Постанова № 29000144, 15.08.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року Справа № 0870/1557/12

(16 год. 30 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія ТДЛ»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними дій та бездіяльності.

23.02.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія ТДЛ» (далі – позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі – відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати дії відповідача у формі надання відповіді від 09.02.2012 № 18401/10/28-413 протиправними, а також визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не усунення заборони позивачу прийому звітності по електронній пошті, а саме реєстрації податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою судді від 24.02.2012 було відкрито провадження у справі.

Позивач обґрунтував позовні вимоги наступним.

При здійсненні господарської діяльності у лютому 2012 року у позивача по відвантаженим товарам на адресу покупця – ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» за накладними № 1 від 02.02.2012 на суму 168 696,00грн та № 3 від 03.02.2012 на суму 200 000,00грн виник обов’язок надання податкових накладних покупцю після реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі договору від 01.07.2011 № 3129, укладеного між позивачем та відповідачем, про визнання електронних документів, а саме п. 3.1, до обов’язків відповідача належить – забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів у паперовому вигляді, та їх комп’ютерну обробку.

Маючи сертифіковані ключі та програмне забезпечення позивач, починаючи з 01.02.2012 по 21.02.2012 намагався зареєструвати зазначені податкові накладні у відповідному електронному реєстрі. Ці дії позивач підтверджує квитанціями, з тексту яких випливає, що для платника податків (код ЄДРПОУ 36711512) заборонено прийом звітності по електронній пошті.

03.02.2012 позивач направив відповідачу письмовий запит за № 0302/1 від 03.02.2012, в якому просив пояснити причину заборони позивачу зареєструвати податкові накладні.

У відповідь на цей запит позивач отримав лист відповідача від 09.02.2012 № 18401/10/28-413, в якому зазначено, що відповідно до договору відповідач не несе відповідальності за порушення обміну інформацією, що виникло внаслідок несправності будь-яких засобів телекомунікаційного зв’язку, відключення та перебоїв у мережах живлення, несправності апаратних засобів платника податків..

На думку позивача, зазначений лист не торкається суті прохання, викладеного у зверненні, а тому його не можна кваліфікувати як відповідь на це звернення, оскільки у зверненні позивач не скаржився на проблеми зв’язку, яких не було з огляду на своєчасне отримання позивачем квитанцій про відмову у реєстрації накладних.

Відтак, позивач вважає, що під час надання відповіді відповідачем були порушені норми Закону України «Про звернення громадян», а також була надана недостовірна інформація, що, на думку позивача є корупційним діянням відповідно до ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов.

13.03.2012 судом були отримані заперечення відповідача проти позову, в яких описано порядок формування, надсилання та приймання податкових накладних в електронному вигляді.

Також відповідач зазначив, що йому невідомі причини неможливості реєстрації позивачем податкових накладних, будь-які дії щодо обмеження доступу позивача для здійснення реєстрації податкових накладних відповідачем не вчинялися.

Оскільки відповідач не здійснює приймання податкових документів, відправлених Позивачем засобами телекомунікаційного зв’язку, та позивач, на думку відповідача, не зазначив, якими рішеннями, діями або бездіяльністю відповідача при здійсненні ним владних управлінських функцій було порушено права та інтереси позивача, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Закон України «Про звернення громадян» відповідач вважає таким, що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки порушені у зверненнях позивача питання стосуються діяльності юридичної особи, а не будь-якої фізичної особи.

Виходячи з зазначеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

У попередньому судовому засіданні представниками сторін суду були надані письмові заяви про згоду на початок судового розгляду справи у день проведення попереднього судового засідання, 15.08.2012. Також 15.08.2012 від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

В попередньому судовому засіданні судом було допущено заміну первинного відповідача, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, його правонаступником Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

За таких обставин, судом ухвалою від 15.08.2012 відповідно до ст.ст. 121, 122 КАС України закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було укладено договір № 3129 від 01.07.2011 про визнання електронних документів (а.с. 8, 9).

Відповідно до пункту 1 розділу 1 цього договору його предметом є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу державної податкової служби засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Листом від 03.02.2012 вих. № 0302/1 (а.с. 6) позивач повідомив відповідача про те, що з 01.02.2012 підприємство не має можливості зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, виписані на суму більше 60 000,00грн (з ПДВ), у зв’язку з тим, що в квитанції за № 1 значиться: «Для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті ЄДРПОУ 36711512», та просив повідомити причину накладеної заборони на реєстрацію податкових накладних.

Відповідач листом від 09.02.2012 № 18401/10/28-413 (а.с. 6 зворот) повідомив позивачу про те, що договір про визнання електронних документів від 01.07.2011 № 3129 є дійсним. Відповідно до договору відповідач не несе відповідальності за порушення обміну інформацією, що виникло внаслідок несправності будь-яких засобів телекомунікаційного зв’язку, відключення та перебоїв у мережах живлення, несправності апаратних засобів платника податків.

В матеріалах справи наявні квитанції № 1 від 02.02.2012, від 06.02.2012, від 13.02.2012, від 15.02.2012, від 17.02.2012, від 20.02.2012 (а.с. 10 – 21), якими позивача повідомлено про неприйняття податкової накладної, про виявлену помилку: «Для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті» та зазначено в якості можливої причини – відсутність договору з ДПАУ.

Надаючи оцінку позовним вимогам в частині визнання протиправними дій відповідача у формі надання відповіді від 09.02.2012 № 18401/10/28-413, суд виходить з наступного.

Посилання позивача на порушення відповідачем встановленого Законом України «Про звернення громадян» порядку розгляду звернення позивача листа від 03.02.2012 № 0302/1 суд вважає помилковим, оскільки норми цього Закону не регулюють питання розгляду звернень юридичних осіб.

Відповідно до п. 14 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до функцій державних податкових інспекцій віднесено розгляд звернень громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування.

Відтак, дія відповідача, що полягала у наданні відповіді на звернення позивача, була вчинена в межах компетенції відповідача та сама по собі нічим не порушує прав позивача на реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача з неусунення заборони позивачу прийому звітності по електронній пошті, а саме реєстрації податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Договір № 3129 від 01.07.2011 про визнання електронних документів за визначенням, наведеним у пункті 14 частини першої статті 3 КАС України, є адміністративним договором, а відтак спори, що пов’язані з його виконанням належать до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 розділу 3 зазначеного договору до обов’язків відповідача належить забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп’ютерну обробку.

При цьому, враховуючи специфіку спірних правовідносин, до них не може бути застосовано пункт 2 розділу 1 цього договору стосовно права, а не обов’язку позивача подавати податкові документи у електронному вигляді, оскільки відповідно до п. 14.1.60 ст. 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом державної податкової служби в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

Отже, невиконання або неналежне виконання відповідачем своїх обов’язків, передбачених підпунктом 3.1 пункту 3 розділу 3 договору № 3129 від 01.07.2011 про визнання електронних документів, суттєво порушує права позивача.

Згідно з пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Між сторонами відсутній спір щодо правильності оформлення податкових накладних, а також щодо вчинення позивачем всіх необхідних дій для реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач у листі-відповіді від 03.02.2012 № 0302/1 та у запереченнях проти позову зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу 4 договору № 3129 від 01.07.2011 про визнання електронних документів він не несе відповідальності за порушення обміну інформацією, що виникло внаслідок несправності будь-яких засобів телекомунікаційного зв’язку, відключення та перебоїв у мережах живлення, несправності апаратних засобів Платника податків.

Але жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що звільняють відповідача від відповідальності, суду надано не було.

За правилами частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не було надано доказів, які б підтверджували встановлення відповідачем заборони для прийняття податкової звітності позивача в електронному вигляді, в свою чергу відповідачем не доведено факту існування обставин, що звільняють його від відповідальності на підставі пункту 3 розділу 4 договору № 3129 від 01.07.2011 про визнання електронних документів.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини у даній справі та з метою повного захисту прав позивача, суд, керуючись ст. 11 КАС України, дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині невиконання підпункту 3.1 пункту 3 розділу 3 договору № 3129 від 01.07.2011 про визнання електронних документів.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме у зазначеній вище частині.

Відповідно до частини третьої ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених позовних вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Платіжним дорученням № 135 від 23.02.2012 підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 32,19грн.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення однієї з двох заявлених позивачем вимог, розмір судового збору, що підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України становить 32,19грн/2 = 16,10грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 94, 98, 158 – 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія ТДЛ» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, яка полягала у неналежному виконанні підпункту 3.1 пункту 3 розділу 3 договору про визнання електронних документів від 01 липня 2011 року № 3129, щодо забезпечення приймання податкових документів в електронному вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія ТДЛ» у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп’ютерну обробку.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судовий збір в розмірі 16,10грн (шістнадцять гривень10 коп.) присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія ТДЛ» (ідентифікаційний код 36711512) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус