Постанова № 29002191, 29.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року 14:12 № 2а-17938/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Спіцина Р.В.,

представника відповідача - Никоненко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Швидко-Україна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Провідні технології», ТОВ «Іноваційні сучасні технології», ТОВ «Торгівельний дім «Нанотек», ТОВ «Центр Нанотехнологій» ТОВ «Акта БК», ТОВ «Лігерус» господарські відносини є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків..

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №0007282280 та №0007292280 від 11.09.12 р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки правочини позивача із ТОВ «Провідні технології», ТОВ «Іноваційні сучасні технології», ТОВ «Торгівельний дім «Нанотек», ТОВ «Центр Нанотехнологій» ТОВ «Акта БК», ТОВ «Лігерус» здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що з 07.08.12р. по 13.08.12 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Швидко-Україна" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Провідні технології», ТОВ «Іноваційні сучасні технології», ТОВ «Торгівельний дім «Нанотек», ТОВ «Центр Нанотехнологій» ТОВ «Акта БК», ТОВ «Лігерус» за період з 01.01.10 р. по 31.03.12 р. за результатами якої складено акт № 1176/22-80/30178041 від 20.08.12 р.

В ході перевірки встановлено порушення ПАТ "Швидко-Україна" п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 739 963,00 грн.;

п.п. 5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податок на прибуток підприємств у сумі 610 797,0 грн.

На підставі акту перевірки 1176/22-80/30178041 від 20.08.12 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийнято податкові повідомлення - рішення з податку на додану вартість №0007282280 від 11.09.12 р. податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 739 963,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 150 229,00 грн. та з податку на прибуток підприємств №0007292280 від 11.09.12 р. податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 610 797,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 152 699,00 грн.

Судом встановлено, що ПАТ "Швидко-Україна" мало господарські відносини із ТОВ «Провідні технології», ТОВ «Іноваційні сучасні технології», ТОВ «Торгівельний дім «Нанотек», ТОВ «Центр Нанотехнологій» ТОВ «Акта БК», ТОВ «Лігерус».

Відповідно до акту перевірки та як вбачається із матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стало те, що в провадженні СВ ПМ ДПА в Київській області знаходиться кримінальна справа №16-2033, порушена за ознаками скоєння злочину передбаченого ч. 2 ст.205 КК України.

В ході слідства по справі встановлено, що у листопаді 2009р. в м. Українка Київської області невстановлені особи, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), не маючи наміру на здійснення статутної діяльності, пов'язаної з виробництвом товарів, виконання робіт або наданням послуг, з метою прикриття незаконної діяльності, створили ТОВ «Провідні технології» шляхом надання документів до Обухівської районної адміністрації Київської області , де 19.11.2009р. проведено державну реєстрацію ТОВ «Провідні Технології».

В ході досудового слідства встановлено, що невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності використовувались печатки, установчі документи та реквізити ряду підприємств, задіяних у протиправній схемі конвертації грошових коштів у готівку та незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, шляхом використання низки підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Провідні технології», ТОВ «Іноваційні сучасні технології», ТОВ «Торгівельний дім «Нанотек», ТОВ «Центр Нанотехнологій», ТОВ «Акта КБ», ТОВ «Лігерус».

Будучи опитаним по обставинам реєстрації та діяльності директора ТОВ «Лігерус» ОСОБА_3 зазначив наступне, що приблизно в жовтні 2010р. його знайомий запропонував йому відкрити фірму в м. Обухів Київської області. У нотаріуса Костик підписав біля 2-5 документів, які саме це були документи він не пам'ятає та залишив копію свого паспорта та коду.

Також ОСОБА_3 повідомив, що він не мав на меті проводити як посадова особа ТОВ «Лігерус» фінансово-господарські взаємовідносини з будь-якими підприємствами, не укладав ні з посадовими ні з довіреними особами підприємств договори на постачання товарів, не підписував та не видавав як посадова особа ТОВ «Лігерус» фінансово-господарські документи. В органах державної реєстрації та органах ДПС ТОВ «Лігерус» не реєстрував, статутний фонд підприємства не формував, довідку про взяття на податковий облік та свідоцтво платника ТОВ «Лігерус» в органах ДПІ не отримував, печатку ТОВ «Лігерус» в органах дозвільної системи не отримував, банківські рахунки ТОВ «Лігерус» не відкривав. Також не уповноважував третіх осіб проводити фінансово-господарську діяльність ТОВ «Лігерус» від його імені.

Будучи опитаним по обставинам реєстрації та діяльності ТОВ «Акта БК» ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України визнав повністю, у вчиненому розкаявся, та зазначив, що приблизно наприкінці 2009р. він випадково познайомився з молодим чоловіком на ім'я ОСОБА_1. В ході їх спілкування ОСОБА_1 запропонував йому зареєструвати на нього підприємство та отримати за це гроші.

Також ОСОБА_4 повідомив, що йому не відомо якою саме діяльністю планувало займатись ТОВ «Акта БК», до відповідних органів з метою отримання печатки ТОВ «Акта БК» не звертався, статутний фонд підприємства не формував, хто фактично керував діяльністю підприємства не відомо, не проводив як посадова особа ТОВ «Акта БК» фінансово-господарської діяльності, документів по веденню фінансово-господарської діяльності та податкової звітності не підписував, ніяких договорів від імені директора ТОВ «АКТА БК» з іншими підприємствами не підписував. Також не уповноважував третіх осіб проводити фінансово-господарську діяльність ТОВ «Акта БК» від його імені.

Таким чином, 28.07.2011р. СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Будучи опитаним по обставинам реєстрації та діяльності ТОВ «Інноваційні сучасні технології» ОСОБА_5 зазначив, що в вересні 2010р. чоловік на ім'я Антон в розмові запропонував йому оформити на себе підприємство, за що пообіцяв грошову винагороду в розмірі 15 000 грн. на дану пропозицію він погодився. В жовтні 2010р. вони вирушили до нотаріальної контори де на нього було переписано ТОВ «Інноваційні сучасні технології», всі документи , а також печатка залишились у громадянина ОСОБА_6. Також хочу зазначити, що всі реєстраційні, дозвільно-установчі документи та бухгалтерські документи, а також печатку та систему клієнт-банк він передав чоловіку на ім'я ОСОБА_7. Будь-яких перерахунків через банківські рахунки не вчиняв та коштів не отримував.

Також на огляд гр. ОСОБА_5 були пред'явлені документи: довіреність, договори, декларації, видаткові накладні, податкові накладні. Після огляду зазначених документів ОСОБА_5 зазначив наступне: « пред'явлені мені документи я бачу вперше, жодного з них я не підписував та підпис в графі директор ТОВ «Інноваційні сучасні технології» ОСОБА_5 не моя. Можливо дані підписи були поставлені ОСОБА_7 оскільки у нього я останній раз бачив печатку підприємства..»

Крім того, відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на південно -західній залізниці №39 від 15.02.2011 року, підписи проставлені на оригіналах первинних фінансово-господарських документів ТОВ «Інноваційні сучасні технології» виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

Будучи опитаною по обставинам реєстрації та діяльності ТОВ «Провідні технології» ОСОБА_8 зазначила, що в листопаді 2009р. вона працювала на об'єкті будівництва в м. Києві. В цей час до неї підійшов Андрій та запитав її, чи не хоче вона заробити кошти в сумі 100,00 грн., шляхом зареєстрування на своє ім'я підприємство, для чого потрібно надати копію паспорту та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру. На пропозицію ОСОБА_2 вона погодилась, після чого поїхали до приватного нотаріуса, де було надано документи на підпис, саме тоді вона побачила назву підприємства ТОВ «Провідні Технології». Після того, як підписали вказані документи, Андрій забрав їх у неї та коли вийшли з приміщення офісу нотаріуса передав грошові кошти в розмірі 100,00 грн. В подальшому будь яких інших дій з приводу реєстрації ТОВ «Провідні Технології не вчиняла та будь яких інших документів не підписувала та не складала. Жодного документу фінансово-господарської діяльності та звітності вказаного підприємства, ніяких товарів, робіт та послуг підприємствам-контрагентам ТОВ «Провідні Технології» ніколи не надавала та не постачала..

Таким чином, 29.10.2011р. СВ ПМ ДПА в Київській області порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва , тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Провідні Технології» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Також, в ході досудового слідства встановлено, що директор ТОВ «Центр нанотехнологій» ОСОБА_9 - помер, в той же час від його імені невстановлені особи продовжують здійснювати фінансово-господарську діяльність.

Крім того, відповідно до Вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 22.06.2011р. встановлено, що ОСОБА_7, приблизно восени 2009р, вирішив створити три суб'єкти підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме здійснення безготівкових операцій, з корисливих спонукань. Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_7 у листопаді 2009р. шляхом підкупу, схилив невстановлену досудовим слідством особу до створення трьох суб'єктів підприємницької діяльності.

Невстановлена досудовим слідством особа, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи відповідно до відведеної їй ролі, у період з 19-по 25 листопада 2009р. у порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва з корисливих спонукань зареєструвала в державних установах Обухівського району Київської області ТОВ «Центр нанотехнологій» на ім'я ОСОБА_10, ТОВ «Провідні технології» на ім'я ОСОБА_8, та ТОВ «ТД «Нанотек» на ім'я ОСОБА_11, які не здійснювали контролю за господарською діяльністю зазначених підприємств. ОСОБА_7 визнаний винним ч.3 ст. 27, ч. 1 ст.205. КК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 винним себе визнав повністю, підтвердив покази, дані ним на досудовому слідстві, щиро розкаявся у вчиненому, просив його суворо не карати.

В ході проведення перевірки посадовими особами ПрАТ «Швидко-Україна» надано протокол виїмки та огляду від 29.03.2012р. відповідно до якого оригінали первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Центр Нанотехнології» вилучені співробітниками УБОЗ ГУ МВС України в Київській області та протокол обшуку від 17.10.2011р. відповідно до якого оригінали первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «АКТА БК» та ТОВ «Інноваційні сучасні технології» вилучені слідчим прокуратури Вишгородського району.

СВ ПМ ДПА у Київській області надано на адресу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС для врахування при проведенні перевірки документи вилучені у ПрАТ «Швидко-Україна» відповідно до протоколу виїмки від 15.12.2011р.

УБОЗ ГУ МВС України в Київській області надано на адресу ДП1 у Шевченківському районі м. Києва ДПС для врахування при проведенні перевірки документи вилучені у ПрАТ «Швидко-Україна» відповідно до протоколу виїмки від 29.03.2011р.

СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві надано на адресу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС для врахування при проведенні перевірки документи вилучені у ПрАТ «Швидко-Україна» відповідно до протоколу виїмки від 29.02.2011р.

Перевірка проводилась на підставі документів наданих ПрАТ «Швидко-Україна» матеріалів виїмок наданих СВ ПМ ДПА у Київській області, УБОЗ ГУ МВС України в Київськії області. СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи») встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво», підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до п. 4 прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного Кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи взаєморозрахунки ПрАТ «Швидко-Україна» з ТОВ «Провідні технології», ТОВ «Іноваційні сучасні технології», ТОВ «Торгівельний дім «Нанотек», ТОВ «Центр Нанотехнологій» ТОВ «Акта БК», ТОВ «Лігерус» здійснювались поза межами правового поля.

Крім того, в матеріалах справи містяться податкові накладні №24 від 31.05.10 р.; №26 від 30.06.10 р.; №24 від 30.07.10 р.; №49 від 31.08.10 р.; № 72 від 30.09.10; №79 від 29.10.10 р., що виписані ТОВ «Провідні Технології» без зазначення прізвища посадової особа, яка склала податкові накладні.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Як встановлено судом, первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "Швидко-Україна" - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 31.01.13 р.

Суддя Є.В. Аблов