритого акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ОБ'ЄДНАННЯ «ОРБІТА» з податку на додану вартість за основним платежем - в сумі 582 396, 00 грн., та нараховані штрафні санкції - 138 724, 00 грн.

Відповідач не погодився із висновками позивача, викладеними в Акті перевірки, тому ним були направлені заперечення на Акт перевірки від 23.07.2012 року № 1949/225/30540020. Також позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 31.08.2012 року № 0000012250 до Державної податкової служби у Дніпропетровській області. За результатами розгляду даної скарги Державною податковою службою у Дніпропетровській області було прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2012 року № 0000012250 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 49 959, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 12 490, 00 грн.

Відповідно до вказаного рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2012 року № 0002532304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 532 437, 00 грн. - за основним платежем та 126 064, 00 грн. - штрафних санкцій.

Проте, позивач також не погодився із винесеним податковим повідомленням-рішенням від 13.11.2012 року № 0002532304, тому оскаржив його до Державної податкової служби України. За результатами розгляду якої Державною податковою службою України було залишено в силі податкове повідомлення-рішення від 13.11.2012 року № 0002532304 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Після отримання вищевказаного рішення Державної податкової служи України позивач частково визнав податкове повідомлення-рішення від 13.11.2012 року № 0002532304, а саме: в частині на суму 32 443, 00 грн. - за основним платежем (липень 2010 року - 1 158, 00 грн., грудень 2010 року - 3 101, 00 грн., січень 2011 року - 14 150, 00 грн., лютий 2011 року - 14 034, 00 грн.) та штрафних санкцій на суму 1 066, 00 грн., які були сплачені позивачем до Державного бюджету України, а в іншій частині, а саме: в частині збільшення суми податку на додану вартість на суму 499 994, 00 грн. - за основним платежем, а саме: за січень 2010 року в сумі - 72 500, 00 грн., за лютий 2010 року в сумі - 74 167, 00 грн., за березень 2010 року в сумі - 50 000, 00 грн., за квітень 2010 року в сумі - 50 000, 08 грн., за травень 2010 року в сумі - 76 600, 00 грн., за червень 2010 року в сумі - 75 227, 00 грн., за липень 2010 року в сумі - 101 500, 00 грн., та штрафних санкцій у розмірі - 124 998, 00 грн., на загальну суму - 624 992, 00 грн. - оскаржує в судовому порядку.

Так, судом встановлено, що 28.12.2009 року між ЗАТ «НВО «ОРБІТА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДМОНОПОЛІЯ» (далі - ТОВ «БУДМОНОПОЛІЯ») було укладено договір № 076-БР на виконання будівельних робіт, відповідно до якого ЗАТ «НВО «ОРБІТА» доручає, а ТОВ «БУДМОНОПОЛІЯ» зобов'язується виконати ремонтно-відновлювальні та будівельні роботи приміщень 318-320, 332, 333 корп. 01, розташованого за адресою: вул. Панікахи, 2 для здавання в оренду. На підтвердження повного виконання умов укладеного договору позивачем було надано суду, зокрема, копії акту № 1 прийому виконаних підрядних робіт за січень 2010 року, податкової накладної від 29.01.2010 року № 2901369, видану ТОВ «БУДМОНОПОЛІЯ».

02.02.2010 року між ЗАТ «НВО «ОРБІТА» та ТОВ «БУДМОНОПОЛІЯ» було укладено договір № 078-БР на виконання будівельних робіт, відповідно до умов якого ЗАТ «НВО «ОРБІТА» доручає, а ТОВ «БУДМОНОПОЛІЯ» зобов'язується виконати ремонтно-відновлювальні та будівельні роботи приміщень корп. 11, розташованого за адресою: вул. Панікахи, 2 для задавання в оренду. На підтвердження виконання умов вказаного договору його сторонами позивачем було надано суду, зокрема, копію акту прийому-передачі робіт (послуг), копію акту № 1 прийому виконаних будівельних робіт за лютий 2010 року, копію податкової накладної від 26.02.2010 року № 2602369, виданої ТОВ «БУДМОНОПОЛІЄЮ».

05.03.2010 року між ЗАТ «НВО «ОРБІТА» та ТОВ «БУДМОНОПОЛІЯ» було укладено договір № 079-БР на виконання будівельних робіт, відповідно до якого ЗАТ «НВО «ОРБІТА» доручає, а ТОВ «БУДМОНОПОЛІЯ» зобов'язується виконати ремонтно-відновлювальні та будівельні роботи приміщень № 205-207, 209-211, 220-224, 232 корп. 01, розташованого за адресою: вул. Панікахи, 2 для здавання в оренду. На підтвердження повного виконання умов вказаного договору між сторонами, позивачем було надано суду копію акту прийому-передачі, копію акту № 1 прийому виконаних будівельних робіт за березень 2010 року, копію податкової накладної від 30.03.2010 року № 300310.

05.04.2010 року, 26.04.2010 року, 02.07.2010 року між ЗАТ «НВО «ОРБІТА» та ТОВ «БУДМОНОПОЛІЯ» були укладені договори на виконання будівельних робіт за № 081-БР, № 083-БР, № 087-БР. Контрагенти виконали умови вказаних договорів в повному обсязі та на підтвердження реальності проведених господарських операцій позивачем були надані суду копії акту прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року, податкової накладної від 30.04.2010 року № 0430234, акту № 1 прийому виконаних будівельних робіт за травень 2010 року, податкової накладної від 31.05.2010 року № 0531234, акту прийому виконаних будівельних робіт за липень 2010 року, податкової накладної від 30.07.2010 року № 0730234, копії платіжних доручень від 17.11.2010 року № 629, від 22.11.2010 року № 652.

24.05.2010 року між ЗАТ «НВО «ОРБІТА» та ТОВ «БУДМОНОПОЛІЯ» було укладено договір № 085-БР на виконання будівельних робіт, відповідно до якого ЗАТ «НВО «ОРБІТА» доручає, а ТОВ «БУДМОНОПОЛІЯ» зобов'язується виконати ремонтно-відновлювальні та будівельні роботи приміщень № 305-308, 314, 315, 325-330 третього поверху корп. 01, розташованого за адресою: вул. Панікахи, 2 для здавання в оренду. На підтвердження повноти виконання умов вказаного договору позивачем було надано суду копії акту прийому виконаних будівельних робіт за червень 2010 року, податкової накладної від 30.06.2010 року № 3006369.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем під час виконання операцій з придбання послуг ЗАТ «НВО «ОРБІТА» у ТОВ «АЛЬЯНС+» ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України ґрунтуються на тому, що вказаний правочин не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства. А тому ЗАТ «НВО «ОРБІТА» безпідставно включено до складу податкового кредиту липня 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 101 500, 00 грн. в результаті нікчемного правочину по ланцюгу, а саме: операції з придбання робіт з ремонту офісу у ТОВ «АЛЬЯНС+» за липень 2010 року.

Проте, подібні висновки відповідача є протиправними, адже ґрунтуються на не перевірених даних, встановлених в акті документальної невиїзної перевірки по підприємству ТОВ «АЛЬЯНС+» від 25.03.2011 року № 864/23-02/32197066.

Так, згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Тобто, відповідач не дослідив відповідні первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції та передчасно зробив висновки щодо нікчемності укладених правочинів.

Крім того, відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Таким чином, висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів між контрагентами є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Крім того, посилання відповідача в своєму акті перевірки на відсутність у ТОВ «АЛЬЯНС+» трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини, обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності також не можуть братися до уваги, адже не є підставою для подібних висновків. Також відповідач у своєму акті перевірки зробив висновки щодо не підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість між ТОВ «АЛЬЯНС+», сформованого від ТОВ «БЕСТ-КОНСАЛТИНГ», щодо відсутності об'єкта оподаткування по операціях з продажу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «АЛЬЯНС+» підприємцями-покупцями, щодо того, що ЗАТ «НВО «ОРБІТА» є вигодонабувачем робіт, отриманих від ТОВ «АЛЬЯНС+» в липні 2010 року. Проте, вони є такими, що не знайшли свого підтвердження.

Так, згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення правовідносин між сторонами), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, позивачем були надані суду належні документи на підтвердження правомірності віднесення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, невизнання відповідачем податкових кредитів, зокрема: ТОВ «БУДМОНОПОЛІЯ» за січень 2010 року в сумі 72 500, 00 грн., лютий 2010 року в сумі 74 166, 67 грн., березень 2010 року в сумі 50 000, 00 грн., червень 2010 року в сумі 75 227, 00 грн.; ТОВ «АЛЬЯНС+» за травень 2010 року в сумі 76 600, 00 грн., ґрунтувалось на тому, що позивачем не було надано до перевірки податкові накладні, видані цими підприємствами.

