Постанова № 29003518, 23.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2013 року № 2а-16251/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Клименко О.М., Ящук Ю.О., представника відповідача Шаповалова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм-93»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2012р. №0001672220.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012р. №0001672220.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

При цьому позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також позивач стверджує, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сейм-93» (код ЄДРПОУ 21546513) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Сучасні системи» (код ЄДРПОУ 37240896) за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., за результатами якої складено Акт від 07.05.2012 №80/1-22-20-21546513 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року на загальну суму 478081,00грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012р. №0001672220, яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість - 597 601, 25 грн., з яких - 478081,00 грн. за основним платежем - 119520,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки, під час перевірки Додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року встановлено, що ТОВ «Сейм-93» в жовтні 2011 року мало взаємовідносини з ТОВ «Сучасні системи».

Також, в акті перевірки зазначено, що працівниками ДПІ у Печерському районі м.Києва було складено акт від 26.01.2012р. №263/23-4/37240896 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сучасні системи» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.06.11р. по 31.10.11р. Даним актом встановлено, що ТОВ «Сучасні системи» мало взаємовідносини з ТОВ «ДЛЛ Топ Консалтінг» в червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2011 року. Відповідно до акту, ТОВ «ДЛЛ Топ Консалтінг» не декларувало свої податкові зобов'язання та не подавало декларації з податку на додану вартість та додатку №5 з грудня 2010р. Станом на дату складання акту перевірки ТОВ «ДЛЛ Топ Консалтінг» мало стан 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Також, не було встановлено факт передачі товарів (послуг) від ТОВ «Сучасні системи» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих первинних документів.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що операції по купівлі-продажу між ТОВ «Сейм-93» та ТОВ «Сучасні системи» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Суд із зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо її змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає таке:

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з даним контрагентом були укладені договори на виконання електромонтажних робіт, а саме: договір №17/10/11-С від 17.10.2011р., договір №06/10/11-С від 06.10.2011р., договір №18/10/11-С від 18.10.2011р., договір №03/10/11-С від 03.10.2011р., договір №04/10/11-С від 04.10.2011р., договір №05/10/11-С від 05.10.2011р.На виконання даних договорів були оформлені первинні документі, а саме податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат.

Враховуючи вищенаведене, за вищезазначеними договорами позивачем були отримані послуги з виконання електромонтажних робіт. Дані послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг (товару) також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності, зокрема, офісно-житлові будинки, в яких проводились електромонтажні роботи прийняті в експлуатацію після завершення його будівництва та передані замовникам будівництва.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Крім того, суд в ході судового розгляду справ витребовував від Головного слідчого управління Державної податкової служби України вилучені бухгалтерські документи позивача за 2008-2012р. згідно протоколу обшуку та огляду від 28.02.2012р. ГВПМ у Шевченківському р-н м.Києва. Проте, на вимоги ухвали Головним слідчим управлінням Державної податкової служби України вищевказані документи надані не були.

Судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 07.05.2012 № 80/1-22-20-21546513 на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Сучасні системи» з висновку акта перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби №0001672220 від 22.05.2012р.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян