Постанова № 29002075, 29.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року № 2а-17572/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітбудкомплект»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Монолітбудкомплект» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення–рішення №00002/1505 від 15.10.12р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що :

відповідачем було проведено перевірку з пропуском строків, встановлених статтею 203,1 Податкового кодексу України;

висновок про відсутність фактичної оплати з боку позивача не відповідає обставинам справи;

первинні бухгалтерські документи відповідачем не перевірялись.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність винесеного рішення.

Ухвалою про відкриття провадження у справі позивача було зобов’язано надати:

- засвідчені копії документів, на підставі яких позивачем було віднесено до складу валових витрат суми, сплачені контрагентам, а суми ПДВ, - до податкового кредиту;

- документи, на підставі яких позивачем було використано в господарській діяльності отримане від контрагентів (зберігання, продаж, використання);

- письмові пояснення керівника та відповідальних осіб щодо особи, які представляли контрагентів позивача при укладенні угоди та виконання робіт (передачі товарів);

- докази фактичного виконання робіт (передачу товару).

Позивачем було надано суду копії декларацій та виписок банку. Інших доказів, витребовуваних судом позивачем надано не було, представник позивача просив суд справу розглянути за наявними в ній матеріалами, посилаючись на те, що відповідачем позовні вимоги не спростовано.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.13р. не з’явився, у зв’язку з чим справа розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі м.Києва (далі – відповідач) було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за липень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.09.2012р. №14/15-5/34979064.

Згідно з поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект", до ДПІ у Печерському районі м. Києва податковою декларацією з ПДВ за липень 2012 року №9049815656 від 17.08.2012 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодах складає 423022 гривень.

Складеним за результатами перевірки ТОВ «Монолітбудкомплект» актом було встановлено, що в порушення вимог пункту 4 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 № 1492, в Додатку 2 до декларації за липень 2012 року - Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, продубльовані суми в графі 4 (частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг або до Державного бюджету України та в графі- 5 (значення рядка 24 декларації звітного податкового періоду).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012р. №0000211505, яким, згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58Податкового кодексу України, згідно з п.п. 75.1.2, п. 75.1, п. 200.11 ст. 200 та п.п. 123.1 статті 1234 Податкового кодексу України, за порушення п. 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, відносно позивача встановлено суму завищення бюджетного відшкодування, не відшкодованого на момент перевірки в сумі 423022грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 105755,5 грн.

Відповідно до статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. (п.200.1)

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3)

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України). Акт перевірки мотивовано порушенням позивачем приписів саме вищезазначених норм, посилання на них містить також і оспорювань податкове повідомлення – рішення.

Отже, для підтвердження чи спростування обставини наявності встановлених в акті перевірки порушень, необхідно з'ясувати обставину перерахування позивачем сум податку на додану вартість, визначену у податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит звітного періоду, контрагентам позивача, якими такі податкові накладні виписані.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на висновки акту перевірки про відсутність оплати суми податку на додану вартість з боку позивача. Тобто відповідач стверджував про відсутність певних доказів у позивача, що об’єктивно не може бути доведено, проте, може бути спростовано шляхом надання таких доказів. Натомість позивач, всупереч вимогам суду витребовуваних документів суду не надав, просив справу розглядати на підставі наявних доказів.

Розглядаючи наявні в матеріалах справи докази, суд відмічає, що матеріали справи не містять жодної податкової накладної, за якою позивачем сформовано податковий кредит у липні 2012 року, не містить жодного документу про отримання позивачем товарів (робіт, послуг), суми за який віднесено до складу податкового кредиту, а відтак, не дозволяють дійти висновків про спростування посилань акту перевірки. Самі по собі банківські виписки, які неможливо співставити з іншими документами, не можуть свідчити про оплату саме того податку, який визначено у декларації в якості податкового кредиту.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян