Постанова № 29002095, 21.01.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2013 р. Справа № 2a-1870/9267/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Козир І.С.,

представника позивача - Лебідь А.В.,

представника відповідача - Шаповаленка Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Запал Авто" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Запал Авто» звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000662230/1/53621 від 09.10.2012р. та №0000432250/0/33875 від 02.08.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим,ю що ДПІ в м. Суми проведена документальна планова виїзна перевірка позивача та складено акт №1784/2250/30268077/27 від 17.07.2012 .Відповідно винесено податкові повідомлення-рішення №0000662230/1/53621 від 09.10.2012р. та №0000432250/0/33875 від 02.08.2012р.

Позивач не згоден з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями і вважає їх такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, що полягає в наступному:

За період з 01.01.2010 по 01.01.2012 позивачем було укладено ряд договорів оренди нежитлових приміщень. В акті відповідач стверджує, що у вказаних договорах вартість оренди значно менше середньоринкової, не відповідає рівню справедливих ринкових цін, тобто нижче звичайної ціни, а звичайною ціною оренди приміщень є ціна 60,00 грн. за м2. На доказ цього Відповідач посилається в Акті на листи від агентств нерухомості «Еверест» та «Акрополь». При цьому представники цих агентств до позивача не зверталися, у вищевказаних приміщеннях не з'являлися, їх не досліджували. Текст цих листів в Акті не наведено, їх копій до акту не додано. Таким чином позивач вважає, що взагалі не відомо, про що йде мова в цих листах, станом на який час пропонується в них ціна оренди, з яких міркувань і розрахунків вона отримана, для якого типу нежитлових приміщень.

На порушення норм законодавства в акті Відповідач не навів жодної інформація про укладені третіми особами аналогічні договори оренди з співставними умовами на ідентичні приміщення. Крім того, відповідач проігнорував суттєві умови вищевказаних договорів оренди.

Для визначення звичайної ціни оренди окремо визначеного майна - навісів на автостоянці по АДРЕСА_3, по договорах з ФОП ОСОБА_3 в акті Відповідач посилається на пояснення охоронця автостоянки ОСОБА_4 що є на думку позивача безпідставним.

Позивач зазначає, що ні листи агентств нерухомості, ні пояснення охоронця не можна вважати офіційними джерелами інформації. Отже Відповідач при визначенні свого варіанту звичайних цін не користувався жодним з офіційних джерел, наведених в п.п.39.11 ПКУ.

Щодо включення до складу податкового кредиту з ПДВ операції по покупці товарів у ТОВ «Імпульс Плюс 2010» позивач зазначає, що позивач придбав товар з метою подальшого його використання в оподатковуваних операціях, у вартості товару було закладено ПДВ у сумі 1104,00 грн., який було включено до податкового кредиту у жовтні 2011 року. Зазначена операція повністю підтверджується первинними бухгалтерськими документами, отже позивач згідно з п. 198.3 ст.198 ПКУ мав цілком законне право на віднесення ПДВ у сумі 1104,00 грн. до податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити виходячи з наступного.

Однією з причин донарахування за результатами перевірки податку на прибуток та податку на додану вартість стало заниження ТОВ «Запал Авто» по операціях надання в оренду нежитлових приміщень та місць для автостоянки під навісами валових доходів (доходів) та бази оподаткування податком на додану вартість.

ДПІ у місті Сумах у ході перевірки ТОВ «Запал Авто» була отримана інформація від:

Агентства нерухомості «Еверест» (ФОП ОСОБА_5), згідно якої середня вартість 1 кв. м нежитлових приміщень складає за адресами: АДРЕСА_1 - 40-80 грн./кв. м; АДРЕСА_2 - 30-60 грн./кв. м; та ПП «Акрополь», згідно якої середня вартість 1 кв. м нежитлових приміщень складає за адресами: АДРЕСА_1: магазин - 50-60 грн./кв. м, підвал - 15 грн./кв. м; АДРЕСА_2 - 30-60 грн./кв. м; ПАТ «Суми - Авто», згідно якої середня вартість оренди 1 критого місця на автостоянці за 2010 рік - 140,0 грн./місяць, з 1 січня 2011 року по 31 березня 2012 року - 150,0 грн./ місяць; ТОВ «Богам-ЛТД», згідно якої середня вартість оренди 1 місця на автостоянці за 2010-2011 роки - 152,0 грн./місяць.

Крім цього, за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на рівні ДПС України були встановлено розбіжність на загальну суму ПДВ у розмірі 1104,0 грн. між податковими зобов'язаннями ТОВ «Імпульс Плюс 2010» та податковому кредиту ТОВ «Запал Авто».

ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова листом від 23 липня 2012 року було повідомлено, що ТОВ «Імпульс Плюс 2010» не звітує по податку на додану вартість з жовтня 2011 року, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 23 січня 2012 року. Крім цього, встановлено, що ТОВ «Імпульс Плюс 2010» має стан 7 - «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей».

