Постанова № 29000214, 23.01.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4616/2012

23 січня 2013 року 12год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Подоляк Оксана Андріївна,

відповідача: представник Горовенко Олександр Анатолійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Сам-Лев" до Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007412350 та № 00074002350 від 06.11.2012 року ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сам-Лев» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007412350 від 06.11. 2012 року про визначення податку на додану вартість на суму 126691,48 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 31672,87 грн. та № 0007402350 від 06.11. 2012 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 145694,88 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Дубенською ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Сам-Лев» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_4 за жовтень 2011 року, листопад 2011 року та грудень 2011 року, за результатами якої складено акт від 04.10. 2012 року № 257/22/37058281, у якому викладені висновки про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України та завищення ПП «Сам-Лев» валових витрат по безтоварним операціям із ФОП ОСОБА_4 у ІV кварталі 2011 року в сумі 633456,00, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року в сумі 145694,88 грн.; порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України та завищення ПП «Сам-Лев» податкового кредиту по безтоварним операціям з ФОП ОСОБА_4 в сумі 126 691,48 грн. Вказує, що висновки акта про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними. Господарські операції ПП «Сам-Лев» з ФОП ОСОБА_4 мали реальний характер, здійснені в межах господарської діяльності позивача, підтверджені первинними документами.

Правочин ПП «Сам-Лев» із вказаним контрагентом є чинним, не визнавався недійсним і не є нікчемним. Відповідачем не було надано докази, що сторони, вчиняючи вказані правочини, мали умисел на його укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначив, що одностороннє визнання правочинів недійсними суперечить приписам ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України

На момент вчинення господарських операцій відомості про ФОП ОСОБА_4 були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб, крім того вказана особа була зареєстрована платником податку на додану вартість.

Суми сплачених коштів за поставлений товар правомірно віднесені до валових витрат підприємства, а суми податку на додану вартість правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за наслідками господарських операцій за ними. Позивач, як добросовісний платник не може нести відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків з формування та подання податкової звітності, зі сплати податків іншими платниками податків, зокрема контрагентом позивача - ФОП ОСОБА_4 та його постачальниками.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав, викладених в адміністративному позові, надав відповідні пояснення. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Дубенська ОДПІ позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях та, зокрема пояснив, що позивачем до складу витрат та податкового кредиту віднесено суми за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_4, які мають ознаки безтоварності та нікчемності, оскільки у вказаного контрагента відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Контрагент за адресою реєстрації не знаходиться, постачальниками ФОП ОСОБА_4 не надано документів, які б підтвердили реальність вчинених між ними угод, відтак вони діють поза межами правового поля, декларують свої податкові зобов'язання з метою формування «штучного» податкового кредиту, а правочини, вчинені ними мають ознаки нікчемності та є нікчемними. Задекларовані вказаними суб'єктами господарювання підлягають корегуванню «по ланцюгу» та зменшенню. Крім того, в ході перевірки були досліджені товарно-транспортні накладні, які містили ряд недоліків, що свідчить про те, що в дійсності товар не переміщувався. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 20.09. 2012 року по 27.09. 2012 року Дубенською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Сам-Лев» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_4 за жовтень, листопад та грудень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 04.10.2012 року № 257/22/37058281 (т. 1 а.с. 171-202).

У вказаному акті, зокрема зафіксовано наступні порушення:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України та завищення ПП «Сам-Лев» валових витрат по безтоварним операціям із ФОП ОСОБА_4 у ІV кварталі 2011 року в сумі 633456,00, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року в сумі 145694,88 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України та завищення ПП «Сам-Лев» податкового кредиту по безтоварним операціям з ФОП ОСОБА_4 в сумі 126 691,48 грн.

На вказаний акт ПП «Сам-Лев» було подано заперечення, за наслідками розгляду яких ДПС у Рівненській області висновки акта перевірки залишила без змін.

У акті перевірки від 04.10.2012 року № 257/22/37058281 податковим органом зроблено висновки про те, що господарські операції між ПП «Сам-Лев» та ФОП ОСОБА_4 є недійсними, враховуючи відсутність у ФОП ОСОБА_4 майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, виробничих активів та відсутність документального підтвердження контрагентами ФОП ОСОБА_4 вчинених між ними угод, а отже, в порушення ст.. 228 ЦК України, здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, укладені правочини суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, зважаючи на таке.

Матеріалами справи стверджується, що ПП «Сам-Лев» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 15931020000000504 від 08.02. 2011 року зареєстроване як юридична особа з 08.02. 2011 року рішенням Дубенської районної державної адміністрації. Як платник податків перебуває на обліку в Дубенській ОДПІ, є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва від 06.10. 2011 року № 200004515; згідно довідки з ЄДРПОУ основним видом діяльності підприємства є будівництво доріг і автострад. Приватне підприємство «Сам-Лев» має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції на здійснення господарської діяльності "Будівництво транспортних споруд" Серія АГ № 573882 від 30.03. 2011 року (т. 1 а.с. 78-81).

З матеріалів справи вбачається, що 31.10. 2011 року між ПП «Сам-Лев» та ФОП ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу товарів (т. 1 а.с. 42). Згідно умов договору та Специфікації до нього (т. 1 а.с. 203) Продавець (ФОП ОСОБА_4.) зобов'язується передати Покупцю товар - щебінь, асфальтобетон, бітум. Об`єм, кількість, номенклатура та вартість товару визначаються на підставі накладних. Поставка товару здійснюється за рахунок Продавця до місця поставки, яке визначається за попередньою усною домовленістю сторін. Товар повинен бути переданий Покупцеві в термін до 31 грудня 2011 року.

На виконання вказаного договору ПП «Сам-Лев» було отримано від ФОП ОСОБА_4 щебінь, бітум, асфальтобетон на підставі видаткових накладних № 56 від 31.10.2011 р., № 28 від 14.11.2011 р., № 30 від 15.11.2011 р., № 31 від 17.11.2011 р., № 34 від 18.11.2011 р., № 32 від 18.11.2011 р., № 38 від 21.11.2011 р., № 37 від 21.11.2011 р. № 43 від 23.11.2011 р.,№ 47 від 24.11.2011 р., № 3 від 01.12.2011 р., № 4 від 02.12.2011 р., № 8 від 03.12.2011 р., № 16 від 06.12.2011 р., № 17 від 06.12.2011 р., № 20 від 07.12.2011 р., № 22 від 08.12.2011 р., № 23 від 08.12.2011 р., № 31 від 10.12.2011 р., № 36 від 12.12.2011 р., № 35 від 12.12.2011р., № 38 від 13.12.2011 р, № 42 від 14.12.2011 р. на загальну суму 760 147, 48 грн., в тому числі ПДВ - 126691,48 грн. (т. 1 а.с. 45-52 на звороті, 53, 55-56, 57-70 на звороті).

Враховуючи поставку товару та його оплату, ФОП ОСОБА_4 виписано відповідні податкові накладні: № 56 від 31.10.2011 р., № 28 від 31.10.2011 р., № 30 від 15.11.2011 р., № 33 від 17.11.2011 р., № 36 від 18.11.2011 р., № 42 від 21.11.2011 р., № 47 від 29.11.2011 р., № 48 від 23.11.2011 р., № 49 від 24.11.2011 р., № 3 від 01.12.2011 р., № 4 від 02.12.2011 р., № 8 від 03.12.2011 р., № 16 від 06.12.2011 р., № 17 від 06.12.2011р., № 20 від 07.12.2011 р., № 22 від 08.12.2011 р., № 23 від 08.12.2011 р. № 31 від 10.12.2011 р., № 36 від 12.12.2011 р., № 35 від 12.12.2011 р., № 38 від 13.12.2011 р., № 42 від 14.12.2011 р. (т. 1 а.с. 45-49, 51-52, 54, 57-70).

Розрахунки за товар проведені у повному обсязі через розрахунковий рахунок та шляхом внесення готівки в касу (виписка руху коштів з банківського рахунку, копії квитанцій до прибуткових ордерів) (т. 1 а.с. 71-74).

Суми витрат на підставі вищевказаних накладних включено позивачем до складу витрат, а суми податку на додану вартість - до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з аналізу норм Податкового кодексу України, останній не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Визначальним фактором при формуванні платником податку суми валових витрат при придбанні ним матеріальних цінностей є їх подальше використання у власній господарській діяльності платника податку, незалежно від моменту використання їх у такій діяльності.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, договір укладений між позивачем та його контрагентом виконано в повному обсязі, що підтверджується первинними документами. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем від його контрагента оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

На момент їх виписання ФОП ОСОБА_4 був зареєстрований платником податку, а отже у відповідності до п. 8 ст. 201 Податкового кодексу України мав право на складання податкових накладних (т. 1 а.с. 43, 44).

Відтак суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства контрагентом позивача, які підтверджують факт купівлі - продажу товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в ціні товару ПДВ до податкового кредиту.

