Постанова № 29003491, 24.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року № 2а-9580/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника відповідача Різник Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Перемишлянський приладобудівний завод «Модуль» до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції (Перемишлянське відділення) Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Відкрите акціонерне товариство «Перемишлянський приладобудівний завод «Модуль» звернулося до суду з позовом до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції (Перемишлянське відділення) Львівської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 року №0002551521.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, оскільки відповідно до п.114.1 ст. 114 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі - ПК України) граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених статтею 102 цього Кодексу. Статтею 102 ПК України встановлено строк давності 1095 днів. Також зазначив, що зі змісту акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення випливає, що затримка з оплати штрафних санкцій становить 2160 днів, відтак вважає, що податковий орган повинен був застосувати строки давності, а не виносити податкове повідомлення - рішення. На цій підставі просить позов задовольнити.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов від 14.12.2012р. №10054/10/10-0027/1348, вх. №50273 від 17.12.2012р., в якому проти позову заперечив, просить суд відмовити у задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що штрафні санкції ВАТ «Перемишлянський приладобудівний завод «Модуль» були застосовані на підставі п.126.1 ст.126 ПК України, яка передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, та у у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів. Вважає, що до позивача застосовано штрафні санкції відповідно до чинного законодавства. Просить у позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Проте подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

В судових засіданнях, в яких брав участь представник позивача позовні вимоги підтримав з аналогічних підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні та додатково пояснив, що відповідно до п.102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Перемишлянський приладобудівний завод «Модуль», що знаходиться за адресою: 81200, Львівська область, м. Перемишляни, вул. Галицька, 26А, код ЄДРПОУ - 05777118, зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Золочівській міжрайонній державній податковій інспекції (Перемишлянське відділення) Львівської області Державної податкової служби як платник податків.

Судом встановлено, що 11.10.2012 року старшим державним податковим інспектором сектору оподаткування юридичних осіб Перемишлянського відділення Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС Комар Г.М. на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 розділу І ПК України проведено перевірку відповідача з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з земельного податку (код податку 1305 02 28) за листопад 2005р., грудень 2005р., січень 2006р., лютий 2006р., березень 2006р., квітень 2006р., за результатами якої складено акт №0002551521 від 11.10.2012р.

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Перемишлянський приладобудівний завод «Модуль» (код ЄДРПОУ - 05777118) п.57.1 ст. 57 ПК України, а саме: протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з земельного податку (код податку 1305 02 28) за листопад 2005р., грудень 2005р., січень 2006р., лютий 2006р., березень 2006р., квітень 2006р.

На підставі встановленого порушення, Золочівською МДПІ Львівської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012р. №0002551521, яким зобов'язано відповідача сплатити штраф у сумі 484 грн. 37 коп. за затримку на 2160 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в сумі 2421 грн. 85 коп. (в розмірі 20%).

Відповідач не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2012р. №0002551521 звернувся із скаргою до ДПС у Львівській області від 23.10.2012р.

Вказана скарга рішенням ДПС у Львівській області від 26.10.2012р. №23263/10/10-2005/1803 залишена без розгляду на підставі п.п. «г» п. 4, п. 5 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010р. №100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.2011р. за №10/181748 (скарга підписана представником Мартиновичем С.В., не скріплена печаткою ВАТ «Перемишлянський приладобудівний завод «Модуль»).

Спір виник стосовно правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 11.10.2012р. №0002551521

При вирішенні спору по суті суд зазначає наступне.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Судом встановлено, що ВАТ «Перемишлянський приладобудівний завод «Модуль» сплатило податковий борг з земельного податку згідно з розрахунком № 601 від 31.01.2006р. у сумі 231,40 грн. згідно з платіжним дорученням №338620 від 30.11.2011р. із затримкою - 2160 календарних днів (дата виникнення боргу - 31.12.2005р.); у сумі 485,40 грн. згідно з платіжним дорученням №338620 від 30.11.2011р. із затримкою - 2129 календарних днів (дата виникнення боргу - 31.01.2006р.); у сумі 499,50 грн. згідно з платіжним дорученням №338620 від 30.11.2011р. із затримкою - 2099 календарних днів (дата виникнення боргу - 02.03.2006р.); у сумі 499,50 грн. згідно з платіжним дорученням №338620 від 30.11.2011р. із затримкою - 2071 календарних днів (дата виникнення боргу - 30.03.2006р.); 499,50 грн. згідно з платіжним дорученням №338620 від 30.11.2011р. із затримкою - 2037 календарних днів (дата виникнення боргу - 03.05.2006р.); 206,55 грн. згідно з платіжним дорученням №338620 від 30.11.2011р. із затримкою - 2010 календарних днів (дата виникнення боргу - 30.05.2006р.).

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПК України.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Як вже встановлено судом, затримка сплати узгодженої суми податкового зобов'язання є більшою 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, а саме: згідно з розрахунком № 601 від 31.01.2006р. за наступні періоди: листопад 2005р., грудень 2005р., січень 2006р., лютий 2006р., березень 2006р., квітень 2006р. на загальну суму 2421 грн. 85 коп.

Таким чином, оскільки платником податків не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України, то такий платник податку у відповідності до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу .

Станом на 11.10.2012 р. (день складення акта перевірки) позивачем затримано на 2160 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 2421,85 грн, а тому відповідно податковим органом з урахуванням приписів п.126.1 ст.126 ПК України правомірно прийнято рішення форми "Ш" від 11.10.2012р. №0002551521 про зобов'язання ВАТ «Перемишлянський приладобудівний завод «Модуль» сплатити штраф у розмірі 20% від суми податкового зобов'язання (2421,85 х 20% = 484,37 грн.)

Щодо тверджень позивача, що оскільки затримка із сплатою штрафних санкцій становить 2160 календарних днів, тому податковий орган повинен був застосовувати строки давності, а не виносити податкове повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.102. 4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що граничний строк - 1095 днів для стягнення боргу, встановлюється лише для податкового боргу, що виник у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання платника, що визначене контролюючим органом відповідно до ст. 54 ПК України.

В силу вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошовою зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з п. 14.1.39 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з 14.1.265. ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що штрафні санкції у розумінні Податкового кодексу України є складовою податкового зобов'язання і на них поширюється строк давності, встановлений ст. 102 ПК України

Разом з тим, чинне законодавство не містить норми, яка б встановлювала початок перебігу строку для визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі п.126.1 ст.126 ПК України.

Оскільки за змістом п. 102.4 ст. 102 ПК України початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок несвоєчасного подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, а п.126.1 ст.126 ПК України диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов'язання із штрафу, передбаченого вказаною правовою нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

З огляду на це, для застосування штрафних санкцій, передбачених п.126.1 ст.126 ПК України необхідна така обов'язкова умова як сплата податкового боргу і саме момент цієї сплати (а не декларування даного зобов'язання) є визначальним при застосуванні штрафних санкцій до платника податків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не пропущені встановлені законом строки давності, а доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спростовуються викладеним вище та наявними в справі доказами. Натомість, відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.10.2012р. №0002551521, а відтак підстав для його скасування немає.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений та підписаний 29 січня 2013 року.

Суддя А.Г. Гулик

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

справа № 2а-9580/12/1370

24 січня 2013 року м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

16 год. 51 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника відповідача Різник Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Перемишлянський приладобудівний завод «Модуль» до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції (Перемишлянське відділення) Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

у зв'язку із складністю справи, складення повного тексту постанови суду відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти строком на 5 днів.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г. Гулик