Отже, ДПІ в м. Суми вважає адміністративний позов не обґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ в м. Сумах проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Запал Авто» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.04.2010р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт №1784/2250/30268077/27 від 17.07.2012 (далі - акт перевірки, а.с. 17- 40), де податковим органом зроблено висновки про порушення позивачем:

- пп.4.1.6 п.4.1, ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135, пп.139.1.1 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 89751,00 грн.

- п.4.1, п.4.2, ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185. от. 186. ст.187, п. 188.1 ст.188, п. 198.6, ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 82086,50 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000662230/1/53621 від 09.10.2012р. про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 79659,00 грн. та штрафної санкції в сумі 10092,00 грн., №0000432250/0/33875 від 02.08.2012р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 68730,00 грн. та штрафної санкції в сумі 13356,50 грн. (а.с. 15-16).

Суд не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки та вважає їх такими, що не відповідають нормам законодавства.

З матеріалів справи суд вбачає, що однією з підстав донарахування за результатами перевірки податку на прибуток та податку на додану вартість став висновок відповідача про заниження ТОВ «Запал Авто» по операціях надання в оренду нежитлових приміщень та місць для автостоянки під навісами валових доходів (доходів) та бази оподаткування податком на додану вартість. За результатами перевірки ТОВ «Запал Авто» податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях надання в оренду нежитлових приміщень та критих місць для стоянки автомобілів податковим органом було визначено базу оподаткування цими податками внаслідок застосування звичайних цін, оскільки відповідач вважає, що у вказаних договорах вартість оренди значно менше середньоринкової, не відповідає рівню справедливих ринкових цін, тобто нижче звичайної ціни.

Всього по цих операціях відповідачем було збільшено позивачу валові доходи на загальну суму 338129,0 грн., у тому числі за 2010 рік на 113415,0 грн., І квартал 2011 року на 38277,0 грн., ІІ-ІV квартали 2011 року на 129231,0 грн., І квартал 2012 року на 57206,0 грн., податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі на 67626,0 гривень.

Судом встановлено, що, ТОВ «Запал Авто» (орендодавець) у перевіреному періоді на підставі договорів було надано в оренду:

1) ФОП ОСОБА_6 (орендар):

- нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 10,21 кв. м (щомісячна орендна плата: з 1 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року - 120,0 грн., за 2011 рік - 350,0 гривень) (а.с. 50-52, 73-75);

- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 96,0 кв. м (щомісячна орендна плата з 1 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 500,0 гривень) (а.с. 93 - 96, 105 - 108, );

- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 96,0 кв. м (щомісячна орендна плата з 1 січня 2012 року по 21 лютого 2012 року - 500,0 гривень) (а.с. 109-111);

- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 265,0 кв. м (щомісячна орендна плата з 22 лютого 2012 року по 31 березня 2012 року - 1000,0 гривень);

2) ФОП ОСОБА_7 (орендар) нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 130,0 кв. м (основне приміщення - 90,0 кв. м, підвал - 40,0 кв. м), щомісячна орендна плата з 1 січня 2012 року по 31 березня 2012 року - 2700,0 гривень (а.с. 123-124);

3) ФОП ОСОБА_8, (орендар) окремо визначено майно (навіси В, Д, Ж, Г загальною площею 819,4 кв. м на автостоянці за адресою: АДРЕСА_3,(щомісячна орендна плата: з 1 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року - 180,0 грн., з 4 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 300,0 грн., з 1 січня 2012 року по 31 березня 2012 року - 500,0 гривень) (а.с. 114-122).

Відповідач стверджує, що перелічені вище особи (орендарі) є пов'язаними особами по відношенню до позивача, останній цього факту не заперечує.

Суд зазначає, що згідно п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також: ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 14.1.71 та п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також: ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

ДПІ у місті Сумах при перевірці для визначення звичайних цін на послуги по наданню в оренду нежитлових приміщень була використана інформація, отримана від інших суб'єктів господарювання:

- лист Агентства нерухомості «Еверест» (ФОП ОСОБА_5) від 2 липня 2012 року №б/н, згідно яким середня вартість 1 кв. м нежитлових приміщень складає за адресами: АДРЕСА_1 - 40-80 грн./кв. м; АДРЕСА_2 - 30-60 грн./кв. м (а.с. 184);

- лист ПП «Акрополь» від 26 червня 2012 року №11, згідно якого середня вартість 1 кв. м нежитлових приміщень складає за адресами: АДРЕСА_1: магазин - 50-60 грн./кв. м, підвал - 15 грн./кв. м; АДРЕСА_2 - 30-60 грн./кв. м (а.с. 183);

- ПАТ «Суми - Авто» від 13 липня 2012 року №322, згідно якої середня вартість оренди 1 критого місця на автостоянці за 2010 рік - 140,0 грн./місяць, з 1 січня 2011 року по 31 березня 2012 року - 150,0 грн./ місяць (а.с. 175);

- ТОВ «Богам-ЛТД» від 13 липня 2012 року №09/02, згідно якої середня вартість оренди 1 місця на автостоянці за 2010-2011 роки - 152,0 грн./місяць (а.с. 179).