Судом встановлено, що листами від 21.05.2012 року № 97, 24.05.2012 року № 103 позивач повідомляв відповідача про те, що на підприємстві повністю відсутня первинна бухгалтерська та податкова документація, адже знаходиться вона у старшого слідчого СВ ПМ СДПІ Корнєєва Є.В. Проте, відповідач не звернув уваги на дані факти. Так, позивач разом зі скаргою до Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 05.09.2012 року надав відповідні податкові накладні, а саме: по взаємовідносинах з ТОВ «БУДМОНОПОЛІЯ» № 2901369 від 29.01.2010 року, № 2602369 від 26.02.2010 року, № 300310 від 30.03.2010 року, № 3006369 від 30.06.2010 року; по взаємовідносинах з ТОВ «АЛЬЯНС+» податкова накладна № 0531234 від 31.05.2010 року. Тим більш відповідно до самого акту перевірки, документальна планова виїзна перевірка була проведена відповідачем на підставі первинних документів, наданих старшим слідчим СВ МП Корнєєвим Є.В., згідно листа № 10177/7/09-10 від 15.06.2012 року та роздруківок по бухгалтерських рахунках 631, 361, які залишились на підприємстві з резервної копії. Тобто, перевірку було проведено на підставі первинних документів, наданих старшим слідчим Корнєєвим Є.В.

Отже, висновки відповідача, викладені в Акті перевірки є такими, що не ґрунтуються на первинних документах та не відповідають дійсності, зробивши висновок про нікчемність правочинів він не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 ст. 5 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З аналізу ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинний на момент виникнення правовідносин між сторонами) та ст. 20 Податкового кодексу України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Крім того вказана перевірка була проведена з порушенням норм чинного законодавства, а зроблені висновки не ґрунтуються на фактичних доказах.

Отже, законом не передбачена можливість визначення контролюючою установою правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Так, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Враховуючи часткове визнання позивачем податкового повідомлення-рішення № 0002532304 від 13.11.2012 року в частині на суму 32 443, 00 грн. - за основним платежем (липень 2010 року - 1 158, 00 грн., грудень 2010 року - 3 101, 00 грн., січень 2011 року - 14 150, 00 грн., лютий 2011 року - 14 034, 00 грн.) та штрафних санкцій на суму 1 066, 00 грн., які були сплачені позивачем до Державного бюджету України, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог Закритого акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ОБ'ЄДНАННЯ «ОРБІТА» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0002532304 від 13.11.2012 року в частині щодо збільшення суми податку на додану вартість на суму 499 994, 00 грн. - за основним платежем, а саме: за січень 2010 року в сумі - 72 500, 00 грн., за лютий 2010 року в сумі - 74 167, 00 грн., за березень 2010 року в сумі - 50 000, 00 грн., за квітень 2010 року в сумі - 50 000, 08 грн., за травень 2010 року в сумі - 76 600, 00 грн., за червень 2010 року в сумі - 75 227, 00 грн., за липень 2010 року в сумі - 101 500, 00 грн., та штрафних санкцій у розмірі - 124 998, 00 грн., на загальну суму - 624 992, 00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ОБ'ЄДНАННЯ «ОРБІТА» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002532304 від 13.11.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0002532304 від 13.11.2012 року в частині збільшення суми податку на додану вартість на суму 499 994, 00 грн. - за основним платежем, а саме: за січень 2010 року в сумі - 72 500, 00 грн., за лютий 2010 року в сумі - 74 167, 00 грн., за березень 2010 року в сумі - 50 000, 00 грн., за квітень 2010 року в сумі - 50 000, 08 грн., за травень 2010 року в сумі - 76 600, 00 грн., за червень 2010 року в сумі - 75 227, 00 грн., за липень 2010 року в сумі - 101 500, 00 грн., та штрафних санкцій у розмірі - 124 998, 00 грн., на загальну суму - 624 992, 00 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 30.01.2013 року.

Суддя А. Ю. Рищенко