Здійснюючи господарську діяльність ПП «Сам-Лев» використовував отримані від ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальні цінності (щебінь, бітум, асфальтобетон) при виконанні своїх зобов'язань по будівництву доріг перед третіми особами. В матеріалах справи наявні відповідні договори підряду, акти здачі-прийняття робіт, довідки про вартість виконаних робіт, які підтверджують використання позивачем отриманих товарів в наступній господарській діяльності (т. 1 а.с. 82-150, 229-251, т. 2 а.с. 1-37, 40-51).

Таким чином, суд приходить до висновку, що придбання позивачем у ФОП ОСОБА_4 щебеню, бітуму, асфальтобетону здійснювалося в межах його господарської діяльності з метою отримання економічного ефекту - прибутку.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07. 1999 р. № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено у ході судового розгляду, сформовані позивачем за наслідками вказаних господарських операцій витрати та податковий кредит підтверджені відповідними первинними документами.

Посилання відповідача на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товарів від ФОП ОСОБА_4 до ПП «Сам-Лев» судом не беруться до уваги, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10. 1997р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02. 1998 р. за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, з визначення товарно-транспортної накладної не вбачається обов'язковість її застосування для цілей податкового обліку, у тому числі і для визначення величини податку на додану вартість.

Більше того, у преамбулі Правил № 363 зазначено, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до п. 1 Правил № 363, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Згідно з пп. 3.1 п. 3 Правил № 363 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Законодавчі акти України не дають права органам державної податкової інспекції визнавати ті чи інші документи недійсними та/або обов'язковими до застосування у межах господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо у законодавстві не передбачена безпосередня їх обов'язковість.

При цьому, як слідує із матеріалів справи, після складання податковими органами акту перевірки позивача, в якому зверталась увага на ряд недоліків, що містили товарно-транспортні накладні, ПП «Сам-Лев» було повернуто ФОП ОСОБА_4 товарно-транспортні накладні. У відповідь від ПП ОСОБА_4 на адресу ПП «Сам-Лев» надіслано для підписання нові товарно-транспортні накладні з виправленими недоліками (т. 1 а.с. 204-205, 206, 207-228).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05. 2003 р. № 755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем ФОП ОСОБА_4 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та платником податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використані позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву. Факт анулювання свідоцтва платника ПДВ після вчинення господарської операції не впливає на її правомірність (т. 1 а.с. 43, 44).

Судом не беруться до уваги посилання податкового органу на відсутність у ФОП ОСОБА_4 власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобов'язань, а також відсутність платника податку за зареєстрованим місцезнаходженням. Крім того, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не є підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту і формування валових витрат та має всі документальні підтвердження його розміру.

Крім того, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Таким чином, дії ПП «Сам-Лев» як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ФОП ОСОБА_4 не викликають сумніву в їх реальності.

Фактично висновки акта перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_4 базуються на інформації, що міститься в акті від 17.02. 2012 року № 27/1701/НОМЕР_3 про неможливість проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_4 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків : ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт» за червень 2011, ТОВ «Суперолл» за червень-вересень 2011, ТОВ «СКП «Київ-Запчастина» за вересень-листопад 2011 року та від 24.04.2012 року № 218/17-2/НОМЕР_3 про неможливість проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_4 щодо підтвердження господарських операцій із ТОВ «СКП «Київ-Запчастина» за грудень 2011 року (т. 2 а.с. 53-83).

Разом з тим, дана інформація, не є достатніми і незаперечними доказом фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій з позивачем і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені.

Суд критично оцінює висновки відповідача про нікчемність правочинів, вчинених ПП «Сам-Лев» з ФОП ОСОБА_4 як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди.

Так, за змістом ст. 228 ЦК України правочини, учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Разом з тим, жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства відповідачем суду не надано. Не надано суду й жодних доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення. Податковим органом не було доведено, що сторони, укладаючи обумовлені угоди, мали умисел на укладення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, такою, як несплата податків.

За таких обставин, податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані ПП «Сам-Лев» на підтвердження вчинення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 та безпідставно позбавив позивача права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, та до складу валових витрат сум понесених витрат, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням власної господарської діяльності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 0007412350 від 06.11. 2012 року та № 0007402350 від 06.11. 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, таким, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0007412350 від 06.11. 2012 року та № 0007402350 від 06.11. 2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 2146 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 540.50.2 від 04.12. 2012 р. (т. 1 а.с. 14).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби № 0007412350 від 06.11. 2012 року та № 0007402350 від 06.11. 2012 року.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Сам-Лев" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.