Згідно п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставиш умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також: інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Аналогічні норми містить і п.39.4 ст.39 Податкового Кодексу України, а саме, для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між: непов'язаними особами, а також; інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між: такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Суд зазначає, що листи від агентств нерухомості «Еверест» та «Акрополь» містять лише орієнтовну вартість оренди нерухомого майна, в листах не зазначено станом на який час визначена ціна оренди, з яких джерел і розрахунків вона отримана, для якого типу нежитлових приміщень визначена ціна. Крім того, зі змісту зазначених листів неможливо встановити, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) послуг; обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; та наявність інших об'єктивних умов, що можуть вплинути на ціну.

Стосовно договорів оренди укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_3, суд зазначає, що за умовами цих договорів в оренду передаються не автостоянка або місця на ній, а лише навіси - споруди на цій автостоянці, тоді як відповідач в акті перевірки робить тотожними вартість оренди навісів і вартість оренди парковочних місць.

Згідно п.39.11 ст.39, Податкового Кодексу України, для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:

39.11.1. статистичні дані державних органів і установ;

39.11.2. ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

39.11.3. довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;

39.11.4. звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;

39.11.5. інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Суд вважає, що перелічені вище листи, що стали підставою для визначення звичайної ціни не можуть вважатися інформаційними джерелами, що визнані офіційними в установленому порядку. При цьому, інформації щодо конкретних договорів та їх істотних умов, що можуть вплинути на ціну, вони не містять, отже не можуть бути використані для визначення звичайних цін.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадку, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п.39.14 ст.39 податкового кодексу України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Згідно п.2ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище суд вважає. що відповідач не надав суду належних доказів на обґрунтування застосованих ним звичайних цін, а відтак не довів суду правомірності здійснених в зв'язку з цим донарахувань податкових зобов'язань.

Крім того, під час перевірки було встановлено що, ТОВ «Запал Авто» було включено у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року до складу податкового кредиту по операціям з ТОВ «Імпульс Плюс 2010» податок на додану вартість у сумі 1104,0 грн. Відповідач, вважає, що вказана сума включена до складу податкового кредиту безпідставно, так як контрагентом податкові зобов'язання не декларувались.

Судом встановлено, що 7 жовтня 2011 року Позивач та ТОВ «Імпульс Плюс 2010» уклали Договір №0070 про поставку продукції (а.с. 42 ). На виконання умов даного договору в жовтні 2011 року Позивач отримав від ТОВ «Імпульс Плюс 2010» товари на суму 6624,00 грн в тому числі ПДВ 1104,00 грн., про що було складено накладну №111001 від 11.10.2011 та податкову накладну №111002 від 11.10.2011 (а.с. 43-44). Оплата за товари була здійснена в безготівковому порядку що підтверджується банківською випискою (а.с. 45). Вказані товари в подальшому були реалізовані Позивачем Охтирській філії РЕМ ПАТ «Сумиобленерго».

Суд зазначає, що що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд вважає, що документи (накладна, рахунок - фактура) щодо операцій купівлі - продажу товарів між позивачем та ТОВ «Імпульс плюс 2010» мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Також, відповідно до статті 201 розділу V Податкового кодексу України TOB «Імпульс плюс 2010» видало позивачу податкову накладну №111002 від 11.10.2011.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, визначено. що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10. ст. 9 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивач та ТОВ «Імпульс плюс 2010» були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Отже, зважаючи, що позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена ТОВ «Запал Авто» до складу податкового кредиту.

Також, суд зазначає, що по вказаним господарським операціям було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується матеріалами справи), що доводить реальність здійснених операції. Також позивачем було фактично отримано придбані товари про що складено відповідні видаткові та податкові накладні.

Посилання відповідача на те що контрагент позивача не задекларував податкові зобов'язання з ПДВ по зазначеним вище операціям, суд вважає безпідставним, оскільки з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, навіть, якщо контрагент позивача не задекларував та не сплатив податкові зобов'язання відповідальність та відповідні негативні наслідки настає саме щодо цього контрагента. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у разі, якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження розміру такого податкового кредиту.

Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили податковою інспекцією не наведено.

Отже, виходячи з наявних в справі доказів судом встановлено, що оскаржений правочин був направлений на настання реальних наслідків, товари були отримані позивачем, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, та в подальшому були використаний позивачем в основній діяльності, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено.

Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо пов'язана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.

Отже, суд доходить висновку, що податковий орган не довів суду правомірність висновків викладених в акті перевірки щодо безпідставності включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по господарським операціям між позивачем та ТОВ «Імпульс плюс 2010» та донарахованих в зв'язку з цим податкових зобов'язань.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Запал Авто" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000662230/1/53621 від 09 жовтня 2012 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000432250/0/33875 від 02 серпня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 28 січня 2013 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек